Ухвала

від 12.10.2022 по справі 921/425/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

12 жовтня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/425/22

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Стельмаха Віктора Олексійовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРПЛАСТ ГРУП"

про стягнення заборгованості в розмірі 44 000 грн.

представники сторін не прибули.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява від Фізичної особи-підприємця Стельмаха Віктора Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРПЛАСТ ГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 44 000 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

При зверненні до суду позивач посилався на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе згідно умов договору №18/07/2022 від 18.07.2022 зобов`язань в частині повної та вчасної оплати послуг по перевезенню вантажу, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

В подальшому, приватним підприємцем подана заява №б/н (вх. №6287) від 21.09.2022, у якій останній повідомляє суд, що 08.09.2022, 09.09.2022 та 12.09.2022 відповідачем сплачено борг в повному обсязі. А тому, просить суд закрити провадження у даній справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, проте судові витрати стягнути з відповідача.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак 05.10.2022 від приватного підприємця надійшло клопотання №б/н (вх. №6503) від 27.09.2022, у якому він просить розглянути справу без його участі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 12.10.2022 не забезпечив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, до матеріалів справи Товариством подано відзив на позов №0510 від 05.10.2022 та долучено копії платіжних доручень №675 від 08.09.2022 на суму 5 000 грн, №680 від 09.09.2022 на суму 5 000 грн та №684 від 12.09.2022 на суму 34 000 грн, згідно яких відповідачем повністю погашено заборгованість перед позивачем, що вказує на відсутність спору на момент відкриття провадження у справі. Крім того, зазначає, що послуга адвоката на суму 1200 грн за вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в тому числі забезпечення примусового виконання судового рішення, не могла бути надана станом на вказану в Акті дату.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, за відсутності предмету спору, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому закриття провадження у справі на підставі пункту п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (наприклад, сплата суми боргу, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Дослідивши вищевикладені письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі. Адже після звернення позивача до суду (07.09.2022 - дата, коли позивач оформив поштове відправлення позовної заяви до суду), відповідачем оплачено заборгованість у розмірі 44 000 грн, що підтверджується платіжним дорученнями №675 від 08.09.2022 на суму 5 000 грн, №680 від 09.09.2022 на суму 5 000 грн та №684 від 12.09.2022 на суму 34 000 грн.

Тому провадження у справі підлягає закриттю згідно із п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому суд роз`яснює, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Щодо судових витрат на надання правничої допомоги, суд вказує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 04.09.2022 між Фізичною особою - підприємцем Стельмахом Віктором Олексійовичем (Довіритель) та Лозою Віктором Миколайовичем (Повірений), був укладений договір про правову допомогу, згідно із п.п.1.1. якого Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ "ТЕРПЛАСТ ГРУП". З цією метою: 1. Здійснити огляд, аналіз та попередню оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год.). 2 Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.). 3. Проаналізувати судову практику (0,5 год.). 4. Здійснити арифметичні розрахунки (1 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, в т.ч. підготувати позовну заяву (7 год.). 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (3 год.).

У розділі 2 угоди сторони визначили, що за здійснення дій, що визначені у п.1.1. цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 6500 грн. При задоволенні позову, Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2000 грн.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання (п.6.1. Договору).

В подальшому, 06.09.2022 сторонами також був підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг, за даними якого Повірений надав наступні види послуг, витративши на це 14 год. 40 хв.: огляд, вивчення та попередня оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 3 год. 10 хв.; проведення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 20 хв.; аналіз судової практики - 0 год. 30 хв.; проведення арифметичних розрахунків - 0 год. 40 хв.; підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 7 год. 00 хв.; вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та забезпечення примусового виконання рішення - 3 год. 00 хв.

Оцінюючи підставність зазначених вимог суд зважає на положення статті 59 Конституції України, якими закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

ТОВ "ТЕРПЛАСТ ГРУП" у відзиві на позов №0510 від 05.10.2022 щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу адвоката зазначає, що вартість послуг адвоката в розмірі 6500 грн не відповідає дійсності. Так, послуга адвоката на суму 1200 грн за вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в тому числі забезпечення примусового виконання судового рішення, не могла бути надана станом на вказану в Акті дату.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії учинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

У позовній заяві позивачем зазначено, що розрахунок витрат на суму 6500 грн проведений шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначених договором про надання правової допомоги наступним чином: 1400 грн - огляд, вивчення та попередня оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням; 100 грн - проведення переговорів на предмет повернення боргу; 300 грн - за аналіз судової практики; 100 грн - за проведення арифметичних розрахунків; 3400 грн - за підготовку позовної заявки та пакету документів, необхідних для звернення до суду; 1200 - за вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал, заяв по суті, клопотань тощо), в тому числі, забезпечення примусового виконання судового рішення.

Обсяг наданої правової допомоги, її вид і витрачений час, позивач та адвокат визначили в Акті прийому-передачі наданих послуг. Дослідивши цей первинний документ, суд прийшов до переконання, що огляд, вивчення та попередня оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням, проведення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу, аналіз судової практики, проведення арифметичних розрахунків є складовими підготовки пакета документів, необхідних для звернення до суду та підготовки позовної заяви, а відтак у даній справі не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.

Крім того, вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та забезпечення примусового виконання рішення, на які за твердженням позивача витрачено 3 год. 00 хв., теж не підлягають до задоволення, оскільки відповідачем повністю погашено заборгованість, судом було призначено лише одне судове засідання, у яке представник позивача не прибув, забезпечення примусового виконання рішення проводиться лише на стадії виконавчого провадження, а тому адвокатом вказані дії не вчинялись.

Сторони в п.2.3. договору визначили, що при задоволенні позову, Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2000 грн. Оскільки, судом закрито провадження у справі, то витрати в цій частині задоволенню не підлягають.

З наведеного в сукупності суд вважає, що відповідно до вимог ст. 129 ГПК України на відповідача слід покласти витрати на правову допомогу в сумі 3400 грн, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи, понесені позивачем за підготовку та подання позовної заяви. Розмір таких витрат є розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. В іншій частині заяви з даного приводу слід відмовити.

За приписами процесуального законодавства, у разі закриття провадження у справі слід вирішити питання про повернення судового збору з бюджету (частини 3 та 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі. За відсутності станом на 12.10.2022 року такого клопотання від позивача у суду відсутні правові підстави для його повернення останньому з бюджету.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 126, 129, п.2 ч.1 ст. 231, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Провадження у справі закрити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРПЛАСТ ГРУП" (вул. Микулинецька, 46, м. Тернопіль, 46020, ЄДРПОУ 43657810) на користь Фізичної особи - підприємця Стельмаха Віктора Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), 3400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253-259 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено 14.10.2022.

Суддя О.В. Руденко