Рішення

від 14.10.2022 по справі 364/81/22

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/81/22

Провадження № 2/364/81/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Володарка, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1

до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, адреса: 09301, Київська область, Білоцерківський район, смт. Володарка, пл. Миру, 4,

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,

про визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Володарського районного суду Київської області із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він отримав у користування в 1988 році земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,98 га, яка була закріплена за його житловим будинком, що знаходиться на території Завадівської сільської ради. Він звернувся із заявою до Завадівської сільської ради з метою приватизації даної земельної ділянки у зв`язку з тривалим користуванням. На підставі вищезазначеної заяви 12 грудня 2018 року Завадівська сільська рада прийняла Рішення, яким надала йому дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказує, що в 2019 році він планував приватизувати вказану вище земельну ділянку, але виявилося що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв дану земельну ділянку і почав незаконно узаконювати її. В зв`язку з даними обставинами позивач вважає, що виділення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 , який в подальшому отримав Державний акт на дану земельну ділянку є незаконним та таким, що порушує його Конституційні права, тому він змушений звернутися до суду та просить суд, визнати недійсним державного Акту та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, орієнтовною площею 0,98 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Дружба на території Завадівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, що була передана громадянину ОСОБА_2 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Романішін Є.В. який діє на підставі Ордеру серії АІ №1265575 від 14.07.2022, позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на їх безпідставність.

Відповідач - Володарська селищна рада Білоцерківського району Київської області в судове засідання не направили свого представника, подали до суду заяву, якою просили суд розгляд справи проводити без участі їх представника за наявними матеріалами справи (а.с. 19).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, та дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Із позовної заяви та пояснень позивача ОСОБА_1 встановлено, що він в 1988 році отримав у користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,98 га, яка була закріплена за його житловим будинком, що знаходиться на території Завадівської сільської ради, на ствердження чого до матеріалів справи приєднано копію Витягу з «Шнурової книги» Завадівської сільської ради (а.с. 8).

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до рішення четвертої чергової сесії сьомого скликання Завадівської сільської ради Володарського району Київської області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.87 га, яка розташована в селі Дружба на території Завадівської сільської ради Володарського району Київської області (а.с. 9).

Окрім цього, судом із матеріалів справи також встановлено, що 14 вересня 2017 року шістнадцятою сесією сьомого скликання Завадівської сільської ради Володарського району Київської області було розглянуто заяву учасника АТО ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.0000 га розташованої на території Завадівської сільської ради Володарського району Київської області (а.с.10). На підставі цього, Рішенням двадцять п`ятої чергової сесії сьомого скликання Завадівської сільської ради Володарського району Київської області від 14 березня 2019 року затверджено проект із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 наданої для ведення особистого селянського господарства, площею - 2,0000 га кадастровий номер - 3221682003:02:006:0003 розташованої в селі Дружба на території Завадівської сільської ради Володарського району Київської області та передано вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_2 (а.с. 11).

Як на підставу для визнання недійсним державного акту відповідача та скасування його державної реєстрації позивачем додано до матеріалів справи схему розташування земельної ділянки в с. Дружба Володарського району Київської області, орієнтовної площі 0,9800 га намічена до відведення у власність громадянину ОСОБА_1 , наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Дружба на території Завадівської сільської ради Володарського району Київської області, але доказів того, що це і є земельною ділянкою яка надана у власність громадянину ОСОБА_2 позивачем не надано.

У тексті Рішення четвертої чергової сесії сьомого скликання Завадівської сільської ради Володарського району Київської області від 12 грудня 2018 року про надання дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність у п. 2 чітко вказано, що громадянину ОСОБА_1 необхідно звернутися до землевпорядної організації для розроблення проекту землеустрою та відповідно до п. 4 даного рішення розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність необхідно подати на розгляд та його затвердження до Завадівської сільської ради.

Суду не відомо та позивачем не надано доказів, що він звертався до відповідної землевпорядної організації для розроблення проекту землеустрою. Також позивачем не надано ні відповідного рішення органу місцевого самоврядування прийнятого з приводу наділення та передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність, ні будь-яких документів технічної документації щодо виділення в натурі спірної земельної ділянки, оскільки така документація відсутня в матеріалах справи та позивачем не надавалася в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угодинедійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач як на підставу своїх вимог вказував на те, що відповідач незаконно, самовільно зайняв його земельну ділянку яка оброблювалася ним протягом тридцяти років і почав незаконно узаконювати «самозахватом» через Рішення Завадівської сільської ради , щодо надання земельної ділянки , яка перебувала в позивача у довготривалому користуванні. Разом з тим, належних та допустимих доказів таким обставинам суду не надав.

Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, матеріали справи не містять доказів щодо мова йде про одну і туж земельну ділянку тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 116, 119, 152, 153, 155 ЗК України ст.ст. 12, 82, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації на земельну ділянку, - відмовити повністю.

З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 14.10.2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області (п. 15 п.п. 15.1, 15.5 ч.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону №2147-VІІІ). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко