Рішення

від 17.10.2022 по справі 903/637/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2022 року Справа № 903/637/22

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/637/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Транс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мода-Текс" про стягнення 827638,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Транс Груп" сформувала в системі "Електронний суд" позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мода-Текс" про стягнення 827638,42 грн., в т.ч.: 625546,86 грн. основний борг, 83380,53 грн. пеня, 10783,43 грн. 3%річниз та 107927,60 грн. збитки від інфляції.

Позовна заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору №20/05/21 на транспортне обслуговування від 20.05.2021.

26.08.2022 старший інспектор Гандзілевська Я.В., провідний спеціаліст Приходай Н.А., старший інспектор Лузарєва Н.І. склали акт про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) про те, що за наслідками розкриття позовної заяви, яка надійшла через "Електронний суд" від ОСОБА_1 , у позовній заяві виявлено невідповідність додатку, а саме:

- п. 11 Копія рахунку на оплату №6 від 31.12.2021 року в 1 прим. на 1 арк., а в наявності є копія рахунку на оплату №689 від 31.12.2021 року в 1 прим., на 1 арк.

- п. 33 Копія рахунку-фактури № 0000003123 від 18.08.2022 року в 1 прим., на 1 арк., а в наявності є копія рахунку-фактури № 000000313 від 18.08.2022 року в 1 прим., на 1 арк.

29.08.2022 представник позивача сформувала в системі "Електронний суд" клопотання/заяву, яким долучила до матеріалів справи платіжне доручення №2282 від 29.08.2022 на суму 12414,58 грн. про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 30.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано позивача подати читабельні копії замовлення №25 від 05.12.2021, CMR, які долучені до позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.09.2022 позовну заяву ТОВ "Смарт Транс Груп" до ТОВ "Мода-Текс" про стягнення 827638,42 грн. залишено без руху. Позивачу не пізніше 3-х календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: читабельні копії замовлення №25 від 05.12.2021, CMR №445062, №445085, №876863, №445061,№445060, №048419, №827548, №454104 №441496; докази часткової оплати.

03.10.2022 представник позивача подала до суду заяву про усунення недоліків, якою долучила до матеріалів справи оригінали CMR №445062, №445085, №876863, №445061, №445060, №048419, №827548, №454104, №441496, копію замовлення №25 від 05.12.2021 та акт звірки взаємних розрахунків за період з 20.005.2021 по 23.08.2022.

Ухвалою від 04.10.2022 постановлено розгляд справи продовжувати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 30.08.2022, яка була направлена рекомендованим листом на адресу відповідача (вул.Карбишева,2, м.Луцьк, 43026) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мода-Текс": вул.Карбишева,2, м.Луцьк, 43026, отже суд направив ухвалу від 30.08.202 за місцем державної реєстрації останнього.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Строк для подання відзиву - до 21.09.2022 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом враховано, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.08.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Транс Груп» (надалі - позивач/Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» (надалі- Відповідач/Замовник) укладено Договір №20/05/21 на транспортне обслуговування (надалі- Договір, Заявка, а.с.9 на звороті - 10).

Згідно п.1.1 Договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

У відповідності до п. 3.1. Договору, ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках-фактурах Перевізника.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня вивантаження автомобіля.

Відповідно до п.5.5. Договору, у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1. та 4.1. даного Договору, Замовник виплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт (п.8.2. договору).

Відповідно до п.8.3 договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 20.005.2022. Якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік.

В період з 15.12.2021 до моменту звернення до суду, між Замовником та Перевізником було укладено наступні Замовлення на перевезення вантажу:

1.Замовлення № 25 від 05.12.2021 (а.с.10 на звороті).

Маршрут кругорейсу: Україна (Луцьк)-Велика Британія - Україна (Луцьк).

Відповідно до Замовлення № 25 від 05.12.2021, вартість перевезення погоджена Сторонами в сумі 137745,00 грн.

Факт надання послуг з перевезення за маршрутом погодженим в Замовлені № 25 від 05.12.2021 підтверджується CMR445062 та CMR445085 (а.с.11, 1 на звороті). Перевезення здійснювалося транспортним засобом ДАФ з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 \НОМЕР_3

Відповідно до CMR 445062 товар від вантажовідправника (ТОВ «Мода-Текс») було доставлено вантажоодержувачеві, про що зроблено відповідну відмітку в CMR.

Згідно CMR 445085, 14.12.2021 товар від вантажовідправника (SENTETIK IMPORTEXPORT LTD) доставлено вантажоотримувачеві (ТОВ «Мода-Текс»), про що зроблено відповідні відмітки у товаро-транспортних документах.

Позивачем на виконання умов Договору виставлено для Відповідача рахунок №654 від 16.12.2021 на суму 137 745,00 грн. (а.с.12).

В Акті надання послуг № 654 від 16.12.2021, сторонами підтверджено факт належного надання послуг по перевезенню вантажів по маршруту Луцьк (Україна, Волинська обл.)-м\п Ягодин (Україна, Волинська обл.)-Milton Keynes (Велика Британія)- London (Велика Британія)- м\п Рава Руська (Україна, Львівська обл.) - Луцьк (Україна, Волинська обл.) вантажним автомобілем НОМЕР_1 /НОМЕР_2 (а.с.12 на звороті).

В Акті надання послуг №654 від 16.12.2021, зазначається, що Замовником претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має, що свідчить про надання послуг в повному об`ємі та належним чином.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 - 23.08.2022, Відповідачем 11.02.2022 частково оплачено Замовлення № 25 від 05.12.2021 на суму 70485,35 грн (а.с.29 на звороті).

Отже, неоплаченим залишається замовлення № 25 від 15.12.2021 в сумі 67259,65 грн.

2. Замовлення № 3 від 15.12.2021 (а.с.13).

Перевізником та Замовником було погоджено перевезення вантажу за маршрутом (кругорейс): Україна (Луцьк)-Велика Британія-Україна (Луцьк).

Відповідно до Замовлення №3, вартість перевезення становить 154613,00 грн.

Факт підтвердження перевезення за маршрутом погодженим в Замовлені №3, підтверджується CMR 445061 та CMR 876863 (а.с.13 на звороті-14).

Перевезення здійснювалося транспортним засобом з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 /НОМЕР_5.

Відповідно до CMR 445061, 23.12.2021 товар від вантажовідправника (ТОВ «Мода-Текс») було доставлено вантажоодержувачеві, про що зроблено відповідну відмітку в CMR.

Згідно CMR 876863, 27.12.2021 товар від вантажовідправника (SENTETIK IMPORTEXPORT LTD) доставлено вантажоотримувачеві (ТОВ «Мода-Текс»), про що зроблено відповідні відмітки у товаро-транспортних документах.

Позивачем на виконання умов Договору, виставлено для Відповідача рахунок №689 від 31 грудня 2021 року на суму 154 613,00 грн (а.с.14 на звороті).

В Акті надання послуг №689 від 31.12.2021 (а.с.15), сторонами підтверджено факт належного надання послуг по перевезенню вантажів по маршруту Луцьк (Україна, Волинська обл.)-м\п Ягодин (Україна, Волинська обл.)-Milton Keynes (Велика Британія)- London (Велика Британія)- м\п Ягодини (Україна, Волинська обл.) - Луцьк (Україна, Волинська обл.) вантажним автомобілем НОМЕР_4 /НОМЕР_5.

В Акті зазначається, що Замовником претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має, що свідчить про надання послуг в повному об`ємі та належним чином.

3. Замовлення № 22 від 29 грудня 2021 (а.с.15 на звороті).

Маршрут кругорейсу: Україна м. Луцьк-Велика Британія-Україна м. Луцьк.

Вартість перевезення - 159945,00 грн.

Факт підтвердження перевезення згідно затвердженого маршруту підтверджується CMR 445060 та CMR 048419 (а.с.16 - 16 на звороті).

Перевезення здійснювалося транспортним засобом з державним реєстраційним номером НОМЕР_7 \ НОМЕР_6 .

Відповідно до CMR 445060, 06.01.2022 товар від вантажовідправника (ТОВ «Мода-Текс») було доставлено вантажоодержувачеві, про що зроблено відповідну відмітку в CMR.

Згідно CMR 048419, 11.01.2022 товар від вантажовідправника (SENTETIK IMPORTEXPORT LTD) доставлено вантажоотримувачеві (ТОВ «Мода-Текс»), про що зроблено відповідні відмітки у товаро-транспортних документах.

Перевізником 17.01.2022 виставлено Замовникові рахунок на оплату №9 на суму 159945,00 грн (а.с.17).

Факт належного надання послуг по перевезенню вантажів по маршруту Луцьк (Україна, Волинська обл.)-м\п Ягодин (Україна, Волинська обл.)-Milton Keynes (Велика Британія)- London (Велика Британія)- м\п Ягодини (Україна, Волинська обл.) - Луцьк (Україна, Волинська обл.) вантажним автомобілем НОМЕР_7\ НОМЕР_6 підтверджується підписанням сторонами Акту надання послуг № 9 від 17.01.2022 (а.с.17 на звороті).

В Акті надання послуг, замовником зазначається, він що претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг немає.

4. Замовлення № 2 від 20.01.2022 (а.с.18).

Маршрут перевезення: Велика Британія- Україна м. Львів-Україна м. Луцьк.

Вартість перевезення - 87 326,64 грн.

Факт перевезення згідно затвердженого маршруту підтверджується CMR 827548 та CMR 454104 (а.с.18 на звороті-19).

Перевезення здійснювалося транспортним засобом з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 \НОМЕР_5.

Згідно CMR 827548, 26.01.2022 товар від вантажовідправника (INNTEX Clotning nanufacturer), було доставлено отримувачеві (ТОВ «БЛУ МУН КЛОУЗІНГ») .

У відповідності до CMR 454104, товар від вантажовідправника (SENTETIK IMPORTEXPORT LTD) було доставлено вантажоотримувачеві (ТОВ «Мода-Текс»), про що зроблено відповідні відмітки у товаро-транспортних документах.

Позивачем 28.01.2022 надано Замовникові рахунок на оплату № 42 на суму 87 326,64 грн (а.с.19 на звороті).

Факт належного надання послуг по перевезенню товару за маршрутом London (Велика Британія) - м\п Рава Руська (Україна. Львівська обл.)- Львів (Україна) - Луцьк (Україна, Волинська обл.) вантажним автомобілем НОМЕР_4 \НОМЕР_5, підтверджується підписанням Акту надання послуг № 42 від 28.01.2022 (а.с.20).

При підписані Акту надання послуг № 42 від 28.01.2022, Замовник зазначив та погодився, що претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

5. Замовлення № 4 від 20.01.2022 (а.с.20 на звороті).

Маршрут перевезення: Велика Британія (Лондон) - Україна (Луцьк).

Вартість перевезення - 156 402,57 грн.

Факт перевезення відповідно до затвердженого маршруту підтверджується CMR 441496 (а.с.21).

Перевезення здійснювалося транспортним засобом з державним реєстраційним номером НОМЕР_8 \ НОМЕР_6 .

Згідно CMR 441496, 05.02.2022товар від вантажовідправника (SENTETIK IMPORTEXPORT LTD) доставлено вантажоотримувачеві (ТОВ «Мода-Текс»), про що зроблено відповідні відмітки у товаро-транспортних документах.

Перевізником 08.02.2022 виставлено Замовникові рахунок № 61 на суму 156402,57 грн (а.с.21 на звороті).

Факт належного надання послуг по перевезенню за маршрутом London (Велика Британія) - м\п Рава руська (Україна. Львівська обл.) - Луцьк (Україна, Волинська обл.) вантажним автомобілем з державним реєстраційним номером НОМЕР_8 \ НОМЕР_6 ., підтверджується підписанням акту надання послуг № 61 від 08.02.2022 (а.с.22)

В строки визначені договором оплата за надані послуги не була проведена.

Як стверджує позивач, Відповідач 11.02.2022 частково оплатив Замовлення № 25 від 05.12.2021 на суму 70485,35 грн.

Отже, заборгованість Відповідача станом на день розгляду справи становить 625546,86 грн.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач 27.04.2022 надіслав на адресу Відповідача грошову вимогу про сплату заборгованості за наданні послуги від 26.04.2022 за вих. № 26/04. Згідно якої просив Відповідача здійснити погашення заборгованості протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання такої вимоги. Грошова вимога від 26.04.2022 за вих. № 26/04 було відправлено цінним листом з описом вкладення, за трек номером 4300603383042 та отримано Відповідачем 29.04.2022 (а.с.23-25). Замовником не було здійснено погашення існуючої заборгованості та жодним чином не надано відповідь щодо результатів розгляду грошової вимоги.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст.ст. 908, 909 ЦК України, що кореспондується зі ст. 307 ГК України, - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ст. 216-218 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за період прострочки.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з представленими розрахунками (а.с.8-9) позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 107927,60 грн. інфляційні втрати, 10783,43 грн. 3% річних та у відповідності до п.5.5. договору пеню у розмірі 83380,53 грн. (по кожному акту окремо окремо).

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, які нараховані по кожному акту окремо, погоджується з ними частково.

Вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 10571,79 грн. - 3% річних, 107927,60 грн. інфляційні витрати та 83380,53 грн. пеня, в іншій частині стягнення пені в розмірі 2004,50 грн. та стягнення 3% річних в сумі 211,64 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані, з огляду на наступне.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника протягом5 (п`яти) банківських днів з дня вивантаження автомобіля.

Банківський день - період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом.

Щодо нарахування пені.

По акту №654 від 16.12.2021

Щодо періоду нарахування з 22.12.2021 (сума боргу 67259,65 грн.), слід нараховувати з 24.12.2021, оскільки акт підписаний та скріплений печатками сторін 16.12.2021 + 5 банківських дні (п.4.1 договору). Однак, 18-19.12.2021 - субота-неділя, а отже нарахування повинно здійснюватися з 24.12.2021

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені на суму боргу 67259,65 грн., вважає, що слід нараховувати пеню за період з 24.12.2021 по 23.06.2021, що становить 7765,26 грн. (оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано).

Отже, в нарахуванні 1595,81 грн. по акту №654 від 16.12.2021 слід відмовити, оскільки нараховані безпідставно.

По акту №689 від 31.12.2021

Щодо періоду нарахування з 06.01.2022 (сума боргу 154613,00 грн.), слід нараховувати з 12.01.2022, оскільки акт підписаний та скріплений печатками сторін 31.12.2021 + 5 банківських дні (п.4.1 договору).

1 січня 2022 року банківський день у СЕП починається о 9:00 з датою банківського дня 4 січня 2022 року.

1- 3 січня 2022 року учасники СЕП самостійно приймають рішення про дату початку роботи в системі. Міжбанківські перекази через СЕП у цей період здійснюються датою банківського дня 4 січня 2022 року. У цей період депозитарій НБУ не працює, а банки самостійно приймають рішення щодо здійснення валютних операції з купівлі та продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України з урахуванням роботи СЕП. Готівковий валютний ринок працює у звичайному режимі.

4- 6 січня 2022 року СЕП і банківська система працюють у звичайному режимі.

7- 9 січня 2022 року міжбанківські перекази через СЕП здійснюються датою банківського дня 10 січня 2022 року.

1- 3 та 7- 9 січня 2022 року банки за потреби можуть здійснювати касові операції. Водночас банки в цей період мають забезпечити безперебійну роботу банкоматів, підкріплення їх готівкою різних номіналів для обслуговування клієнтів.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені на суму боргу 154613,00 грн., вважає, що слід нараховувати пеню за період з 12.01.2022 по 12.07.2022, що становить 20425,86 грн. (оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано).

Отже, в нарахуванні 2067,15 грн. по акту №689 від 31.12.2021 слід відмовити, оскільки нараховані безпідставно.

По акту №9 від 17.01.2022

Щодо періоду нарахування з 21.01.2022 (сума боргу 159945,00 грн.), слід нараховувати з 25.01.2022, оскільки акт підписаний та скріплений печатками сторін 17.01.2022 + 5 банківських дні (п.4.1 договору). Однак, 22-23.01.2022 - субота-неділя, а отже нарахування повинно здійснюватися з25.01.2022.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені на суму боргу 159945,00 грн., вважає, що слід нараховувати пеню за період з 25.01.2022 по 25.07.2022, що становить 22918,15 грн. (оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано).

Перевіркою правильності нарахування пені, судом встановлено за розрахунком суду пені є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. Тому суд нарахування пені у розмірі 22085,56 грн. визнається судом обґрунтованим.

По акту №42 від 28.01.2022

Щодо періоду нарахування з 28.01.2022 (сума боргу 87326,64 грн.), слід нараховувати з 05.02.2022, оскільки акт підписаний та скріплений печатками сторін 28.01.2022 + 5 банківських дні (п.4.1 договору). Однак, 29-30.01.2022 - субота-неділя, а отже нарахування повинно здійснюватися з 05.02.2022.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені на суму боргу 159945,00 грн., вважає, що слід нараховувати пеню за період з 05.02.2022 по 05.08.2022, що становить 13302,36 грн. (оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано).

Перевіркою правильності нарахування пені, судом встановлено за розрахунком суду пені є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. Тому суд нарахування пені у розмірі 11388,35 грн. визнається судом обґрунтованим.

По акту №61 від 08.02.2022

Щодо періоду нарахування з 12.02.2022 (сума боргу 156402,57 грн.), слід нараховувати з 16.02.2022, оскільки акт підписаний та скріплений печатками сторін 08.02.2022 + 5 банківських дні (п.4.1 договору). Однак, 12-13.02.2022 - субота-неділя, а отже нарахування повинно здійснюватися з 16.02.2022.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені на суму боргу 156402,57 грн., вважає, що слід нараховувати пеню за період з 16.02.2022 по 16.08.2022, що становить 25238,66 грн. (оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано).

Перевіркою правильності нарахування пені, судом встановлено за розрахунком суду пені є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. Тому суд нарахування пені у розмірі 19711,00 грн. визнається судом обґрунтованим.

Отже правомірним є нарахування пені в розмірі 81376,03 грн., а в нарахуванні 2004,50 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Щодо нарахування 3% річних.

По акту №654 від 16.12.2021.

Щодо періоду нарахування з 22.12.2021 по 18.08.2022 (сума боргу 67259,65 грн.), слід нараховувати з 24.12.2021, оскільки 18-19.12.2021 - вихідні дні (субота-неділя), а отже за період з 24.12.2021 по 18.08.2022 3% річних становить 1315,71 грн.

По акту №689 від 31.12.2021.

Щодо періоду нарахування з 06.01.2021 по 18.08.2022 (сума боргу 154613,00 грн.), слід нараховувати з 12.01.2022, оскільки 01, 02, 03, 07, 08, 09 січня 2022 - вихідні дні, а отже за період з 12.01.2022 по 18.08.2022 3% річних становить 2783,03 грн.

По акту №9 від 17.01.2022.

Щодо періоду нарахування з 20.01.2021 по 18.08.2022 (сума боргу 159945,00 грн.), слід нараховувати з 25.01.2022, оскільки 22-23.01.2022 - вихідні дні (субота-неділя), а отже за період з 25.01.2022 по 18.08.2022 3% річних становить 2708,11 грн.

По акту №42 від 28.01.2022.

Щодо періоду нарахування з 04.02.2021 по 18.08.2022 (сума боргу 87326,64 грн.), слід нараховувати з 05.02.2022, оскільки 29-30.01.2022 - вихідні дні (субота-неділя), а отже за період з 05.02.2022 по 18.08.2022 3% річних становить 1399,62 грн.

По акту №61 від 08.02.2022.

Щодо періоду нарахування з 12.02.2021 по 18.08.2022 (сума боргу 156402,57 грн.), слід нараховувати з 16.02.2022, оскільки 12-13.02.2022 - вихідні дні (субота-неділя), а отже за період з 16.02.2022 по 18.08.2022 3% річних становить 2365,32 грн.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, до задоволення підлягає 10571,79 грн 3% річних, в нарахуванні 211,64 грн. 3% річних, слід відмовити, оскільки нараховані безпідставно.

Щодо нарахування інфляційних втрат.

Суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача інфляційні втрати в розмірі 107927,60 грн. по актам №654 від 16.12.2021 (січень-липень 2022), №689 від 31.12.2021 (січень-липень 2022), №9 від 17.01.2022 (лютий-липень 2022), №42 від 28.01.2022 (лютий-липень 2022), №61 від 08.02.2022 (березень-липень 2022).

Перевіркою правильності нарахування інфляційних втрат, судом встановлено за розрахунком суду інфляційні втрати є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. Тому судом нарахування інфляційних втрат у розмірі 107927,60 грн. визнається судом обґрунтованим.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Контррозрахунку нарахування пені та 3% річних, інфляційних втрат відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором на транспортне обслуговування№20/05/21 від 20.05.202 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 825422,28 грн., в т.ч.: 625546,86 грн основний борг, 81376,03 грн пеня, 10571,79 грн 3% річних та 107927,60 грн. інфляційні втрати. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 12381,34 грн (825422,28*12414,58/827638,42) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Подаючи позов до суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

В підтвердження надання адвокатом Крючковою О.Б. послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи №903/637/22 надано копії: договору про надання правової допомоги №24-ЮП від 08.08.2022, рахунку-фактури №000000-313 від 18.08.2022, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1-000000313 від 18.08.2022, платіжного доручення №2269 від 23.08.2022 на суму 30000,00 грн, попереднього (орієнтовного) розрахунку від 18.08.2022.

Із дослідженого договору про надання правової допомоги №24-ЮП від 08.08.2022, вбачається, що сторони узгодили, що Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання по наданню правової допомоги Клієнту, здійснення представництва/захисту Клієнта у суді по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ «МОДА- ТЕКС», а Клієнт зобов`язується виконувати оплату таких послуг. Послуги за Договором надаються адвокатом Крючковою Оленою Богданівною та/або залученими до надання послуг іншими особами, визначеними та призначеними на розсуд адвоката.

Відповідно до п.4.1 договору, вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро (Гонорар), становить 30000,00 грн.

В разі виникнення особливих по складності доручень Клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи Адвокатського бюро на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір Гонорару може бути збільшено. Не погодження Клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах Клієнта, розміру чи зміни Гонорару при наданні доручення Адвокатському бюро або в ході його виконання є підставою для відмови Адвокатського бюро від прийняття доручення Клієнта або розірвання договору на вимогу Адвокатського бюро (п.4.2 договору).

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1-000000313 від 18.08.2022, надання правової допомоги у справі про стягнення заборгованості з ТОБ «МОДА-ТЕКС», а саме: вивчення документів у справі про стягнення заборгованості: збір та дослідження доказів; формування правової позиції; консультування клієнта з приводу стягнення заборгованості, узгодження правової позиції; розрахунок заборгованості; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості; представництво інтересів клієнта в суді.

Загальна вартість наданих послуг становить 30000 грн відповідно до рахунку-фактури №000000-313 від 18 серпня 2022 року. Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку від 18.08.2022.

Адвокатським бюро «КЮЧКОВА» адвокатом Оленою Крючковою надано та в подальшому планується надати наступні види послуг:

- вивчення документів у справі про стягнення заборгованості - 6 год- 6 000 грн;

- збір та дослідження доказів-3 год- 3 000 грн;

- вивчення судової практики з відповідних правовідносин -6 год- 6 000 грн.;

- формування правової позиції - 5 год - 5 000 грн;

- консультування клієнта з приводу стягнення заборгованості, узгодження правової позиції - 1 год- 1 000 грн;

- розрахунок заборгованості- 3 год-3 000 грн;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості - 5 год-5 000 грн;

- участь у судових засіданнях.

Враховуючи розмір гонорару за кожну годину надання професійної правничої допомоги та вищенаведений обсяг витраченого часу на надання послуг, орієнтована сума витрат на професійну правничу допомогу становить 30000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивачем були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог на суму 825422,28 грн., суд вважає, що витрати на оплату послуг з правової допомоги, котрі поніс позивач слід зменшити.

Суд зазначає, що справа не є складною, оскільки стосується стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних та пені на підставі договору та ст.625 ЦК України та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити, а відтак, вивчення матеріалів справи, судової практики, збір та дослідження доказів, складання позовної заяви, консультування клієнта, формування правової позиції, здійснення розрахунку 3% річних, інфляційних, пені не потребувало витрачення для вказаних дій - 29 годин робочого часу.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 30000 грн до суми 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мода-Текс" (вулиця Карбишева,2, місто Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 35922946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Транс Груп" (вулиця Максима Кривоноса,19, село Липини, Луцький район, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 38524027) 825422,28 грн. (вісімсот двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 28 коп) заборгованості, в т.ч.: 625546,86 грн основний борг, 81376,03 грн пеня, 10571,79 грн 3% річних та 107927,60 грн. інфляційні втрати, а також 12381,34 грн (дванадцять тисяч триста вісімдесят одна гривня 34 коп) витрат по сплаті судового збору та 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) понесених витрат на правову допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар