Постанова

від 09.10.2007 по справі 265/18-04/5/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

265/18-04/5/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2007 р.                                                             Справа № 265/18-04/5/4

Колегія суддів господарського суду Київської області у складі головуючого судді Попікової О.В., суддів Євграфової Є.П. та Рябцевої О.А., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Завод ізоляції” м. Ірпінь

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання  нечинними податкових повідомлень-рішень

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаБиховченко Р.І. дов. від 10.02.2006р. № 402

від відповідачаОпанасюк В.А. дов. від 16.07.2007р. № 300\0\10-0

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні  9.10.2007р. об 11 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.10.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод ізоляції”  (надалі - позивач) до Ірпінської ОДПІ (надалі відповідач) про визнання дій ДПІ у м. Ірпені (правонаступником якої є Ірпінська ОДПІ) щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ „Завод ізоляції” по результатам зустрічних перевірок за період ІІ кв. 2002р., березень, квітень, травень, червень, 2003р. –неправомірними; про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.08.2004р. № 0002522310\0\10254, від 18.08.2004р. № 0002522310\0\10255, та податкового повідомлення-рішення від 27.10.2004р. № 0002532310\1, винесених ДПІ у м. Ірпені (позовні вимоги з урахування заяви про уточнення від 7.08.2007р. № 125).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова служба, неправомірно провела позапланову документальноу перевірку ТОВ „Завод ізоляції" по результатам зустрічних перевірок за період: II квартал 2002 року, березень, квітень, травень, червень 2003 року всупереч вимогам Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності". Взаємовідносини ТОВ „Завод ізоляції" з ЗАТ „Будтехсервіс" і ТОВ „ЕКСО" відбувались в період господарської діяльності цих підприємств, що підтверджується відповідями ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Посилання ДПІ у м. Ірпінь в Акті перевірки від 16.08.2004р. на неможливість проведення перевірки ЗАТ „Будтехсервіс" і ТОВ „ЕКСО”, які були постачальниками товару, та на не підтвердження відповідного податкового кредиту є безпідставними та необґрунтованими, оскільки неможливість проведення перевірки зазначених підприємств не може бути підставою для висновку про порушення ТОВ „Завод ізоляції" пп.7.4.5 І.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. А оскільки в ДПІ в м, Ірпінь не було матеріалів зустрічних перевірок, відповідно відсутні підстави для проведення позапланової документальної перевірки. При цьому, позивач наголошує на тому, що ТОВ „Завод ізоляції" не повинен був перевіряти включення вартості товару проданого ЗАТ „Будтехсервіс" і ТОВ „ЕКСО" до складу податкових зобов'язань останніх, оскільки вимогами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ними своїх податкових зобов'язань, а саме порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту інших юридичних осіб, у тому числі своїх прямих постачальників. Суми, що включені Товариством до податкових декларацій по податку на додану вартість підтверджуються податковими накладними та банківським документами , які засвідчують перерахування коштів в оплату товарів та внесені у книгу придбання товарів і були надані податковому органу при проведенні перевірки.

Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та доведеними, та просять суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.          

Відповідач –Ірпінська ОДПІ у своїх запереченнях на позовну заяву від 6.08.2007р. № 2573\10\10-0 та від 11.09.2007р. № 5093\10\10-0 вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд залишити позов без задоволення з огляду на наступне:

- сума податкового кредиту ТОВ «Завод ізоляції»не підтверджена зустрічними перевірками, а відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Позапланова документальна перевірка ТОВ „Завод ізоляції” проведено за результатами зустрічних перевірок за ІІ кв. 2002р. та за березень, квітень, травень та червень 2003р. згідно вимог  п.3 „а” Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” на підставі посвідчення № 940 від 11.08.2004р., як це передбачено п.2.8 Порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затвердженого Наказом ДПА України № 187 від 1.04.2004р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

16 серпня 2004р  працівниками ДПІ в м. Ірпені  на підставі посвідчення № 940 від 11.08.2004р. проведено позапланову документальну перевірку ТОВ „Завод ізоляції” по результатам зустрічних перевірок за період ІІ кв. 2002р, березень, квітень, травень, червень 2003р. згідно вимог  п.3 „а” Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” в наслідок якої виявлено:

- в порушення п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством віднесено до податкового кредиту у II кварталі 2002 року ПДВ у сумі - 50214 грн., яка в ході зустрічної перевірки виявилася не підтвердженою належними документами, внаслідок чого було зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за ІІ кв. 2002р. на  24462 грн. та донараховано ПДВ за ІІ кв. 2002р. у сумі 25752 грн.

- в порушення п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі - 21374,82 грн., яка в ході зустрічної перевірки виявилася не підтвердженою належними документами, внаслідок чого зменшено заявлена до відшкодування сума ПДВ за квітень 2003р. –на 13226 грн., за травень 2003р. –на 529,92 грн., за червень 2003р. –2856,90 грн.

За наслідками перевірки складено акт від 16.08.2004 № 303/23-2/31414031.

На підставі вказаного акта Державною податковою інспекцією в м. Ірпені  18.08.2004 було винесено було винесено податкове повідомлення-рішення №0002532310/0/10254, яким позивачеві відповідно до п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання за порушення вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 38628 грн., з яких 25752 грн. - основний платіж та 12876 грн. - штрафні санкції., та податкове повідомлення-рішення №0002522310/0/10255, яким позивачеві зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за другий квартал 2002 року в сумі –24462 грн., квітень 2003 року - 13226 грн., травень 2003 року - 5291,92 грн., червень 2003 року - 2856,90 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0002532310/0/10254 від 18.08.2004, позивач в порядку адміністративного оскарження оскаржив його до ДПІ у м. Ірпінь Київської області на підставі п.п. 5.2.2 п.5.2. статті  5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Рішенням про результати розгляду скарги від 22.10.2004 за № 13582/10/10-0 ДПІ м. Ірпінь залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0002532310/0/10254 від 18.08.2004, а скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного рішення Державної податкової інспекції у м. Ірпінь винесено податкове повідомлення-рішення №0002532310/1 від 27.10.2004, яким позивачу відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 статті  7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 38628 грн., з яких 25752 грн. основний платіж та 12876 грн. - штрафні санкції.

Згадані податкові повідомлення-рішення і є предметом оскарження у даній справі.

Згідно вимог п. 1.7 статті  1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.  (Закон у редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Приписами  пп. 7.5.1 п. 7.5 статті  7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З матеріалів  справи, що податковий кредит в загальній сумі 71588,82 грн. ТОВ «Завод Ізоляції»сформовано по взаємовідносинах з ЗАТ «Будтехсервіс»та ТОВ «ЕКСО»за період II квартал 2002 року, березень, квітень, травень, червень 2003 року.

Як встановлено під час судового розгляду, на виконання умов усної угоди, укладеної шляхом обміну документами позивачем з ЗАТ «Будтехсервіс», останнім на адресу позивача був відвантажений товар, що підтверджується видатковими накладними та виписані податкові накладні на суму поставленого товару, зокрема №02/4 від 02.04.2002р. на суму 6780,00 грн., в т.ч. ПДВ -1130,00 грн., №03/4 від 02.04.2002р. на суму 720,00 грн., в т.ч. ПДВ - 120,00 грн., №04/4 від 02.04.02р. на суму 1168,80 грн., в т.ч. ПДВ - 194,80 грн., №10/4 від 02.04.02р. на суму 48,60 грн., в т.ч. ПДВ - 8,10 грн., №11/4 від 09.04.02р. на суму 353,76 грн., в т.ч. ПДВ - 58,96 грн., №12/4 від 11.04.02р. на суму 461,76 грн., в т.ч. ПДВ - 76,96 грн., №16/4 від 15.04.02р. на суму 1235,52 грн., в т.ч. ПДВ - 205,92 грн., №17/4 від 23.04.02р. на суму 119533,50 грн., в т.ч. ПДВ -19922,25 грн., №18/4 від 23.04.02р. на суму 57396,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9566,00 грн.,  №28/4 від 24.04.02р. на суму 371,52 грн., в т.ч. ПДВ - 61,92 грн., №1/5 від 08.05.02р. на суму 810,00 грн., в т.ч. ПДВ - 135,00 грн., №6/5 від 21.05.02р. на суму 701,02 грн., т.ч. ПДВ - 116,84 грн., №7/5 від 22.05.02р. на суму 1881,00 грн., в т.ч. ПДВ - 313,50 грн., 5/5 від 13.05.02р. на суму 790,00 грн., в т.ч. ПДВ - 131,67 грн., №7.1/5 від 23.05.02р. на суму 5088,00 грн., в т.ч. ПДВ -848,00 грн., №7.2/5 від 23.05.02р. на суму 172,80 грн., в т.ч. ПДВ - 28,80 грн., №11/5 від 27.05.02р. на суму 34332,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5722,00 грн., №3/6 від 04.06.02р. на суму 24300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4050,00 грн., №3.1/6 від 05.06.02р. на суму 19849,10 грн., в т.ч. ПДВ - 3308,18грн., №5/6 від 07.06.02р. на суму 21205,80 грн., в т.ч. ПДВ - 3534,30 грн., №4/6 від 10.06.02р. на суму 1449,90 грн., в т.ч. ПДВ - 241,65 грн., №6/6 від 13.06.02р. на суму 221,10 грн., в т.ч. ПДВ - 36,85 грн., №12/6 від 25.06.02р. на суму 663,30 грн., в т.ч. ПДВ - 110,55 грн., №14/6 від 27.06.02р. на суму 1752,79 грн., в т.ч. ПДВ - 292,13 грн. (копії накладних в матеріалах справи).

На виконання умов усної угоди, укладеної шляхом обміном документами позивачем з ТОВ «ЕКСО», останнім в адресу позивача був відвантажений товар, що підтверджується видатковими накладними та виписані податкові накладні на суму поставленого товару, зокрема №36 від 06.03.03р. на суму 19686,00 грн., в т.ч. ПДВ -3281,00 грн., №37 від 06.03.2003р. на суму 19995,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3332,50 грн., №45 від 27.03.03р. на суму 10000.00 грн.. в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., №59 від 21.04.03р. на суму 9995,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1665.83 грн.. №46 від 27.03.03р. на суму 19686,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3281,00 грн., №81 від 06.05.03р. на суму 12722,40 грн., в т.ч. ПДВ - 2120,40 грн., №105 від 26.05.03р. на суму 19029,12 грн.. в т.ч. ПДВ - 3171,52 грн., №116 від 09.06.03р. на суму 17141,40 грн., в т.ч. ПДВ - 2856.90 грн. (копії в матеріалах справи).

Позивач за отриманий товар розрахувався в повному обсязі, що підтверджується залученими до справи копіями банківських виписок та не заперечується відповідачем.

Як вбачається матеріали справи, на момент проведення перевірки, позивач на підтвердження суми податкового кредиту за ІІ кв. 2002р. та квітень-червень 2003р. мав податкові накладні, отримані від ЗАТ «Будтехсервіс»та ТОВ «ЕКСО», які містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 статті  7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ЗАТ «Будтехсервіс»та ТОВ «ЕКСО», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких зауважень до порядку складання зазначених податкових накладних з боку податкових органів  не вказано.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на зміст наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість” та враховуючи наведені обставини справи, суд вважає, що податкові накладні, виписані позивачеві ЗАТ «Будтехсервіс»та ТОВ «ЕКСО», протягом ІІ кв. 2002р. та квітня-червня 2003р є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акта перевірки від 16.08.2004 № 303/23-2/31414031, ДПІ в м. Ірпені під час проведення перевірки ТОВ "Завод Ізоляції" з питань правильності визначення заявлених до відшкодування сум ПДВ за II квартал 2002 року та березень 2003 року направлено запит про проведення зустрічної перевірки взаємовідносин з підприємством ЗАТ «Будтехсервіс».

До матеріалів справи залучено відповідь на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва від 6.07.2004р. № 8648\1\23-1010, з якої вбачається, що зустрічну перевірку ЗАТ "Будтехсервіс" провести неможливо, оскільки товариство не знаходиться за юридичною адресою, фактична адреса підприємства невідома, останній звіт було подано за січень 2003р. При цьому, згідно інформації ДПІ у Печерському районі (на обліку якого перебуває ЗАТ „Будтехсервіс”) суми податкових зобов'язань з ПДВ зазначені останнім в податкових декларація з ПДВ становлять: квітень 2002р. –58230 грн., травень 2002р. –23275 грн., червень 2002р. –17816 грн.

Згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 5.07.2004р. № 5988\7\23-902, ТОВ „ЕКСО” останню звітність до ДПІ подало за грудень 2003р. без показників фінансово-господарської діяльності, а у березні - червні 2003р. звітувало,  суми податкових зобов'язань з ПДВ зазначені останнім в податкових декларація з ПДВ становлять: березень 2003р. –133068 грн., квітень 2003р. –76337 грн., травень 2003р. –88671 грн., червень 2003р. –124918 грн.

Згадані відповіді податкових інспекцій, на обліку яких перебувають контрагенти позивача, доводять лише факт відсутності ЗАТ "Будтехсервіс" за юридичною адресою, неможливість проведення перевірки останнього, та не звітування товариства з лютого 2003р. Стосовно ТОВ „ЕКСО”, ДПІ підтверджує лише факт подання останньої звітності у березні 2003р.

Ірпінська ОДПІ не надано жодного належного доказу на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентами позивача –саме  ТОВ „ЕКСО” та  ЗАТ "Будтехсервіс" перерахованих ним у складі вартості придбаного товару сум податку на додану вартість або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди. При цьому, в матеріалах справи відсутні акти перевірок, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджували б наявність податкового боргу у контрагентів позивача - ТОВ „ЕКСО” та  ЗАТ "Будтехсервіс" саме внаслідок здійснення вищевказаних господарських операцій.

Окрім цього,  відповідачем не надано належних доказів визнання недійсними угод, укладених між позивачем, ТОВ „ЕКСО”  та ЗАТ "Будтехсервіс".

Судом враховується, позиція, викладена у  Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, зокрема:  якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин справи, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ „ЕКСО”  та ЗАТ "Будтехсервіс", зареєстрованих платників податку на додану вартість, суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту  у II кварталі 2002 року на суму 50214 грн.,  у квітні-червні 2003р. на суму 21374,82 грн.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, господарський суд вважає неправомірним висновок ДПІ про порушення з боку ТОВ „Завод ізоляція” вимог п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", і як наслідок безпідставним  зменшення відповідачем  заявленої до відшкодування суми ПДВ за ІІ кв. 2002р. на  24462 грн. та донарахування ПДВ за ІІ кв. 2002р. у сумі 25752 грн.; зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ за квітень 2003р. –на 13226 грн., за травень 2003р. –на 529,92 грн., за червень 2003р. –2856,90 грн.

І відповідно є безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій, визначених приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З огляду на викладене, господарський суд визнає правомірними та задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод ізоляція” про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.08.2004р. № 0002522310\0\10254, від 18.08.2004р. № 0002522310\0\10255, та податкового повідомлення-рішення від 27.10.2004р. № 0002532310\1, винесені ДПІ у м. Ірпені.  

Стосовно позовної вимоги про визнання дій ДПІ у м. Ірпені (правонаступником якої є Ірпінська ОДПІ) щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ „Завод ізоляції” по результатам зустрічних перевірок за період ІІ кв. 2002р., березень, квітень, травень, червень, 2003р. –неправомірними, господарський суд не вбачає правових підстав для її задоволення з огляду на наступне:

Розглядаючи спір по суті суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, не досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, приписами пункту 1 статті 11 Згаданого Закону передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого Наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.08.2004р. за № 971/9570 (чинного на момент проведення перевірки), обов'язковою умовою прийняття рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість, а отже і включення сум до податкового кредиту є виконання вимог Державної податкової адміністрації України щодо проведення зустрічних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                       п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати нечииними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ірпені від 18.08.2004р. № 0002522310\0\10254, від 18.08.2004р. № 0002522310\0\10255, від 27.10.2004р. № 0002532310\1.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод ізоляції” (08202, м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтрернаціоналу, 152 код ЄДРПОУ 31414031) 1 грн. 70 коп. судового збору.

.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями   185-187 КАС України.

Головуючий суддя                                                                                                 Попікова О. В.

                                 суддя                                                                    Є.П.Євграфова

                                           суддя                                                                    О.А.Рябцева

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –   15 жовтня  2007р.