Постанова

від 13.10.2022 по справі 480/5388/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 р. Справа № 480/5388/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2021, повний текст складено 30.12.2021, та на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2022, повний текст складено 19.01.2022, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, по справі № 480/5388/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якій просить: визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5910136300:01:003:0067 із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2014 рік (1.249) та 2015 рік (1.433) при формуванні Витягу No2869 від 12 травня 2021 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; зобов`язати відповідача провести перерахунок, сформувати та видати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки без застосування коефіцієнтів індексації за 2014 та 2015 роки.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 р адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5910136300:01:003:0067 із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2014 рік (1.249) та 2015 рік (1.433) при формуванні Витягу No2869 від 12 травня 2021 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області провести перерахунок, сформувати та видати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5910136300:01:003:0067, без застосування коефіцієнтів індексації за 2014 та 2015 роки. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області судовий збір у розмірі 908 грн.

04.01.2022 р. представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що суд першої інстанції при її прийнятті дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилаючись на обставини , викладені в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Також, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не згодне з додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року, оскільки вважає, що суд першої інстанції при її прийнятті дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, зазначені витрати по оплаті за надання правничої допомоги адвокатом є занадто завищеними, необгрунтованими та підлягають зменшенню, просить скасувати додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, у зв`язку з її необґрунтованістю.

ОСОБА_1 подав до суду відзив , вважає рішення законним і обгрунтованим, а з апеляційною скаргою не згоден, вважає її не обгрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до цілком обгрунтованого та законного висновку про те, що дії відповідача щодо індексаії нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2014 та 2015 роки при формуванні Витягу є протиправними. Просить суд апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській обл. відхилити, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року залишити без змін. Також, вважає додаткове рішення від 19 січня 2022 року по справі законним і обгрунтованим, а з апеляційною скаргою не згоден, вважає її не обгрунтованою, просить суд апеляційну скаргу на додаткове рішення відхилити, а додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року залишити без змін.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки справа відноситься до категорії незначних, не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (тобто в порядку письмового провадження у відповідності до п.10 ч.1 ст.4 КАС України), характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні,, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копії апеляційних скарг, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення та довідками про доставку електронних листів.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційні скарги по даній справі були розглянута 13.10.2022 року.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що рішенням Сумської міської ради No 264-МР від 27 січня 2016 року надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,1341 га в АДРЕСА_1 . Функціональне призначення ділянки: під розміщеними офісним та культурно-спортивним комплексом.

13 квітня 2016 року Сумською міською радою та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди ділянки, класифікація видів цільового призначення земель: 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Відповідно до договору орендна плата становить 4% від нормативної грошової оцінки землі. Розмір орендної плати на 2016 рік становить 83402,69 грн., що становить 6950,22 грн. на місяць. За наступні роки, починаючи з 2017 року, орендна плата справляється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель (а.с.13-16).

Вказані обставини також встановлені постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 по справі No 818/1237/16 .

ОСОБА_1 є власником 1/2 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , якій після поділу присвоєно адрес: АДРЕСА_2 (а. с. 12).

На земельну ділянку під будинком (кадастровий номер No5910136300:01:003:0046), відповідач, 30 липня 2019 року за No5200/0/205-19 та 18 березня 2021 року за No2453 надав позивачу одинакові за змістом Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в якому коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки вказав 1,06 (а.с. 17).

24.03.2021 року рішенням Сумської міської ради No 631-МР погоджено технічну документацію щодо поділу вказаної земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_1 , кадастровий номер No 5910136300:01:003:0046 на дві: 0, 0742 га та 0,0599 га (а.с. 18, 22).

12.05.2021 року за No2869 відповідач сформував і надав ОСОБА_1 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку новоствореної земельної ділянки, кадастровий номер No5910136300:01:003:0067, площею 742 квадратних метри, яка знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

При підготовці витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки застосовано коефіцієнт індексації за 2014 рік 1,249, за 2015 рік 1,433 та за 2016 рік 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки складає 1,897) (а.с.6).

Не погодившись із застосуванням коефіцієнта індексації в розмірі 1,897 для індексації грошової оцінки земельної ділянки, 21.05.2021 року позивач оскаржив до ГУ Держгеокадастру у Сумській області застосування відповідачем зазначеного коефіцієнта при формуванні Витягу No2869 (а.с. 10).

Листом NoБ-620/0/5-21/620/6-21 від 28.05.2021 року відповідач відмовив позивачу по вимогам скарги і зазначив, що при формуванні Витягу No2869 застосовано правомірно коефіцієнти індексації за 2014 та 2015 роки (а.с. 11).

Не погодившись із такими діями відповідача щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту індексації за 2014 і 2015 роки при формуванні Витягу No215/0/205-17 від 21 червня 2017 року, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив висновків, викладених в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 по справі No 818/1237/16, яка набрала законної сили, що застосування відповідачем індексу 2014 та 2015 року є безпідставним, оскільки цей індекс характеризує зростання цін та відповідне зменшення вартості земель за попередньою, чинною на момент затвердження нормативною грошовою оцінкою , а відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних та достатніх доказів для того, щоб стростувати обставини, встановлені вищевказаним судовим рішення .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Частинами 1-3 ст. 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 No1378-IV (далі Закон No1378-IV) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Частиною 5 ст. 5 Закону No1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону No1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до приписів п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

За змістом вказаних норм для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.

У постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 818/912/18 зроблено висновки про те, що вимоги п. 271.2 ст. 271 ПК України, які стосуються рішення рад щодо нормативної грошової оцінки, не поширюються на питання застосування щорічних коефіцієнтів індексації. Натомість, правила застосування щорічних коефіцієнтів індексації встановлено п. 289.2 ст. 289 ПК України. Так, за змістом п. 289.2 ст. 289 ПК України, кумулятивне (тобто накопичувальне) застосування щорічних коефіцієнтів індексації пов`язане саме з датою проведення нормативної грошової оцінки, але не з датою прийняття рішення ради про її затвердження чи датою введення в дію нормативної грошової оцінки. Необхідно відрізняти поняття проведення нормативної грошової оцінки та її затвердження, які є різними видами діяльності у сфері оцінки земель та здійснюється різними суб`єктами. Згідно із законодавством, з моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки, але не коефіцієнтів її індексації, які, як зазначалось, застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки. При цьому, коефіцієнти щорічно розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

У постанові від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначено:

«...правильне визначення поняття дати проведення нормативної грошової оцінки земель є визначальним у цьому спорі, оскільки від цієї дати необхідно починати кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, що, зрештою, впливає на розмір плати за землю.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 11 грудня 2003 року No 1378-IV Про оцінку земель дата оцінки земельної ділянки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки - дата, вказана в технічній документації.

Отже, від висновків, який зробив Верховний Суд при розгляді інших справ, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель залежить від дати набрання чинності відповідним рішенням міської ради, необхідно відступити.

У спірних правовідносинах, відповідач, при формуванні витягу No 03-07/010216/100 від 02 лютого 2016 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки застосовував чинну з 01 січня 2016 року нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська (згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 15 липня 2015 року No 4/65). При цьому, відповідач кумулятивно застосував коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (2013 рік).

Це означає, що також необхідно відступити від висновку, який зробив Верховний Суд при розгляді справи № 804/2035/16, що у такому випадку має місце застосування нормативної грошової оцінки з більш раннього строку, ніж час її затвердження та введення в дію у встановленому законом порядку.

Так, за встановлених обставин, нормативної грошової оцінки застосовано саме з часу її затвердження (2016), але не раніше. При цьому, застосовуючи кумулятивно коефіцієнт індексації, відповідач правильно здійснив таке застосування від дати саме проведення нормативної грошової оцінки (2013 рік).

Такий порядок індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, оскільки пункт 289.2 статті 289 ПК України прямо передбачає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати її затвердження.

Законодавство не містить положень, які встановлюють обов`язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію.

Між тим, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.

Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком».

Застосовуючи наведені вище висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням Сумської міської ради від 06.05.2015 No 4307-МР затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Суми.

12.05.2021 відповідач ОСОБА_1 надав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з визначенням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки 1,897.

При підготовці витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки застосовано коефіцієнт індексації за 2014 рік 1,249, за 2015 рік 1,433 та за 2016 рік 1,06 (добуток коефіцієнтів складає 1,897).

Тобто до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка була затверджена рішенням Сумської міської ради та яка почала діяти з 01.01.2016, відповідач застосував коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік та 2015 рік.

Колегія суддів звертає увагу на те , що постановою Верховного суду від 13.04.2022 у справі № 818/1057/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними дій щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий № 5910136300:01:003:0046 за адресою: вул. Інтернаціоналістів, 5, м. Суми, 40034 із застосуванням коефіцієнту індексації за 2014 і 2015 роки при формуванні Витягу No215/0/205-17 від 21.06.2017; зобов`язання провести перерахунок, сформувати та видати новий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий № 5910136300:01:003:0046 за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування коефіцієнту індексації за 2014 і 2015 роки , відмовлено у задоволенні вимог позивача з посиланням на те , що відповідач при формуванні спірного витягу вірно застосував коефіцієнти індексації за 2014 рік та 2015 рік .

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

За змістом ч.4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Згідно приписів ч.5ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають.

Керуючись підходом, висловленим Верховним Судом при розгляді справи № 804/937/16, та висновком , викладеним в постанові Верховного суду від 13.04.2022 у справі № 818/1057/17 , колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при формуванні спірного витягу вірно застосував коефіцієнти індексації за 2014 рік та 2015 рік, оскільки порядок індексації нормативно- грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, оскільки п. 289.2 ст. 289 ПК України прямо передбачає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (у цій справі 2013 рік), а не від дати її затвердження або введення в дію.

Отже, висновки суду першої інстанції не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також, колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу на додаткове рішення суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу , виходячи з наступного.

Відповідно достатті 16 КАС Українирегламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписамистатті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності достатті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, як вірно було зазначено судом 1-ї інстанції, повинен бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч.ч.1,7ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього жКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Якщо ж суд апеляційної або касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6ст. 139 КАС України).

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Тобто, у силу вимогст.139 КАС України, єдиною підставою для стягнення на користь позивача суми судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, є задоволення позовних вимог такої особи.

Враховуючи те , що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 р , яким задоволено позовні вимоги , скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в дані справі відмовлено у повному обсязі, то відповідно, і підстав для стягнення на користь позивача судових витрат, у тому числі понесених витрат на професійну правничу допомогу - немає.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ч. 1ст. 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, тому судові рішення підлягають скасуванню, а апеляційні скаргизадоволенню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 по справі № 480/5388/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Скасувати додаткове рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 по справі № 480/5388/21.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош