Рішення

від 05.10.2022 по справі 911/748/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 911/748/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім»

про стягнення 443939,39 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мохонько О.А.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.05.2022 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» про стягнення 443939,39 грн, з яких 393557,52 грн основного боргу, 13087,40 грн 3% річних та 37294,47 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що хоча строк дії Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 закінчився 29.11.2019, однак відповідач не повернув з суборенди орендовані нежитлові приміщення, доступу до яких позивач не мав, та змушений був сплачувати орендну плату за це майно на підставі Договору №640-1 від 29.11.2016 та Договору №640-2 від 31.01.2020. За таких обставин позивачем нараховано відповідачу суборендну плату за період з 01.02.2020 по 15.04.2021 у розмірі 366975,28 грн. Крім того, заборгованість відповідача з відшкодування інших витрат становить 26582,24 грн за період з 01.02.2020 по 31.06.2021.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13087,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 37294,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу позовну заяву Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 21.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 відкрито провадження у справі №911/748/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 03.08.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2022.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 21.09.2022.

У підготовчому засіданні 21.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.10.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2022 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.10.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Горького, буд. 3, кв. 3), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду з 27.09.2022 знаходиться у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105492878495).

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 05.10.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Київської міською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач) укладено Договір №640-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору №640 від 03.09.2012), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24.11.2016 №32 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 45, літ. А для розміщення відділення УДППЗ «Укрпошта».

Відповідно до п. 2.1 Договору №640-1 від 29.11.2016 об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 243,10 кв.м., в тому числі на 1-му поверсі - 243,10 кв.м.

У п. 5.3.6 Договору №640-1 від 29.11.2016 зазначено, що за попередньою згодою орендодавця орендар має право здавати об`єкт в суборенду. Суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендну плату за об`єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до бюджету міста Києва.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29.11.2016 по 27.11.2019 (п. 9.1 Договору №640-1 від 29.11.2016).

Як вбачається з листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вих. №062-05/18-6761 від 06.07.2017, департамент не заперечує про укладення договору суборенди між Акціонерним товариством «Укрпошта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» щодо нежитлових приміщень площею 96,0 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 45, літ. А.

30.08.2017 між Акціонерним товариством «Укрпошта» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» (суборендар) укладено Договір №62-2131 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в суборенду нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 96,0 кв.м., що розташовані за адресою: проспект Перемоги, 45 у місті Києві.

Відповідно до п. 1.2 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 майно знаходиться в орендному користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 29.11.2016 №640-1.

Згідно з п. 2.1 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 об`єкт суборенди передається суборендарю з метою розміщення закладів з продажу медикаментів (аптека).

Передача об`єкту суборенди суборендарю оформлюється актом приймання-передачі. Після підписання акта приймання-передачі нежитлових приміщень суборендарю має бути забезпечений доступ у приміщення (п. 3.1 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017).

У п. 4.1 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 зазначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 27.11.2019.

Згідно з п. 4.3 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 строк дії договору не повинен перевищувати строку дії Договору №640-1 від 29.11.2016.

У п. 4.4 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 сторонами погоджено, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору та його умови вирішуються на підставі письмового звернення суборендаря до Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. У разі якщо письмове звернення не надійшло, або суборендар не отримав дозволу на продовження строку договору суборенди, суборендар повинен звільнити об`єкт суборенди по закінченню строку дії договору та передати орендарю об`єкт суборенди по акту приймання-передачі.

Розмір суборендної плати згідно з розрахунком суборендної плати за базовий місяць розрахунку - листопад 2016 року становить без ПДВ 317,09 грн за 1 кв.м. Перерахування суборендної плати здійснюється таким чином: 50% суборендної плати суборендар перераховує до місцевого бюджету; 50% суборендної плати суборендар перераховує на розрахунковий рахунок орендаря (п. 5.1 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017).

15.08.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017, в якій сторони дійшли згоди п. 5.1 договору викласти в наступній редакції: «Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати за червень 2018 року становить без ПДВ 250,71 грн за 1 кв.м., що складає 24068,53 грн, та нараховується починаючи з 1-го числа наступного місяця після дати укладення цієї додаткової угоди. Перерахування суборендної плати здійснюється суборендарем таким чином: 18051,40 грн перераховується на поточний рахунок орендаря; 6017,13 грн перераховується до бюджету міста».

Відповідно до п. 5.2 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 5.3 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 крім суборендної плати суборендар сплачує орендарю компенсацію витрат за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт суборенди. Додатково до суборендної плати та компенсації витрат орендаря за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується суборендарем разом з суборендою платою та компенсацією витрат орендаря за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5.4 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 відшкодування витрат на електроенергію, опалення, експлуатаційні витрати та інші послуги на орендованій площі суборендар сплачує додатково - пропорційно займаної площі та у відповідності до нормативно закріплених цін і тарифів.

У п. 5.6 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 сторонами погоджено, що оплата суборендної плати, компенсація витрат за користування земельною ділянкою, витрат на вивіз сміття, експлуатаційних витрат, витрат на страхування об`єкту перераховується суборендарем на поточний рахунок орендаря незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря на підставі акту наданих послуг орендаря щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Компенсація витрат на електроенергію, опалення, водопостачання суборендар оплачує на підставі акту наданих послуг орендаря не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.7 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017).

Відповідно до п. 8.5 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 обєкт суборенди вважається фактично переданим орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 29.11.2016 (п. 4.2 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017).

За актом приймання-передачі від 29.11.2016 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенд не користування нежитлові приміщення площею 96,0 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 45.

31.01.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Акціонерним товариством «Укрпошта» (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутримувач) укладено Договір №640-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору №640-1 від 29.11.2016), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.12.2019 №48/183 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 45, літ. А для розміщення відділення УДППЗ «Укрпошта».

Відповідно до п. 2.1 Договору №640-2 від 31.01.2020 об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 243,10 кв.м., в тому числі на 1-му поверсі - 243,10 кв.м.

У п. 5.3.6 Договору №640-2 від 31.01.2020 зазначено, що за попередньою згодою орендодавця орендар має право здавати об`єкт в суборенду. Суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендну плату за об`єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до бюджету міста Києва.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.01.2020 до 29.01.2023 (п. 9.1 Договору №640-2 від 31.01.2020).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що хоча строк дії Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 закінчився 29.11.2019, однак відповідач не повернув з суборенди орендовані нежитлові приміщення, доступу до яких позивач не мав та змушений був сплачувати орендну плату за це майно на підставі Договору №640-1 від 29.11.2016 та Договору №640-2 від 31.01.2020. За таких обставин позивачем нараховано відповідачу суборендну плату за період з 01.02.2020 по 15.04.2021 у розмірі 366975,28 грн. Крім того, заборгованість відповідача з відшкодування інших витрат становить 26582,24 грн за період з 01.02.2020 по 31.06.2021.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13087,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 37294,47 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 є договором піднайму.

Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом, у п. 4.1 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 зазначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 27.11.2019.

Згідно з п. 4.3 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 строк дії договору не повинен перевищувати строку дії Договору №640-1 від 29.11.2016.

У п. 4.4 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 сторонами погоджено, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору та його умови вирішуються на підставі письмового звернення суборендаря до Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. У разі якщо письмове звернення не надійшло, або суборендар не отримав дозволу на продовження строку договору суборенди, суборендар повинен звільнити об`єкт суборенди по закінченню строку дії договору та передати орендарю об`єкт суборенди по акту приймання-передачі.

Оскільки матеріали справи не містять доказів продовження строку дії Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017в порядку, передбаченому п. 4.4 договору (відсутнє звернення суборендаря до департаменту про продовження строку дії договору), суд дійшов висновку, що строк дії Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 закінчився 27.11.2019.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів повернення з суборенди нежитлового приміщення площею 96,0 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 45.

Однак, позивачем долучено до позовної заяви копію Акту вскриття та обстеження приміщення від 15.04.2021, який складено комісією позивача, та в якому зазначено, що в ході відкриття приміщення встановлено, що господарська діяльність в ньому не ведеться; в приміщенні знаходиться майно; стан приміщення задовільний; приміщення опечатане.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що строк дії Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017 закінчився 27.11.2019, однак у спірний період (з лютого 2020 по 15 квітня 2021 року) відповідач є таким, що продовжував користуватися орендованими приміщеннями.

При цьому, відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, доказів повернення ним орендованого приміщення у строки, відмінні від дати складення комісією позивача акту вскриття прміщення, суду не надано (зокрема, акту повернення приміщення).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вчинялись дії щодо повернення об`єкта оренди після закінчення строку дії Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017. При цьому, доказів існування умов, які б перешкоджали відповідачу повернути орендовані приміщення позивачу, відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що за лютий 2020 року відповідачу нарахована суборендна плата у розмірі 23480,94 грн, за березень 2020 року - 23410,50 грн, за квітень 2020 року - 23597,78 грн, за травень 2020 року - 23786,57 грн, за червень 2020 року - 23857,93 грн, за липень 2020 року - 23905,64 грн, за серпень 2020 року - 23762,21 грн, за вересень 2020 року - 23714,69 грн, за жовтень 2020 року - 23833,26 грн, за листопад 2020 року - 24023,93 грн, за грудень 2020 року - 24023,93 грн, за січень 2021 року - 24239,29 грн, за лютий 2020 року - 24544,40 грн, за березень 2021 року - 24799,94 грн, за квітень 2021 року - 12610,78 грн, що разом з сумами повернення ПДВ становить 366975,28 грн (відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг, складених позивачем, та розрахунку заборгованості).

Суд зазначає, що суми суборендної плати, нараховані позивачем, відповідають умовам нарахування про їх розмір, які погоджені сторонами у п.п. 5.1, 5.2 Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017, та визнаються судом обґрунтованими.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 366975,28 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, судом враховано, що позивач не нараховує до стягнення з відповідача подвійну орендну плату (відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Враховуючи обставини фактичного користування відповідачем приміщення, яке було передано йому в користування на умовах Договору №62-2131 суборенди нежитлового приміщення від 30.08.2017, після дати закінчення строку дії вказаного договору (за період з лютого 2020 року по 15 квітня 2021 року), суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» орендної плати у розмірі 366975,28 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на утримання орендованого приміщення (компенсувати вартість таких витрат) на суму 26582,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за лютий 2020 року позивачем нараховано відповідачу 1551,01 грн грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 855,07 грн), за березень 2020 року - 3836,29 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, теплопостачання - 3140,35 грн), за квітень 2020 року - 5008,34 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 1901,26 грн, теплопостачання - 2411,14 грн), за травень 2020 року - 1796,10 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 865,15 грн, теплопостачання - 235,01 грн), за червень 2020 року - 1687,02 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 991,08 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за липень 2020 року - 2021,15 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 1325,21 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за серпень 2020 року - 1602,46 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 906,52 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за вересень 2020 року - 1554,02 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 858,08 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за жовтень 2020 року - 1558,25 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 862,31 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за листопад 2020 року - 695,94 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 0,00 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за грудень 2020 року - 3179,63 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 0,00 грн, теплопостачання - 2483,69 грн), за січень 2021 року - 695,94 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 0,00 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за лютий 2021 року - 695,94 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 34,19 грн, електропостачання - 0,00 грн, теплопостачання - 0,00 грн), за березень 2021 року - 700,15 грн (податок на землю - 480,88 грн, експлуатаційні витрати - 180,87 грн, страхування - 38,40 грн, електропостачання - 0,00 грн, теплопостачання - 0,00 грн), що разом становить 26582,24 грн.

При цьому, на підтвердження понесення позивачем витрат на утримання майна позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору про постачання електричної енергії №7234, укладеного з АЕК «Київенерго», копію Договору №4340064-12 на постачання теплової енергії від 24.09.2018, укладеного з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», копію Договору №137/0100/19/62-3436 добровільного страхування від 20.12.2019, укладеного з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Експо страхування», копії платіжних доручень про сплату страхових платежів, плати за утримання будинку та прибудинкової території за спірний період, компенсації на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» податку за землю за спірний період.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами понесення ним у спірному періоді витрат на утримання майна у загальному розмірі 26582,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Як вбачається з описів вкладення у цінний лист та фіскальних чеків, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, позивачем 18.06.2020 було направлено на адресу відповідача акти виконаних робіт за період з лютого 2020 року по травень 2020 року, а решта актів виконаних робіт були направлені 01.06.2021.

Таким чином, відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість фактично спожитих експлуатаційних витрат на утримання об`єкта оренди протягом 7 днів з дня пред`явлення претензії.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 26582,24 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» в частині відшкодування вартості на утримання майна у сумі 26582,24 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» витрат на утримання майна у сумі 26582,24 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12088,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 34524,70 грн., які нараховані за прострочення сплати відповідачем суборендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Втім, суд вважає необґрунтованим нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати, оскільки судом було встановлено, що фактично грошові кошти у розмірі 366975,28 грн є не суборендою платою, а неустойкою, яку позивач має право стягувати з відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Визначаючи правову природу грошового зобов`язання, необхідно, перш за все виходити з правил частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В той же час правова природа неустойки зовсім інша, оскільки неустойка - це один із видів забезпечення виконання зобов`язання (статті 546, 549 Цивільного кодексу України). Тобто, неустойка носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов`язання характер.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов`язок сплатити неустойку за невиконання зобов`язання з повернення майна не є зобов`язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, тому що неустойка є одним із видів забезпечення виконання основного зобов`язання, в тому числі й грошового та не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу, у зв`язку з чим підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на неустойку, нараховану відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» 3% річних у розмірі 12088,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 34524,70 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 999,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 2769,77 грн, які нараховані за прострочення відшкодування відповідачем вартості експлуатаційних послуг, суд зазначає, що виконаний позивачем розрахунок є необґрунтованим, оскільки позивачем неправильно визначено періоди прострочення.

Як встановлено судом, відповідно до описів вкладення у цінний лист та фіскальних чеків, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, позивачем 18.06.2020 було направлено на адресу відповідача акти виконаних робіт за період з лютого 2020 року по травень 2020 року, а решта актів виконаних робіт були направлені 01.06.2021.

Таким чином, враховуючи дату направлення позивачем на адресу відповідача вимог про сплату заборгованості, якими є акти виконаних робіт, встановлені у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строки виконання боржником зобов`язання після пред`явлення йому вимоги та строки пересилання поштових відправлень, які встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 №958, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відшкодування відповідачем вартості експлуатаційних послуг.

За розрахунком суду обґрунтованим розміром 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 606,00 грн 3% річних та 1587,37 грн інфляційних втрат, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» 3% річних у розмірі 999,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 2769,77 грн (за прострочення відшкодування вартості експлуатаційних витрат) підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Стрім» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Горького, буд. 3, кв. 3; ідентифікаційний код: 39939911) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; ідентифікаційний код: 01189979) в особі Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» суму основного боргу у розмірі 393557 (триста дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 606 (шістсот шість) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1587 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 5936 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 13.10.2022.

Суддя О.М. Спичак