Постанова

від 28.09.2022 по справі 910/10426/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2022 р. Справа№ 910/10426/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.

за участю представникаів згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021, повний текст складено 13.12.2021

у справі № 910/10426/21 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "ІНТРОВЕСТ"

про визнання договору дарування цінних паперів удаваним правочином

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2021 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач-1) та ОСОБА_3 (надалі - відповідач-2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "ІНТРОВЕСТ" (надалі - третя особа), в якому просить суд визнати Договір дарування цінних паперів від 24.02.2020 року удаваним правочином, який було вчинено для приховання договору купівлі-продажу цінних паперів в кількості 3 300 962 штук, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "ІНТРОВЕСТ" за ціною 825 240,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірний Договір дарування є удаваним, оскільки відповідачі таким договором фактично уклали договір купівлі-продажу для позбавлення скаржника переважного права купівлі акцій Приватного акціонерного товариства «ІНТРОВЕСТ».

Матеріально-правовою підставою позову позивач зазначив ст. 235 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/10426/21 позов задоволено, визнано Договір дарування цінних паперів від 24.02.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо цінних паперів в кількості 3 300 962 штук, емітентом яких є ПрАТ «ІНТРОВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39934599), удаваним правочином, який було вчинено для приховання договору купівлі- продажу цінних паперів в кількості 3 300 962 штук, емітентом яких є ПрАТ «ІНТРОВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39934599), за ціною 825 240,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними, зокрема виходив з наступного:

- раніше, 12.04.2018, ОСОБА_1 вже відчужував вказаний пакет акцій на користь інших осіб не дотримуючись переважного права інших акціонерів на придбання акцій (договори купівлі-продажу цінних паперів: №БВ- 18/04/12-9, №БВ-18/04/12-14, №БВ-18/04/12-12, №БВ-18/04/12-13, №БВ-18/04/12-10, №БВ- 18/04/12-11);

- суд першої інстанції вказав, що спірний договір дарування (від 24.02.2020 року) укладено майже одразу після подання позивачем - ОСОБА_2 заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №910/5350/18 (10.02.2020), в якій він процесуально висловив свій намір про переведення на себе права та обов`язки покупця на весь вказаний пакет акцій (3 300 962 штуки);

- обдарована особа - відповідач-2 не є родичем дарувальника - відповідача-1, тобто дарувальник подарував сторонній особі майно (цінні папери) вартістю 825 240,00 грн.

- умови п.3.2.1, 3.3.2., 4.1. Договору від 24.02.2020 не притаманні договору дарування та відображають права та обов`язки сторін за договором купівлі-продажу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема:

- судом першої інстанції надано невірну правову оцінку питанню щодо відображення у договорі дарування прав та обов`язків сторін за договором купівлі-продажу;

- суд першої інстанції не врахував те, що у преамбулі договору дарування зазначено, що укладаючи його сторони усвідомлюють природу цього правочину та значення своїх дій, перебувають при здоровому розумі та ясній памяті, діють вільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного так і психічного;

- суд не взяв до уваги, що під час укладання договору дарування приватним нотаріусом роз`яснено відповідачам зміст чинного законодавства, що вбачається з п. 4.3Договору дарування;

- суд не врахував, що власник не позбавлений права на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном, у тому числі дарувати його особі, яка не є його родичем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 року, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Андрієнко В.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10426/21 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/10426/21. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.

24.01.2022 матеріали справи №910/10426/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/10426/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02.03.2022. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 23.02.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв,клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі до 23.02.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022) в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10,12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.

З огляду на викладене судове засідання 02.03.2022 не відбулось.

Наказом Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022, у зв`язку з можливістю здійснення повноважень суддів безпосередньо у приміщенні суду, відновлено здійснення судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги у справі №910/10426/21 до розгляду на 20.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/10426/21 до 25.07.2022.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнка В.В. та Попікової О.В., які входять до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10426/21.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 апеляційну скаргу у справі №910/10426/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів та постановлено розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 25.07.2022.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Інші учасники справи не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 28.09.2022 з`явився представник позивача та відповідача-1, відповідача-2.

Третя особа до судового засідання не з`явилася. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема на електронні адреси учасників справи були надіслані ухвали суду в даній справі. Також ухвалу про призначення судового засідання на 28.09.2022 у вказаній справі 23.09.2022 було надіслано одержувачу - Приватному акціонерному товариству "ІНТРОВЕСТ" в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 28.09.2022 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Розгляд клопотань.

06.09.2022 відповідчаем-1 надано пояснення у справі, які протокольною ухвалою від 21.09.2022 долучені колегією суддів до справи.

21.09.2022 позивачем подано клопотання про доручення доказів, в якому він просить приєднати до матеріалі справи процесуальні документи, які підтверджують належність обраного позивачем способу захисту права щодо визнання спірного договору дарування акцій удаваним правочином, а саме копії:

- ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/4900/21;

- клопотання про зупинення у справі №910/4900/21 від 19.07.2021;

- позовної заяви про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу у справі №910/4900/21 від 25.03.2021.

Протокольною ухвалою від 21.09.2022, колегією, на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України, відмовлено в задоволенні даного клопотання позивача про доручення додаткових доказів. Позивачем не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції причин, що об`єктивно не залежали від нього.

23.09.2022 позивачем подано письмові пояснення, які залучено до справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційні скарги задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи судом встановлено наступні обставини.

Приватне акціонерне товариство "ІНТРОВЕСТ" було створено та зареєстровано у 2015 році. (Статут, а.с. 8-93).

ОСОБА_2 (позивач) є акціонером Приватного акціонерного товарситва «ІНТРОВЕСТ» та володіє 1002494 штук простих іменних акцій товариства загальною номінальною вартістю 250623,50 грн, що становить 16,4613% акцій у статутному капіталі товариства (а.с. 8, т.1).

ОСОБА_1 (відповідач-1) до укладення договору дарування володів 3300962 штук простих іменних акцій цього товариства загальною номінальною вартістю 825240,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку у ЦП Дарувальника станом на 19.02.2020.

24.02.2020 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваною) було укладено договір дарування цінних паперів, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваній цінні папери, а обдаровувана приймає як дарунок у особисту приватну власність прості іменні бездокументарні акції (п.1.1. вказаного договору).

Предметом дарування за цим договором є цінні папери (прості іменні, бездокументарні) Приватного акціонерного товариства «ІНТРОВЕСТ», номінальною вартістю 0,05 грн, кількість цінних паперів за договором - 3 300 962 штуки (п.1.2. договору).

Згідно умов договору, цінні папери належать дарувальнику на праві приватної власності, яке підтверджується випискою з рахунку у ЦП Дарувальника станом на 19.02.2020. Вартість предмета дарування на момент передачі обдаровуваній становить 825 240,00 грн (п.1.3., 1.4. договору).

Таким чином, ОСОБА_3 (відповідач-2) отримала у власність 3300962 штук простих іменних акцій товариства загальною номінальною вартістю 825240,50 грн, що становить 54,2030% акцій у статутному капіталі товариства (а.с. 8, т.1).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови щодо належного способу захисту.

Спір між сторонами виник щодо визнання договору дарування удаваним правочином, який було вчинено для приховання договору купівлі-продажу цінних паперів товариства.

Позивач, як власник 16,4613% акцій, зазначає, що договір дарування є удаваним правочином, укладеним з метою приховання договору купівлі-продажу ціниих паперів, що у свою чергу порушило переважне право позивача на придбання акцій, які були предметом оспореного договору дарування.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, правочин який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним. Таким чином, вимоги про визнання удаваним договору спрямовані на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору та підлягають з`ясуванню судом під час вирішення спору (див, mutatis mutandis, висновки, викладені у пунктах 43, 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц).

Колегія суддів виходить з того, що вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позивач у даній справі посилається на те, що договір дарування є по суті договором купівлі-продажу цінних паперів, укладеним з метою обмеження його переважного права на придбання акцій у разі їх продажу, передбаченого ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства».

У той же час, звертаючись із позовом про визнання правочину удаваним у даній справі позивач не заявив позовну вимогу про переведення на нього прав та обов`язків покупця акцій у порядку, встановленому ч. 5 ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства».

З огляду на наведене та враховуючи, що сама по собі вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема у випадку звернення з позовною вимогою про переведення прав та обов`язків покупця акцій, а такий спір у цій справі відсутній, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів не є ефективним, оскільки матиме наслідком лише те, що відносини сторін за таким правочином регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, ці правила також застосовуватимуться при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього.

Найбільш наближеними до такої правової ситуації є висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Позивач, який не є стороною оспореного договору, в межах цього судового провадження не заявив позовних вимог про переведення на нього прав та обов`язків покупця простих іменних акцій, а фактично просить встановити юридичний факт, що не передбачено господарським процесуальним кодексом. Прийняте судом першої інстанції рішення напряму не відновлює порушених прав позивача. Колегія вважає неприйнятним порушувати судове провадження не для реального відновлення порушеного права, а тільки з метою встановлення преюдиції для подальшого використання такого судового рішення в іншому судовому провадженні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржене підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат, і у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати пов`язані з розглядом справи були покладені відповідно до ст. 129 ГПК України на позивача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/10426/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) 3405,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2022.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков