Постанова

від 29.09.2022 по справі 442/2469/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/2469/20 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.

Провадження № 22-ц/811/1541/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

секретаря: Іванової О.О..

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання знести самочинно збудованих господарський будівель,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_3 провести перебудову самовільно збудованих гаража та сараю за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до чинних будівельних, протипожежних та санітарних правил і норм, а якщо проведення такої перебудови є неможливим або у разі відмови від проведення такої перебудови провести примусове знесення вказаних господарських будівель за рахунок відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він проживає разом із дружиною ОСОБА_5 у власному житловому будинку АДРЕСА_2 . На праві власності йому також належить земельна ділянка, площею 0,1 га для обслуговування вказаного будинку та господарських споруд, кадастровий номер 4610600000:01:041:0136, та земельна ділянка для ведення садівництва, площею 0,0628 га, кадастровий номер 4610600000:01:041:0125, що знаходиться поряд із вищезазначеною земельною ділянкою. По сусідству із ними, у будинку АДРЕСА_1 проживає відповідачка, якій на праві власності належить земельна ділянка для обслуговування вказаного будинку, площею 0,1 га, кадастровий номер 46106000000:01:041:0061, а також прилегла земельна ділянка 4610600000:01:041:0090.

Вказував, що на вищевказаній земельній ділянці відповідачкою у 1988 році самовільно, з порушенням будівельних норм та без узгодження із ним, як власником сусідньої земельної ділянки, збудовано цегляні господарські будівлі: гараж та сарай, при цьому, відстань від вказаного сараю до його будинку становить 12,58 м., а від гаражу до його будинку 6,35 м. Зважаючи на те, що на його земельній ділянці знаходиться також господарська будівля погреб, то відстань від вищевказаного гаражу до сараю становить близько 1 м.

Зазначав, що від початку будівництва він неодноразово звертався до ОСОБА_3 з проханням припинити будівельні роботи, що здійснювались всупереч будівельним нормам, однак остання на зауваження не реагувала.

Крім цього, протягом багатьох років всупереч правилам добросусідства, відповідач обирає саме такі способи користування гаражем та сараєм, що завдають його сім`ї найбільшої шкоди. Зокрема, вказаний гараж використовувався колишнім зятем ОСОБА_6 відповідачки для ремонту та обслуговування автомобілів, як наслідок, систематичного здійснення ремонтних робіт часто у вечірній час, супроводжувалися стукотом, металічним скрежетом та іншими гучними механічними звуками, ревом працюючих автомобільних двигунів, чоловічою лайкою, а також нестерпним запахом паливно-мастильних матеріалів та продуктів згоряння палива, що виділяються при роботі двигуні. Через це вони із сім`єю, не могли перебувати на подвір`ї та були змушені щільно закривати вікна, навіть у літній час.

Всупереч його проханням припинити ремонтні роботи, відповідач збудувала суцільну металеву огорожу висотою 2 м. на відстані одного метра від його житлового будинку. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року зобов`язано відповідача демонтувати самочинно встановлену огорожу. У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 більше не проживає у будинку відповідачки, зараз гараж не використовується за призначенням. У той же час відповідачем продовжуються чинитися дії, спрямовані на завдання йому шкоди: часто відповідач відчиняє двері навстіж і залишає у такому вигляді на тривалий час, при цьому, у гаражі знаходяться відкриті ємності з паливо-мастильними матеріалами та іншими хімічними речовинами, внаслідок чого вони з дружиною, перебуваючи вдома, відчувають нестерпний сморід синтетичного характеру.

Крім цього зазначав, що відповідачка умисно нагромаджує металолом та різне сміття біля стіни гаражу зі сторони його будинку, зокрема, під стіною гаражу знаходяться металеві листи, зняті з вищевказаної огорожі, капот від автомобіля, металеві труби, побита черепиця, цегла, шифер тощо.

Звертав увагу суду, що внаслідок цього скупчення сміття під гаражем, а також враховуючи близьке розташування гаража до його будинку та погреба, в цьому місці постійно скупчуються вологість та сирість, все заростає мохом, а на стінах сліди плісняви та грибка, у теплу пору доби це місце стає притулком для щурів, вужів, слимаків та інших шкідників, які безперешкодно розплоджуються в антисанітарних умовах та перебираються на його територію.

Щодо сараю зазначав, що відповідач також використовує цю господарську будівлю у спосіб, що завдає йому та членам його сім`ї шкоду, зокрема, влітку відповідач утримує там близько 10 курей. Внаслідок відсутності належного догляду за курми та не косіння території перед сараєм, на якій їх годують, у високій траві водяться щурі.

Вказував,що відзазначених дійвідповідачки найбільшестраждає йогодружина ОСОБА_5 ,яка протягом багатьох років страждає на різноманітні захворювання органів дихання та регулярно звертається до лікарів зі скаргами на нудоту, запаморочення, гострий кашель, задишку, слабкість та сонливість вдень і безсоння вночі. З метою недопущення чергових приступі кашлю та задухи, лікарі рекомендують їй більше часу проводити на свіжому повітрі та уникати подразнень дихальних шляхів. Проте, в умовах постійної сирості та антисанітарії, спричинених збудованим відповідачем гаражем та сараєм та неналежним користуванням такими господарськими будівлями, забезпечити такі умови неможливо. Виходячи з будинку, дружини одразу отримує приступи кашлю, а в будинку неможливо здійснювати провітрювання, особливо влітку, адже всі неприємні запахи потрапляють у житлові кімнати.

Звертав увагу суду, що з приводу вищевказаної ситуації, вони з дружиною звертались до різних державних органів, а також органів місцевого самоврядування. Однак, численні звернення не дали позитивного результат, відтак, для захисту своїх прав він був змушений звертатись до суду.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання знести самочинно збудованих господарський будівель відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що згідно ст. 376 ЦК України, спірний сарай та гараж які збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил ( згідно висновку експерта ) - вважаються самочинним будівництвом.

Вказує. що щодо вимоги відповідача про застосування позовної давності, вважає що необхідно врахувати правову позицію викладену у п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» в якій судам роз`яснено, що за змістом ст. 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Відтак, на думку скаржника, підстав для застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , згідно до вимог ст. 391 ЦК України не вбачається, та в цій частині заява відповідача задоволенню не підлягає.

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом таматеріалами справивстановлено,що на підставі Договору купівлі-продажу від 02 квітня 1982 року ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_2 .

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №015364 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 46106000000:01:041:0136, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Поряд із позивачем, за адресою: АДРЕСА_2 , проживає відповідачка ОСОБА_3 .

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 вересня 1997 року ОСОБА_3 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за вищевказаною адресою. Цей цегляний житловий будинок «А-1» розташований на земельній ділянці, площею 910 кв.м., крім того лишки 34 кв.м. /рішення Дрогобицького міськвиконкому від 25 грудня 1953 року №1976/ і складається з трьох житлових кімнат, площею 45.7. кв.м. і однієї кімнати. До будинку відносяться господарські будівлі: цегляна літня кухня «Б», цегляні вбиральня «Г», сарай «В», гараж «Д», металеві огорожі «1», «2», бетонне замощення «І».

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 грудня 2019 року земельна ділянка площею 0,0434 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для індивідуального садівництва належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , підстава виникнення права власності: Державний акт на право власності на земельну ділянку ЛВ №021302. Крім цього, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; підстава виникнення права власності: Державний акт на право власності на земельну ділянку ЛВ №021303.

Як стверджує позивач, відповідач чинить йому перешкоди в користуванні належним йому будинком та земельною ділянкою, з приводу чого він протягом тривалого часу неодноразово звертався до різних інстанцій.

Згідно листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 25 листопада 2015 року №3-21/8433 на підставі звернення позивача ОСОБА_5 виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради було здійснено виїзд на місце в результаті чого з`ясовано, що ОСОБА_3 має правовстановлюючі документи на господарську споруду та земельну ділянку (проект прив`язки господарської будівлі від 02 березня 1988 року, державний акт на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку від 25.02.2004, та свідоцтво на право на спадщину від 16 вересня 1997 року). Виходячи з вищенаведених документів повідомлено, що станом на 1988 р. (рік побудови споруди) відстань згідно з проектом прив`язки від господарської споруди до житлового будинку ОСОБА_5 становила 15 м., що не порушує ДБН.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №8/86 від 11 квітня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проведено перевірку на АДРЕСА_2 на земельній ділянці (Державний акт від 15 лютого 2004 року серія ЛВ №021303) знаходиться гараж, сарай та житловий будинок, які належать ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16 вересня 1997 року (серія НБ 0019732), планування відповідає технічному паспорту. Інших будівельних робіт за даною адресою не виявлено.

Як вбачається з Висновку будівельно-технічної експертизи №497/2021 від 20 жовтня 2021 року згідно проекту прив`язки, погодженого головним архітектором м.Дрогобич 02 березня 1988 року, розташування будівлі сараю літ.В від сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 проектним вимогам не відповідає: проектом передбачено відстань 15 м., а фактично відстань становить 12,56 м., Згідно ДБН Б.2.2-12:2019 планування та забудова територій, чинних на дату проведення експертизи, розташування будівлі сараю літ.В від сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 вимогам не відповідає: відстань має бути не менше 15 м., а фактично відстань становить 12,56 м. Згідно РБН 341-86 Планування й забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Української РСР (1988 рік чинних на дату виготовлення проекту і будівництва сараю літ.В) розташування сараю літ.В від сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 вимогам відповідає: має бути не менше 12 м., а фактично 12,56 м.

Згідно проекту прив`язки, погодженого головним архітектором м.Дрогобича 02 березня 1988, розташування будівлі сараю літ.В від сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 проектним вимогам не відповідає: проектом передбачено відстань 7 м, а фактично відстань становить 6,36 м. Згідно ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій, чинних на дату проведення експертизи, розташування будівлі сараю літ.В від сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 вимогам не відповідає: відстань має бути не менше 10 (12) м., а фактично відстань становить 6,36 м. Згідно РБН 341-86 Планування і забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Української РСР (чинних на дату виготовлення проекту і будівництва сараю літ.В-1988 рік) розташування сараю літ.В від сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 не регламентовано, а фактично відстань становить 6,36 м. Згідно вимог СНиП ІІ 60-75 (зі змінами) Планировка и настройка городов, поселков и сельских населенних пунктов (чинних на дату виготовлення проекту і будівництва гаражу літ.Д-1988 рік) розташування сараю літ. В від сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 вимогам не відповідає: має бути не менше 7 м., а фактично 6,36 м.ф. Недодержання архітектурних, протипожежних та інших вимог при будівництві зокрема гаражу на фундаментах, класифікується як таке, що має істотні порушення будівельних норм.

Встановлення загрози життю та здоров`ю людини, пов`язані з порушенням будівельних норм і правил під час будівництва виходить за межі повноважень судового експерта-будівельника. Для здійснення перебудови господарської будівлі гаражу літ. Д у відповідності до «Проекту прив`язки господарської будівлі, теплиці і гаражу» погодженого головним архітектором м.Дрогобича 02 березня 1988 року з метою усунення виявлених порушень необхідно переставити поздовжню стіну гаражу літ.Д зі сторони житлового будинку АДРЕСА_2 на 0,65 м. з улаштуванням фундаменту та перебудовою даху. Для здійснення перебудови сараю літ.В. у відповідності до «Проекту прив`язки господарської будівлі, теплиці і гаражу» погодженого головним архітектором м. Дрогобича 02 березня 1988 року з метою усунення виявлених порушень сарай має бути демонтований і побудований на місці вказаному у проекті прив`язки.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Колегія суддівпогоджується звисновком судупро відсутністьпідстав длязадоволення позову,в тойже часвважає занеобхідне задовольнитичастково апеляційнускаргу,шляхом змінирішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року, виклавши мотивувальну його частину в редакції цієї постанови.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальнапозовна давністьустановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1)прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2)прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів державиза відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів(відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду , висловленою у постанові від 4 грудня 2018 року №910/18560/16.

За вказаних обставин, не встановивши попередньо наявність порушеного права позивача у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування положень про позовну давність.

Як вбачається з відповідей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на адресу позивача від 25 листопада 2015 року за № 3-1/8433, від 18 жовтня 2019 року за №3-24/9044, від 03 жовтня 2016 року за №3-32/8928, від 13 вересня 2019 року за №3-24/7620 встановлено, що цим виконавчим комітетом було здійснено виїзди на місце у зв`язку з розглядом скарг позивача, в результаті чого встановлено, що громадянка ОСОБА_3 має правовстановлюючі документи на господарські будівлі та земельну ділянку (проект прив`язки господарської будівлі від 02 березня 1988 року, державний акт на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку від 25 лютого 2004 року, державний акт на земельну ділянку для ведення садівництва від 25 лютого 2004 року та свідоцтво на право на спадщину від 16 вересня 1997 року. Виходячи з вищенаведених документів позивачу повідомлено, що станом на 1988 рік (рік побудови господарських будівель) відстань згідно з проектом прив`язки від господарської споруди до житлового будинку ОСОБА_5 становила 15 метрів, що не порушує ДБН.

Крім цього, про відсутність порушень норм містобудування та архітектури свідчать документи, складені спеціально уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю, які долучені позивачем до позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст. 39 - 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності передбачає», що Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно д^о Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. № 294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

З долученого до позовної заяви листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18 липня 2016 року №40-212-(90-9)/6869 на адресу ОСОБА_5 встановлено, що на підставі звернення цієї особи у квітні 2016 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_3 . За результатом цієї перевірки будь-яких порушень вказаного законодавства не виявлено, про що складено відповідний акт.

Отже, вказаний лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України підтверджує відсутність порушень законодавства у сфері містобудування при будівництві сараю та гаражу, які належать відповідачу, а відтак і безпідставність позовних вимог позивача.

За приписами частин першої та третьої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, тобто право спільної сумісної власності захищається на рівних засадах із іншими видами власності, водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь- яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Частиною 7 цієї ж норми передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

За вказаних обставин, позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 провести демонтаж самочинно збудованих господарських будівель не підлягають до задоволення, оскільки позивач просив вжити крайніх заходів по усуненню порушень його прав. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 726/874/15-ц.

Посилання вапеляційній скарзіна Висновок будівельно- технічної експертизи №497/2021 від 20 жовтня 2021 року не спростовують вищезазначених висновків, оскільки згідно ч.1 ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 шляхом зміни рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року, виклавши мотивувальну його частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну його частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.