Рішення

від 14.10.2022 по справі 320/3395/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2022 року № 320/3395/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - Головне управління ДПС у Київській області) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 30.12.2020 № 2284589/42008274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 17.12.2020 та 15.01.2021 № 2319271/42008274 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 29.12.2020;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 17.12.2020 та № 2 від 29.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» подано до контролюючого органу податкові накладні № 1 від 17.12.2020 та № 2 від 29.12.2020 для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак рішеннями контролюючого органу відмовлено у реєстрації вказаних податкових накладних, не зважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, встановленим Податковим кодексом України (далі - ПК України) та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Посилання в оскаржуваних рішеннях на ненадання товариством розрахункових документів та/або банківських виписок є необґрунтованим, оскільки позивачем надавались до податкового органу виписки з особових рахунків, які підтверджують оплату за договором поставки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням ДПС у Київській області, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки обсяг поданих позивачем документів не відповідає вичерпному переліку, закріпленому у пункті 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних, їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарських операцій, а тому контролюючим органом правомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 та № 2. Зокрема, позивачем не надано: банківські виписки, платіжні доручення, що підтверджують факт розрахунку з покупцем, а також документи на підтвердження права власності на нежитлове приміщення, яке передано в оренду.

Також відповідач заявляє клопотання про заміну сторони відповідача, а саме Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на належного Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) як відокремлений підрозділ.

20.07.2021 до суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач наголосив на обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 запропоновано позивачеві надати до суду письмові пояснення з приводу заявленого представником відповідача клопотання та висловити власну позицію з приводу заміни неналежного відповідача у справі.

ДПС України правом на подання відзиву до суду не скористалась.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року замінено відповідача-1 у даній справі Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44096797, адреса 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ: 42008274, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 3) зареєстроване в якості юридичної особи 20.03.2018, номер запису 10701020000074153, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» за КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.05.2018 за індивідуальним податковим номером 420082726551.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будтехномонтаж» (Покупець) було укладено договір від 01.12.2020 № 01-12/20, за умовами якого покупець зобов`язався оплатити товар на умовах, визначених цим договором, а продавець зобов`язався передати товар у власність покупця, який зобов`язався прийняти його.

Відповідно до пункту 1.2 договору, предметом купівлі-продажу є товари, кількість, найменування та ціна яких вказується у видаткових накладних або специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Доставка товару зі складу продавця здійснюється силами та за рахунок покупця.

Згідно із пунктом 2.1 договору загальна сума договору складається з суми вартості товару, поставленого продавцем протягом строку дії цього договору та вказаного у накладних на такий товар.

Розрахунки між сторонами за цим договорами здійснюються шляхом переказу покупцем 100%-ї попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця, що вказується у рахунку-фактурі та на підставі специфікації (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної).

Сторонами договору було підписано Специфікацію № 1, в якій сторони погодили характеристику, кількість, номенклатуру та загальну вартість партій товару.

Позивачем виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будтехномонтаж» рахунки на оплату від 15.12.20210 № 6 на суму 118388,16 грн, у т.ч. ПДВ - 19731,36 грн, від 18.12.2020 № 5 на суму 170180,00 грн, у т. ч. ПДВ - 28363,33 грн.

Виконання умов договору щодо поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будтехномонтаж» підтверджується видатковими накладними від 17.12.2020 № 13 та від 29.12.2020 № 12, товарно-транспортними накладними від 17.12.2020 № А/13/11 та від 29.12.2020 № А/12/11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будтехномонтаж» повністю розрахувалося перед позивачем за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 17.12.2020 № 927 на суму 118388,16 грн та від 28.12.2020 № 974 на суму 170180,00 грн.

На виконання вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України позивачем видано податкові накладні:

- № 1 від 17.12.2020 на суму 118388,16 грн, у т. ч. ПДВ 19731,36 грн, та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 2 від 29.12.2020 на суму 170180,00 грн, у т. ч. ПДВ 28363,33 грн, та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами розгляду вище зазначених податкових накладних позивачем отримано квитанції від 17.12.2020 та від 05.01.2021 про те, що документ прийнято, а реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації податкову накладну (позивач) відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У зв`язку із цим запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкової накладної/розрахунку коригування для розгляду питання та прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На вимогу податкового органу позивач надав пояснення від 22.12.2020 № 1 (повідомлення № 1 від 23.12.2020, кількість додатків: 43) та від 12.01.2021 № 1 (повідомлення № 1 від 13.01.2021, кількість додатків: 50) і документи на їх підтвердження.

Разом з тим рішеннями Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 30.12.2020 № 2284589/42008274 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 17.12.2020 та від 15.01.2021 № 2319271/42008274 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 29.12.2020, у зв`язку із ненаданням платником податків копій документів: щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки (документи, які не надано підкреслити).

Не погоджуючись зі спірними рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно пункту 201.16 статті 201 ПК України, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; ; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктами 13 та 14 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Згідно із пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Пунктом 18 Порядку № 1246 визначено, що на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

На виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019 № 1165, якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пункту 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Згідно із пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Крім того, згідно із пунктом 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10 та 11 Порядку № 1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 2-4 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктами 6, 7 Порядку № 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно із вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Можливість надання платником податків письмових пояснень та копій документів на підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку, а також необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі безпосередньо залежить від чіткого зазначення/розшифрування контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та рішенні про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку податкової інформації, що свідчить про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 815/2985/18 (адміністративне провадження № К/9901/14651/19).

У квитанціях від 17.12.2020 та 05.01.2021 про зупинення реєстрації складених позивачем податкових накладних №№ 1, 2 контролюючим органом зазначено, що платник податків, яким подано для реєстрації податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Запропонувавши позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації цієї податкової накладної в Реєстрі, контролюючий орган не визначив конкретного переліку документів, які він вважає належними та достатніми для прийняття рішення.

Прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 (адміністративне провадження № К/9901/65222/18) дійшов висновку, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Судом встановлено, що позивачем на виконання Порядку № 520 подано до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надав.

Разом із тим, рішеннями від 30.12.2020 № 2284589/42008274 та 15.01.2021 № 2319271/42008274 відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 17.12.2020 та № 2 від 29.12.2020.

Із вказаних рішень вбачається, що підставою для їх прийняття стало ненадання платником податку копій документів: щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки.

Рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Натомість оскаржувані рішення комісії не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що у прийнятих рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних, суб`єктом владних повноважень не було зазначено яких саме документів товариством не надано (які не були взяті до уваги, з яких підстав), а також яких саме документів не вистачає чи яку іншу інформацію необхідно надати для реєстрації таких податкових накладних, зважаючи на бажання товариства надати всі необхідні документи та, як наслідок, зареєструвати податкові накладні.

Також з судом встановлено, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є формальними, оскільки об`єктивно не містять мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

Відмова у реєстрації податкових накладних за умови не наведення контролюючим органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність прийнятих рішень.

Крім того, у формі рішення зазначено про необхідність підкреслення контролюючим органом із загального списку документів, конкретно яких не вистачає.

Натомість відповідачем-1 в оскаржуваних рішеннях лише проставлено відмітку навпроти загального переліку документів, що виключає чітке розуміння обставин, за яких було прийняте негативні для платника податків рішення.

При цьому судом встановлено, що надані платником податків на розгляд контролюючого органу пояснення та первинні документи є достатніми для підтвердження викладених у поясненнях товариства щодо підтвердження відомостей, зазначених у податкових накладних № 1 та № 2, а отже - достатніми для прийняття рішення про їх реєстрацію.

Доказів того, що позивачем було надано контролюючому органу недостатній перелік документів, який необхідний для реєстрації податкової накладної, матеріали справи не містять. Відповідачами дані обставини не підтверджено належними доказами.

Відносно доводів відповідача-1, викладених у відзиві на адміністративний позов, які дублюють зміст оскаржуваних рішень, про те, що позивачем не банківські виписки, платіжні доручення, що підтверджують розрахунки з покупцем, а також документи на підтвердження права власності на нежитлове приміщення, яке передано в оренду.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оскільки вказані вище обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, то посилання відповідача-1 на докази, які не були покладені в його основу, є неприйнятними в розумінні приписів частини другої статті 77 КАС України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надавалися контролюючому органу документи, що підтверджують розрахунки з покупцем.

Також слід звернути увагу, що у даній справі судом не надається оцінка реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18 та від 27.04.2020 у справі № 360/1050/19.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 30.12.2020 № 2284589/42008274, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 17.12.2020 та від 15.01.2021 № 2319271/42008274, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 29.12.2020.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 17.12.2020 та № 2 від 29.12.2020, суд зазначає таке.

Згідно із пунктами 2 та 10 частини другої, частини третьої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Із системного аналізу вищевказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, у контексті наведених норм суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктом 20 Порядку № 1246 передбачено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Оскільки судом встановлено, що у контролюючого органу були відсутні достатні правові підстави для відмови у реєстрації податкових накладних № 1 від 17.12.2020 та № 2 від 29.12.2020, тому з метою належного захисту порушеного права позивача необхідним є зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, що буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 23.10. 2018 у справі № 822/1817/18, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 28.11.2019 у справі № 1640/2650/18.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятих рішень.

Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачами.

Щодо стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у сумі 3000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частиною четвертою статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).

У свою чергу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн позивачем до суду були надані наступні докази: копія договору про надання правової допомоги від 11.02.2021 № 190, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, копія акта приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2021 № 01/21, детальний опис робіт, рахунок-фактура від 11.02.2021, платіжне доручення від 02.03.2021 № 287.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн згідно з платіжним дорученням від 02.03.2021 № 289.

Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 30.12.2020 №2284589/42008274 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17.12.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 15.01.2021 №2319271/42008274 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 29.12.2020.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ: 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 17.12.2020 та №2 від 29.12.2020 датою подання на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ГЛОБАЛ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ: 42008274, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 3) судовий збір у розмірі 4540,00 грн та 3000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.