Рішення

від 27.09.2022 по справі 910/19305/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2022Справа № 910/19305/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою діяльністю "Міролайм", м. Київ

про стягнення 1 124 815,33 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Муравський В.В. (адвокат за ордером серії АЕ№1102905 від 06.01.2022 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.11.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою діяльністю "Міролайм" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 1 002 159,78 грн, суми пені в розмірі 103 469,43 грн та суми 3% річних в розмірі 19 186,12 грн, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору поставки №0506-19ІКТ-МЛ від 05.06.2019 року в частині розрахунку за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2022.

01.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а від відповідача - клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 01.02.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.03.2022.

Однак, засідання 01.03.2022 року не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168) та продовженням строку дії воєнного стану згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 19.04.2022 №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року, а також продовженням 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.

09.05.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг" надійшла заява про призначення справи до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 судове засідання у справі призначено на 05.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг" про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчому засіданні 05.07.2022 оголошено перерву до 02.08.2022.

27.07.2022 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг" надійшла заява про призначення справи до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг" про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 02.08.2022 рку підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.09.2022 року.

В судовому засіданні 27.09.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міролайм» (покупець) укладено Договір поставки №0506-19ІКТ-МЛ (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити у встановлений термін у власність покупця вугільну продукцію - антрацит (код УКТ ЗЕД 2701), далі по тексту - «Вугілля», а покупець зобов`язується прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному Договорі.

Фактична вартість вугілля за цим Договором буде визначатись сторонами сумарною вартістю товарних поставок вунілля, які визначені в специфікаціях, доданих до цього Договору та прийняті покупцем в період дії цього Договору. (п. 2.3. Договору).

Оплата за вугілля здійснюється покупцем протягом 1 банківського дня з моменту прибуття товару на станцію призначення на підставі рахунків постачальника і відповідно до залізничної накладнї. Дата прибуття підтверджується штампом на залізничній накладній. Або інші умови оплати, зазначені у специфікаціях. (п. 4.2 Договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання грошових та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. (п. 11.1. Договору).

Додатковою угодою від 28.12.2020 року до Договору сторони погодили продовжити дії Договору до 31 грудня 2021 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Специфікацією №13 від 05.03.2021 року сторони погодили поставку товару на суму 2 409 254,40 грн із 100% вартістю оплати товару на умовах відстрочення платежу до 10 днів з дати надходження вагонів на стацію призначення.

На увиконання умов Договору та Специфікації №13 від 05.03.2021 року позивачем виставленно відповідачу рахунок на оплату №042606 від 26.04.2021 року на суму 988 225,01 грн (видаткова накладна №042602 від 26.04.2021 року, акт прийому-передачі №042606 від 26.04.2021 року).

На підставі залізничної накладної №43681113 позивачем відправлено відповідчу товар у вагонах №№ 67868885, 679045736, 61514360.

Відповідно до відмітки в графі 51 «Прибуття вантажу» зазначеної залізничної накладної вантаж прибув 02.05.2021 року.

Специфікацією №14 від 21.05.2021 року сторони погодили поставку товару на суму 596 038,80 грн із 100% вартістю оплати товару на умовах відстрочення платежу до 10 днів з дати надходження вагонів на стацію призначення.

На увиконання умов Договору та Специфікації №14 від 21.05.2021 року позивачем виставленно відповідачу рахунок на оплату №052101 від 21.05.2021 року на суму 646 035,62 грн (видаткова накладна №052101 від 21.05.2021 року, акт прийому-передачі №052101 від 21.05.2021 року).

На підставі залізничної накладної №43978691 позивачем відправлено відповідчу товар у вагонах №№ 602233384, 60040466.

Відповідно до відмітки в графі 51 «Прибуття вантажу» зазначеної залізничної накладної вантаж прибув 28.05.2021 року.

Специфікацією №15 від 07.06.2021 року сторони погодили поставку товару на суму 888 357,96 грн із 100% вартістю оплати товару на умовах відстрочення платежу до 10 днів з дати надходження вагонів на стацію призначення.

На увиконання умов Договору та Специфікації №15 від 04.06.2021 року позивачем виставленно відповідачу рахунок на оплату №060802 від 08.06.2021 року на суму 96 005,36 грн (видаткова накладна №060802 від 08.06.2021 року, акт прийому-передачі №060802 від 08.06.2021 року).

На підставі залізничної накладної №44228088 позивачем відправлено відповідчу товар у вагонах №№ 66376542, 67170837, 61492856.

Відповідно до відмітки в графі 51 «Прибуття вантажу» зазначеної залізничної накладної вантаж прибув 14.06.2021 року.

Специфікацією №16 від 02.07.2021 року сторони погодили поставку товару на суму 948 858,12 грн із 100% вартістю оплати товару на умовах відстрочення платежу до 10 днів з дати надходження вагонів на стацію призначення.

На увиконання умов Договору та Специфікації №16 від 02.07.2021 року позивачем виставленно відповідачу рахунок на оплату №070506 від 05.07.2021 року на суму 1 030 148,38 грн (видаткова накладна №070506 від 05.07.2021 року, акт прийому-передачі №070506 від 05.07.2021 року).

На підставі залізничної накладної №44581619 позивачем відправлено відповідчу товар у вагонах №№ 60249547, 67069633, 61542346.

Відповідно до відмітки в графі 51 «Прибуття вантажу» зазначеної залізничної накладної вантаж прибув 09.07.2021 року.

За вказаний період за відповідачем виникла заборгованість з оплати вартості отриманого від позивача товару на суму в розмірі 1 002 159,78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1 002 159,78 грн, суму пені в розмірі 103 469,43 грн та суму 3% річних в розмірі 19 186,12 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу природного газу, що підтверджується зазначеними вище актами приймання-передачі.

Як передбачено пунктами 7 Специфікацій №№ 13-16 до Договору 100% вартості оплати товару здійснюється на умовах відстрочення платежу до 10 днів з дати надходження вагонів на стацію призначення.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем про міститься відповідні підписи та відтиск печатки на вказаних вище накладних та актах, а також відмітки на залізничних накладних.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності переданого за Договорами товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити вартість товару у строк визначений пунктом 7 Специфікацій до Договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено повну оплату поставленого позивачем антрациту, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 1 002 159,78 грн, погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 1 002 159,78 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і підприємство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 103 469,43 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2. Договору прострочення оплати вартості поставленої партії вугілля або строків оплати визначених у специфікації тягне сплату покупцем на користь постачальника пені у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Пеня нараховується від дня виникнення прострочення і по день остаточного погашення зобов`язання за Договором.

Перевіривши розрахунок суми пені, Судом встановлено, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, розрахунок пені у заявленому розмірі здійснені позивачем належним чином, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 103 469,43 грн пені підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 19 186,12 грн суми 3% річних, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 19 186,12 грн 3% річних.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 1 002 159,78 грн, сума пені в розмірі 103 469,43 грн та сума 3% річних в розмірі 19 186,12 грн.

Судовий збір, у розмірі 16 872,23 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою діяльністю "Міролайм" (ідентифікаційний код 42673433, місцезнаходження: 02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, офіс 515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг" (ідентифікаційний код 37912002, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 2, офіс 201) суму боргу в розмірі 1 002 159,78 грн (один мільйон дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять гривень 78 копійок), суму пені в розмірі 103 469,43 грн (сто три тисячі чотириста шістдесят дев`ять гривень 43 копійки), суму 3% річних в розмірі 19 186,12 грн (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень 12 копійок) та суму судового збору в розмірі 16 872,23 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривни 23 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 14.10.2022 року.

Суддя С. МОРОЗОВ