Рішення

від 13.10.2022 по справі 240/37543/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/37543/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 про затвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_2 площею 1,9911 га для ведення особистого селянського господарства, гр. ОСОБА_1 площею 1,9700 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності 1822587300:09:000:0158, яка знаходиться за адресою: Глибочицька сільська рада Студеницького старостинського округу Коростишівського району Житомирської області" та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1822587300:09:000:0159 площею 1,9700 га;

- зобов`язати Глибочицьку сільську раду Житомирського району Житомирської області у встановленому законом порядку та строки повторно розглянути дану заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після виготовлення проекту землеустрою позивач звернувся до відповідача щодо його затвердження та передачі у власність відповідної земельної ділянки. За результатами голосування на сесії відповідача стосовно заяви позивача рішення не було прийнято. Отже, на думку позивача, відповідачем за результатами розгляду на сесії не було прийнято належного рішення за його заявою, тобто вчинено дії не в порядку та не в спосіб, визначений законом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк, визначений ч. 5 ст. 162, ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відзив на адміністративний позов не надіслав.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Відповідно до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Зі змісту наданих матеріалів судом встановлено, що позивач звертався до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" та передати земельну ділянку безоплатно у власність.

Згідно з витягом з протоколу №14 14 сесії Глибочицької сільської ради восьмого скликання від 05.07.2021 за результатами голосування рішення №8 ухвалено не було: "за" - 5 голосів, "проти" - 0 голосів, "утримались" - 11 голосів.

За результатами повторного звернення позивача 03.08.2021 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність рішення по суті також прийнято не було.

Так, відповідно до витягу з протоколу №16 16 сесії Глибочицької сільської ради восьмого скликання від 10.09.2021 за результатами голосування рішення №130 ухвалено не було, оскільки з присутніх 20 депутатів та сільського голови проголосували "за"- 4 голоси, "проти"- 0 голосів, "утрималось"- 15 голосів.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною першою статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України внесено зміни, відповідно до яких з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певних видів земель.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За обставин, які склались у даній справі, дозвіл на розроблення проекту землеустрою був наданий позивачу Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 26.11.2020 року.

Як вже було зазначено, регулювання земельних відносин було змінено законодавцем у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, за яким розпорядження землями, розташованими за межами населених пунктів, як землями комунальної власності, здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування.

З набранням чинності вказаними змінами законодавства та делегуванням повноважень з управління землями сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування, законодавством не зобов`язано зацікавлених осіб повторно отримувати дозволи на розроблення проектів землеустрою та не визначено, що раніше видані дозволи є нечинними. Також не передбачено, що проекти землеустрою, розроблені на підставі отриманих раніше дозволів та погоджені відповідно до законодавства, чинного на момент, коли розпорядником земель сільськогосподарського призначення були управління Держгеокадастру, не можуть бути затверджені органом місцевого самоврядування, який став розпорядником земель сільськогосподарського призначення.

При цьому суд звертає увагу на те, що з передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності в комунальну не змінився порядок розробки та погодження проектів землеустрою.

Отже, звертаючись до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою, позивачем було подано проект землеустрою, розроблений на підставі дозволу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, був виданий Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області в межах повноважень та є чинним.

Окремо суд зауважує, що приписи статті 117 ЗК України, як і інші нормативно-правові акти, якими регулюються земельні відносини відповідної категорії, не містять застережень щодо нечинності усіх попередньо виданих дозвільних документів, необхідних для одержання безоплатно у власність земельних ділянок, переданих з державної у комунальну власність, на час вчинення такої передачі.

Тобто позивач обґрунтовано розраховував на позитивне рішення у питанні передачі земельної ділянки у власність з огляду на дотримання ним визначених законодавством процедур. Отже, взагалі не вирішивши питання про затвердження проекту землеустрою, відповідачем порушено справедливий баланс інтересів сторін.

Суд також враховує, що порушення органом місцевого самоврядуванням процедури передачі земельних ділянок у власність, з огляду на дотримання позивачем визначених законодавством вимог, є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду. Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19.

Матеріали справи свідчать, що за наслідком розгляду клопотань позивача відповідачем не було прийнято жодного визначеного законом рішення. Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач неправомірно ухилився від розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд вказує, що у даному випадку позивач звернувся до відповідача не зі зверненнями, а з відповідними клопотаннями, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вимог статті 144 Конституції України, статей 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, статті 118 ЗК України, клопотання позивача у встановлений чинним законодавством термін не розглянув на сесії селищної ради та не прийняв жодного рішення за результатами такого обговорення.

Суд звертає увагу позивача, що постановлення питання на обговорення не свідчить про вчинення відповідачем визначених законом дій, а тому у наявних правовідносинах має місце вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду звернення позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9911 га для ведення особистого селянського господарства.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області у встановленому законом порядку та строки повторно розглянути заяву позивача.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням встановленого факту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для цілей розподілу судових витрат, до витрат на правничу допомогу, включається:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. суду надано лише договір про надання адвокатських послуг від 23.09.2021 та квитанцію від 27.09.2021 №7307454.

Суд, дослідивши надані документи, дійшов висновку, що вони не містять жодних доказів в підтвердження факту їх здійснення саме у зв`язку з розглядом адміністративної справи №240/37543/21, в межах якої вони заявлені. Так, наданий договір про надання адвокатських послуг від 23.09.2021, квитанція від 27.09.2021 №7307454 не містять будь-яких ідентифікуючих ознак щодо надання послуг, пов`язаних саме з розглядом адміністративної справи №240/37543/21, а також не вказують на конкретний зміст таких послуг.

Цей висновок обумовлений також тим, що договір про надання адвокатських послуг від 23.09.2021 оперує загальними формулюваннями без окремого зазначення того, що договірні правовідносини мають будь-який зв`язок з розглядом адміністративної справи №240/37543/21. Так, відповідно до предмету цього договору адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання адвокатських послуг та представництво інтересів Клієнта в справі про визнання протиправною бездіяльності Глибочицької сільської ради з приводу затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку ... у всіх державних та інших підприємствах, установах та організаціях, у тому числі Служби безпеки України, органах внутрішніх справ та Національної поліції, структурних підрозділах прокуратури України тощо. Оскільки суду невідомо, які саме послуги надавались позивачу у межах договору від 23.09.2021 року, який не охоплюється тільки судовим представництвом, надані позивачем документи не можуть бути визнані достатніми доказами для підтвердження зв`язку витрат з розглядом цієї справи. Крім того, акт виконаних робіт (наданих послуг) надано не було, а тому питання того, за які послуги було сплачено кошти, залишено без відповіді.

Отже, зважаючи на те, що представником позивача надано докази у підтвердження витрат на правничу допомогу, які не дозволяють ідентифікувати їх зв`язок саме з розглядом справи №240/37543/21, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Зважаючи на те, що позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для його відшкодування відсутні.

Керуючись статтями 242-246,295 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Михайла Грушевського, 2, с. Глибочиця, Житомирський район, Житомирська область, 12403, ЄДРПОУ 04348289) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо належного розгляду звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки площею 1,9700 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки 1822587300:09:000:0158, яка знаходиться на території Глибочицької сільської ради Студеницького старостинського округу Коростишівського району Житомирської області.

Зобов`язати Глибочицьку сільську раду Житомирського району Житомирської області у встановленому законом порядку та строки повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки площею 1,9700 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки 1822587300:09:000:0158, яка знаходиться на території Глибочицької сільської ради Студеницького старостинського округу Коростишівського району Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко