Рішення

від 10.10.2022 по справі 402/391/22

УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ульяновський районний суд Кіровоградської області

Справа № 402/391/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2022 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання - Кульчицької Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Райз-Максимко" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом витребування у відповідача земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась в суд з вищезазначеним позовом в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належить дві земельні ділянки, а саме №0589, площею 2.6046 га., кадастровий номер земельної ділянки №3525580800:02:000:0589 що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії 11- КР №042071 і витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000496392022 та земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею .4000 га., кадастровий номер земельної ділянки №3525580800:02:000:5118 що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЗ №421346 і витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000496452022.

Дані земельні ділянки розташовані на території с. Великі Трояни, Благовіщенської ОТГ, Голованівського району, Кіровоградської області.

2009 року між позивачкою та ПРАТ "Райз-Максимко" було укладено договори оренди даних земельних ділянок терміном на п`ять років. Дані договори земельних ділянок були зареєстровані в Ульяновському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 13.05.2010 року.

Після закінчення строку дії договору ПРАТ "Райз-Максимко" продовжували даними земельними ділянками користуватися та періодично до 2021 року сплачували позивачці за оренду зазначених ділянок орендну плату. У 2021 році за оренду зазначених земельних ділянок ПРАТ "Райз- Максимко" орендну плату позивачці не сплатило.

У 2021 року позивачка звернулася до ПРАТ "Райз-Максимко" із вимогою про повернення земельних ділянок, оскільки дане підприємство не заплатило їй за користування зазначеними земельними ділянками та дані земельні ділянки являються її власністю. Крім того, вона має намір ними розпорядитися у власних потребах.

ПРАТ "Райз-Максимко на її неодноразові звернення ніяк не відреагувало.

У 2022 році позивачка в реєстраційній службі дізналася, що у 2016 році реєстраційною службою Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області були зареєстровані договори оренди укладені між нею та ПРАТ "Райз-Максимко" 08.01.2015 року строком на сім років та п'ять місяців до 01.10.2023 року, та на підтвердження було видано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: НВ-0000496392022 від 15.06.2022 року^та`Ж^Ш0496452022 від 15.06.2022 року. Однак позивачка договори не підписувала і нікого не уповноважувала на укладення договорів, а тому вимушена звернутись із позовом до суду.

В судове засіданя позивачка не з"явилась, подала до суду заяву в якій просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надсилав, правом подачі відзиву не скористався.

Оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без поважних причин і не подав відзив, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд згідно вимог ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

За наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

Касаційний цивільний суд зазначив, що перебіг позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою позивача та отримання останнім плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення від його імені договору (постанова від 17.10.2019 у справі № 136/276/18).

ВС зауважив, що оскільки підставами позову було непідписання спірного договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.

Таких висновків ВС дійшов також при ухваленні судових рішень у справах №145/374/17 від 06.03. 2019 та № 145/1089/17 від 13.02.2019, які є аналогічними за установленими фактичними обставинами та підставами позову справі, що є предметом перегляду.

Також КЦС зазначив, що згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ВС вказав, що за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. Та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс 18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції

Таким чином, позивачкою не було порушено строків звернення до суду з позовними вимогами, оскільки вона дізналися про наявність договорів оренди укладеними між нею та відповідачем у 2022 році.

Згідно статті 391 ЦК України порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України). Способи захисту прав на земельні ділянки визначені законодавством устатті 152 ЗК України.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16,386,391 ЦК України.

Відповідно дост.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Приписами статті 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (абз.2 п.33). Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушуют За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує 2 волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Таким чином, судом було встановлено, що позивачка та відповідач договори оренди землі не підписували, відповідно, істотні умови цього договору не погоджували, тобто матеріали справи свідчать про відсутність волевиявлення на укладення спірних договорів оренди.

Враховуючи вище викладене, той факт, що відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачці як власнику цих земельних ділянок, посилаючись на умови договору, підписаних невстановленою особою замість позивачів, тому суд вважає за необхідне відновити порушене право позивачів, шляхом зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки.

За таких обставин, вимоги позивача є законними обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь кожного позивача підлягає судовий збір.

Керуючись ст. ст.2, 10-13, 265 - 268, 280 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Райз-Максимко" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом витребування у відповідача земельної ділянки- задоволити.

Усунути перешкоди у користувані земельними ділянками шляхом витребування у ПРАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" земельних ділянок:

площею 2.6046 га. - кадастровий номер 3525580800:02:000:0589;

площею 1.4000 га. - кадастровий номер 3525580800:02:000:5118

які розташовані на території села Великі Трояни Голованівського району Кіровоградської області та належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Стягнути із ПрАТ "Райз-Максимко" (Код ЄДРПОУ 30382533) на кристь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 грн.40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів після проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено до 13.10.2022 року.

ССуддя: Л. Ю. Ясінський