Рішення

від 26.02.2007 по справі 20/027-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/027-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" лютого 2007 р.                                                                             Справа № 20/027-07

Господарський суд Київської області  у складі  судді  Іваненко Я.Л.  розглянув матеріали справи

за позовом        Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква

до                       Білоцерківської міської громадської організації „Дитячий фонд", м. Біла Церква

про                     стягнення 7537,99грн.

за участю представників сторін:

від позивача:          Колесник Т.А., довіреність №102 від 23.01.2007р.

від відповідача:     не з'явився

.

суть спору:

         До господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство „Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква (далі - позивач) з позовною заявою до Білоцерківської міської громадської організації „Дитячий фонд", м. Біла Церква (далі - відповідач) про стягнення 7537,99грн., з яких 4491,92грн. заборгованості, 384,24грн. пені, 1966,93грн. –3% річних та  694,90грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 29.01.2007р. її розгляд призначено на 12.02.2007р.

В судове засідання, яке відбулось 12.02.2007р. сторони своїх представників не направили, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, витребувані судом документи не подали, проте, від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим господарський суд відкладав розгляд справи до 26.02.2007р.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2007р., представником позивача подано клопотання з уточненим розрахунком штрафних санкцій, в якому останній просить стягнути з відповідача на його користь 4491 грн. 92 коп. основного боргу, 384 грн. 24 коп. - пені, 694 грн. 90 коп. - втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум та 103 грн. 60 коп. –зменшений розмір 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, проте надіслав відзив на позовну заяву, в якому суму основного боргу за поставлену позивачем теплову енергію визнав повністю та просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності,  господарським судом встановлено наступне.

08.12.2004 року між сторонами укладено договір на споживання теплової енергії №932 (далі - договір від 08.12.2004р.). Відповідно до п. 1 цього договору, позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію. А згідно п. 5.3 договору від 08.12.2004р. розрахунки відповідачем виконуються в термін до 10-го числа наступного місяця на підставі рахунків-фактури, які направляються позивачем відповідачу.

01.01.2006 року між сторонами укладено договір на постачання та споживання теплової енергії №932 (далі - договір від 01.01.2006р.). Відповідно до п. 2 цього договору, позивач постачає відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами даного договору.

Згідно п. 6.4 договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі рахунку фактури і акту приймання-передачі (розрахункового пакету документів) теплової енергії протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідачем розрахункового пакету документів.

Відповідно до Акту приймання - передачі теплової енергії, рахунок-фактур, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем поставлено, а відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 4491,92 грн. Відповідач не виконав умови зазначених вище договорів, а саме за поставлену відповідачем теплову енергію не розрахувався, в зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 4491,92 грн.

Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р. (надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п'ятої ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству, або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В зв'язку з вищевикладеним та поданим відповідачем відзивом, в якому він визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього основного боргу повністю і його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу повністю та стягує з відповідача на користь позивача 4491,92 грн.

Як зазначається в частині другій ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Крім того, згідно частини другої ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник   вважається   таким,   що   прострочив,   якщо   він   не   приступив   до   виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Беручи до уваги те, що позивачем пеню нараховано помилково, позовні вимоги в цій частині, після перерахунку їх судом, підлягають задоволенню в сумі 380,76 грн.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а частиною четвертою ст. 232 ГК України передбачається, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції з прострочених відповідачем сум в розмірі 694,90 грн. Проте, як вбачається з розрахунку позивача, ним втрати від інфляції нараховано за період 2005-2007р. на суму 4491 грн. не враховуючи, що у вересні 2005р. заборгованість відповідача становила 1222,70 грн. і поступово зростала. В зв'язку з чим, після перерахунку, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум підлягають задоволенню в сумі 393,89 грн.

Крім того, враховуючи те, що позивачем відповідно до уточненого розрахунку 3% річних нараховано помилково, а господарський суд розглядає спір в межах позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних з прострочених відповідачем сум підлягають задоволенню в розмірі 103,60грн.

Відповідно до частини першої ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а відповідно до частини п'ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.   

2.          Стягнути з Білоцерківської міської громадської організації „Дитячий фонд" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 12, код 26246098) на користь комунального підприємства „Білоцерківтепломережа" (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) 4491,92грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто одну грн. 92коп.) основного боргу, 380,76грн. (триста вісімдесят грн. 76коп.) пені, 393,89грн. (триста дев'яносто три грн. 89коп.) втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум, 103,60грн. (сто три грн. 60коп.) 3% річних, а також судові витрати: держмито у сумі 72,67грн. та 84,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

          4.          Копію рішення надіслати сторонам.

          Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                      Я.Л.Іваненко

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.