ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2022 р. Справа №914/122/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - суддіКравчук Н.М.
суддівМатущак О.І.
Скрипчук О.С.
розглянувшиапеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця АТ Українська залізниця за вих. №НЮ-1/1483 від 23.05.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/1147/22 від 27.05.2022)
на рішенняГосподарського суду Львівської області від 19.04.2022 (суддя Юркевич М.В., повний текст складено 28.04.2022)
у справі № 914/122/22
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лісмаш, м. Львів,
простягнення 104 558,79 грн. заборгованості
за участю учасників справи: не викликалися
ВСТАНОВИВ:
АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Лісмаш про стягнення 104 558,79 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2022 у справі №914/122/22 позов задоволено частково. Клопотання про зменшення штрафних санкцій задоволено частково. Зменшено підлягаючі до стягнення пеню та штраф на 50%. Стягнуто з ТзОВ Лісмаш на користь АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця 17 150,94 грн. пені, 14 113,65 грн. штрафу та 1 562,16 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного надання послуг є доведеним, відповідачем порушено встановлені договором строки поставки. Враховуючи те, що в договорі передбачено право замовника на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, беручи до уваги те, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу обґрунтовані та правомірні. Однак, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено розрахунковий період щодо нарахування штрафних санкцій. Здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 34 301,88 грн та 7% штрафу в розмірі 28 929,31 грн. Водночас судом враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення заборгованості та використано право на зменшення розміру штрафних санкцій.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив період прострочення виконання зобов`язання з 08.01.2021 по 31.03.2021. Оскільки відповідно до п.5.1. договору моментом доставки товару є дата фактичного прибуття товару за адресою. Відповідно до акту приймання-передачі від 04.08.2021 товар у кількості 25 шт. на суму 413275,80 грн. був поставлений 27.07.2021. ТзОВ Лісмаш, обґрунтовуючи свою готовність поставити товар з 31.03.2021, надав копії листів-звернень, однак жодних доказів, що товар до 31.03.2021 був наявний у товариства, відповідач суду не надав. Окрім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення підлягаючих до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022 справу №914/122/22 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Матущак О.І. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця на рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2022 у справі №914/122/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи про їхнє право протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень, були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Позивач та відповідач в строки, визначені судом, жодних заяв та клопотань не подали.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.
23.12.2020 за результатами проведення відкритих торгів в електронній системі закупівель Прозоро між АТ Українська залізниця (покупець) та ТзОВ Лісмаш (постачальник) був укладений договір №Л/НХ-20622/НЮ.
Відповідно до розділу 1 договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації №1 (додаток №1 до договору), а саме: мотокоси, кущорізи (косарки) у кількості, визначеній у специфікації №1 (додатку №1 до договору), на суму 2 099 400,00 грн.
Згідно з п.6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені умовами договору.
Відповідно до п.5.4. договору доставка товару проводиться партіями, протягом не більше 15 днів з моменту подання заявки покупця, згідно з п. 5.4.4. договору, яка вважається дозволом на доставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Пунктом 5.4.4. договору передбачено, що відправлення заявки покупцем здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника (lismash04@gmail.com). Датою подання заявки вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника.
Пунктом 5.2. договору визначено місце поставки товару: (НХ) Служба організації та проведення закупівель - код філії 937, 79025, м.Львів вул. Широка,2. Моментом доставки товару відповідно до п.5.1. договору є дата фактичного прибуття товару за адресою, зазначеною в договорі, що підтверджується товаросупроводжувальними документами.
У розділі 7 договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов договору. Так, згідно з п.7.2 договору за порушення строку поставки товару за даним договором, з урахуванням фактичної дати доставки товару, передбаченої п.5.1 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно з п.10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021.
24.12.2020 покупець на електронну адресу постачальника надіслав заявку №НГ/НЗІ-40/11 на поставку мотокос (кущорізів) у кількості 106 шт. за ціною 16531,03 грн. (з ПДВ) на загальну суму 1 752 289,39 грн.
На виконання заявки №НГ/НЗІ-40/11 від 24.12.2020 постачальник здійснив поставку 81 шт. мотокосів (кущорізів) на загальну суму 1 339 013,59 грн:
- 29.12.2020 - 28 шт. на суму 462 868,90 грн. (акт приймання-передачі від 29.12.2020, №б/н);
- 29.12.2020 - 1 шт. на суму 16 531,03 грн. (акт приймання-передачі від 29.12.2020, №б/н на загальну суму 89 092,54 грн.);
- 30.12.2020 - 1 шт. на суму 16 531,03 грн. (акт приймання-передачі від 30.12.2020, №б/н, на загальну суму 49559,88 грн.);
- 30.12.2020 - 25 шт. на суму 413 275,80 грн. (акт приймання-передачі від 30.12.2020, №б/н);
- 30.12.2020 - 26 шт. на суму 429 806,83 грн. (акт приймання-передачі від 30.12.2020 №б/н).
25 шт. мотокосів (кущорізів) залишилося недопоставленими.
31.03.2021 ТзОВ Лісмаш звернулося до позивача з листом, у якому пояснював, що у зв`язку з тим, що термін виконання заявки збігся з новорічними та різдвяними святами, на поставку реально було тільки 5 з 15 днів. Крім того, представництво виробника STIHL припинило відвантаження продукції з 24.12.2020. У зв`язку з тим, що термін дії договору до 31.12.2021, ТзОВ Лісмаш просило надати можливість допоставити кущорізи у кількості 25 шт (а.с. 113 т.1).
Листом від 06.04.2021 ТзОВ Лісмаш повідомило залізницю, що готове допоставити кущорізи згідно договору у кількості 25 шт (а.с. 114 т.1).
08.04.2021 ТзОВ Лісмаш просило залізницю надати довіреність і вказати контакти відповідальної особи для поставки кущорізів по заявці від 24.12.2020 (а.с. 116 т.1).
Відповіді на дані листи-прохання залізниця не надала.
27.07.2021 позивач прийняв недопоставлений товар - 25 шт. мотокосів (кущорізів), на загальну суму 413 275,80 грн, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 04.08.2021 №б/н.
У зв`язку з простроченням поставки товару, на суму 413 275,80 грн., позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача 75 629,48 грн пені та 28 929,31 грн штрафу.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Приписами ст. 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначалося вище, між сторонами у справі було укладено Договір поставки №Л/НХ-20622 від 23.12.2020.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, ТзОВ Лісмаш відповідно до укладеного договору та поданої заявки зобов`язалося поставити товар у кількості 106 шт. мотокос (кущорізів), однак в термін, визначений договором, поставило лише 81 шт., а 25 шт. були поставлені з простроченням. Згідно договірних умов, крайньою датою поставки товару було 08.01.2021, однак фактично відповідач допоставив вказаний товар 27.07.2021, про що свідчить акт приймання-передачі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Так, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
У розділі 7 договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов договору. За порушення строку поставки товару за даним договором, з урахуванням фактичної дати доставки товару, передбаченої п.5.1 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості
Таким чином, АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця на підставі п.7.2 договору нарахувало позивачу 75 629,48 грн. пені та 28 929,31 грн. штрафу, визначивши період прострочення виконання зобов`язання з 08.01.2021 по 27.07.2021.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з позивачем в частині визначеного ним періоду прострочення, з огляду на наступне.
31.03.2021, 06.04.2021 та 08.04.2021 ТзОВ «Лісмаш» зверталося до залізниці з повідомленнями про готовність до поставити товару у кількості 25 шт. і просило надати довіреність та контактні дані відповідальної особи для отримання товару, однак, такі запити залишилися без відповіді зі сторони позивача..
Відтак, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем ще задовго до дати фактичної поставки неодноразово вчинялися дії для якнайшвидшої допоставки товару. Уже з 31.03.2021 відповідач був готовий у будь-який час виконати свої зобов`язання за договором. Натомість залізниця жодним чином не реагувала на прохання товариства вчинити дії для отримання замовленого товару, що свідчить про її ухилення від виконання своїх зобов`язань за договором з 31.03.2021.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вина відповідача у прострочці поставки товару з 31.03.2021 по 27.07.2021 є відсутньою, у зв`язку з безпідставним невчиненням з боку позивача дії щодо прийняття товару. Відтак, безпідставно нараховувати відповідачу пеню та штраф протягом періоду, в якому вина відповідача у прострочці є відсутньою. Правильним розрахунковим періодом щодо нарахування пені та штрафу є з 08.01.2021 по 31.03.2021.
Здійснивши власний перерахунок пені та штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 34301,88 грн та 7% штрафу в розмірі 28 929,31 грн.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 233 ГК України надано право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В обґрунтування на зменшення розміру пені та штрафу відповідач покликається на те, що ТзОВ Лісмаш перебуває у вкрай важкому фінансовому становищі, що наближає його до повної зупинки підприємницької діяльності, а в подальшому і до банкрутства, що підтверджується долученими до заяви документами. Станом на 01.03.2022 на рахунках товариства знаходиться близько 150 000,00 грн. У зв`язку з цим на всій території України товариством зупинено діяльність. На товаристві працює 10 працівників, яким необхідно виплачувати заробітну плату, в тому числі здійснювати відрахування з Єдиного соціального внеску, здійснювати інші обов`язкові платежі (по кредитах, перед постачальниками, комунальні, орендні, тощо). Окрім того, ТзОВ Лісмаш звертає увагу, що у позивача по інших договорах з відповідачем існує заборгованість перед останнім на понад три мільйони гривень. 04.03.2022 від позивача надійшли низка листів, у яких повідомлено, що позивач не буде здійснювати свої зобов`язання з оплати за усіма договорами з відповідачем. Також відповідач зазначає, що недопоставка товару виникла не з його прямої вини. З огляду на встановлені карантинні обмеження, що зумовлені поширенням інфекційної хвороби Covid-19 у всьому світі, у господарській діяльності відповідача мали місце певні негативні наслідки, зокрема, у зв`язку з зупинкою роботи заводу виробника STIHL (німецька компанія з конструювання і виробництва мотопил) де відповідач купував кущорізи, неможливістю здійснення експортно-імпортних операцій на постійній основі. Відтак, у відповідача не було реальної можливості закупити та доставити замовлений товар. Окрім того, ТзОВ Лісмаш зазначає, що доказів понесення АТ «Укрзалізниця» збитків до матеріалів справи не долучено.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд враховував:
- ступінь вини відповідача у несвоєчасному виконанні обов`язку за договором;
- важкий матеріальний стан відповідача;
- відсутність негативних наслідків для контрагента (позивачем не надано доказів про розмір збитків та його співмірність/неспівмірність з розміром пені, штрафом).
З огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50%, оскільки присудження до стягнення 17 150,94 грн. пені, 14 113,65 грн. штрафу від належних до стягнення 75 629,48 грн пені та 28 929,31 грн штрафу, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) та у справі Трофимчук проти України (Рішення ЄСПЛ від 28.10.2010), в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця АТ Українська залізниця залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2022 у справі №914/122/22 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий-суддяН.М. Кравчук
СуддіО.І. Матущак
О.С. Скрипчук
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2022 |
Оприлюднено | 18.10.2022 |
Номер документу | 106772703 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Кравчук Наталія Миронівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні