Постанова

від 13.10.2022 по справі 726/529/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Чернівці

справа № 726/529/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Перепелюк І.Б., Кулянди М.І..

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків у зв`язку із відчуженням товару у покупця, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гінінгер Анатолій Залманович, на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2022 року, та додаткове рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року (головуючий у 1-й інстанції Байцар Л.В.),-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків у зв`язку із відчуженням товару у покупця.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 19 червня 2017 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:41:004:0023, площею 0,6465 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Шкляр М.М., реєстр № 10096. Продаж земельної ділянки було вчинено за 347400 гривень, які відповідач отримав перед підписанням договору купівлі-продажу.

На підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.05.2018 року у справі № 718/2250/17 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку, витребувано її у ОСОБА_1 та повернуто ОСОБА_3 .

Дане рішення вступило в законну силу 07.08.2018 року, а виконано державним реєстратором Чернівецької міської ради 30.10.2018 року, шляхом реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3

Провадження 22ц/822/741,746/22

Враховуючи, що із його володіння, як добросовісного набувача, за рішенням суду, було витребувано нерухоме майно, продавець такого майна, зобов`язаний відшкодувати завдані збитки, у зв`язку із відсудженням такого майна.

Вважав, що вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. За таких обставин із відповідача слід стягнути дійсну вартість земельної ділянки, вилученої у нього за рішенням суду на користь третіх осіб, з підстав, що виникли д її продажу. Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на момент подачі позову становить 4139 798 гривень, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу завдані збитки у зв`язку з відсудженням у нього земельної ділянки у розмірі 4139798 грн., згідно звіту про експертну грошову оцінку на день звернення до суду.

Посилаючись на норми права просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь завдані збитки в сумі 4 139 798 гривень та понесені судові витрати.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 суму збитківу розмірі347400гривень 00копійок,та судовийзбір урозмірі пропорційномузадоволенню позовнихвимог 1135 гривень.

Додатковим рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати при розгляді справи в розмірі 4699,20гривень.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гінінгер Анатолій Залманович, подали апеляційні скарги, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, які постановлені з порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо оскарження рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2022 року мотивує тим, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із продавця ОСОБА_2 збитків в розмірі дійсної вартості земельної ділянки, вилученої у нього за рішенням суду. В підтвердження дійсної вартості земельної ділянки матеріали справи містять звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який є письмовим доказом та відповідає приписам ст.95 ЦПК України, як документ, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначає, що відповідачем не був спростований цей документ, не було надано рецензію на нього або іншу оцінку спірної земельної ділянки, або будь-який інший доказ.

Проте, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права прирівняв цей письмовий доказ до висновку судової експертизи, а суб`єкта оціночної діяльності до судового експерта, і внаслідок такого ототожнення визнав Звіт оцінювача неналежним та недопустимим доказом через відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність.

Це порушення призвело до того, що судом не була надана правова оцінка письмовому доказу про вартість земельної ділянки, який був отриманий згідно ЗУ «Про оцінку земель» та ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який не спростований відповідачем, що призвело до винесення незаконного судового рішення, що є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо оскарження додаткового рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.08.2022 року обґрунтовані тим, що із врахуванням задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку із розглядом справи покладаються на відповідача ОСОБА_2 , факт надання правничої допомоги підтверджується наявними в матеріалах справи процесуальними документами, які підписані адвокатом Гінінгером А.З., а саме розрахунком винагороди адвоката за договором від 19.02.2021 року та актом приймання-передачі наданих послуг від 26.07.2022 року, що є належними та допустимими доказами. Розмір понесених ОСОБА_1 витрат складає 43614 гривень, це оплата проведення оцінки земельної ділянки, сплата судового збору.

Посилається на те, що заявлена сума судових витрат є співмірною із витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт (31 година та 17 судоднів), складністю справи, проте суд першої інстанції викладеного не врахував і зменшив суму понесених витрат в 10 разів.

Просить скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2022 року, та додаткове рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року, та ухвалити нове судове рішення, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути розмір понесених судових витрат в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, та підлягає відхиленню, оскільки існують абсолютно протилежні висновки, зокрема викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18.

Посилається на те, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки не є належним та допустимим доказом у даній справі, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що йому було заподіяно збитків на суму 4139798 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу то вважає, що в задоволенні таких вимог слід відмовити.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідають.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що із володіння ОСОБА_1 за рішенням суду було витребувано нерухоме майно, а продавець такого майна ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати завдані позивачу збитки у зв`язку із відсудженням такого майна. При цьому, судом першої інстанції, звіт про експерту грошову оцінку земельної ділянки, яким визначена вартість земельної ділянки, визнана неналежним та недопустимим доказом вартості земельної ділянки, тому стягнув суму збитків, яка зазначена в договорі купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, які були сплачені позивачем відповідачу по справі при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.05.2018 року у справі № 718/2250/17, яке вступило в законну силу, встановлено, що 07.10.2008 року між ЗАТ АКБ «Форум» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №0001/08/25 KLMf, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 850000,00 доларів США за ставкою 14% річних. 15.03.2010 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ПАТ «Форум» укладено договорі про заміну боржника у зобов`язанні, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняла на себе обов`язки боржника за кредитним договором №0001/08/25 KLMf. 15 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель за адресою АДРЕСА_2 , за умовами якого, ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 зазначений комплекс будівель. 15 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,43 га за адресою с. Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 березня 2010 року між ЗАТ АКБ «ФОРУМ» та ПАТ«Авто-Форвард» укладено договори поруки, відповідно до якого, останнє поручилося за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 березня 2010 року із ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є комплекс будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та земельні ділянки площею 0,43 га та 0,6456 га.24 березня 2017 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ "Банк Форум" відступає, а ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" набуває право вимоги кредитора до боржників за договором кредиту, іпотечним договором та договором поруки .

24 березня 2017 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" також укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором №0001/08/25-KLMf/S-l,за умовами яких первісний іпотекодержатель ПАТ "Банк Форум" відступає, а новий іпотекодержатель ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" набуває права первісного іпотекодержателя.

24 березня 2017 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" відступає, а ОСОБА_2 набуває всі права вимоги кредитора до боржників за договором кредиту, іпотечним договором та договором поруки.

25 березня 2017 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 також укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором №0001/08/25-KLMf/S-l, за умовами якого іпотекодержатель ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" відступає, а новий іпотекодержатель ОСОБА_2 набуває права первісного іпотекодержателя .

Таким чином, ОСОБА_2 набув права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №0001/08/25 KLMf та Іпотечним договором №0001/08/25-KLMf/Sl.

19 червня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Шкляр М.М., реєстр. №10096.

Відповідно до умов цього договору ОСОБА_2 продав позивачу земельну ділянку площею 0,6465 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136900:41:004:0023 за 347400 гривень, (п.3 договору).

Однак, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.05.2018 року у справі № 718/2250/17 встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , звернувши стягнення на предмет іпотеки, не дотримався умов Договору Іпотеки, а тому майно, що є предметом іпотеки повернуто попередньому власнику ОСОБА_3 .

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.05.2018 року у справі №718/2250/17 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35625660 від 12.06.2017 року, щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1272077073101, кадастровий номер: 7310136900:41:004:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35753700 від 19.06.2017 року, щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1272677073101,кадастровий номер: 7310136900:41:004:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_1 та повернуто ОСОБА_3 земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272077073101, кадастровий номер: 7310136900:41:004:0023, площею 0.6465 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, рішенням суду, яке вступило в законну силу, судом було скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та витребувано її із володіння ОСОБА_1 .

Укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_1 , як добросовісний набувач, не знав і не міг знати про неможливість відчуження спірної земельної ділянки відповідачем.

Оскільки, що із володіння позивача за рішенням суду було витребувано нерухоме майно, продавець цього майна (відповідач у справі) зобов`язаний відшкодувати позивачу завдані збитки у зв`язку із відсудженням такого майна.

Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Статтею 41 Конституції України,статтею 321 ЦК Українигарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 122 постанови від 15 вересня2020 року у справі № 469/1044/17 звернула увагу на те, що у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставістатті 661 ЦК України. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що законодавство України гарантує право заявити до власника позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна набувачеві земельної ділянки внаслідок прийняття оскаржених рішень, а також у разі повернення цієї ділянки власникові. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами (пункт 126 постанови від 15 вересня 2020 року).

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення збитків, у контексті статті 661 ЦК України, зв`язку із витребуванням у позивача ОСОБА_1 земельної ділянки до первинного набувача.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 22.07.2022 року зводяться до незгоди із висновком суду про неналежність та недопустимість доказу звіту про експерту грошову оцінку земельної ділянки, оскільки на думку апелянта вказаний звіт є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідає приписам ст.95 ЦПК України.

Однак колегія суддів не погоджується із такими обґрунтування апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частиною 1 ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного чи громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону №2658-ІІІ передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності- суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закон.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визначеного судом розміру збитків, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наданий позивачем звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки не береться судом до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження реальної вартості завданих збитків.

Не приймаючи звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки суд першої інстанції виходив з того, що даний звіт не містить попередження суб`єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за завідома неправдиві висновки та те, що даний звіт підготовлений до суду.

Визначення вартості будівель і земельних ділянок є завданнямоціночно-будівельної та оціночно-земельної судових експертиз відповідно (пункти 5.2, 6.2розділу І Науково-методичних рекомендаційз питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказомМіністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5).

За змістом частин першої та сьомоїстатті 106 ЦПК Україниучасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до частини 7статті 102 ЦПК Україниу висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Така позиція суду першої інстанції узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду у справі №442/7080/20 (провадження №61-12023св21) від 17.02.2022 року.

На спростування доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що із врахуванням практики Верховного Суду, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки спірної земельної ділянки не є належним та допустимим доказом у розумінні ЦПК України, оскільки не містить попередження суб`єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за завідома неправдиві висновки та те, що даний звіт підготовлений до суду, що передбачено п.5 ст.106 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування більшої суми збитків, ніж суми зазначеної в договорі купівлі-продажу сплаченої позивачем за придбання земельної ділянки.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення з точки зору застосування норм права, які стали підставою для вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції було ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наявних доказів, які мають індивідуальних характер.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність додаткового рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року, то колегія суддів зазначає, що таке рішення є законним та обґрунтованим, враховуючи наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно із ч.1ст. 13 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2ст. 141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвокатом Гінінгер А.З надано договір про надання правової допомоги від 19.02.2021 року (а.с.77-78 т.2).

До договору про надання професійної правової допомоги додано розрахунок розміру винагороди про надання правової допомоги від 26.07.2022 року (а.с.79 т.2), акт приймання-передачі наданих послуг від 26.07.2022 року (а.с. 80 т.2), копію квитанції про оплату 2000 гривень від30.03.2021 року (а.с.81 т.2).

08.08.2022 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи тим, що заявлена сума винагороди адвоката не відповідає складності справи є непропорційним та несправедливим.

Враховуючи те що у матеріалах справи наявне обґрунтоване клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, проаналізувавши складність справи та кількість витраченого адвокатом часу при розгляді даної справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру понесених позивачем витрат, та вважає стягнутий розмір витрат на правничу допомогу відповідає критерію розумності та справедливості із урахуванням обставин та складності справи.

Доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів по справі, та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про безпідставність доводів апеляційних скарг, оскільки судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи, та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

У зв`язку із відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг, відсутні підстави для розподілу судових витрат в апеляційній інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.374,375 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гінінгер Анатолій Залманович, залишити без задоволення.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2022 року та додаткове рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови 14 жовтня 2022 року.

Головуючий А.І. Владичан

Судді: І.Б. Перепелюк

М.І. Кулянда