Рішення

від 13.10.2022 по справі 320/2245/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м.Київ№ 320/2245/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЛЕНД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСЛЕНД" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та просить суд:

визнати протиправним та скасування рішення від 27.12.2019 № 10/26-15-04-07-18;

зобов`язати підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарського товариства в 2019 році.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що отримав рішення, яке за результатом опрацювання податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи відмовлено у підтвердження статусу платника єдиного податку сільськогоподарського товаровиробника, однак на думку позивача дане рішення є необгрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки статус платника єдиного податку є безстроковим та може бути анульовано шляхом виключення такого платника за рішенням контролюючого органу лише в ході проведення виїзної документальної перевірки. Зазначає, що відповідачем будь яких перевірок не проводилось, що свідчить про протиправність прийнятого рішення.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, оскільки нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що сільськогосподарські виробники для переходу на прощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточні декларації. Зазначає, що позивачем було невчасно подану декларації визначені законом та рішенням визнаної такими, що неподані. Вказує, що зазначені обставини стали підставою для прийняття спірного рішення

Від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній просить суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромленд» (код ЄДРПОУ 40923344) має з 29.10.2016 статус юридичної особи. Основним видом діяльності позивача за КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

02.01.2020 позивачем було отримано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.12.2019 №/10/26-15-04-07-18, яким за результатом опрацювання податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи від 11.02.2019 № 9017084818 та від 11.12.2019 № 9297926968 та від 11.02.2019 № 9017084818 відмовлено в підтвердженні статусу платника єдиного податку сільськогосподарського товаровиробництва. Рішення обґрунтовано тим, що позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи поза межами строку, визначеному п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (який набрав чинності з 01.01.2015) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Згідно з п.п. 298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПК України у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Системний аналіз наведених норм ПК України свідчить, що до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Разом з тим, пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно із п. 299.1, п. 299.2 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

ПК України передбачено підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (п. 299.10 ст. 299 ПК України) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (п. 291.5-1 ст. 291 ПК України), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Суд вважає за необхідне вказати, що наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені ст. 120 ПК України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених Законом розмірах.

Відповідно до п. 299.10. ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків- і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу;

якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 цього Кодексу.

Згідно з абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п. 4 п. 291.4 та п 291.5-1 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Суд зазначає, що ПК України передбачений порядок реєстрації або анулювання реєстрації платників єдиного податку. Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17

Однак, відповідач рішенням викладеним у листі від 27.12.2019 № /10/26-15-04-07-18 позивачу відмовив у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2019 рік.

Суд звертає увагу на те, що вимогами чинного ПК України не передбачено порядку відмови контролюючим органом у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи за результатами подання вказаних у п.п. 298.8.1. п. 298.8. ст. 298 ПК України документів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не мав права приймати рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Разом з тим, контролюючий орган має право прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, у порядку передбаченому ПК України.

Єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій спрямованих на анулювання товариству статусу платника єдиного податку є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - приймається рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників такого податку.

Отже, перед прийняттям рішення про позбавлення товариства статусу платника єдиного податку 4 групи контролюючий органом мав би провести документальну перевірку платника податків та прийняти рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, без дотримання всіх вимог передбачених ПК України прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи є протиправним

Враховуючи викладене у Головного управління ДПС у м. Києві були відсутні будь-які підстави для відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарського товариства в 2019 році, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, для належного захисту права та свобод позивача, суд вважає за можливе їх також задовольнити та зобов`язати відповідача підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарського товариства в 2019 році.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Частиною 4 ст. 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 204,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2020 № 3101.

Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 204,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 27.12.2019 № 10/26-15-04-07-18.

Зобов`язати Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) підтвердити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросленд» (код ЄДРПОУ 40923344) статус платника єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарського товариства у 2019 році.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросленд» (код ЄДРПОУ 40923344) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.