Ухвала

від 05.03.2020 по справі 757/2153/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2153/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3, при секретарі ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві провадження за клопотанням ОСОБА_1 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 року у провадженні №757/58049/19-к.

В засідання представник особи в інтересах, якої подано клопотання - адвокат ОСОБА_5 не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання за його відсутністю, на задоволенні клопотання наполягає.

Слідчий про дату, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, проте, в засідання не з`явився.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за скаргою, приходить до наступного висновку.

Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12018100060004702 від 18.10.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 185, ст. 356 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2019 року, в межах кримінального провадження № 12018100060004702 від 18.10.2018 року, накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Укрполіграф» (код ЄДРПОУ 21626761), юридична адреса: АДРЕСА_1, а саме на: 50% внеску до статутного фонду, що належать ОСОБА_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Святошинським РВ ГУДМС України в м. Києві, 04.12.2012 та у розмірі 50% внеску до статутного фонду, що належать ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Києво-Святошинським РУ ГУ МВС України в Київській області, 30.12.2008.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Проте, власник та/або представник власника вказаного майна, не був присутнім в засіданні під час розгляду клопотання про арешт майна, що у свою чергу позбавило права останнього на обґрунтування своєї правової позиції щодо вирішення питання про арешт майна.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положень ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений лише на те майно, яке містить ознаки встановлені ст. 98 КПК України, а тому в розумінні ст. 98 КПК України корпоративні права не можуть бути речовим доказом в даному кримінальному провадженні.

Зокрема, в слідчого судді відсутні відомості, що особа, майно якої арештоване є підозрюваним, обвинуваченим, особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи.

Разом з тим, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно набуте в результаті вчинення кримінальних правопорушень, є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 185, ст. 356 КК України.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

З матеріалів клопотання, вбачається, що з дати постановлення ухвали про накладення арешту на майно по 05.03.2020 року, що становить більше чотирьох місяців, тобто за вказаний проміжок часу, органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале тримання належного майна під арештом.

Разом з тим, слідчому судді в засіданнях не надано доказів та не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, а саме, що вказане нерухоме майно набуте кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також були одержані внаслідок вчинення злочину та/ або є доходами від такого майна.

За таких обставин вбачається, що на даний час в арешті вказаного майна у справі № 757/58049/19-к відпала потреба та вказана обставина не спростована стороною обвинувачення, й виходячи з даних що були здобуті під час досудового розслідування кримінального провадження, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2019 року у провадженні № 757/58049/19-к, а саме на корпоративні права ТОВ «Укрполіграф.», а саме на 50% внеску до статутного фонду, що належать ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_3