Рішення

від 26.02.2007 по справі 20/028-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/028-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" лютого 2007 р.                                                                              Справа № 20/028-07

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „ВМ”, м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Фасад - ТК", м. Вишгород

про стягнення 38468,45грн.

Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивачаКорольова Л.П., директор, протокол №1 від 15.01.2000р.

від відповідача

не з'явився

суть спору:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „ВМ”, м. Київ (далі - позивач) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Фасад –ТК”, м. Вишгород (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 29.01.2007р. її розгляд призначено на 12.02.2007р.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.02.2007р., позивачем подано пояснення з приводу позовних вимог, якими він збільшує їх розмір, проте, оскільки зазначені вище збільшення подані з порушенням ст. ст. 22 ГПК України, вони судом не приймаються.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим господарський суд відкладав розгляд справи на 26.02.2007р.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2007р., представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідач в судове засідання вдруге свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.

Згідно з ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідними відмітками на перших примірниках ухвал господарського суду Київської області від 29.01.2007р. та 12.02.2007р., наявних в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

13.01.2006 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №13/01 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 цього договору позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та сплатити кабельно-провідникову продукцію (далі - продукцію) згідно рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору.

На підставі рахунків-фактур №СФ-0000040 від 13.01.2006р., №СФ-0000073, видаткових накладних №РН-0000049 від 30.01.2006р., №РН-0000351 від 28.04.2006р. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 80297,36 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач сплачує за отриману від позивача продукцію на протязі 90 днів з моменту поставки.

Відповідач порушив умови договору, розрахувавшись з позивачем за поставлену ним продукцію частково, а саме сплативши 43573,30 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 36724,06 грн. (80297,37 - 43573,30).

Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р. (надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу повністю та стягує з відповідача на користь позивача 36724,06 грн.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. А згідно з частиною шостою цієї статті господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Тому, господарський суд роз'яснивши представнику позивача наслідки відповідних процесуальних дій, перевіривши його повноваження на їх вчинення, приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача пені, оскільки вона не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України припиняє провадження в цій частині.

Відповідно ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Позивачем платіжним дорученням №5183 від 25.12.2006р. сплачено державного мита до державного бюджету 385грн., а позов подано на суму 38468,45 грн. Відповідно до п.п. "а" п. 2 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.), в зв'язку з чим позивачем внесено мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Тому, господарський суд повертає позивачу зайво сплачене державне мито в сумі 0,32 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 4 ч. 1ст. 80, ст. ст. 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фасад –ТК” (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код 31112112) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВМ” (04212, м. Київ, вул. Тимошенко, 13, кв. 13, код 30709099) 36724,06грн. (тридцять шість тисяч сімсот двадцять чотири грн. 06коп.) основного боргу, а також судові витрати: держмито у сумі 367,24грн. та 112,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Провадження у справі №20/028-07 в частині стягнення пені в сумі 1744,39 грн. припинити.

4.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „ВМ” (04212, м. Київ, вул. Тимошенко, 13, кв. 13, код 30709099) зайво сплачене державне мито в сумі 0,32грн.

5.          Копію даного рішення надіслати сторонам по справі.

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.