Рішення

від 27.09.2022 по справі 760/30647/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/30647/21

2/760/93/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд», третя особа: Акціонерне товариство «Київметробуд» про стягнення заборгованості із виплати компенсації за додаткові відпустки, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість по невиплаченій компенсації за додаткові відпустки у сумі 68 798, 07 гр.

Посилається в позові на те, що відповідно до наказу №297-о/с від 30 листопада 2010 року був прийнятий на роботу гірником підземним 2 розряду на підземні роботи з повним робочим днем в Тунельний загін №4 ПАТ «Київметробуд».

01 червня 2021 року наказом № 277/ос звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України).

При звільненні йому була виплачена заробітна плата за травень місяць у сумі 9 540, 66 гр., однак не була виплачена компенсація за додаткові відпустки, які згідно до законодавства передбачені за небезпечні та важкі умови праці.

Зазначає, що жодного разу за весь час роботи йому не надавали додаткові відпустки за важкі умови праці, пояснюючи це тим, що за них буде виплачена компенсація.

При звільненні він не отримав вищезазначену компенсацію за додаткові відпустки.

На вимоги виплатити ці кошти, відповідач послався на відсутність коштів та запропонував звернутися до суду.

Стверджує, що законодавством передбачено надання додаткової відпустки за посади зі шкідливими і важкими умовами праці.

Також додаткові дні відпустки передбачені колективним договором на підприємстві, однак, відповідач не повідомив йому про кількість днів додаткової відпустки, зазначеної у колективному договорі.

З інформації, наданої у Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на його ім`я №1455/С/26-15-58-04-09 від 27 жовтня 2021 року, дізнався, що відповідач прозвітувався перед податковою службою про виплату йому заробітної плати нарахованої у сумі 95 535, 04 гр.

З цієї суми перераховано податок на доходи у сумі 17 196, 31 гр.

Виходячи з цього, відповідач повинен був виплатити йому після утримання податку на доходи фізичних осіб суму 78 338, 73 гр. / 95 535, 04 - 17 196, 31 /.

Однак при звільненні йому було виплачено лише 9 540, 66 гр. заробітної плати, яка перерахована йому на картку АТ «Альфа-Банк», а компенсацію за додаткові відпустки у сумі 68 798, 07 гр. до цього часу відповідач не виплатив.

З огляду на це, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 18 листопада 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Після усунення недоліків ухвалою суду від 08 грудня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третій особі копію позовної заяви з додатками.

З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач та третя особа отримали копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 20 січня 2022 року.

/ а. с. 30 - 31 /

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, а третій особі - для надання письмових пояснень щодо позову.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Пояснення третьої особи до суду також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тобто, законодавство України прямо покладає на власника обов`язок повного розрахунку з працівником з виплатою йому всіх сум, що йому належать, в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 2010 року, остання займана посада - прохідник 4 розряду на підземні роботи з повним робочим днем, відповідно до наказу №129 о/с від 01 вересня 2015 року.

Наказом № 277 о/с від 01 червня 2021 року позивач був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що в порушення вимог ст.116 КЗпП України розрахунок з ним у день звільнення проведений не був.

З Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №1455/С/26-15-58-04-09 від 27 жовтня 2021 року підтверджується сума заборгованості, зазначена позивачем, яка становить 68 798, 07 гр. / 95 535, 04 - 17 196, 31 - 9 540, 66 /.

Даних обставин відповідач, не подавши відзив, не спростовував.

/ а.с. 9 - 14 /

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Закон України «Про відпустки» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ст.74 КЗпП України та Закону України «Про відпустки» гомадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов`язаних із негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні позивачу компенсація за невикористані відпустки виплачена не була.

Відповідач, не подавши відзив, приведені позивачем обставини не спростував, а тому суд приходить до висновку про задоволення його вимог.

Як зазначено вище, відповідач, як роботодавець, прозвітувався про нарахування позивачу до сплати при звільненні 95 535, 04 гр. та сплату з вказаної суми податку в розмірі 17 196, 31 гр.

Позивач підтвердив виплату з вказаної суми при звільненні 9 540, 66 гр.

/ а.с. 13 /

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року за клопотанням позивача судом були витребувані у відповідача докази спати приведеної позивачем суми, а також копію колективного договору з Відокремленим підрозділом Тунельний загін №4 АТ «Київметробуд».

Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ.

Таким чином, враховуючи дану норму закону та неподання і неповідомлення відповідачем причин неподання суду витребовуваних доказів, судом визнано, що відповідач має перед позивачем заборгованість з компенсації невикористаної додаткової відпустки у розмірі 68 798, 07 гр.

З урахуванням цього вимоги позивача суд вважає обґрунтованими.

Враховуючи, що відповідачем до державного реестру подана інформація про нараховану позивачу суму до сплати та суму податку до сплати з нарахованої суми, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованої перед позивачем суми після визначеної відповідачем суми податку.

Відповідно до ч.ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908, 00 гр. судового збору.

Керуючись ст.ст. 38, 94, 115, 116 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 84, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 68 798, 07 гр. компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Стягнути з Відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 908, 00 гр. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Відокремлений підрозділ Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд», адреса: 03035 м. Київ вул. Сурикова, 3, корпус 8б, поверх 5, ЄДРПОУ: 01387403.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Шереметьєва