Рішення

від 12.07.2022 по справі 760/23205/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/23205/17 2/760/3246/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Українська асоціація студентів", третя особа: ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації "Українська асоціація студентів" про визнання наказу недійсним, та просить суд:

-визнати недійсним наказ Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська асоціація студентського самоврядування» від 10.05.2017 №1/17, підписаний ОСОБА_2 .

Свій позов обґрунтовує тим, що 8 липня 2016 року Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Українська асоціація студентського самоврядування» (ідентифікаційний код 26437272) видала на його ім`я довіреність строком до 31 грудня 2017 року.

У травні 2017 року Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Українська асоціація студентського самоврядування» була перейменована на Громадську організацію «Українська асоціація студентів».

Вказує, що у подальшому, йому стало відомо, що в газеті «Голос України» від 12 травня 2017 року № 84 (6589) було опубліковано оголошення наступного змісту: «ВМГО «УАСС» (ЄДРПОУ 26437272) скасовує всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10.05.2017 року».

З метою з`ясування підстав для оприлюднення цього оголошення, 19 жовтня 2017 року він звернувся до відповідача із вiдповiдним зверненням.

Листом ГО «Українська асоціація студентів» від 21 жовтня 2017 № 183-17 йому було повідомлено, що підставою для оприлюднення зазначеного оголошення був наказ Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська асоціація студентського самоврядування» від 10 травня 2017 р. № 1/17, підписаний ОСОБА_2 , в якому зазначено: «Відповідно до статті 249 Цивільного кодексу України, спираючись на Статут ВМГО «Українська асоціація студентського самоврядування», наказую:

1) скасувати всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10.05.2017 року від імені організації

2) виконання цього наказу залишаю за собою.»

Позивач вважає, що наявні підстави для визнання його недiйсним, оскільки станом на 10 травня 2017 року керівником організації була ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 , яким було підписано указаний наказ, не мав права діяти від імені відповідача. Так, 4 травня 2017 р. керівником (президентом) Громадської організації «Українська асоціація студентів» (нове найменування Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська асоціація студентського самоврядування») обрано ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким ОСОБА_3 зазначена керівником з 4 травня 2017 року.

Керуючись наведеним вище, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.11.2017 у справі відкрито провадження, призначено справу до судового розгляду та визначено строк на подання відповідачем письмових заперечень проти пред`явленого позову.

31.01.2018 до суду надійшла заява представника Громадської організації «Українська асоціація студентів» про повне визнання позову.

21.05.2018 до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про вступ третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, у праву на стороні відповідача, оголошення перерви у справі, застосування заходів процесуального примусу.

19.10.2018 до суду надійшли пояснення керівника секретаріату громадської організації «Українська асоціація студентів» Жолудь А.Ю. У поясненнях зазначається, що ОСОБА_3 була обрана президентом Асоціації рішенням Генеральної асамблеї Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська асоціація студентського самоврядування» від 4 травня 2017. Згідно із рішенням позачергової XII Генеральної асамблеї Громадської організації «Українська асоціація студентів» від 24 грудня 2017 року, повноваження усього складу виконавчого комітету, обраного Генеральною асамблеєю 4 травня 2017 року, були припинені достроково, і обрано новий склад виконавчого комітету, до якого обрано, зокрема, і ОСОБА_3 як президента Асоціації. Рiшенням правління Громадської організації «Українська асоціація студенів» від 29 квiтня 2018 року № 02-05/П-18 було достроково припинено повноваження ОСОБА_3 як президента Асоціації з 3 травня 2018 року. Водночас, за рішенням чергової XIII Генеральної асамблеї Громадської організації «Українська асоціація студенів» від 19-20 травня 2018 р., ОСОБА_3 було обрано президентом Асоціації у новому складі виконавчого комітету. Таким чином, ОСОБА_3 була керівником (президентом) Асоціації у періоди з 4 травня 2017 року по 2 травня 2018 року включно, та з 20 травня 2018 року по теперішній час, тобто і станом на день підписання заяви про визнання позову (23 січня 2018 року). Зазначає, що Асоціація визнає позов ОСОБА_1 і повністю підтримує раніше подану заяву з цього приводу.

Протокольною ухвалою суду від 19.10.2018 залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_2 .

Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання у порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 223, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 8 липня 2016 року Всеукраїнською молодіжною громадською організацією «Українська асоціація студентського самоврядування» (ідентифікаційний код 26437272) видано ОСОБА_1 довіреність строком до 31 грудня 2017 року.

Наказом Української асоціації студентського самоврядування №1/17 від 10.05.2017 скасовано всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, виданих в період до 10.05.2017 від імені організації.

12 травня 2017 року в газеті «Голос України» № 84 (6589) опубліковано оголошення про те, що «ВМГО «УАСС» (ЄДРПОУ 26437272) скасовує всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10.05.2017 року».

Як вбачається з позову позивач, від свого імені, просить суд визнати недійсним наказ Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська асоціація студентського самоврядування» від 10.05.2017 №1/17, підписаний ОСОБА_2 .

Встановлено, що згідно вищевказаного наказу скасовано всі довіреності на здійснення будь- яких правочинів, що видані у період до 10.05.2017 від імені організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі до ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Матеріали справи містять довіреність від відповідача на ім`я позивача від 08.07.2016, якою уповноважено останнього представляти інтереси організаціїу відносинах з будь-якими органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, їх посадовими та службовими особами, а також з фізичними особами з усіх питань дiяльностi організації. З цією метою ОСОБА_1 надається право від імені організації письмово та/або усно звертатися до будь-яких органів. підприємств, установ, організацій:підписувати від імені організації будь-які документи; представляти організацію для цілей в вчинення реєстраційних дій, передбачених законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань»; здійснювати від імені організації будь-які права, передбачені чинним процесуальним законодавством України, в усiх судах України, зокрема, подавати від імені організації позовні заяви, заяви, скарги, клопотання, отримувати документи, знайомитися із матеріалами справ, надавати уснi чи письмові пояснення, здійснювати усi i права надані позивачеві, відповідачеві,третій (заінтересованій) особі, іншим учасникам судового провадження; здійснювати представництво організації у виконавчих провадженнях відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»: вчиняти від імені організації будь-які інші юридично значущі дії, в тому числі правочини.

Тобто суд констатує, що позивачу надано право представляти інтереси відповідача.

Одночасно встановлено, що позивач, будучи довіреною особою відповідача оскаржує дії останнього.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто особа має право звернутися до суду у випадку, коли відбулося порушення її прав, свобод або інтересів.

Зважаючи на наведене, спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону, при вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Звертаючись до суду, позивач просить визнати недійсним наказ Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська асоціація студентського самоврядування» від 10.05.2017 №1/17, яким скасовано всі довіреності на здійснення будь-яких правочинів, видані в період до 10.05.2017, в тому числі й довіреність від 8 липня 2016 року, видану на його ім`я строком до 31 грудня 2017 року, посилаючись на те, що даний наказ підписано ОСОБА_2 , який не мав права діяти від імені відповідача на той момент.

При цьому, будь-яких даних, які б свідчили про порушення його прав при видачі наказу, в позові не зазначив.

Суд вважає, що наведений позивачем при зверненні до суду виклад обставин, без зазначення обгрунтування порушення його прав внаслідок таких дій, не може бути підставою для визнання виданого наказу від 10.05.2017 №1/17 недійсним.

При цьому, щодо визнання відповідачем позову суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

У п. 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову та прийняття його судом без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Судом встановлено, що стороною позивача не надано доказів порушення відповідачем його прав при видачі наказу про скасування довіреностей. Фактично, позивач, будучи сторонньою особою, якій надано право на представництво інтересів відповідача, від свого імені, поданим позовом, намагається втрутитися в господарську діяльність відповідача, а відповідач, визнанням позову, без належного дослідження, намагається вирішити у даному спорі питання, що виникли під час здійснення ним своєї діяльності, а тому суд вважає що визнання відповідачем позову за таких обставин суперечить вимогам закону.

За таких обставини, вимога позивача про визнання недійсним наказу Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська асоціація студентського самоврядування» від 10.05.2017 №1/17 не ґрунтується на вимогах закону, а визнання відповідачем позову суперечить положенням Цивільного кодексу України, відтак суд, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову .

Виходячи з викладеного вище, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, приймаючи до уваги відсутність доказів порушення прав відповідача при видачі наказу, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, на підставі, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації "Українська асоціація студентів", третя особа: ОСОБА_2 , про визнання наказу недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.