Ухвала

від 07.10.2022 по справі 759/13477/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 1-кс/759/3466/22

ун. № 759/13477/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року м. Київ

слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду у м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно по кримінальному провадженню № 42021102080000134 від 26.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2022заявник подавдо судувищезазначене клопотання у порядкуст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт майна накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2021 у кримінальному провадженні за №2021102080000134 від 26.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч ч. 1 ст. 190 КК України, аргументуючи тим, що під арештом перебуває його майно, він не є підорюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні, також було встановлено, потерпілий ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співзазновниками ряду товариств, за якими в свою чергу зареєстровано право власності на ряд об`єктів нерухомості, а саме: частки участі ОСОБА_3 в розмірі 50% у статутному капіталі: ТОВ «КІО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ОЛЬГА-П» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ЛОТ» (ідентифікаційний код: 21618804); ТОВ «РАФА-1» (ідентифікаційний код: 21618804). Частки участі ОСОБА_5 в розмірі 50% у статутному капіталі: ТОВ «КІО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ОЛЬГА-П» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ЛОТ» (ідентифікаційний код: 21618804), ТОВ «РАФА-1» (ідентифікаційний код: 21618804). Частку участі ОСОБА_4 в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «ТВ93» (ідентифікаційний код: 42621762) на нерухоме майно, розташоване за адресою:м. Київ, проспект Маяковского Володимира, будинок 26а, група нежилих приміщень №1, розташована в літері «А»; м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 15, приміщення 1-12;м. Київ, вул. Цвєтаєвої Марини, будинок 18-А, будівля, (літера А);м. Київ, вулиця Бальзака Оноре де, будинок 60, приміщення 8 (нежитлові приміщення з №1 по №6), літ. «А»; м. Київ, вулиця Бальзака Оноре де, будинок 60, приміщення 11 (нежитлові приміщення з №1 по №5), літ. «А» ; м. Київ, вулиця Закревського Миколи, будинок 93-А, нежилі приміщення з №1 по № 5 (групи приміщень № 233); АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення з №1 по № 5 (групи приміщень 232); АДРЕСА_2 , нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_3 .

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , систематично надходять дзвінки на їх мобільні телефони із скритих номерів та під час розмов невідомі особи погрожують позбавити потерпілих належних їм на праві власності об`єктів нерухомості, шляхом підроблення правовстановлюючих документів та перереєстрації права власності на інших осіб поєднане із пропозицією продати належні їм об`єкти нерухомості по ціні, нижчій від ринкової.

У судове засідання заявник не з`явився, надіслав заяву про слухання справи без його участі, подане клопотання про скасуванню арешту підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про слухання справи без його участі, подане клопотання про скасуванню арешту підтримав, просив його задовольнити а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст.172та ч. 4 ст.405 КПК України.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4ст. 107 КПК України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Вивчивши матеріали клопотання, суд встановив наступне.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Святошинською окружною прокуратурою Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021102080000134 від 26.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім того, станом на 07.10.2022 факти заволодіння або спроб заволодіння майном потерпілих не встановлені особи причетні до вчинення кримінального правопорушення не встановлені.

10.12.2021 слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 42021102080000134 від 26.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч ч. 1 ст. 190 КК України.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, суд враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимогКПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження,у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ93» (ідентифікаційний код: 42621762) із часткою участі в розмірі 100%.

Відповідно до вимогч. 2ст. 92 КПК України, обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Нормоюст. 41 Конституції Українивстановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальноїчастини ухвалиСвятошинського районногосуду м.Києва від10.12.2021вбачається, що підставами накладення арешту на майно є збереження речових доказів та з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки винесена відповідна постанова про визнання речових доказів, та недопущення відчуження цього майна поза свідомим волевиявленням власників, постала необхідність накласти арешт на майно, зазначене в клопотанні прокурора.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умовиКПК Українипокладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положеньст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК Україниі є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а органом досудового розслідування не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства. Тобто, у даному випадку, порушено права особи на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно. Також, висновки викладені слідчим/прокурором у клопотанні про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з якими погодився слідчий суддя, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме клопотання не відповідає вимогам, встановленим у ст. 171 КПК України.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання прокурора.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2ст. 172 КПК України, клопотання прокурора про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання прокурора може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна у разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи пошкодити майно.

У будь-якому випадку прокурор повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання прокурора про арешт майна без повідомлення власників майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням права власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Отже, факти заволодіння або спроб заволодіння майном потерпілих не встановлені особи причетні до вчинення кримінального правопорушення не встановлені, прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, оскільки відпала така потреба, слідчий суддя вважає, що є підстави для задоволення клопотання про скасування арешту на грошові кошти відносно заявлених Товариств.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.170-175,309,392,532,535 КПК України, -

У Х В А Л И В :

клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно по кримінальному провадженню за №42021102080000134 від 26.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021102080000134 від 26.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, на арешт на корпоративні права, а саме: частки участі ОСОБА_3 в розмірі 50% у статутному капіталі: ТОВ «КІО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ОЛЬГА-П» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ЛОТ» (ідентифікаційний код: 21618804); ТОВ «РАФА-1» (ідентифікаційний код: 21618804). Частки участі ОСОБА_5 в розмірі 50% у статутному капіталі: ТОВ «КІО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ОЛЬГА-П» (ідентифікаційний код: 41612590); ТОВ «ЛОТ» (ідентифікаційний код: 21618804), ТОВ «РАФА-1» (ідентифікаційний код: 21618804). Частку участі ОСОБА_4 в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «ТВ93» (ідентифікаційний код: 42621762).

Скасувати арешт та заборону розпоряджатися та відчужувати нерухоме майно, розташоване за адресою:м. Київ, проспект Маяковского Володимира, будинок 26а, група нежилих приміщень №1, розташована в літері «А»; м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 15, приміщення 1-12;м. Київ, вул. Цвєтаєвої Марини, будинок 18-А, будівля, (літера А);м. Київ, вулиця Бальзака Оноре де, будинок 60, приміщення 8 (нежитлові приміщення з №1 по №6), літ. «А»; м. Київ, вулиця Бальзака Оноре де, будинок 60, приміщення 11 (нежитлові приміщення з №1 по №5), літ. «А» ; м. Київ, вулиця Закревського Миколи, будинок 93-А, нежилі приміщення з №1 по № 5 (групи приміщень № 233); м.Київ, вулиця Закревського Миколи, будинок 93-А, нежитлові приміщення з №1 по № 5 (групи приміщень 232); АДРЕСА_2 , нежитлові приміщення групи приміщень №1,3 в літ «А». м. Київ, вул. Шалом Алейхема, 17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підписання слідчим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1