Постанова

від 13.10.2022 по справі 320/1300/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1300/19 Головуючий у І інстанції - Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004751413, прийняте Відповідачем 25 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов`язання в розмірі 1 592 913 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в діях Позивача порушень вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару між ним та контрагентами мали реальний характер, що підтверджено відповідними документальними доказами. Також зазначено, що господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Крім того, Позивачем вказано, що Відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між Позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, необґрунтованими.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року скасовано.

Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2019 № 0004751413, яким визначено податкові зобов`язання на загальну суму 1 592 913,00 грн, у тому числі основний платіж - 1 061 942,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 530 971,00 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також обґрунтовуючи висновок щодо фактичного нездійснення операцій з поставки товару між Позивачем та контрагентами, Відповідачем вказано, що:

- Позивачем не надано жодних рахунків-фактур або специфікацій, сертифікатів, що є невід`ємними частинами договору із ТОВ «Саф-Альянс»

- за адресою, зазначеною в наданих Позивачем документах як місце навантаження товару, знаходиться ПАТ «Київуніверсал», яке повідомило, що нежитлові приміщення (складські приміщення, площадки тощо), які належать йому на праві власності, в оренду ТОВ «Саф-Альянс» або ТОВ «Шефілтон-ЛТД» не надавались, такі підприємства відсутні серед орендарів приміщень та господарські взаємовідносини з ними не здійснювались;

- водій, що згідно з документами здійснював перевезення вантажу, не мав права на керування автомобілем КАМАЗ;

- належні докази того, що придбані у ТОВ «Саф-Альянс» та ТОВ «Шефілтон-ЛТД» товари були використані у межах господарської діяльності Позивача шляхом виготовлення та подальшої реалізації іншим особам технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній та нафтопереробній галузях промисловості, відсутні.

- ТОВ «Саф-Альянс» та ТОВ «Шефілтон-ЛТД» є фігурантами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2017 року за № 22017240000000017 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 209, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Після перерви в судового засіданні від представника Позивача адвоката Андрієнко Є.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить призначити судове засідання, на іншу дату та час.

Як на підставу зазначеного представник Позивача посилається на те, що існує реальна загроза обстрілу території України зі сторони країни-агресора російської федерації, у зв`язку з чим, вищими посадовими особами держави рекомендовано громадянам України залишатися вдома, уникати з`являтися у публічних місця, та місцях великої скупченості людей, біля об`єктів інфраструктури та будівель державних органів, що можуть бути потенційною мішенню ворога.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Будь які офіційні рішення вищих посадових осіб держави, в тому числі і рекомендації Київською міською військовою адміністрацією на вказаний період не приймалися.

Більш того, зазначене не перешкоджало, зокрема представнику Позивача, на підставі ст. 195 КАС України звернутись до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Таким чином, звертаючись до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, представник Позивача не зазначив які саме обмежувальні заходи перешкоджали йому звернутись з дотриманням вимог ст. 195 КАС України з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Позивача адвоката Андрієнко Є.В. про відкладення розгляду справи.

Крім того, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим, в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, без Позивача та йорго представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 30531000) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Саф-Альянс» (код за ЄДРПОУ 40849596), ТОВ «Шефілтон-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 40849601) за січень 2017 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 61/10-36-14-13/30531000 від 28.01.2019 р. (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) 195.5, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 061 942,00 грн, в тому числі на 679 991,00 грн за січень 2017 року та на 381 951,00 грн за лютий 2017 року.

На підставі Акта перевірки 25 лютого 2019 року Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004751413, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1592913,00 грн, з яких 1 061 942,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 530 971,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції у рішенні від 08 травня 2020 року, з висновками якого погодилась і колегія суддів у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, виходили з безпідставного формування Позивачем податкового кредиту за наслідками операцій із ТОВ «Саф-Альянс» та ТОВ «Шефілтон-ЛТД», які фактично здійснені не були.

Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний суд виходив з того, що вважаючи, що надані Позивачем документи не є належними доказами, що підтверджують використання товарів у господарській діяльності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції у постанові від 26 серпня 2020 року, не вжили заходів з метою витребування інших, відмінних від наданих Позивачем до суду першої інстанції доказів, незважаючи на те, що представник Позивача неодноразово у своїх поясненнях стверджував про наявність таких документів та їх значний обсяг.

Такі дії судів першої та апеляційної інстанцій призвели до передчасних висновків щодо фактичного нездійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що аналіз наявних в матеріалах справи документів та алгоритм дій Позивача свідчить про те, що останній діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару від ТОВ «Саф-Альянс» та ТОВ «Шефілтон-ЛТД», зареєстровано у ЄРПН податкові накладні, що давало Позивачу як покупцю товарів право (обов`язок) на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, а тому за викладених обставин та досліджених первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарських операцій, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення саме Позивачем як покупцем товарів податкового законодавства, виходячи із того, що за вищевказаними операціями відбулися зміни у капіталі Позивача (отриманий товар використано у господарській діяльності), відбувся рух активів Позивача по сплаті за придбані товари на користь контрагента Позивача, де у складі вартості придбаного Позивачем товару сплачено відповідні суми ПДВ.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем зроблено висновок про те, що порушення виникли внаслідок неможливістю підтвердити господарські взаємовідносини Позивача з контрагентами ТОВ «Саф-Альянс», ТОВ «Шефілтон-ЛТД».

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11 січня 2017 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Шефілтон-ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки № 111-М, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити на умовах, обумовлених в Договорі, а Покупець прийняти і оплатити металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом - Товар. Сортамент, кількість, якість, ціна її поставки, вказаний в Специфікації до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору, сортамент, кількість, якість, ціна її поставки, технічні характеристики визначаються Сторонами в Специфікації (Видаткова накладна), яка є невід`ємною частиною Договору.

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, Позивачем були надані наступні документи.

- видаткові накладні № 100023 від 11.01.2017 на суму 41172,31 грн. в тому числі ПДВ - 6862,05 грн., № 100024 від 11.01.2017 на суму 1862040,23 грн. в тому числі ПДВ - 310340,04 грн., № 100045 від 18.01.2017 на суму 259889,00 грн. в тому числі ПДВ - 43314,83 грн., № 100047 від 18.01.2017 на суму 315252,00 грн. в тому числі ПДВ - 52542,00 грн., № 100048 від 18.01.2017 на суму 329887,00 грн. в тому числі ПДВ - 54981,33 грн., № 100050 від 19.01.2017 на суму 336408,01 грн. в тому числі ПДВ - 56068,00 грн., № 100055 від 19.01.2017 на суму 338403,20 грн. в тому числі ПДВ - 56400,53 грн., № 100057 від 19.01.2017 на суму 275285,00 грн. в тому числі ПДВ - 45880,83 грн., № 100058 від 20.01.2017 на суму 263588,00 грн. в тому числі ПДВ - 43931,33 грн., № 100060 від 20.01.2017 на суму 336478,97 грн. в тому числі ПДВ - 56079,83 грн., № 100063 від 20.01.2017 на суму 255468,00 грн. в тому числі ПДВ - 42578,00 грн., № 100042 від 18.01.2017 на суму 332422,99 грн. в тому числі ПДВ - 55403,83 грн., № 100065 від 20.01.2017 на суму 306730,99 грн. в тому числі ПДВ - 51121,83 грн., № 100067 від 23.01.2017 на суму 271945,01 грн. в тому числі ПДВ - 45324,17 грн., з яких вбачається, що на виконання вимог договору поставки від 11.01.2017 № 111-М, ТОВ «Шефілтон-ЛТД» поставило Позивачу товар на загальну суму 5524971,70 грн., у тому числі ПДВ 920828,60 грн.

- видаткові накладні № 200022 від 16.02.2017 на суму 269460,00 грн. в тому числі ПДВ - 44910,00 грн., № 200023 від 16.02.2017 на суму 267840,00 грн. в тому числі ПДВ - 44640,00 грн., № 200024 від 16.02.2017 на суму 270675,00 грн. в тому числі ПДВ - 45112,50 грн., № 200026 від 16.02.2017 на суму 269730,00 грн. в тому числі ПДВ - 44955,00 грн., № 200028 від 17.02.2017 на суму 268650,00 грн. в тому числі ПДВ - 44775,00 грн., № 200029 від 17.02.2017 на суму 268920,00 грн. в тому числі ПДВ - 44820,00 грн., № 200030 від 17.02.2017 на суму 275644,01 грн. в тому числі ПДВ - 45940,67 грн., № 200032 від 20.02.2017 на суму 276329,00 грн. в тому числі ПДВ - 46054,83 грн., № 200034 від 20.02.2017 на суму 273863,00 грн. в тому числі ПДВ - 45643,83 грн., № 200035 від 20.02.2017 на суму 267835,01 грн. в тому числі ПДВ - 44639,17 грн., № 200036 від 21.02.2017 на суму 272219,00 грн. в тому числі ПДВ - 45369,83 грн., № 200037 від 21.02.2017 на суму 269616,01 грн. в тому числі ПДВ - 44936,00 грн., № 200040 від 21.02.2017 на суму 276877,01 грн. в тому числі ПДВ - 46146,17 грн., на виконання вимог договору поставки від 11.01.2017 №111-М, ТОВ «Шефілтон-ЛТД» також поставило Позивачу товар на загальну суму 3527658,04 грн., у тому числі ПДВ 587943,00 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ «Шефілтон-ЛТД» складено на ім`я Позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: № 20 від 11.02.2017 на суму 41172,31 грн. в тому числі ПДВ - 6862,05 грн., № 13 від 11.01.2017 на суму 1862040, 3 грн. в тому числі ПДВ - 310340,04 грн., № 27 від 18.01.2017 на суму 259889,00 грн. в тому числі ПДВ - 43314,83 грн., № 24 від 18.01.2017 на суму 315252,00 грн. в тому числі ПДВ - 52542,00 грн., № 25 від 18.01.2017 на суму 329887,00 грн. в тому числі ПДВ - 54981,33 грн., № 30 від 19.01.2017 на суму 336408,01 грн. в тому числі ПДВ - 56068,00 грн., № 31 від 19.01.2017 на суму 337535,00 грн. в тому числі ПДВ - 56255,83 грн., № 29 від 19.01.2017 на суму 338403,20 грн. в тому числі ПДВ - 56400,53 грн., № 28 від 19.01.2017 на суму 275285,00 грн. в тому числі ПДВ - 45880,83 грн., № 33 від 20.01.2017 на суму 263588,00 грн. в тому числі ПДВ - 43931,33 грн., № 35 від 20.01.2017 на суму 336478,97 грн. в тому числі ПДВ - 56079,83 грн., № 26 від 18.01.2017 на суму 332422,99 грн. в тому числі ПДВ - 55403,83 грн., № 34 від 20.01.2017 на суму 255468,00 грн. в тому числі ПДВ - 42578,00 грн., № 32 від 20.01.2017 на суму 306730,99 грн. в тому числі ПДВ - 51121,83 грн., № 37 від 23.01.2017 на суму 271945,01 грн. в тому числі ПДВ - 45324,17 грн., № 13 від 16.02.2017 на суму 269460,00 грн. в тому числі ПДВ - 44910,00 грн., № 14 від 16.02.2017 на суму 267840,00 грн. в тому числі ПДВ - 44640,00 грн., № 15 від 16.02.2017 на суму 270675,00 грн. в тому числі ПДВ - 45112,50 грн., № 16 від 16.02.2017 на суму 269730,00 грн. в тому числі ПДВ - 44955,00 грн., № 17 від 17.02.2017 на суму 268650,00 грн. в тому числі ПДВ - 44775,00 грн., № 18 від 17.02.2017 на суму 268920,00 грн. в тому числі ПДВ - 44820,00 грн., № 19 від 17.02.2017 на суму 275644,01 грн. в тому числі ПДВ - 45940,67 грн., № 20 від 20.02.2017 на суму 276329,00 грн. в тому числі ПДВ - 46054,83 грн., № 21 від 20.02.2017 на суму 273863,00 грн. в тому числі ПДВ - 45643,83 грн., № 22 від 20.02.2017 на суму 267835,01 грн. в тому числі ПДВ - 44639,17 грн., № 23 від 21.02.2017 на суму 272219,00 грн. в тому числі ПДВ - 45369,83 грн., № 24 від 21.02.2017 на суму 269616,01 грн. в тому числі ПДВ - 44936,00 грн., № 25 від 21.02.2017 на суму 276877,01 грн. в тому числі ПДВ - 46146,17 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ «Шефілтон-ЛТД» у Єдиному реєстрі податкових накладних, Позивач сформував податковий кредит у розмірі 1565027,43 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а саме: № 16022017 16 від 16.02.2017; № 16022017 17 від 16.02.2017; № 16022017 18 від 16.02.2017; № 16022017 19 від 16.02.2017; № 17022017 20 від 17.02.2017; № 17022017 22 від 17.02.2017; № 17022017 21 від 17.02.2017; № 20022017 23 від 20.02.2017; № 20022017 24 від 20.02.2017; № 20022017 25 від 20.02.2017; № 21022017 26 від 21.02.2017; № 21022017 27 від 21.02.2017 та № 21022017 28 від 21.02.2017 на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на замовлення ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» та від вантажовідправника ТОВ «Шефілтон-ЛТД», водій ОСОБА_1 . Пункт навантаження в товарно-транспортних накладних - м. Вишневе, вул. Київська, 21, а також із зазначенням про відомості про вантаж.

28.08.2017 Позивачем сплачено на користь ТОВ «Шефілтон-ЛТД» 229 072,95 грн. в якості оплати за металопрокат згідного договору № 111-М від 11.01.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 2157.

Верховним судом у постанові від 04 серпня 2021 року у даній справі було вказано, що директор ТОВ «Шефілтон-ЛТД» ОСОБА_2 як свідок в суді першої інстанції надала пояснення, зміст яких свідчить про непідписання від її імені договору, а також товарно-транспортних накладних.

Поряд із цим, аудіозапис пояснень у суді першої інстанції ОСОБА_2 вказує на те, що остання повідомила про те, що на посаді директора ТОВ «Шефілтон-ЛТД» перебувала незначний час (приблизно тиждень); наявність даних щодо неї як директора цього підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України обумовлена непроведенням реєстрації змін Загальними Зборами до відповідного реєстру.

Крім того, ОСОБА_2 як свідок не заперечила твердження представника Відповідача, що обіймала посаду з березня 2017 року.

Наявні ж у матеріалах справи документи щодо взаємовідносин ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» та ТОВ «Шефілтон-ЛТД» стосуються періоду з січня по лютий 2017 року, до того ж на копіях податкових накладних, наданих до суду першої інстанції, міститься електронний підпис ОСОБА_3 .

Втім, суди, ухвалюючи рішення, не усунули розбіжностей у відповідних доказах. Не встановлено судами на підставі належних, допустимих та достовірних доказів хто був відповідальним за ведення господарської діяльності від імені ТОВ «Шефілтон-ЛТД» у період здійснення операцій із Позивачем та чи підписувала ця особа відповідні документи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, ОСОБА_2 є керівником Товариства по теперішній час. Будь які докази про припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Шефілтон-ЛТД», в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, станом на дату виникнення спірних господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Шефілтон-ЛТД», директором останнього була ОСОБА_2 .

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Колегія суддів звертає увагу, що директор ТОВ «Шефілтон-ЛТД» ОСОБА_2 була допитана судом першої інстанції в адміністративному судочинстві в судовому засіданні 19.08.2019 в якості свідка під присягу із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення. ОСОБА_2 надала суду показання про те, що будь-яких документів, у тому числі договору поставки від 11.01.2017 № 111-М від імені ТОВ «Шефілтон-ЛТД» вона не укладала та не підписувала та зазначила, що підпис на договорі поставки від 11.01.2017 № 111-М їй не належить.

Також вказала, що товарно-транспортні накладні № 16022017 16 від 16.02.2017, № 16022017 17 від 16.02.2017,№ 16022017 18 від 16.02.2017, № 16022017 19 від 16.02.2017, № 17022017 20 від 17.02.2017, № 17022017 21 від 17.02.2017, № 17022017 22 від 17.02.2017, № 20022017 23 від 20.02.2017, № 20022017 24 від 20.02.2017, № 20022017 25 від 20.02.2017, № 21022017 26 від 21.02.2017, № 21022017 27 від 21.02.2017, № 21022017 28 від 21.02.2017, на яких містяться підписи ОСОБА_2 , остання також не підписувала.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у Позивача обов`язкових первинних документів для підтвердження реальності господарських відносин з вказаним контрагентом за перевіряємий період, та про відсутність підстав для формування податкового кредиту по таким відносинам.

Щодо взаємовідносин Позивача з контрагентом ТОВ «Саф-Альянс» в перевіряємий період, колегією суддів зазначено наступне.

28 грудня 2016 року між ТОВ «Саф-Альянс» (Постачальник) та Позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 2, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом «товар», сортамент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається Постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід`ємною частиною, або у специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід`ємними частинами.

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, Позивачем були надані наступні документи:

- видаткові накладні № 27 від 16.01.2017 на суму 340859,21 грн. в тому числі ПДВ - 56809,87 грн., № 28 від 16.01.2017 на суму 334524,80 грн. в тому числі ПДВ - 55754,13 грн., № 30 від 16.01.2017 на суму 341544,01 грн. в тому числі ПДВ - 56924,00 грн., № 31 від 17.01.2017 на суму 270986,00 грн. в тому числі ПДВ - 45164,33 грн., № 34 від 17.01.2017 на суму 258930,01 грн. в тому числі ПДВ - 43155,00 грн., № 35 від 17.01.2017 на суму 272493,01 грн. в тому числі ПДВ - 45415,50 грн., № 37 від 17.01.2017 на суму 262355,00 грн. в тому числі ПДВ - 43725,83 грн., № 43 від 23.01.2017 на суму 265095,01 грн. в тому числі ПДВ - 44182,50 грн., № 46 від 26.01.2017 на суму 283590,01 грн. в тому числі ПДВ - 47265,00 грн., № 47 від 26.01.2017 на суму 269890,01 грн. в тому числі ПДВ - 44981,67 грн., № 48 від 26.01.2017 на суму 275370,01 грн. в тому числі ПДВ - 45895,00 грн., № 49 від 26.01.2017 на суму 265780,01 грн. в тому числі ПДВ - 44296,67 грн., № 51 від 27.01.2017 на суму 288111,01 грн. в тому числі ПДВ - 48018,50 грн., № 53 від 27.01.2017 на суму 399779,00 грн. в тому числі ПДВ - 66629,83 грн., № 54 від 27.01.2017 на суму 412086,01 грн. в тому числі ПДВ - 68681,00 грн., № 56 від 27.01.2017 на суму 412086,01 грн. в тому числі ПДВ - 68681,00 грн., № 57 від 30.01.2017 на суму 347536,01 грн. в тому числі ПДВ - 57922,67 грн., № 58 від 30.01.2017 на суму 380545,00 грн. в тому числі ПДВ - 63424,17 грн., № 59 від 30.01.2017 на суму 344625,61 грн. в тому числі ПДВ - 57437,60 грн., № 61 від 30.01.2017 на суму 337264,01 грн. в тому числі ПДВ - 56210,67 грн., на виконання вимог договору поставки від 28.12.2016 № 2, ТОВ «Саф-Альянс» поставило Позивачу товар на загальну суму 6363449,75 грн., у тому числі ПДВ 1060574,94 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ «Саф-Альянс» складено на ім`я Позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: № 6 від 16.01.2017 на суму 340859,21 грн. в тому числі ПДВ - 56809,87 грн., № 7 від 16.01.2017 на суму 334524,80 грн. в тому числі ПДВ - 55754,13 грн., № 8 від 16.01.2017 на суму 341544,01 грн. в тому числі ПДВ - 56924,00 грн., № 9 від 17.01.2017 на суму 270986,00 грн. в тому числі ПДВ - 45164,33 грн., № 10 від 17.01.2017 на суму 258930,01 грн. в тому числі ПДВ - 43155,00 грн., № 11 від 17.01.2017 на суму 272493,01 грн. в тому числі ПДВ - 45415,50 грн., № 12 від 17.01.2017 на суму 262355,00 грн. в тому числі ПДВ - 43725,83 грн., № 13 від 23.01.2017 на суму 265095,01 грн. в тому числі ПДВ - 44182,50 грн., № 16 від 26.01.2017 на суму 283590,01 грн. в тому числі ПДВ - 47265,00 грн., № 14 від 26.01.2017 на суму 269890,01 грн. в тому числі ПДВ - 44981,67 грн., № 15 від 26.01.2017 на суму 275370,01 грн. в тому числі ПДВ - 45895,00 грн., № 24 від 26.01.2017 на суму 265780,01 грн. в тому числі ПДВ - 44296,67 грн., № 17 від 27.01.2017 на суму 288111,01 грн. в тому числі ПДВ - 48018,50 грн., № 18 від 27.01.2017 на суму 399779,00 грн. в тому числі ПДВ - 66629,83 грн., № 19 від 27.01.2017 на суму 412086,01 грн. в тому числі ПДВ - 68681,00 грн., № 5 від 27.01.2017 на суму 412086,01 грн. в тому числі ПДВ - 68681,00 грн., № 20 від 30.01.2017 на суму 347536,01 грн. в тому числі ПДВ - 57922,67 грн., № 22 від 30.01.2017 на суму 380545,00 грн. в тому числі ПДВ - 63424,17 грн., № 21 від 30.01.2017 на суму 344625,61 грн. в тому числі ПДВ - 57437,60 грн., № 23 від 30.01.2017 на суму 337264,01 грн. в тому числі ПДВ - 56210,67 грн., на загальну суму 6363449,75 грн., у тому числі ПДВ 1060574,94 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ «Саф-Альянс» у Єдиному реєстрі податкових накладних, Позивач сформував податковий кредит у розмірі 1060574,94 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а саме: № 16012017 1 від 16.01.2017; № 16012017 2 від 16.01.2017; № 16012017 3 від 16.01.2017; № 17012017 1 від 17.01.2017; № 17012017 2 від 17.01.2017; № 17012017 3 від 17.01.2017; № 17012017 4 від 17.01.2017; № 23012017 14 від 23.01.2017; № 26012017 1 від 26.01.2017; № 26012017 2 від 26.01.2017; № 26012017 3 від 26.01.2017; № 26012017 4 від 26.01.2017; № 27012017 1 від 27.01.2017; № 27012017 2 від 27.01.2017; № 27012017 3 від 27.01.2017; № 27012017 4 від 27.01.2017; № 30012017 1 від 30.01.2017; № 30012017 2 від 30.01.2017; № 30012017 3 від 30.01.2017 та № 30012017 4 від 30.01.2017 на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на замовлення ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» та від вантажовідправника ТОВ «Саф-Альянс», водій ОСОБА_1 . Пункт навантаження в товарно-транспортних накладних - м. Вишневе, вул. Київська, 21, а також із зазначенням відомостей про вантаж.

11.01.2017 Позивачем сплачено на користь ТОВ «Саф-Альянс» 5 000 720,09 грн. в якості оплати за металопрокат згідного рахунку № 12 від 29.12.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 10.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 6.4 договору № 2 розрахунки за продукцію за даним договором здійснюються Покупцем згідно рахунку-фактури.

Проте, Позивачем не було надано рахунку № 12 від 29.12.2016, на підставі якого відповідно до платіжного доручення № 10 від 11.01.2017 було здійснено оплату на загальну суму 5 000 720,09 грн.

Крім того, платіжним дорученням № 10 від 11.01.2017 не підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між здійсненими фінансово-господарськими операціями, які відбулись 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017 та 30.01.2017 та фактичною їх оплатою 11.01.2017.

Щодо вказаних обставин Позивачем не надано будь-яких спростувань, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності факту оплати за товар, документальне оформлення якого відбулося, починаючи з 16.01.2017.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних щодо поставки придбаних у ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Саф-Альянс» товарів: вантажоперевезення здійснено автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на замовлення ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» та від вантажовідправниква ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Саф-Альянс», водій ОСОБА_1 . Пункт навантаження в товарно-транспортних накладних - м. Вишневе, вул. Київська, 21.

Відповідно до листа Голови правління ПрАТ «Київуніверсал» від 09.11.2018 № 09/11, наданого на запит Головного слідчого управління Національної поліції України від 01.11.2018 № 21559/24/1/2-2018 щодо надання інформації про всіх орендарів нежитлових приміщень, що перебувають на праві власності у ПрАТ «Київуніверсал» у зв`язку з розслідуванням у кримінальному провадженні № 22107240000000017, зареєстрованому в ЄРДР 17.05.2017, повідомлено Головне слідче управління Національної поліції України, що нежитлові приміщення (складські приміщення, площадки тощо), які належать на праві власності ПрАТ «Київуніверсал» (код ЄДРПОУ 20571503) та знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 21 в оренду, зокрема ТОВ «Саф-Альянс» або ТОВ «Шефілтон-ЛТД» не надаються та в період з 01.01.2017 по 30.12.2017 не надавались. Такі підприємства відсутні серед орендарів приміщень та господарські взаємовідносини з ними не здійснювались.

Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у даній адміністративній справі також було зазначено, що чинне законодавство надає можливість використання приміщень для зберігання товару не лише шляхом укладення договорів оренди із власником об`єкта нерухомості, а й шляхом, зокрема укладення договорів відповідального зберігання та ін. не лише з власником приміщення, а наприклад у орендарів (суборендарів).

Проте, колегія суддів звертає увагу, що у вищевказаному листі від 09.11.2018 № 09/11 Голова правління ПрАТ «Київуніверсал» повідомив, що за умовами укладених Договорів оренди передача в суборенду здійснюється за згодою Орендодавця (ПрАТ «Київуніверсал»), яке такої письмової згоди нікому не надавав.

Також колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в судовому засіданні 19.08.2019 в якості свідка під присягу із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення допитано водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який значиться в товарно-транспортних накладних. ОСОБА_1 надав суду першої інстанції показання, що у спірний період, а саме: 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017, 27.01.2017, 30.01.2017, а також 16.02.2017, 17.02.2017, 20.02.2017 та 21.02.2017 відповідно до вищезгаданих ТТН, особисто здійснював вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Крім того, водій ОСОБА_1 підтвердив, що на вищевказаних ТТН саме його підпис як водія.

Проте, ОСОБА_1 на час здійснення таких перевезень не мав право на керування такої категорії транспортного засобу із врахуванням п. 2, 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340.

Так, згідно посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , копія якого долучена до матеріалів справи, вбачається, що категорія «C», яка надає йому право на перевезення вантажів, зокрема, автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , відкрита лише 19.10.2019, що свідчить про те, що у період оформлення та підписання вищевказаних ТТН та, відповідно, здійснення перевезення вантажу 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017, 27.01.2017, 30.01.2017, а також 16.02.2017, 17.02.2017, 20.02.2017 та 21.02.2017 водій ОСОБА_1 не мав відкритої відповідної категорії «С», отже не мав права на здійснення перевезення вантажів у вказаний період.

Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у даній адміністративній справі було зазначено, що суди, роблячи висновок про фактичне нездійснення операцій, зазначили, що ОСОБА_1 як водій не мав права здійснювати вантажні перевезення, оскільки відповідна категорія водійського посвідчення відкрита лише у 2019 році. Поряд із цим Суди не звернули уваги на те, що за умови пояснень цієї особи щодо фактичного транспортування товару, відсутність у нього права на перевезення вантажу автомобілем КАМАЗ свідчить лише про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , за що передбачена відмінна від податкового законодавства відповідальність.

Під час допиту водія ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції 19.08.2019 в якості свідка останній також вказав, що він здійснював заміну працівника, який був відсутній, а існувала необхідність у перевезенні товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру) - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Позивач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо належного оформлення ОСОБА_1 саме водієм у період здійснення перевезення вантажу 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017, 27.01.2017, 30.01.2017, а також 16.02.2017, 17.02.2017, 20.02.2017 та 21.02.2017, оскільки як вбачається з доданих до матеріалів справи Карток складського обліку матеріалів та Інвентаризацій товарів на складі, ОСОБА_1 значиться як комірник.

Також Позивачем не надано посадових обов`язків ОСОБА_1 щодо можливості суміщення посади комірника з посадою водія вантажного автомобіля, право на керування яким необхідна відповідна категорія «С».

Крім того, Позивачем не надано доказів оплати ОСОБА_1 заробітної плати чи доплати за роботу по сумісництву в період здійснення перевезення вантажу 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017, 27.01.2017, 30.01.2017, а також 16.02.2017, 17.02.2017, 20.02.2017 та 21.02.2017, саме як водію.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем не доведено дійсного транспортування вказаного товару саме водієм ОСОБА_1 .

Також, колегія суддів враховує, що товарно-транспортна накладна, не є первинним документом для цілей формування сум податкової звітності за спірними операціями, проте, у даному випадку доказуванню підлягають обставини реальності спірних операцій, до яких входять, зокрема обставини транспортування придбаного товару.

Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у даній адміністративній справі було вказано, що Суди, ухвалюючи рішення, також зазначили, що відсутні належні докази того, що придбані у ТОВ «Саф-Альянс», ТОВ «Шефілтон-ЛТД» товари були використані у межах господарської діяльності Позивача шляхом виготовлення та подальшої реалізації іншим особам технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній та нафтопереробній галузях промисловості.

Верховний Суд вважав, що встановлюючи обставини щодо використання/невикористання товарів, які за твердженням Позивача придбано у ТОВ «Саф-Альянс», ТОВ «Шефілтон-ЛТД», суди першої та апеляційної інстанції неповно дослідили надані докази та не вжили заходів з метою витребування доказів, що мають значення для вирішення спору.

Щодо вказаних висновків колегією суддів встановлено, що Позивач має виробничі та складські приміщення, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 08.02.2005, а саме: виробничий цех літера «А» розміром 42.40х11.27 м.; КПП (сторожка) літера «Б» розміром 3.66x2.73 м.; склад літера «В» розміром 24.0x12.0 м.; навіс літера «Г» розміром 7.0x5.0 м.; компресорна літера «Д» розміром 2.0x2.З м.; КТП № 58 літера «Е» розміром 2.9x2.2 м.; вольєр літера «Ж» розміром 6.0x2.1 м.; вбиральня літера «З» розміром 1.09x1.10 м.; навіс літера «К» розміром 34.5x6.5 м.; огорожа № 1-3.

Проте, сам факт наявності у Позивача виробничих та складських приміщень, не свідчить про реальність спірних поставок.

Також Позивачем було надано:

- Договори будівельного підряду «під ключ», укладені із ПАТ «Укргазвидобування»;

- Креслення;

- Акти готовності об`єктів до експлуатації;

- Відгук про виконання робіт філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування»;

- Фототаблицю із зображенням обладнання, що виготовлене (збудоване, змонтоване) ТОВ «Техпромсервіс ЛТД»

Проте, колегія суддів звертає увагу, що оформлення відповідних договорів, не свідчить про використання саме спірного товару у вказаній господарській діяльності. Крім того, самі лише обставини укладання Позивачем відповідних договорів будівельного підряду, зокрема із ПАТ «Укргазвидобування» та актів готовності об`єкту до експлуатації з відповідними суб`єктами господарювання, не є достатніми доказами для висновку про об`єктивне використання саме придбаної у ТОВ «Саф-Альянс», ТОВ «Шефілтон-ЛТД» продукції.

Таким чином, належні докази того, що придбані у ТОВ «Саф-Альянс», ТОВ «Шефілтон-ЛТД» товари були використані у межах господарської діяльності Позивача шляхом виготовлення та подальшої реалізації іншим особам технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній та нафтопереробній галузях промисловості також відсутні.

Позивачем до суду першої інстанції було надано клопотання про приєднання до справи письмових доказів, до якого, враховуючи доводи, наведені в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року, останнім на свій розсуд надав інші докази, які свідчать про оприбуткування Позивачем придбаних матеріалів та комплектуючих, їх складський облік, а саме:

- Картки складського обліку матеріалів;

- Інвентаризацію товарів на складі.

Проте, із наданих Карток складського обліку матеріалів не можливо встановити на якому складі та за якою адресою було обліковано придбаний у ТОВ «Саф-Альянс», ТОВ «Шефілтон-ЛТД» товар.

Крім того, з наданих Позивачем Інвентаризацій товарів на складі не можливо встановити, що товар, який обліковується на складі Позивача, придбаний саме у ТОВ «Саф-Альянс», ТОВ «Шефілтон-ЛТД».

Таким чином, будь яких доказів, що саме спірний товар був доставлений та/або розміщений у приміщеннях Позивача, ним надано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі спірним є питання можливості підтвердження такими документами відомостей податкового обліку з огляду на обставини реальності чи нереальності господарських операцій, які зафіксовані у них.

Позивач надав документи, що відображають операції з постачання товару.

Проте, під час розгляду даної адміністративної справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому Позивач не мав права відображати саме такі операції в податковому обліку та враховувати їх при розрахунку податкового кредиту.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, що були залишені поза увагою судом першої інстанції та мали своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб`єктного складу сторін, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 13.10.2022 року.