Ухвала

від 05.10.2022 по справі 463/5570/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/5570/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/888/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2022 року про накладення арешту на майно,

з участю адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

в с т а н о в и л а :

цією ухвалою клопотання задоволено.

Накладено у кримінальному провадженні №62022000000000160 від 04.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, арешт на належне ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме:

1.Земельна ділянка кадастровий номер 1821782001:05:002:0014;

2.Земельна ділянка кадастровий номер 1821782001:05:002:0015;

3.Земельна ділянка кадастровий номер 4611500000:02:002:0035;

4.Земельна ділянка кадастровий номер 4611500000:03:001:0043;

5.Земельна ділянка кадастровий номер 4611500000:03:001:0044;

6.м.Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9, машиномісце №2;

7. АДРЕСА_1 , нежилі приміщення № №1,2 (групи приміщень № 429) (в літ. А) заг. пл. 77,90 кв.м.

8. АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №425) (в літ. А) заг. пл. 155,90 кв.м.;

9. АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 ;

10. АДРЕСА_2 ;

11. АДРЕСА_3 ;

12. АДРЕСА_4 ;

13.Ѕ частка нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 ;

14.Ѕ частка нежитлових будівель молочно-тваринницької ферми, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 ;

15.Ѕ частка нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 ;

16.Ѕ частка нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 ;

17.Автономна республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, будинок 51, на праві приватної власності належить ТОВ «ГАРАНТ-ІВ», ЄДРПОУ 36916116, засновниками у якому є ОСОБА_8 та ТОВ «Союз-інвест», засновником якого, в свою чергу є ОСОБА_7 .

18.Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_7 ;

19.Ѕ частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 ;

2. Заборонено державним реєстраторам, приватним нотаріусам, службовим особам, торгівельним та аукціонним майданчикам, аукціонам, біржам, службовим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України вчиняти будь-які дії, пов`язані із відчуженням, поділом, зміною власника та користувача майна, передачею майна в користування (в тому числі безоплатно), передачею його на баланс, внесення до статутного капіталу, третіх осіб.

3. Заборонено реєстраторам, приватним нотаріусам, торгівельним та аукціонним майданчикам, аукціонам, біржам, службовим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України вчиняти будь-які дії, пов`язані із відчуженням, поділом, зміною власника та користувача майна, передачею майна в користування (в тому числі безоплатно), передачею його на баланс, внесення до статутного капіталу, третіх осіб, перетину державного кордону на вказаному транспортному засобі або його транспортування за межі України, без дозволу прокурора у кримінальному провадженні, з числа прокурорів групи прокурорів.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2022 року, скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора по арешт майна ОСОБА_7 кримінальному провадженні №62022000000000160 від 04.04.2022, повністю.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню, оскілки з аналізу змісту вказаної ухвали, слідчий суддя вимог законодавства не дотримався, що потягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Вказує, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що вказане у клопотанні належне скаржнику нерухоме майно відповідає ознакам речових доказів, визначених у ст. 98 КПК України, та зберегло на собі сліди злочину, а відтак може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Вважає, що невідомо на підставі аналізу яких доказів слідчий суддя дійшов висновку, що визначене прокурором нерухоме майно є речовим доказом і яким чином накладення арешту на нього забезпечить повне, швидке та неупереджене розслідування невідомо, оскільки в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя без будь-якого аналізу наданих доказів обмежився лише загальним формулюванням про те, що «оглянувши та перевіривши надані матеріали, вважає, що клопотання підлягає до задоволення», після чого навів лише зміст положень ст.ст. 98, 131, 170, 172 КПК України.

Зазначає, що наведений в оскаржуваній ухвалі виклад доводів прокурора засвідчив їх непослідовність, взаємну суперечить та невідповідність фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржнику інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, якою встановлено кримінальну відповідальність за фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та за фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Вважає, що наведені в ухвалі доводи прокурора зводяться до інкримінування скаржнику провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором і не наводяться жодні обставини (ознаки об`єктивної сторони), які б свідчили про ознаки кримінально-караних діянь, передбачених нормами ч.ч. 1,2 ст. 110-2 КК України.

Наголошує, що скаржник заперечує будь-яку причетність до вчинення будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі, які посягають на основи національної безпеки України але захищаючись від абсурдного звинувачення вимушений звернути увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03.03.2022 № 2108-ІХ, який набрав чинності 15.03.2022, Кримінальний Кодекс України доповнено ст. 111-1. Диспозицією ч.4 ст. 111-1 КК України криміналізовано, зокрема, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Звертає увагу, що викладаючи в оскаржуваній ухвалі наведене у клопотанні мотивування прокурора, слідчий суддя не зазначив про дату начебто реєстрації на тимчасово окупованій території АР Крим наведених в ухвалі суб`єктів господарювання, а також період ведення можливої господарської діяльності, що визначальним з огляду на дату криміналізації таких діянь у КК України.

Зазначає, що у зв`язку із введенням 24.02.2022 на території України воєнного стану та оголошення загальної мобілізації особам призивного віку, яким є скаржник, заборонено виїзд за межі території України, а тому останній з 24.02.2022 і по теперішній час, тобто ще до ухвалення ВР України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03.03.2022 № 2108-ІХ, не мав об`єктивної можливості виїхати за межі території України, в тому числі на тимчасово окуповану територію АР Крим, для вчинення інкримінованих дій у змові із іншими особами, а також проводити на тимчасово окупованій території АР Крим господарську діяльність.

На переконання апелянта, фактично скаржнику ставиться у провину діяння, які не були кримінально-карними на дату можливого їх вчинення, що в свою чергу суперечить загальним принципам про кримінальну відповідальність.

Вважає, що виклад обставин інкримінованого скаржнику злочину не відповідає диспозиції ч.4 ст. 110-2 КК України, а прокурор умисно кваліфікує зазначене кримінальне провадження за більш тяжкою статтею КК України, якою є ч.4 ст. 110-2 К України на відміну від ч.4 ст. 111-1 КК України, щоб виправдати свавільне втручання у право власності особи, яке легалізовано оскаржуваною ухвалою, а також у подальшому застосовувати інші заходи забезпечення кримінального провадження.

Акцентує, що в чому проявляються протиправні дії скаржника, які прокурор кваліфікує за ч.3 ст. 436-2 К України та ч.3 ст. 209 КК України слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не розкриває, обмежившись загальним формулюванням про використання отриманих у протиправний спосіб коштів для придбання майна на підконтрольній території, при чому іншою особою, без зазначення будь-якого кримінально-правового зв`язку із скаржником.

Вказує, що будь-якого обгрунтування висновку з приводу того, що належні скаржнику об`єкти нерухомого майна зберегли на собі сліди злочину та мають доказове значення у кримінальному провадженні, а також які саме сліди злочину зберегло на собі вказане майно, слідчим суддею не наведено.

Наголошує, що слідчим суддею не мотивовано, які потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні прокурора і яким чином та які завдання кримінального провадження можуть бути виконані шляхом накладення арешту на майно.

Зазначає, що вказане нерухоме майно набуте скаржником у власність у визначеному законодавством України порядку та право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на не рухоме майно.

Також апелянт вказує про порушення вимог підсудності під час застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється ГСУ ДБР з місцем знаходження у м.Києві по вул. Симона Петлюри, 15, і тому орган досудового розслідування не перебуває від юрисдикцією Личаківського районного суду м.Львова.

Відтак, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушення вимог територіальної юрисдикції, що є безумовною підставою для її скасування.

В обгрунтування пропуску строку апеляційного оскарження апелянт покликається на те, що оскаржувана ухвала була постановлена 29.08.2022 без участі власника майна, а копію такої скаржник отримав 20.09.2022, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах клопотання в суді першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду прокурор ОСОБА_9 не прибув, натомість подав письмові заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, в провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000160 від 04.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Нагляд за додержанням законодавства під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Встановлено, що 03.12.2021 Верховною Радою України, з урахуванням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» (далі Закон), який визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об`єктів права власності Російської Федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону Російська Федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України; резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.

Досудовим розслідуванням встановлено, щона території України здійснюють господарську діяльність юридичні особи кінцевими бенефіціарами яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або громадяни Російської Федерації, а також особи, які не є громадянами Російської Федерації, але мають найбільш тісний зв`язок з Російською Федерацією, які шляхом отримання прибутку від діяльності вказаних підприємств здійснюють фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, що призвели до інших тяжких наслідків.

Так, ОСОБА_10 , маючи умисел на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором Російською Федерацією, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення вчинив злочин за наступних обставин.

Так, ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Маючи у фактичному розпорядженні об`єкт нерухомого майна, розташованого по вул. Чехова, 51, м. Сімферополь, АР Крим, ринок в м. Коктебель по вул. Леніна, 92 та магазин на центральному ринку в м. Сімферополь по вул. Козлова, 11 достовірно розуміючи, що територія АР Крим є тимчасово окупованою територією на якій державою-агресором Російською Федерацією створено органи окупаційної влади, діючи умисно та з корисливих мотивів, розуміючи що своїми діями він провадить господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в т.ч. з окупаційною адміністрацією держави-агресора за наступних обставин.

Так, маючи давні та сталі зв`язки на території АР Крим, в тому числі серед незаконних органів влади окупованої території, ОСОБА_10 залучив до проведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в т.ч. з окупаційною адміністрацією держави-агресора громадянина ОСОБА_7 , із яким в останніх склались давні довірливі відносини, оскільки останні знайомі понад 15 років, а також брата ОСОБА_7 ОСОБА_11 .

Так, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та на виконання попередньої вказівки останнього, з корисливих мотивів, перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, зібрав необхідний пакет документів для реєстрації суб`єкта господарювання (необхідні довідки, документи, довіреності та витяги та інші необхідні для реєстрації суб`єкта господарювання документи), а також вніс до статутного капіталу підприємства грошові кошти у сумі 54 557.58 російських рублі, а також виконав всі необхідні дії для подальшої реєстрації за реєстраційним номером 1149102092700 суб`єкта господарювання - «Общество с ограниченной ответственностью «ГАРАНТ-СН»», юридична адреса: АДРЕСА_9 в органі окупаційної влади держави-агресора на території АР Крим - «междурайонная инспекция Федеральной налоговой службы № 9 по Республике Крым» по АДРЕСА_10 , достовірно знаючи що указана територія є тимчасово окупованою.

Засновником указаного суб`єкта господарювання із 100% власності, за заздалегідь обумовленою домовленістю став ОСОБА_7 , який має ідентифікаційний номер платника податків на території Російської Федерації НОМЕР_2 і має паспорт громадянина Російської Федерації.

Одночасно ОСОБА_7 , на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_10 та забезпечення діяльності суб`єкта господарювання та провадження ним господарської діяльності на території тимчасово окупованої території АР Крим, з метою отримання прибутку суб`єктом господарювання, учинив необхідні дії для реєстрації указаного вище підприємства в органах окупаційної влади Криму в «отделение Пенсионного фонда Российской Федерации по Республике Крым» та «филиал № 1 Государственного учреждения - регионального отделения Фонда социального страхования Российской Федерации по Республике Крым».

Таким чином, ОСОБА_10 , залучивши до протиправної діяльності ОСОБА_7 , шляхом надання останньому вказівок, контролюючи діяльність суб`єкта господарювання - «Общество с ограниченной ответственностью «ГАРАНТ-СН»» провадив господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором - здавав в оренду нерухоме майно, а саме ринок в АДРЕСА_11 та магазин на центральному ринку в АДРЕСА_12 , сплачуючи при цьому податки, збори та обов`язкові платежі державі-агресору, незаконними органами влади, створеним на тимчасово окупованій території, а також отримуючи дохід від здачі в оренду нерухомості, яким розпоряджався на власний розсуд.

Одночасно ОСОБА_10 , маючи довірливі відносини із ОСОБА_7 , залучив до протиправної діяльності його брата - ОСОБА_11 .

Так, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та на виконання попередньої вказівки останнього, з корисливих мотивів, перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, зібрав необхідний пакет документів для реєстрації суб`єкта господарювання (необхідні довідки, документи, довіреності та витяги та інші необхідні для реєстрації суб`єкта господарювання документи), а також вніс до статутного капіталу підприємства грошові кошти у сумі 395 635 російських рублі, на виконання вказівки

ОСОБА_10 , виконав всі необхідні дії для подальшого проведення реєстрації за номером 1149102085538 в органі окупаційної влади держави-агресора на території АР Крим «междурайонная инспекция Федеральной налоговой службы № 9 по Республике Крым» на території окупованої АР Крим суб`єкт господарювання - «Общество с ограниченной ответственностью «ГАРАНТ-ИВ»», юридична адреса: АДРЕСА_13 .

Засновником указаного суб`єкта господарювання із 100% власності, за заздалегідь обумовленою домовленістю став ОСОБА_11 , який має ідентифікаційний номер платника податків на території Російської Федерації НОМЕР_3 та паспорт громадянина Російської Федерації.

Одночасно ОСОБА_11 , на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_10 та забезпечення діяльності суб`єкта господарювання та провадження ним господарської діяльності на території тимчасово окупованої території АР Крим, з метою отримання прибутку суб`єктом господарювання, учинив необхідні дії для реєстрації указаного вище підприємства в органах окупаційної влади Криму в «отделение Пенсионного фонда Российской Федерации по Республике Крым» та «филиал № 1 Государственного учреждения - регионального отделения Фонда социального страхования Российской Федерации по Республике Крым».

Таким чином, ОСОБА_10 , залучивши до протиправної діяльності ОСОБА_11 , шляхом надання останньому вказівок, контролюючи діяльність суб`єкта господарювання «Общество с ограниченной ответственностью «ГАРАНТ-ИВ»» провадив господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором - здавав в оренду нерухоме майно офісний центр по АДРЕСА_13 (тимчасово окупована територія), належне ТОВ «ГАРАНТ-ІВ», ЄДРПОУ 36916116, засновниками у якому є ОСОБА_8 та ТОВ «Союз-інвест», засновником якого, в свою чергу є ОСОБА_7 , сплачуючи при цьому податки, збори та обов`язкові платежі державі-агресору, незаконними органами влади, створеним на тимчасово окупованій території, а також отримуючи дохід від здачі в оренду нерухомості, яким розпоряджався на власний розсуд. Так, на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова 14.06.2022 проведено обшук приміщення по АДРЕСА_14 , у ході якого, зокрема, вилучено мобільний телефон Samsung, який належить ОСОБА_12 і містить дані щодо провадження господарської діяльності, сплати податків і зборів самопроголошеній окупаційній владі на території окупованої АР Крим.

Дані щодо діяльності указаного підприємства віднайдено і по АДРЕСА_15 , де розміщено офіс, яким користується ОСОБА_10 .

Отримані на тимчасово окупованих територіях України грошові кошти незаконного походження, ОСОБА_10 легалізує шляхом купування на території України нерухомості та введенням в статутний капітал підприємств на території України з метою надання цим коштам законного вигляду нібито від здійснення господарської діяльності на території України.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені обставини, на теперішній час вбачаються достатні підстави дійти висновку про вчинення ОСОБА_10 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, а також вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

У ході проведених обшуків у кримінальному провадженні віднайдено предмети, речі і документи що свідчать про контролювання ОСОБА_10 підприємств, розташованих на території АР Крим, а також здачу в оренду нерухомості в АР Крим із сплатою податків і зборів окупаційній владі.

Так, 14.06.2022 в ході обшуку в приміщенні, яке належить на праві власності ОСОБА_10 виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_13 , в якому в мобільному додатку пошти «УКРНЕТ» міститься інформація, звіти щодо прибутків по підприємствам, які розташовані в тимчасово окупованій АР Крим та контролюються ОСОБА_10 . Указане листування було з приміткою « ОСОБА_14 ». При цьому всі вищевказані документи на підтвердження контролю ОСОБА_10 бізнесу на території анексованої АР Крим датовані 2022 роком, зокрема після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на території України. Одночасно в цьому ж додатку та електронній пошті міститься листування і щодо інших підприємств, контрольованих ОСОБА_10 , зокрема по ТОВ «Агро-Цвіт 2012», ТОВ «Квагі», інформація щодо здачі в оренду нерухомості «ООО «Гарант-ИВ» за квітень 2022 року. Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_13 наближена до ОСОБА_10 , має доступ до «чорної бухгалтерії» ОСОБА_10 . Також свідок повідомив що за адресами по АДРЕСА_14 та АДРЕСА_15 розташовані офісні приміщення в яких веде діяльність ОСОБА_10 .

Допитана в ході досудового розслідування ОСОБА_13 повідомила, що доступ до електронної пошти є у бухгалтера ТОВ «Агро-Цвіт», ТОВ «Агроекспертсервіс» та ТОВ «Інвестбударго». Також ОСОБА_13 не пригадує інших працівників підприємств з ініціалами « ОСОБА_16 ».

Так, за адресою по АДРЕСА_15 (право власності оформлено на Кіпрське підприємство «Фетопінакт», засновником якого є дружина ОСОБА_10 ОСОБА_17 ), де розташовані офісні приміщення в яких веде діяльність ОСОБА_10 виявлено та вилучено звіти по «Група компаний Крым», куди, згідно виявлених та вилучених матеріалів відноситься підприємство із виготовлення офсету (зокрема поліграфічна продукція), підприємство «ИТВК», здача в оренду нерухомості ( АДРЕСА_13 , магазин на центральному ринку в м. Сімферополь, кіоск по вул. Кірова, 38 в м. Сімферополь, об`єкт нерухомості по вул. Паршина, 11-А, Ринок в смт. Коктебель, кафе «Десерт» в м. Коктебель, Еллінг в смт. Коктебель, тощо). Також віднайдено роздруковані фінансові показники роботи «ООО «ПЦ «НОВАЯ ЭРА»», «КТВ» (провайдер Інтернет зв`язку в окупованому Криму).

У ході досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_7 перебувають перелічені у клопотанні об`єкти нерухомого майна.

Постановою слідчого Головного слідчого управління ДБР ОСОБА_18 від 18.05.2022 вказане вище майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62022000000000160 від 04.04.2022.

25 серпня 2022 року прокурор, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про накладення арешту на належне ОСОБА_7 зазначене вище нерухоме майно.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №62022000000000160 від 04.04.2022, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

Окрім того, колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтом в його доводах, що вказує на необґрунтованість апеляційних вимог.

При цьому покликання апелянта на те, що, вирішуючи питання про арешт майна, слідчий суддя не врахував наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб, є безпідставними, адже при накладенні такого арешту мають бути враховані не лише вимоги щодо захисту фундаментальних прав власника майна та прав третіх осіб, а й «справедливий баланс» між інтересом суспільства та приватним інтересом, що і було взято до уваги слідчим суддею. Крім того, накладення арешту на майно не припиняє права власності та інших майнових прав на нього, а лише тимчасово обмежує їх.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Покликання сторони захисту на порушення територіальної підсудності в ході апеляційного розгляду свого підтвердження не знайшли, оскільки відповідно до наказу №121-дск, слідче управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань дислокується за адресою: м.Львів, вул. М.Кривоноса, 6, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м.Львова. З огляду на викладене, при зверненні прокурором до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про арешт нерухомого майна, ним дотримано правил територіальної підсудності, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в рішенні від 9 червня 2022 року у справі №463/1712/22.

Не знайшли свого підтвердження і аргументи про те, що зазначене не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки такий визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №62022000000000160 від 04.04.2022.

Твердження адвоката про те, що ОСОБА_7 заперечує будь-яку причетність до вчинення будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі, які посягають на основи національної безпеки України, але захищається від абсурдного звинувачення, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки вказані обставини належать до фактичних обставин кримінального провадження, а тому такі мають досліджуватися, у випадку, якщо кримінальне провадження надійде до суду, під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

поновити адвокату ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2022 року про накладення арешту на майно.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2022 року про накладення арешту на майно, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: