1/2674
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2022 року м. Київ № 640/6270/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Олійник К.С., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП»
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та наказу,
у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» (надалі - позивач), адреса: 04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 8 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби України у місті Києві стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» податкові повідомлення - рішення № 00453660702 від 09 червня 2021 року та № 00453640702 від 09 червня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінням Державної податкової служби України у місті Києві від 27 квітня 2021 року № 3571-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» (код 33105243)».
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень протиправних податкових повідомлень-рішень та наказу про поновлення проведення перевірки.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року було вирішено перейти до вирішення справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 21 липня 2022 року о 11 год. 30 хв.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються тільки на ненаданні документів посадовим особам, які проводили перевірку, оригінали яких було вилучено, зокрема первинних бухгалтерських документів по фінансово-господарським відносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП», про що позивач повідомив податковий орган.
Крім того, представник позивача зауважив, що необґрунтованим є посилання уповноважених осіб податкового органу на те, що по ланцюгу постачання об`єми задекларованих операцій, різноплановість придбаних та проданих товарів, відсутність основних засобів та трудових ресурсів, що дає підстави можливим зробити висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності, оскільки, у даному випадку, перед встановленням взаємовідносин із вказаними вище контрагентами, які реалізовували свій товар за конкурентними та цілком прийнятними для товариства цінами, позивач вживав належних заходів вивчення контрагента за загальнодоступними інформаційними ресурсами (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сервіс «Дізнайся більш про свого бізнес-партнера», податкові реєстри щодо перебування на обліку та платників ПДВ, незалежні інтернет-ресурси тощо) та за всіма вказаним ресурсами контрагенти були належним чином зареєстровані, перебували на податковому обліку, були платниками ПДВ, не мали податкової заборгованості, будь-яких порушень не вбачалось. При цьому, позивач на момент вчинення відповідних господарських операцій не був обізнаний щодо яких-небудь протиправних дій з боку продавців і до будь-яких таких дій жодної причетності не має.
З огляду на викладене, позивач вважає висновки уповноважених осіб податкового органу безпідставними та передчасними, та прийнятих на підставі таких висновків оскаржувані в межах даної справи рішення та наказ.
Крім цього, вважає наказ про поновлення перевірки передчасним та протиправним, з підстав викладених нижче.
Так, в обґрунтування підстав протиправності оскаржуваного наказу щодо поновлення проведення перевірки, представник позивача зазначив, що у податкового органу не було підстав для прийняття рішення щодо поновлення та проведення перевірки позивача, у з`язку з тим, що уповноважені особи податкового органу не були ознайомленні з первинними документами, які були вилучені, що свідчить про передчасність прийняття наказу про поновлення проведення перевірки.
Відповідач на підтвердження правомірності своїх дій зазначає, що податковим органом під час виконання функцій покладених чинним законодавством, останнім було дотримано встановлені приписи чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржуваний наказ про поновлення проведення перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з чим податковий орган просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та залишити в силі прийняті наказ та податкові повідомлення-рішення.
Порушення податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень викладені уповноваженим особами податкової служби в акті перевірки та на переконання представника податкового органу являються правомірними та підтверджуються відповідними доказами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Листом № 01/03-2 від 01 березня 2019 року позивачем, до початку перевірки, було повідомленоподатковий орган про вилучення документації правоохоронцями, зокрема повідомив позивач Головне управління ДПС у місті Києві про те, що всі фінансово-господарські документи з проведення торгівельних відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» (код 41125678) за червень 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) за липень 2017 року, та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348) за липень 2017 року, 28 грудня 2017 року було вилучено відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів слідчим 2 відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у місті Києві Новицьким А.Л., на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва в ході розслідування кримінального провадження № 32017100100000090.
На підставі направлення, виданого Головним управлінням ДФС у місті Києві від 11 березня 2019 року № 406/26-15-14-02-05 Сандулом Віталієм Сергійовичем, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері побутових послуг управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДФС у місті Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 06 березня 2019 року № 2905 була проведена позапозапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» (код 33105243), з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» (код 41125678) за червень 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) за липень 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348) за липень 2017 року за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.
В подальшому, на підставі Наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 13 березня 2019 року № 3134 було перенесено термін проведення розпочатої документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» до дати отримання копій вилучених документів.
Надалі, уповноваженими особами Головного управління ДПС у місті Києві було направлено лист від 05 березня 2019 року № 1975/26-15-14-02-05 до СУ ФР Головного управління ДПС у місті Києві про надання документів та забезпечення доступу до них.
На підставі вказаного вище листа, Головним управлінням ДПС у місті Києві було отримано лист від СУ ФР Головного управління ДПС у місті Києві від 07 травня 2020 року № 3240/7/26-15-23-1418, в якому зазначено, що матеріали кримінального провадження № 32017100100000090 від 09 жовтня 2017 року, скеровано в порядку статті 29 КПК України до Прокуратури міста Києва.
В подальшому, Головним управлінням ДПС у місті Києві було направлено лист від 26 січня 2021 року № 1874/5/26-15-07-02-05-21 до Прокуратури міста Києва про надання копій матеріалів кримінального провадження № 32017100100000090.
Листом від 12 березня 2021 року № 09/4-249 було надано уповноваженим особам податкового органу доступ для ознайомлення з наявними матеріалами кримінального провадження № 32017100100000090.
Працівниками Головного управління ДПС у місті Києві 06 квітня 2021 року було отримано доступ до вказаних документів для ознайомлення та на підставі ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було сформовано акт від 06 квітня 2021 року № 2059/Ж/26-15-07-02-05, яким було встановлено відсутність фінансово-господарських документів по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» (код 41125678) за червень 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) за липень 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348) за липень 2017 року.
Разом з тим, до суду податковим органом не було надано копій документів, вилучених в межах кримінального провадження, та не надано фактично жодного первинного бухгалтерського документу, на підставі якого складено Акт за результатами спірної перевірки.
Надалі, уповноваженими особами Головного управління ДПС у місті Києві було прийнято Наказ від 26 квітня 2021 року № 3491-п «Про забезпечення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТК «СБМ ГРУП» та Наказ від 27 квітня 2021 року № 3571-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП», яким було поновлено проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП», хоча первинна документація отримана податковим органом не була та суду не надавалась на підтвердження висновків акту.
За результатами передчасно поновленої проведеної перевірки, службовими особами Головного управління ДПС у місті Києві було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 14 травня 2021 року № 38814/26-15-07-02-05-17/33105243, в якому службові особи податкового органу дійшли до висновку, що позивачем допущено умисне порушення податкового законодавства України, а саме:
1) п. 44.1, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 5 П(с)БО № 11, п.5 П(с)БО № 15, затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (із змінами), ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 1 704 480 грн, в тому числі по періодам: 2017 рік - 1 704 480 гривень;
2) п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 578 222 грн, в тому числі по періодам: червень 2017 року у сумі 224 175 грн; липень 2017 року у сумі 1 354 047 грн.
В свою чергу, ознайомившись з наявним в матеріалах справи Актом перевірки від 14 травня 2021 року № 38814/26-15-07-02-05-17/33105243 вбачається, що службові особи в обґрунтування виявлених під час перевірки порушень зазначили наступне.
Так, у вказаному вище Акті перевірки зазначено та як висновок перевірки уповноважені особи податкового органу вказали, що перевіркою не підтверджено легального джерела находження товару, придбаного товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» у товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» (код 41125678), товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) та у товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348).
Також, в обґрунтування висновку уповноважені особи податкового органу зазначили, що наявна податкова інформація свідчить про неможливість реальної поставки товарно матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД»(код 41125678) ТОВ «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) та ТОВ «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348).
Таким чином, на підставі встановлених під час перевірки обставин, уповноважені особи податкового органу прийшли до висновку, що товарно-матеріальні цінності, документальне оформлення придбання яких відображено у товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» (код 41125678), товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) та товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348) вважаються такими, що отримані безоплатно з невідомого джерела.
В свою чергу, виходячи з аналізу мотивувальної частини Акту перевірки від 14 травня 2021 року № 38814/26-15-07-02-05-17/33105243 судом встановлено, що податковим органом щодо контрагентів позивача було вказано наступне.
Щодо товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» (код 41125678) уповноваженими особами було зазначено про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання у зв`язку із:
- неадекватністю оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» постачання економічним можливостям, виходячи з обсягу і часу реалізації товарів (декларування взаємовідносин у червні 2017 ще 4 контрагентами - покупцями товарів (двері, коробка, коробка передач) по території України) у значних обсягах;
- відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» необхідних (виходячи із специфіки операцій), матеріально-технічних (відсутність власних основних засобів та не встановлення отримання послуг оренди, водопостачання, опалення, електроенергія, вивіз сміття та/або компенсація орендодавцю комунальних послуг тощо) і трудових можливостей (відсутність оформлених працівників) для реального постачання товарів на товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП»;
- не підтвердження придбання товару по ланцюгу постачання (згідно даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН);
- неможливість самостійно виготовити ТМЦ, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу покупців;
- по товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Керуючись вказаними вище обставинами уповноважені особи податкового органу прийшли до висновку, що за результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» та його контрагентів встановлено:
- неможливість виконання товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів, основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності;
- неможливість товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» самостійно виготовити ТМЦ, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу покупця.
Також, уповноважені особи податкового органу у висновку зазначили, що товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» у податковій звітності за червень 2017 року не відображає інформацію, що свідчить про наявність основних засобів, зокрема транспортних засобів та виробничих потужностей, що необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, навантаження, розвантаження, переробки, виробництва, транспортування та зберігання товарів, крім того відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались.
Отже, за висновками контролюючих осіб податкового органу фактично товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій. Встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром (двері, коробка, коробка передач) у зв`язку із відсутністю джерела його законного введення в обіг, а саме реального задекларованого виробництва або ввезення на територію України (імпорту).
Службовими особами податкового органу було вказано, що неможливість здійснення господарської діяльності також підтверджується неналежністю (згідно з податковою, фінансовою і статистичною звітністю, Єдиним реєстром податкових накладних тощо).
Вказані вище обставини стали підставою для для висновку про те, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» та товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД».
Отже уповноважені особи податкового органу дійшли висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» завищено податковий кредит по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» у сумі 229 271 гривень за червень 2017 року.
Щодо товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) уповноваженими особами було зазначено про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання у зв`язку із:
- неадекватністю оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» постачання економічним можливостям, виходячи з обсягу і часу реалізації товарів (декларування взаємовідносин у липні 2017 ще 5 контрагентами - покупцями товарів ((комплект деталей, блок, підігрівай, датчик вітру, коробка) по території України) у значних обсягах;
- відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» необхідних (виходячи із специфіки операцій), матеріально-технічних (відсутність власних основних засобів та не встановлення отримання послуг оренди, водопостачання, опалення, електроенергія, вивіз сміття та/або компенсація орендодавцю комунальних послуг тощо) і трудових можливостей (відсутність оформлених працівників) для реального постачання товарів на товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП»;
- не підтвердження придбання товару по ланцюгу посилання (згідно даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН);
- неможливість самостійно виготовити ТМЦ, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу СГ-покупців;
- по товариству з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та при значених у законному порядку керівників.
Виходячи з матеріалів перевірки уповноважені особи податкового органу прийшли до висновку, що за результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» та його контрагентів встановлено:
- неможливість виконання товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів, основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності;
- неможливість товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» самостійно виготовити ТМЦ, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу СГ-покупця.
Також, уповноважені особи зазначили, що товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» у податковій звітності за липень 2017 року не відображає інформацію, що свідчить про наявність основних засобів, зокрема транспортних засобів та виробничих потужностей, що необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, навантаження, розвантаження, переробки, виробництва, транспортування та зберігання товарів, крім того відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювалось. Зважаючи на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТУРІОН ГРУП» (код 41267369) ознак належності до сфери матеріального виробництва і економічної діяльності, вбачається неможливість самостійно виготовити ТМЦ даними підприємствами-постачальниками, реалізацію яких відображено відповідно оформлених податкових накладних в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» та по ланцюгу постачання документально оформлено в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП».
Вказані вище обставини стали підставою для висновку уповноважених осіб податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКТУРІОН ГРУП» (код 41267369) та товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД», згідно оформлених документів з контрагентами-постачальниками та покупцями.
Отже, за висновками службових осіб податкового органу фактично товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» створено штучну видимість здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій та неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром (комплект деталей, блок, підігрівач, датчик вітру, коробка) у зв`язку із відсутністю джерела його законного введення в обіг, а саме реального задекларованого виробництва або ввезення на територію України (імпорту).
Також, у Акті перевірки службовими особами зазначено про неможливість здійснення господарської діяльності, що підтверджується неналежністю (згідно з податковою, фінансовою і статистичною звітністю, Єдиним реєстром податкових накладних тощо) товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТУРІОН ГРУП» (код 41267369) та товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» до суб`єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності.
Щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код ЄДРПОУ 41267348) уповноваженими особами було зазначено про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання у зв`язку із:
- неадекватністю оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» постачання економічним можливостям, виходячи з обсягу і часу реалізації товарів (декларування взаємовідносин у липні 2017 року ще 4 контрагентами - покупцями товарів (двері, коробка, коробка передач) по території України) у значних обсягах;
- відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» необхідних (виходячи із специфіки операцій), матеріально-технічних (відсутність власних основних засобів та не встановлення отримання послуг оренди, водопостачання, опалення, електроенергія, вивіз сміття та/або компенсація орендодавцю комунальних послуг тощо) і трудових можливостей (відсутність оформлених працівників) для реального постачання товарів на товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП»;
- не підтвердження придбання товару по ланцюгу постачання (згідно даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН);
- неможливість самостійно виготовити ТМЦ, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу СГ-покупців;
- по товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Таким чином, за висновками службових осіб податкового органу, за результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» та його контрагентів встановлено:
- неможливість виконання товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів, основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності;
- неможливість товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» самостійно виготовити ТМЦ, які, згідно податкових накладних, реалізовано в адресу СГ-покупця.
Крім того, у Акті перевірки службові особи посилались на обставини того, що товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» у податковій звітності за липень 2017 року не відображає інформацію, що свідчить про наявність основних засобів, зокрема транспортних засобів та виробничих потужностей, що необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, навантаження, розвантаження, переробки, виробництва, транспортування та зберігання товарів, крім того відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювалось. Зважаючи на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОМЕРЦ ГРУП» (код 41.201748) ознак належності до сфери матеріального виробництва і економічної діяльності, вбачається неможливість самостійно виготовити ТМЦ даними підприємствами-постачальниками, реалізацію яких відображено відповідно оформлених податкових накладних в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» та по ланцюгу постачання документально оформлено в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП».
На переконання уповноважених осіб податкового органу в даному випадку, фактично товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» створено штучну видимість здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій, що свідчить про здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром (диск з металокерамікою, бустер, коробка, гідропанель, боковина) у зв`язку із відсутністю джерела його законного введення в обіг, а саме реального задекларованого виробництва або ввезення на територію України (імпорту).
Також, у Акті перевірки службові особи уповноваженого органу посилаючись на неможливість здійснення господарської діяльності вказували на неналежність, згідно з податковою, фінансовою і статистичною звітністю, Єдиним реєстром податкових накладних, тощо, товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОМЕРЦ ГРУП» (код 41201748) та товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» до суб`єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності.
Тобто, за висновками службових осіб податкового органу, аналізом інформації щодо діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348), товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОМЕРЦ ГРУП» (код 41201748) виявлено проведення для цілей оподаткування обліку тільки нібито здійснених господарських операцій, що безпосередньо пов`язані з виникненням у підсумку необґрунтованої податкової вигоди у «покупців», зокрема у товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП».
Окрім того, службові особи зазначили, що за наявною податковою інформацією стосовно підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП», встановлено, що: номенклатура та обсяг придбаних товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг; відсутні земельні ділянки, транспортні засоби; кількість реалізованого товару значно перевищує кількість придбаного, в тому числі в ланцюгу постачання; факти реєстрації податкових накладних без реального здійснення господарських операцій, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту; по товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
Надалі, 09 червня 2021 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі встановлених у вказаному вище Акті перевірки порушень були винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов`язань за платежами з податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 00453660702, яким на підставі встановленого Актом порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники за кодом платежу 11021000 на суму 2 130 600,00 грн, з якої сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями - 1 704 480,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 426 120,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 00453640702, яким на підставі встановленого Актом порушення п. 185.1 ст. 185; п. 187.1 ст. 187; п. 188.1 ст. 188; п.п. 198.2, 198.3., 198.6 ст. 198; п. 200.1 ст. 200; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом платежу 14060100 на суму 1 972 778,00 грн, з якої сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями - 1 578 222,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 394 556,00 грн.
Вказані вище обставини та незгода суб`єкта господарювання з наказом та висновками, викладеними уповноваженими особами в акті перевірки та прийнятими на підставі таких висновків податковими повідомлення-рішення, стали підставою для звернення останнього до суду з даним адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погоджуючись з прийнятим податковим органом наказом про поновлення перевірки, позивач у поданому адміністративному позові посилається на його передчасність, оскільки, службові особи не отримавши та не ознайомившись з вилученими у позивача первинними документами щодо господарської діяльності позивача та його контрагентів, не мали законних підстав для поновлення зупиненої саме з цих підстав перевірки, оскільки проведення такої перевірки без ознайомлення з такими документами та їх отримання податковим органом, свідчить про неповноту та протиправність дій службових осіб податкового органу.
Представник позивача на підставі викладеного зауважив, що оскільки у податкового органу не було законних підстав для поновлення проведення перевірки, то висновки Акту перевірки та прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки такі рішення податкового органу ґрунтуються на неповному та недостовірному дослідженні всіх документів та доказів.
Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкового органу представник позивача зазначив, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті відповідачем на підставі даних та висновків Акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам ведення фінансово-господарської діяльності позивачем.
Представник позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначає, що уповноваженими особами податкового органу було зроблено висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства без врахування документів, які були вилучені до матеріалів кримінального провадження, при цьому вилучені документи, які були повністю описані у протоколі вилучення, повністю підтверджують реальність здійснення між позивачем та його контрагентами господарських операцій.
Крім того, представник позивача щодо посилань уповноважених осіб податкового органу на обставини того, що було встановлено фіктивність контрагентів позивача зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження фіктивності контрагентів позивача, відсутні і вироки суду по їх фіктивність, що приводить до того, що фактично висновки Акту ґрунтуються на припущеннях відповідача.
Позивач не може нести будь-якої відповідальності за недотримання або неналежне дотримання своїх податкових зобов`язань з боку контрагентів, у яких останні здійснювали придбання товарів, які потім були продані ним позивачу. Тим паче, що сам факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних по господарським операціям з продажу товарів позивачеві є достатньою підставою для віднесення позивачем сум податку на додану вартість за такими накладними до свого податкового кредиту. Представник позивача зауважує, що пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України чітко встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Представник позивача зауважує, що позивач придбавав товари у контрагентів виключно з діловою метою, для використання їх у власній господарській діяльності.
Крім того, в обґрунтування правомірності здійснення позивачем господарської діяльності зі своїми контрагентами, представник позивача звернув увагу на обставини того, що перед встановленням взаємовідносин із контрагентами (продавцями), які реалізовували свій товар за конкурентними та цілком прийнятними для товариства цінами, позивач вживав належних заходів вивчення контрагента за загальнодоступними інформаційними ресурсами (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сервіс «Дізнайся більш про свого бізнес-партнера», податкові реєстри щодо перебування на обліку та платників ПДВ, незалежні інтернет-ресурси тощо) та за всіма вказаним ресурсами контрагенти (продавці) були належним чином зареєстровані, перебували на податковому обліку, були платниками ПДВ, не мали податкової заборгованості, будь-яких порушень не вбачалось.
Також, представник позивача зазначив, що фактична спроможність контрагентів (продавців) вчинити господарську операцію була перевірена шляхом представлення позивачу реального товару.
Щодо посилань уповноважених осіб податкового органу на встановлення наявності кримінальних проваджень по ланцюгу господарської діяльності щодо інших підприємств, представник позивача зауважив, що у згаданих службовими особами податкового органу кримінальних провадженнях досліджується діяльність інших контрагентів по ланцюгу постачання, що не може трактуватись як ознака нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
За твердженнями представника позивача, у даному випадку, позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).
Також, представник позивача зауважив, що помилковим є посилання службових осіб на відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, оскільки такі обставини не виключають можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчать про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), тощо.
Висновки податкового органу ґрунтуються лише на податковій інформації, яка була взята з інформаційно-аналітичних баз підтверджує безпідставність таких висновків, оскільки, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, що підтверджено в численних висновках Верховного Суду.
Керуючись викладеними вище обставинами представник позивача звернувся до суду з даним адміністративним позовом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з викладеними представником позивача запереченнями щодо висновків службових осіб податкового органу та прийнятих на підставі таких висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, представником відповідача було подано відзив в якому останній зазначає, що службовими особами податкового органу під час проведення перевірки встановлені факти документального оформлення позивачем господарських операцій з його контрагентами, за якими на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.
Також, в свою чергу, представник відповідача зазначив, що висновки викладені уповноваженими особами податкового органу в Акті перевірки є правомірними та повністю відображають порушення позивачем податкового законодавства, а службові особи податкового органу під час проведення перевірки та приходячи до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства діяли на підставі та в межах визначених чинним податковим законодавством України.
Керуючись викладеним та висновками викладеними службовими особами податкового органу у Акті перевірки, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову та залишити в силі прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення та наказ про поновлення перевірки.
Не погоджуючись з аргументами представника податкового органу, викладеними у відзиві на адміністративний позов, представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якій останній посилався на аналогічні доводи викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, оскільки висновки службових осіб податкового органу та прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є безпідставними та не ґрунтуються на реальній дійсності вчинених позивачем господарських операцій та оформлених на підставі таких операцій відповідних документів, як протиправним є і наказ, що оскаржується позивачем.
Зокрема, представник позивача звертає увагу, що доводи службових осіб податкового органу про відсутність у матеріалах кримінального провадження документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки, наявність таких документів чітко підтверджується протоколом від 28 грудня 2017 року тимчасового доступу до речей і документів та додатком до нього (описом від 28 грудня 2017 року вилученого), в якому перелічена вся первинна документація по спірних господарських операціях, яка свідчить про реальність господарських операцій, проте з невідомих позивачу причин, не була врахована відповідачем.
Крім того, представник позивача звернув увагу, що об`єктивно можна встановити, що Київською міською прокуратурою було надано податковому органу «доступ до матеріалів кримінального провадження № 32017100100000090», що не можна ототожнювати із «отриманням або доступом до вилучених документів» у розумінні абзацу 3 пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України.
При цьому, представник позивача також зауважив, що в силу статті 100 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що вилучені матеріали мають зберігатися у слідчого, який провів їх вилучення. Також не виключно виділення вилучених матеріалів в інше кримінальне провадження, тощо.
Представник позивача, крім вказаного вище зауважив, що таку відсутність документів в матеріалах кримінального провадження не можна ставити в провину товариства, яке передало їх 28 грудня 2017 року правоохоронному органу. При цьому, причин відсутності документів контролюючим органом з`ясовано не було та дій по подальшому пошуку вилучених документів та отриманню доступу до них також не вчинено.
За твердженнями представника позивача, у будь-якому випадку контролюючим органом не було виконано вимоги абзацу 3 пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України та не було отримано копії вилучених документів та не забезпечено доступу до них, що як наслідок, свідчить про протиправність відновлення податкової перевірку та прийнятих на підставі такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладених вище доводів та висновків, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги адміністративного позову позивача шляхом визнання протиправними та скасування прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень та наказу про поновлення проведення відповідної перевірки.
У судових засіданнях представник позивача підтримував викладені у адміністративному позові та відповіді на відзив аргументи та доводи, та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог адміністративного позову, у зв`язку з правомірністю висновків викладених службовими особами податкового органу у Акті перевірки та просив суд залишити в силі прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення, оскільки останні є правомірними та були прийняті на підставі та в межах визначених чинним податковим законодавством України, як і оскаржуваний наказ.
ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ
Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність порушень прав позивача з боку відповідача.
НОРМИ ПРАВА
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодексу України).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно норм пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року № 22 за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, терміни проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків можуть бути перенесені у випадках та на строк, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу. Про перенесення термінів проведення перевірки видається відповідний наказ із зазначенням строку та обставин, що спричинили таке перенесення, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під підпис або надсилається у порядку, передбаченому статтею 42 Кодексу.
Такий наказ видається на підставі складеного посадовими особами органу ДФС акта довільної форми, в якому зафіксовано документально підтверджені факти, що призвели до неможливості проведення перевірки у терміни, вказані у направленні та наказі.
При цьому, орган ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує оформлення документів та вжиття заходів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.7 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій.
Одночасно, пунктом 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року № 22 визначено, що у разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.
В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.
При цьому, до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДФС за місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.
На підставі цього акта органом ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки у порядку, визначеному підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій.
У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДФС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.
У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 Кодексу щодо обов`язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу ДФС копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.
Новий наказ про проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються. У разі якщо терміни, визначені пунктом 44.5 статті 44 Кодексу, достроково скорочуються - видається наказ про поновлення перевірки не пізніше наступного робочого дня, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
Тож, з наведеного слідує, що у разі, якщо до початку та/або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Перенесення термінів перевірки є обов`язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки.
На переконання суду лише після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року справа № 815/2488/15 (№ К/9901/31733/20).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, судом з аналізу наявних в матеріалах справи документів встановлено, що 01 березня 2019 року позивачем листом № 01/03-2 було проінформувано контролюючий орган про неможливість надання витребуваних документів по взаємовідносинам із контрагентами, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП», оскільки оригінали таких документів були вилучені 28 грудня 2017 року слідчим СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року у справі № 761/44058/17 по кримінальному провадженню № 32017100100000090 від 09 жовтня 2017 року.
В свою чергу, судом з аналізу матеріалів справи також встановлено, що факт вилучення у позивача фінансово-господарських документів по взаємовідносинам із вищевказаними контрагентами та їх обсяг підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28 грудня 2017 року (т. 1, а.с. 35) та додатком до нього від 28 грудня 2017 року, а саме описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т. 1, а.с. 36-40).
З аналізу вказаного вище опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді вбачається, що слідчим другого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, капітаном податкової міліції Новицький А.Л. були вилучені наступні документи:
1. Щодо товариства з обмеженою відповідальністю «KEPIЛЕНД ЛТД»: видаткова накладна № КР-1607003 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР- 1607002 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна №КР-1607010 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна №КР-1607009 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607008 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607004 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607007 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607006 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607005 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607013 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607012 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна №-1607011 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607014 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1607015 від 16 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1707020 від 17 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-1907001 від 19 липня 2017 року; видаткова накладна №>КР-2407001 від 24 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-2007007 від 20 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-2507001 від 25 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-2807001 від 28 липня 2017 року; видаткова накладна № КР-3107002 від 31 липня 2017 року; договір поставки № 11/07-1 від 11 липня 2017 року; акт приймання-передачі виконаних робіт від 21 серпня 2017 року; договір на виконання субпідрядних робіт № 28/06-1 від 28 червня 2017 року; договір поставки № 03/07-1 від 03 липня 2017 року.
2. Щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП»: видаткова накладна № ІН-307003 від 03 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-307004 від 03 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-307005 від 03 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-607001 від 06 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-607004 від 06 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-607002 від 06 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-607007 від 06 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-607003 від 06 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-607006 від 06 липня 2017 року; видаткова накладна № ІН-607005 від 06 липня 2017 року.
3. Щодо товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД»: договір поставки № 15/06-1 від 15 червня 2016 року; договір про надання послуг із забезпечення трудовими ресурсами № 05/06-1 від 105 червня 2017 року; акт наданих послуг від 22 червня 2017 року; видаткова накладна № СМ-1606008 від 16 червня 2017 року; видаткова накладна № СМ-1606003 від 16 червня 2017 року; видаткова накладна № СМ-1606007 від 16 червня 2017 року; специфікація № 1 від 15 червня 2017 року; видаткова накладна № СМ-2006003 від 20 червня 2017 року; специфікація № 2 від 18 червня 2017 року.
В свою чергу, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що зі змісту Доповідної записки управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг від 23 квітня 2021 року № 1431/26-15-07-02-05-23 (т. 1, а.с. 162) вбачається, що податковим органом було отримано лист СУ ФР ГУ ДПС у м. Києві від 07 травня 2020 року № 3240/7/26-15-23-1418, в якому зазначено, що матеріали кримінального провадження № 32017100100000090 від 09 жовтня 2017 року скеровано до Прокуратури міста Києва.
На підставі викладених обставин, Головним управлінням ДПС у місті Києві було направлено лист від 26 січня 2021 року № 1874/5/26-15-07-02-05-21 до Прокуратури міста Києва про надання копій кримінального провадження № 32017100100000090.
Листом від 12 березня 2021 року № 09/4-249 було надано доступ для ознайомлення з наявними матеріалами кримінального провадження № 32017100100000090.
З урахуванням чого, працівники Головного управління ДПС у місті Києві 06 квітня 2021 року було отримано доступ до матеріалів кримінального провадження для ознайомлення.
За результатами ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, актом від 23 квітня 2021 року № 2059/Ж/26-15-07-02-05 уповноваженими особами податкового органу встановлено ніби-то відсутність фінансово-господарських документів по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД» (код 41125678) за червень 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» (код 41267311) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» (код 41267348) за липень 2017 року.
В свою чергу, з урахуванням викладених вище обставин, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у відповідності до частини 2 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент вилучення відповідних первинних документів) встановлено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, суд зауважує, що з листа Київської міської прокуратури від 12 березня 2021 року № 09/4-249вх вбачається, що Київською міською прокуратурою було надано доступ до наявних матеріалів кримінального провадження № 32017100100000090.
В той же час, суд звертає увагу, що вилучення було здійснено безпосередньо стороною обвинувачення слідчим СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в межах кримінального провадження № 32017100100000090 документів товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП», що підтверджується вказаним вище протоколом від 28 грудня 2017 року тимчасового доступу до речей і документів та додатком до нього, а саме описом від 28 грудня 2017 року.
Вказані обставини, з урахуванням приписів статті 100 Кримінального процесуального кодексу України дають підстави суду для висновку, що документи щодо господарської діяльності позивача на момент ознайомлення уповноважених осіб податкового органу з матеріалами кримінальної справи могли перебувати у сторони кримінального провадження, якій були надані такі речові докази або документи, якою в даному випадку є слідчий СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.
З урахуванням вказаного, суд зауважує, що за наявності у відповідача сумнівів щодо складу вилучених документів їх наявності в межах кримінальної справи, уповноважені особи податкового органу повинні були звернутися до того органу, що провів вилучення відповідних документів, для з`ясування наявності чи відсутності таких документів, та у разі наявності таких документів для ознайомлення з такими.
Проте, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що зі сторони контролюючого органу не було здійснено будь-яких дій щодо звернення до такої особи чи органу з метою отримання необхідних для проведення перевірки, вилучених у позивача документів, або забезпечення доступу до перевірки таких документів.
Крім того, суд зауважує, що об`єктивно Київською міською прокуратурою було надано податковому органу «доступ до матеріалів кримінального провадження № 32017100100000090», що на переконання суду не можна ототожнювати із «отриманням або доступом до вилучених документів» у розумінні абзацу 3 пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України.
Разом із тим, висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції.
Крім того, суд зауважує, що наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку.
Отже, враховуючи вищевикладене в сукупності суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині щодо передчасності та протиправності оскаржуваного наказу про поновлення перевірки, оскільки, як було встановлено вище, поновлення такої перевірки було здійснено податковим органом без ознайомлення з документами позивача щодо господарської діяльності, які були вилучені правоохоронними органами.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище та встановлених під час розгляду судом даної справи обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено та надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили, правомірність прийняття оскаржуваного наказу.
В свою чергу, суд вважає в даному випадку звернути увагу, що згідно висновку, сформульованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 встановлено наступне: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Також у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду окрім наведених вище висновків, суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».
Крім того, суд вважає доцільним звернути увагу й на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформулювала правовий висновок, згідно якого у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14.
Враховуючи викладене вище суд вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті проведеної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, зважаючи на те, що судом під час розгляду даної справи було встановлено передчасність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу щодо поновлення проведення перевірки, суд приходить до висновку, що така перевірка суб`єкта господарювання була проведена за відсутності на те правових підстав, що в силу неодноразово згаданих вище позицій Верховного Суду свідчить про протиправність прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, необхідність їх скасування.
Крім того, враховуючи викладені вище обставини, суд не може погодитись з висновками податкового органу викладеними у Акті про проведення перевірки про непідтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення господарських операцій, оскільки в даному випадку, позивач був залишений такої можливості у зв`язку з вилученням відповідних документів у межах кримінальної справи, а проведення податковим органом перевірки та формування висновку про нереальність господарських операцій без дослідження та аналізу таких документів, свідчить про передчасність та необгрунтованість висновків податкового органу в межах податкової перевірки.
Крім того, суд зауважує, що таку відсутність в матеріалах кримінального провадження відповідних документів не можна ставити в провину позивача, оскільки матеріалами справи чітко встановлено, що такі документи передавались та були вилучені, що підтверджується відповідним протоколом та доданим до нього описом, уповноважені особі.
Щодо посилань позивача на встановлення під час перевірки обставин фіктивних господарських операцій контрагентів позивача з іншими контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.
Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 Цивільного кодексу України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними відповідачем до суду не надано.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
З матеріалів справи вбачається, що на момент заключення відповідних договорів та здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, перед встановленням взаємовідносин із вказаними вище контрагентами, позивач вживав належних заходів вивчення контрагента за загальнодоступними інформаційними ресурсами (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сервіс «Дізнайся більш про свого бізнес-партнера», податкові реєстри щодо перебування на обліку та платників ПДВ, незалежні інтернет-ресурси тощо) та за всіма вказаним ресурсами контрагенти були належним чином зареєстровані, перебували на податковому обліку, були платниками ПДВ, не мали податкової заборгованості, будь-яких порушень не вбачалось
Посилання відповідача на дані Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами дослідження яких відповідач не встановив ланцюга постачання ТМЦ, є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на прибуток до витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Суд зауважує, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі «Булвес проти Болгарії» (заява N 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Таким чином, суд зазначає, що порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат і податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати і податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19.
У контексті з цим, суд зазначає, що факти неподання контрагентами контрагента позивача окремої податкової/фінансової звітності чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування можуть свідчити про порушення такими підприємствами положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність у відповідних підприємств матеріально-технічних, трудових ресурсів та відповідних запасів для здійснення господарської діяльності.
В даному випадку відповідачем не доведено та не надано належних доказів, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість як дій між контрагентами позивача та рядом перелічених в акті перевірки товариств, так і дій між позивачем та його контрагентів з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями свого контрагента в частині ведення бухгалтерського /податкового обліку
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, зокрема такий висновок міститься у постановах від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо.
Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Така ж правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі № 824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у період здійснення господарських операцій між позивачем його контрагентами, останні мали статус суб`єкта підприємницької діяльності, та були зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку. При цьому, на момент існування господарських відносин між позивачем та його контрагентами, державну реєстрацію таких контрагентів не було скасовано, їх установчі документи не визнавались недійсними. Договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами не визнавались недійсними у встановленому законом порядку та не являються нікчемними. В свою чергу, під час розгляду справи відповідачем протилежного доведено не було.
Під час розгляду справи судом встановлено, що щодо позивача чи його контрагентів відсутні вироки чи інші рішення судів, які набрали законної сили та якими б посадових осіб було визнано винними у вчиненні діянь, направлених на ухилення від сплати податків, вчиненні злочинів у сфері господарської діяльності або інших кримінальних правопорушень під час або у зв`язку із здійсненням взаємовідносин з позивачем.
При цьому, посилання представника податкового органу на протоколи допиту свідків, зокрема, як вбачається з наданих до суду протоколів, директорів контрагентів позивача не є належними та допустимими доказами підтверджуючими фіктивність таких підприємств, в розумінні статті 124 Конституції України, оскільки доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статті 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
В даному випадку суд зауважує, що будь-які висновки про фіктивність підприємства чи про непричетність осіб до його реєстрації чи діяльності, про здійснення будь-якої незаконної діяльності, так як і про винність особи у вчинені злочину, можуть ґрунтуватись лише на обставинах, встановлених вироком суду у кримінальному провадженні.
Питання можливості врахування матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, протоколу допиту, під час вирішення адміністративних справ означеної категорії теж вже неодноразово розглядалося Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 826/1158/18, від 01 липня 2021 року у справі № 822/1722/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 2340/2731/18.
Правова позиція у наведених вище рішеннях зводиться до того, що в силу положень Кримінально процесуального кодексу України протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було. Факт податкового правопорушення не може обґрунтовуватись фактом існування кримінальної справи, в тому числі, щодо контрагента платника податків. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Так, на підтвердження своєї позиції щодо фіктивності контрагентів позивача, представником податкового органу були надані до суду копії протоколів допиту свідків ОСОБА_1 від 09 жовтня 2017 року (т. 1, а.с. 169-173) та ОСОБА_2 від 18 жовтня 2017 року (т. 1, а.с. 174-178) по кримінальному провадженню № 32017100100000090 від 09 жовтня 2017 року, які у даних протоколах стверджують про відсутність відношення до діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД ЛТД» та товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП»
В той же час, суд звертає увагу, що у відповідності до змісту ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у співвідношенні із листом Київської міської прокуратури від 12 березня 2021 року № 09/4-249вх вбачається, що по кримінальному провадженню № 32017100100000090 було обвинувачено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України та вказаною ухвалою не було встановлено вини зазначених вище допитаних осіб, та кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (декриміналізація).
Крім того, суд звертає увагу, що з аналізу вказаної вище ухвали вбачається відсутність посилання, що вказані вище фізичні особи взагалі мають будь-яке відношення до господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП», товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД» чи товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» та відсутні докази того, що посадові особи вказаних юридичних осіб чи самі юридичні особи були причетні до діяльності зазначених обвинувачених або щодо них ініційовано кримінальні провадження.
Більш того, суд звертає увагу, що станом на 17 серпня 2018 року, згідно із останньою по кримінальному провадженню № 32017100100000090 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року, товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТТОРГ ЛТД», товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРІЛЕНД» та товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНДА ГРУП» взагалі не згадуються, як фігуранти справи.
Отже, вказані вище обставини, та наявні в матеріалах справи документи та матеріали по цьому кримінальному провадженню підтверджують відсутність підтвердження щодо показів вищевказаних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або іншої інформації щодо фіктивності таких підприємств.
Крім того, суд зауважує, що інформація щодо наявності допиту свідків, на яку посилається представник податкового органу, взагалі не може бути взята до уваги і не має преюдиційного значення при розгляді питання щодо відповідності законодавству фінансово- господарських операцій між позивачем і його контрагентами, оскільки, виходячи з системного аналізу норм Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що досудове розслідування проводиться з метою перевірки та встановлення факту вчинення кримінального правопорушення, обставин його вчинення, осіб причетних до його вчинення і завершується: закриттям кримінального провадження або зверненням до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або зверненням до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Інтерсплав проти України» (Заява № 803/02 від 09 січня 2007 року) Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно із приписами частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до частини 1 статті 74 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, вищевикладене в сукупності дає підстави для висновку про те, що протокол допиту свідка в межах кримінального провадження в багатьох випадках не може бути допустимим доказом при розгляді адміністративної справи за участю податкових органів з ряду причин: такий доказ не має преюдиційного характеру та не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків; такий доказ також може не бути допустимим у межах адміністративного процесу в силу положень частини 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим; відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд здійснює безпосередню оцінку доказів.
Крім того, суд звертає увагу, що за приписами частини 4 статті 95 та частини 2 статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатись на них, а також визнавати доказами відомості, які не були предметом безпосереднього дослідження суду (принцип безпосередньої перевірки доказів судом).
У відповідності до статті 83 Податкового кодексу України чітко визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені Податковим кодексом України; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законам и, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Отже, з викладеного вище можна дійти до висновку, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише у разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків усіх господарських операцій.
У питанні належності і допустимості як доказів в адміністративному процесі протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні Верховний Суд встановив єдиний уніфікований підхід, який зводиться до наступного.
Так, у відповідності до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справах № 822/3618/17 та № 813/776/17 протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.
Порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарювання в межах такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених платником податків і його контрагентами. Протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування до винесення вироку в межах кримінального провадження не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Доказове значення в адміністративному процесі може мати лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 2а-7075/12/2670, від 20 березня 2019 року у справі № 813/1979/15.
Також, суд звертає увагу, що у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 Верховий Суд наголосив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.
Матеріали кримінального провадження не можуть слугувати доказом правомірності податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2022 року у справі № 826/3664/16, від 20 грудня 2018 року у справі № 826/23574/15).
Крім того, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту свідків та інші документи, зібрані в рамках певного досудового розслідування, не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.
Такого ж правового висновку дійшов у постанові Верховний Суд від 20 червня 2022 року у справі № 640/8636/19.
Протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не може вважатися належним доказом в адміністративній справі ні як показання свідків, ні як письмовий доказ.
Оцінку таким показанням свідка має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2022 року у справі № 360/4284/18, від 24 січня 2019 року у справі № 804/15563/15.
Таким чином матеріали досудового розслідування (зокрема, протоколи допиту свідків) не можуть бути враховані як доказ фіктивності суб`єкта господарської діяльності чи господарських операцій за його участю або підтвердженням правомірності податкового повідомлення-рішення податкового органу під час адміністративного провадження.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту свідків та інші документи, зібрані в рамках певного досудового розслідування, не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.
Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин в їх сукупності, виходячи з встановлених під час розгляду судом даної справи обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог адміністративного позову позивача та наявності підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання обґрунтованими висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки та наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду судом даної справи було встановлено передчасність та неправомірність висновків податкового органу за результатами проведеної перевірки.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В свою чергу, як вже було встановлено судом вище, під час відкриття провадження у даній адміністративній справі, судом ухвалою від 20 травня 2022 року було відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Так, у відповідності до приписів частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Враховуючи викладені вище обставини, те беручи до уваги обставини задоволення адміністративного позову у повному обсязі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «СИСТЕМ БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 8, код 33105243) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) № 00453660702 від 09 червня 2021 року та № 00453640702 від 09 червня 2021 року.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 27 квітня 2021 року № 3571-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «СБМ ГРУП» (код 33105243)».
4. Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст рішення виготовлений 14.10.2022.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2022 |
Оприлюднено | 18.10.2022 |
Номер документу | 106762857 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Горяйнов Андрій Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Горяйнов Андрій Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Горяйнов Андрій Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Горяйнов Андрій Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Горяйнов Андрій Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні