Рішення

від 05.10.2022 по справі 497/1731/22

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.10.2022

Справа № 497/1731/22

Провадження № 2/497/542/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2022 року представник позивача ОСОБА_2 , яка здійснює свої повноваження на підставі ордеру серії ВН № 1135318 від 06.09.2022 року (а.с.15), звернулася в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до Болградської міської ради Одеської областіта просить визнати за нею як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,23 га, на підставі державного акту серії ЯГ №932267, виданого 26 січня 2007 року на території Владиченської сільської ради Болградського району.

Позов мотивує тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі на вищезазначену земельну ділянку. ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом та прийняла спадщину у встановленому законом порядку, але при зверненні до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, їй було відмовлено, через неточності у заповіті, а саме в заповіті вказано, що померла робить розпорядження на належний їй державний акт, а ні на належну їй земельну ділянку. При складанні заповіту невірно було вказано майно, яке заповідається, з тексту заповіту зрозуміло, що спадкодавець заповідає саме позивачу земельну ділянку, яка вказана в державному акті, але встановити це можливо саме в суді, а нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, так як державний акт не є об`єктом спадкування, тому вона звертається до суду з цім позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, представник позивача в позовній заяві просить розглянути справу у відсутності позивача.

Представник відповідача Болградської міської ради Одеської області - Арнаутов М.І., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності № 1650/02-12 від 17.08.2022 року, до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.04.2019 року, виданого Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Так, ОСОБА_3 на праві власності належать дві земельні ділянки площею 2,95 га та 0,28 га, кадастрові номери 5121482000:01:002:0157, 5121482000:01:003:0059, розташовані на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 932267, виданого 26 січня 2007 року Болградською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зроблено запис № 010751800027 (а.с.7), тобто державний акт є документом, що підтверджує право власності померлої ОСОБА_3 на дві земельні ділянки загальною площею 3,23 га.

При житті ОСОБА_3 склала заповіт від 15.07.2016 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області Ігнатовою М.Ф., зареєстрований в реєстрі за №111, відповідно до якого зробила таке розпорядження: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 932267, в розмірі 3,23 га, заповіла ОСОБА_1 , позивачу по справі. Заповіт не змінено та не скасовано.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218 та 1219 ЦК України визначено що входить до складу спадщини, а саме входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та які права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, а саме, те що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України. Тлумачення заповіту з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 1256 ЦК суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких правових умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Враховуючи, що підставою судового тлумачення заповіту є неточності, така справа має розглядатися виключно в порядку позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Стаття 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Згідно зі ст. 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів яке дає змогу з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу положень норм ст.ст. 213, 1256 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи також те, що заповіт це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Судом ураховується, що за змістом ст. 78 ЗК України зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на час посвідчення заповіту) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Земельні ділянки належать заповідачу на підставі державного акту серії ЯГ №932267, виданого 26.01.2007 року Болградською районною державною адміністрацією, вчинення заповіту заповідачем на користь позивача підтверджує її волю щодо спадкування саме цього майна позивачем, оскільки внаслідок застосування механізму тлумачення заповіту з`ясовано дійсну волю заповідача, відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту.

Позивач по справі ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини відповідно до ст. 1269 ч.1 ЦК України, що підтверджується її особистою заявою № 636 від 03.10.2019 року, яка наявна в матеріалах спадкової справи.

Іншій спадкоємець ОСОБА_4 прийняв спадщину неохоплену заповітом, при цьому йому відомо про спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , що зазначено в його заяві про прийняття спадщини після смерті матері.

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. від 20.07.2022 року за № 556/02.31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 3,23 га, у зв`язку з неможливістю встановити на яке саме майно необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. (а.с.9).

Так, відповідно до пп.14.1.105 п.14.1 ст.14 розділу І податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV поняття «майно» вживається у значенні, наведеному в Цивільному Кодексі України рухомими речами (майно) є речі (майно), які можно вільно переміщувати у просторі, але державний акт не є рухомим майно, а є документом, який посвідчує право власності на земельні ділянки.

На підставі вище встановленого суд вважає за можливим визнати право власності за позивачем на вищезазначені земельні ділянки в порядку спадкування після смерті матері.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,82,263-265 ЦПК України, ст.ст. 1222,1233,1269 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки площею 2,95 га та 0,28 га, кадастрові номери 5121482000:01:002:0157; 5121482000:01:003:0059, розташовані на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №932267, виданий 26.01.2007 року, на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації № 604 від 05.09.2005 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010751800027).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца