Рішення

від 03.10.2022 по справі 127/34106/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/34106/19

Провадження № 2/127/5023/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Жигарової Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Федчук Т.М.,

представника відповідача КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 3» Якименко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 3» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №3» про стягнення з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 7500,00 грн., стягнення щомісячно відшкодування ушкодження здоров`я в розмірі мінімальної заробітної плати довічно та моральну шкоду у розмірі 100000 грн. 00 коп.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач в квітні 2018 року у зв`язку із значним погіршенням зору звернувся за консультацією до лікаря-офтальмолога. Після огляду йому було встановлено діагноз: «майже зріла катаракта лівого ока» та лікарем позивачу було надано направлення на оперативне лікування у відділенні «Центр мікрохірургії ока» КНП «ВМКЛ № 3», де він з 15.05.2018 року по 23.05.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні. 17.05.2018 року сплативши вартість послуг і розхідний матеріал на операцію в сумі 7500,00 грн., позивач був прооперований. Вважає, що лікар ОСОБА_2 , який проводив операцію, припустився помилки та недбало провів оперативне втручання, в наслідок чого він втратив зір та можливість здійснення професійної діяльності художника.

У зв`язку із незадовільним результатом операції, втратою численних коштів та безкінечною боротьбою із запальними ускладненнями, фактичною втратою зору в оперованому оці, зверненням за консультацією до психотерапевта за професійною допомогою, завданням йому персоналом лікарів позивача значної шкоди здоров`ю та моральної шкоди, позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 23.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. посилаючись на те, що позивачу не було відмовлено в обстеженні, консультації, госпіталізації і лікуванні. Крім захворювання очей, позивач має основне захворювання, яке впливає на загальний стан його здоров`я. Звинувачення позивача щодо помилки, якої нібито припустився лікар ОСОБА_2 , внаслідок чого позивач став бачити ще гірше, ніж до оперативного втручання, є безпідставними, у зв`язку з тим, що після проведення операції, що позначено в історії хвороби позивача, його було виписано в задовільному стані, без ознак запалення та крововиливу, з підвищенням зорових функцій із рекомендаціями щодо подальшого лікування та спостереження, і з боку позивача будь-які скарги були відсутні. В травні 2019 року співробітниками кафедри офтальмології ВНМУ ім. М.І. Пирогова, проведено комісійний огляд та обстеження позивача, за результатами якого було встановлено, що зниження зору та нечіткість зображення не пов`язані з перенесеною операцією, аналогічні висновки містяться у висновку за результатами клініко-експертної оцінки наданої медичної допомоги громадянину ОСОБА_1 , яка відповідає локальним клінічним протоколам надання медичної допомоги хворим за спеціальністю «Офтальмологія» відділення ЦМХО. Крім того, була проведена медична експертиза, яка не виявила недбалого виконання обов`язків лікарями відповідача, що могло призвести до погіршення стану позивача.

Ухвалою суду від 19.09.2022 року підготовче провадження закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Федчук Т.М. підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 3» Якименко К.В. заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

З медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 № 1658/452, КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 3» (копію якої долучено до матеріалів цивільної справи), вбачається, що в квітні 2018 року позивач звернувся до лікаря-офтальмолога КНП «ЦПМСД № 2» зі скаргами на погіршення зору. Пацієнт обстежений та вперше встановлений діагноз: «Майже зріла катаракта лівого ока» та йому видано направлення на оперативне лікування у відділення «Центр мікрохірургії ока» КНП «ВМКЛ №3».

У період з 15.05.2018 року по 23.05.2018 року пацієнт ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в «Центрі мікрохірургії ока» КНП «Вінницької міської клінічної лікарні №3». При госпіталізації гострота зору лівого ока складала VOS = 0.1-0,09 з sрh- 2.0 = 0.1-0,2; внутрішньоочний тиск в нормі. Артеріальний тиск при поступленні -140/90 мм рт. ст., в день оперативного втручання 120/80 мм рт. ст. (згідно із записами в історії хвороби).

15.05.2019 року, відповідно до форми первинної облікової документації № 003-6/о, затвердженої Наказом МОУ України від 14.02.2012 року № 110, позивач ОСОБА_1 інформований за добровільною згодою на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболювання, про що останній власноручно поставив свій підпис та погодився із запропонованим планом лікування.

Крім того, ОСОБА_1 надав розписку про згоду на проведення оперативного втручання на підставі ст. 43 «Основ законодавства України про охорону здоров`я».

17.05.2018 року позивачу проведена операція: Факоемульсифікація катаракти лівого ока з імплантацією лінзи Hebro-4 Aspheric 21.0 D, з позитивним результатом. Розхідний матеріал на операцію був закуплений за кошти ОСОБА_1 в розмірі 7500,00 грн.

В післяопераційний період підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм рт. ст. не відмічалось. На момент перебування у відділенні претензій до оперуючого хірурга та до лікуючого лікаря у позивача не було.

Після операції ОСОБА_1 неодноразово звертався в очний кабінет КНП «ЦПМСД №2». Зорові функції залишались високими: ліве око з корекцією 0,9; очний тиск складав 18 та пацієнту були підібрані та подаровані окуляри для роботи в далину та для близі.

Станом на 23.05.2018 року загальне самопочуття хворого задовільне, око стало спокійне, рогівка прозора, передня камера в нормі, зіниця кругла, реагує на світло, положення ІОЛ правильне, скловидне тіло плаваючі помутніння, глиб лежачі відділи в нормі, знято шви з кон`юнктиви, зір на праве око =0,2, зір на ліве око =0,5 з sph +1,0=0,6.

З одужанням позивач виписаний зі стаціонару та встановлено заключний діагноз: «Зріла катаракта зліва. Помутніння в склистому тілі. Ангіопатія гіпертонічна».

В травні 2019 року, в зв`язку зі скаргою пацієнта в МОЗ України, співробітниками кафедри офтальмології ВНМУ ім. М.І. Пирогова проведено комісійний огляд та обстеження ОСОБА_1 . На момент огляду пацієнт скаржився на зниження чіткості зору на прооперованому лівому оці, порушення кольоросприйняття та різницю в гостроті зору (а саме зниження) порівняно з доопераційним періодом. Достовірно встановити чи пов`язаний набряк сітківки із проведеним хірургічним втручанням неможливо, так як до операції ОКТ не проводилась із-за порушення прозорих середовищ ока, а при наявності гіпертонічної хвороби може бути незалежним супутнім проявом. В даному випадку пацієнту ОСОБА_1 , щоб вирішити проблему із зором, було рекомендовано оперативне лікування: факоемульсифікація катаракти з імплантацією ЮЛ на правому оці, стабілізація артеріального тиску, контроль стану сітківки в динаміці, нутроф-тотал по 1 к. 1 раз в день 6 міс. (а.с. 173-175).

Аналогічні висновки містяться у висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги громадянину ОСОБА_1 та у наданій відповіді на звернення позивача до Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації, відповідно до яких зниження гостроти зору, нечіткість зображення - скарги, на які вказує пацієнт - не пов`язані з перенесеною операцією. Порушення кольоровідчуття пов`язано з різним ступенем прозорості заломних середовищ зправа і зліва, так як зправа майже зріла катаракта і потребує оперативного лікування.(а.с. 6, 44-46).

Тому посилання позивача на те, що після проведення йому операції стан його ока значно погіршився, він майже втратив зір, тобто ніяких покращень, обіцяних лікарем, позивач не відчув, на звернення до лікарні для отримання інформації йому було повідомлено про проходження лікування та відмовлено у відшкодуванні завданої шкоди, як він вважає, завданої внаслідок помилки лікаря та проведеної операції, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причинний зв`язок, вина).

За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначене узгоджується із роз`ясненнями викладеними у Постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими, суди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

За клопотанням сторін на підставі хвали суду від 06.08.2021 року було призначено комісійну судово-медичну експертизу з метою встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями медичного персоналу при проведенні оперативного лікування хворого ОСОБА_1 та наслідками у вигляді ушкодження його здоров`я, а також з метою встановлення ступеня ушкодження здоров`я позивача.

На виконання даної ухвали судово-медичною експертною комісією Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи було проведено комісійну судово-медичну експертизу за матеріалами цивільної справи № 127/5023/19 відносно ОСОБА_1 .

Висновком експерта № 47-К (комісійної судово-медичної експертизи) від 10.02.2022 року Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, (а.с. 222-226), встановлено, що медична допомога ОСОБА_1 під час призначення підготовки та проведення оперативного лікування в міській клінічній лікарні № 3 м. Вінниця у період з 15.05.2018 року по 23.05.2018 року відповідає «Уніфікованому клінічному протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Катаракта»», затвердженому Наказом МОЗ України від 28.01.2016 року № 49.

Згідно із записами медичної карти стаціонарного хворого № 1658/452 при виписці 23.05.2018 року гострота зору складала 0,6 з корекцією та на час обстеження судово-медичною експертною комісією 23.11.2021 року гострота зору на ліве око складає 0,3 не коригується.

Отже судово-медичною експертною комісією встановлено, що зниження гостроти зору на ліве око у ОСОБА_1 не пов`язане з діями медичного персоналу при наданні йому медичної допомоги в міській клінічній лікарні № 3 м. Вінниця у період з 15.05.2018 року по 23.05.2018 року.

Разом з тим вказаний висновок не містить жодних даних, які б вказували на причинно-наслідковий зв`язок між діями медичного персоналу при проведенні оперативного лікування ОСОБА_1 та наслідками у вигляді ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , зокрема втрата ним зору на лівому оці.

Крім того, відповідно до висновку експерта № 6133/20-21 від 02.02.2021 року, судово-технічної експертизи ВВ КНДІСЕ, яка була проведена на підставі ухвали суду від 23.07.2020 року, встановлено що медична документація стаціонарного хворого ОСОБА_1 та результати його лабораторних та інструментальних досліджень містить ознаки виправлень, закреслень та змінення початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші шляхом нанесення білої речовини по типу штрих-маски. (а.с. 155-161).

При цьому, недоліки ведення медичної документації не вплинули на результат лікування пацієнта, про що також зазначено у висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги громадянину ОСОБА_1 та у наданій відповіді на звернення позивача до Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації, (а.с. 6, 44-46) та були предметом дослідження при проведені комісійної судово-медичної експертизи Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи. (а.с. 222-226).

Тому суд, критично ставиться до тверджень позивача щодо підробки медичної документації медичним персоналом відповідача, задля приховання вини своєї недбалості та помилки при призначенні операційного втручання та необхідності проведення операції ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач із приводу вищевказаних обставин звертався до відповідних правоохоронних органів із заявою про вчинення неправомірних дій, медичним персоналом КНП «ЦПМСД №3», які пов`язанні із підробкою документів у медичній документації позивача.

Згідно з вимогами статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За п. 5 вказаної Постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди, суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Враховуючи, що судом на підставі наданих позивачем доказів не встановлений факт вчинення відповідачем протиправної поведінки, наслідком якої стало ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , а саме зниження гостроти зору, нечіткість зображення - скарги, на які вказує пацієнт, оскільки вони не пов`язані з перенесеною операцією. Порушення кольоровідчуття пов`язано з різним ступенем прозорості заломних середовищ з права і зліва, так як справа майже зріла катаракта і потребує оперативного лікування, про що позивача було належним чином проінформовано працівниками відповідача завчасно, тому підстави для відшкодування матеріальної та морально шкоди відсутні.

Суд не виключає обставин емоційних хвилювань позивача з приводу погіршення здоров`я, що також підтверджується висновком експерта № 1987/20-21 від 02.02.2021 року, судово-психологічної експертизи ВВ КНДІСЕ, який було надано на підставі ухвали суду від 14.02.2020 року, у якому зазначено, що за результатами психодіагностичного дослідження встановлено, що у ОСОБА_1 спостерігаються глибокі негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і які виникли внаслідок різкого погіршення стану здоров`я (а.с. 97-105), але його емоційний стан та моральні страждання, встановлені на час проведення такої експертизи і не пов`язані з діями медичного персоналу при наданні йому медичної допомоги в міській клінічній лікарні № 3 м. Вінниця у період з 15.05.2018 року по 23.05.2018 року та із проведеною йому операцією.

Таким чином надавши оцінку наданим стороною позивача письмовим доказам суд приходить до переконання, що під час судового розгляду не встановлено обставин та доказів, які б підтверджували протиправність дій медичного персоналу при здійсненні лікування ОСОБА_1 чи наявність причинного зв`язку між шкодою (втратою зору лівого ока) і протиправним діянням відповідача. Також позивачем не доведено, що він зазнав душевних та психічних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою (неправомірними діями) відповідача, що негативно позначилися на його душевному стані.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12,13, 15, 22, 23, 1166, 1172 ЦК України, ст. 4, 12, 77, 78, 79, 80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня № 3» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька міська клінічна лікарня №3», ЄДРПОУ № 01982755, місце розташування за адресою: вул. Маяковського, буд. 138, м.Вінниця.

Повний текст рішення суду складено 13.10.2022 року.

Суддя: