Рішення

від 05.09.2022 по справі 758/2199/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2199/22

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 вересня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Елеватостато», про визнання трудових відносин припиненими

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Елеватостато» (надалі за текстом - ПП «Елеватостато») з позовом про визнання трудових відносин припиненими.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що його було призначено на посаду директора ПП «Елеватостато» з 19.08.2008 року на підставі рішення засновника ПП «Елеватостато». Протягом тривалого період часу ПП «Елеватостато» не здійснює господарської діяльності, єдиним його учасником є ОСОБА_2 , яка не займається створеною юридичною особою. Внаслідок цього, позивач втратив зацікавленість у перебуванні на посаді директора ПП «Елеватостато» та бажав звільнитися. 19.10.2021 року позивач звернувся до засновника ПП «Елеватостато» ОСОБА_2 із заявою про звільнення його з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України) з 02.11.2021року. Заяву позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом, 05.11.2021 року лист було повернуто без вручення адресату. В зв`язку з небажанням працювати на посаді директора ПП «Елеватостато» та порушення законодавства про працю, позивач вирішив звернутися за захистом свого порушеного права до суду

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17.02.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача на призначені судові засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Відповідач правом на участь в судових засіданнях не скористався, за таких обставин, керуючись ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 19.08.2008 року позивача було призначено на посаду директора ПП «Елеватостато». Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та єдиним учасником ПП «Елеватостато» є ОСОБА_2 , якій належить 100% статутного капіталу підприємства (а.с. 14).

19.10.2021 року позивач звернувся до засновника ПП «Елеватостато» ОСОБА_2 із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 02.11.2021року, також просив розглянути вищим органом ПП «Елеватостато» питання щодо звільнення позивача з посади директора, про що прийняти відповідне рішення. Заяву було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом, 05.11.2021 року лист було повернуто без вручення адресату, що підтверджується описом цінного листа, фіскальним чеком та роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а.с.11, 13).

02.11.2021 року позивач видав наказ № 0211/21 про своє звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП (а.с. 12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно з частини другої статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням уповноваженого органу (власника, загальних зборів учасників).

У випадку відсутності рішення уповноваженого органу про звільнення керівника, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За змістом ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати трудові відносини з відповідачем припиненими у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням порушення права позивача на звільнення у зв`язку з залишенням заяви позивача поза увагою, суд дійшов висновку, позов про визнання трудових відносин припиненими слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 280-289 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Елеватостато», про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити;

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Елеватостато», у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України;

Стягнути з приватного підприємства «Елеватостато» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - приватне підприємство «Елеватостато» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 44, кв. 60, код ЄДРПОУ 36047944);

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду;

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення (або вручення) повного судового рішення;

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК