Рішення

від 14.10.2022 по справі 910/6588/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2022Справа № 910/6588/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНГБУК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-НІКО"

про стягнення 520178,08 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНГБУК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-НІКО" про стягнення заборгованості у сумі 520178,08 грн за договором підряду, укладеного у спрощений спосіб.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з виконання робіт, вартість яких сплачена позивачем на підставі рахунку оплату №2909/01 від 29 вересня 2021 року.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6588/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.08.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 02.08.2022, направлена на адресу місця проживання відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку 16.09.2022.

Отже, згідно із п.5. ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі виставлених відповідачем рахунка на оплату №2909/01 від 29.09.2021 позивач здійснив попередню оплату за роботи з влаштування монолітного залізобетонного каркасу на суму 500000,00 грн.

На підтвердження здійснення попередньої оплати позивач надав до матеріалів позовної заяви платіжні доручення: №2513 від 30.09.2021 на суму 50000,00 грн та № 436 від 05.10.2021 на 450000,00 грн та виписки по особовим рахункам за 30.09.2021 та за 05.10.2021.

Позивач зазначає, що відповідач, отримавши попередню оплату, здійснену позивачем на підставі вище зазначеного рахунку, роботи з влаштування монолітного залізобетонного каркасу не виконав, попередню оплату на вимогу позивача не повернув.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно із матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №2909/01 від 29.09.2021 на оплату робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу на суму 500000,00 грн.

30.09.2021 та 05.10.2021 позивач платіжними дорученнями №2513 від 30.09.2021 на суму 50000,00 грн та № 436 від 05.10.2021 на суму 450000,00 грн сплатив на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 500000,00 грн.

За доводами позивача, відповідачем не було виконано роботи з влаштування монолітного залізобетонного каркасу на суму 500000,00 грн, попередня оплата яких оплачена позивачем платіжними дорученнями №2513 від 30.09.2021 та № 436 від 05.10.2021.

25.11.2021 позивач направив відповідачу вимогу (вих.№001/24112021 від 24.11.2021), у якій вимагав від відповідача виконати оплачені роботи з влаштування монолітного залізобетонного каркасу та у випадку невиконання зобов`язання, повернути сплачені кошти у сумі 500000,00 грн. Позивач зазначив, що у разі невиконання вимоги протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги у повному обсязі, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНГБУК" буде змушене звернутися до суду за примусовим задоволенням позовних вимог. Аналогічну вимогу (вих.№002/24112021 від 24.11.2021) позивач 25.11.2021 направив на адресу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-НІКО", Снісаренка В.В. Зазначені вимоги повернулися на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

Оскільки відповідач вимоги позивача не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-НІКО" заборгованості у сумі 520178,08 грн, з яких: 500000,00 грн - сума основного боргу, 3000,00 грн - інфляційні втрати, 14794,52 грн - пеня, 2383,56 грн - 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.181 Господарського кодексу України та ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору підряду у спрощений спосіб шляхом направлення відповідачем рахунка №2909/01 від 29.09.2021 на оплату робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу на суму 500000,00 грн та оплати позивачем зазначеного рахунка платіжними дорученнями №2513 від 30.09.2021 на суму 50000,00 грн та № 436 від 05.10.2021.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що позивач виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача як підрядника попередню оплату у сумі 500000,00 грн.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно із матеріалів справи сторонами не було узгоджено строки виконання робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу або її окремих етапів.

Одночасно, статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Розумність строку - оціночна категорія, яка встановлюється з врахуванням того, що добросовісний підрядник виконає її з врахуванням суті зобов`язання, характеру обсягів роботи, звичаїв ділового обороту у середній для такого виду підрядних робіт строк.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Втім, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу і відповідач таких доказів суду не надав.

Згідно із ч.6 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено права замовника відмовитися від договору підряду.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судом встановлено, що 25.11.2021 позивач направив відповідачу вимогу (вих.№001/24112021 від 24.11.2021), у якій вимагав від відповідача виконати оплачені роботи з влаштування монолітного залізобетонного каркасу та у випадку невиконання зобов`язання, повернути сплачені кошти у сумі 500000,00 грн. Позивач зазначив, що у разі невиконання вимоги протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги у повному обсязі, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНГБУК" буде змушене звернутися до суду за примусовим задоволенням позовних вимог.

Аналогічну вимогу (вих.№002/24112021 від 24.11.2021) позивач 25.11.2021 направив на адресу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-НІКО", Снісаренка В.В.

Зі змісту наведених вище вимог, позивач, вимагаючи від відповідача у разі невиконання робіт повернути попередню оплату у сумі 500000,00 грн, фактично відмовився від договору.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати, суду не надано.

У контексті невиконання відповідачем зобов`язання щодо виконання робіт з влаштування монолітного залізобетонного каркасу та не повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати, суд зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо виконання робіт, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 500000,00 грн, сплачених за роботи, які відповідач не виконав.

Також позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 3000,00 грн (за грудень 2021 року) та 3% річних 2383,56 грн (за період з 12.12.2021 по 07.02.2022).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (підрядника) виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 12.12.2021 по 07.02.2022, нарахування інфляційних втрат - за грудень 2021 року.

Як підтверджено матеріалами справи, вимога вих.№001/24112021 від 24.11.2021, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернулася за зворотною адресою 11.12.2021, а відтак днем отримання відповідачем вимоги, є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, а саме 11.12.2021.

Отже, виходячи зі змісту вимоги та приписів ч.2 ст.530 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати з 21.12.2021 (оскільки семиденний строк від дня отримання вимоги припадає на 18.12.2021, що є вихідним днем).

Відтак, нарахування 3% річних слід здійснювати з 21.12.2021 по 07.02.2022.

За перерахунком суду сума 3% річних за період з 21.12.2021 по 07.02.2022 становить 2013,70 грн, а тому позовна вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Щодо інфляційних втрат, то суд зазначає, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Оскільки прострочення відповідачем виконання зобов`язання з повернення попередньої оплати виникло у відповідача з 21.12.2021, то нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з січня 2022 року. З огляду на те, що нарахування інфляційних втрат позивач здійснює за грудень 2021 року, а суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3000,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 14794,52 грн, то суд зазначає наступне.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній договір, яким би встановлювалася відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання з виконання робіт.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання з виконання робіт не передбачена і законодавчими актами.

Оскільки, сторони не погодили відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення виконання зобов`язання з виконання робіт, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 14794,52 грн є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНГБУК", а саме: в частині стягнення основного боргу у сумі 500000,00 грн та 3% річних у сумі 2013,70 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-НІКО" (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 10, ідентифікаційний код 41343340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНГБУК" (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 25-А, ЛІТЕРА "Л", ідентифікаційний код 40024273) основний борг у сумі 500000,00 грн, 3% річних у сумі 2013,70 грн та судовий збір у сумі 7530,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.10.2022.

Суддя С.О. Турчин