Рішення

від 13.10.2022 по справі 905/2465/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2022 Справа №905/2465/21 (905/185/22)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплокераміка», м. Харків, Харківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 164599,35грн, 3% річних у сумі 6173,73грн, пені у сумі 30155,44грн, всього 200928,52грн,

(в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», розпорядник майна Карауш Ю.В.)

За участю:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплокераміка», м. Харків, Харківська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 164599,35грн, 3% річних у сумі 6173,73грн, пені у сумі 30155,44грн, всього 200928,52грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкрито провадження у справі №905/2465/21 (905/185/22); справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 22.02.2022 з подальшим оголошенням перерви до 22.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, проведення судових засідань не вбачалось за можливе. Отже 22.03.2022 судове засідання у справі № 905/2465/21 (905/185/22) не відбулось.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні. Наведені Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України відповідними законами.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Враховуючи зазначене, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу зокрема у дистанційному режимі.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

З метою дотримання завдань господарського судочинства, суд ухвалою від 25.08.2022 постановив призначити судове засідання у справі №905/2465/21(9058185/22) на 28.09.2021 з подальшим оголошенням перерви до 13.10.2022 з повідомленням учасників справи.

Враховуючи зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали від 28.09.2022 на електронні адреси сторін; також здійснено направлення телефонограм за зазначеним в матеріалах справи номерами телефонів.

Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники учасників справи у судове засідання 13.10.2022 не з`явились, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась; відповідач в клопотанні від 11.10.2022 розгляд справи просив здійснити за відсутності його представника; явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

14.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплокераміка» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (покупець) був укладений договір №ЕК/17/15-02/17, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, за цінами та в строки відповідно до специфікацій до договору, які є невід`ємною його частиною.

Поставка продукції здійснюється на умовах СРТ, склад покупця м. Курахове згідно з правилами Інкотермс-2010, якщо інші умови поставки не передбачені відповідною специфікацією (п.2.1 договору). Зобов`язання постачальника в частині виконання строків поставки вважаються виконаними з моменту передачі продукції на складі покупця (п.2.2 договору).

Розділ 3 договору визначає загальну вартість договору та порядок розрахунків, а саме: загальна вартість договору визначається як загальна вартість продукції, поставка якої здійснюється відповідно до доданих до договору специфікацій. Покупець здійснює 50% передоплати та оплату 50%, які залишились від вартості партії продукції по факту поставки протягом 10 банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставленого постачальником рахунку, якщо інше не визначено в специфікації або додатковою угодою (п.п.3.1, 3.2).

Відповідно до п.4.4 договору за прострочку оплати вартості продукції, якщо оплата здійснена після здійснення поставки, покупцю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невиконання покупцем свого грошового зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін та діє до 31 грудня 2020. У випадку якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору то договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік (п.7.4 договору в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2019).

В межах договору №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 між сторонами було підписано специфікацію, якою погоджено найменування продукції, кількість, ціну з ПДВ та суму з ПДВ на загальну суму 203016,00грн.

У виконання умов договору №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 203025,60грн з ПДВ за видатковою накладною №28 від 15.10.2020. Продукція прийнята відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості, що підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній.

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказана видаткова накладна приймається судом як така, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 в частині поставки продукції та прийняття її відповідачем.

За наслідком поставки продукції постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату №30 від 15.10.2020 на суму 203025,60грн з ПДВ.

У виконання умов договору №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 відповідачем шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти позивачу в якості часткової оплати за поставлену продукцію на суму 38426,25грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. Решта вартості поставленого товару за договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 у сумі 164599,35грн відповідачем сплачена не була. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №18-10/-2 від 18.10.2021 про сплату заборгованості у розмірі 164599,35грн, однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 164599,35грн, 3% річних у сумі 6173,73грн та пені у сумі 30155,44грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір №ЭК019/03-019 від 19.03.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи позивач виконав господарські зобов`язання за договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 з поставки продукції на суму 203025,60грн з ПДВ. В свою чергу відповідач частково сплатив за поставлену продукцію у сумі 38426,25грн (26.10.2021).

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлену позивачем продукцію за видатковою накладною №28 від 15.10.2020 у встановлений договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 строк, виходячи з встановленого сторонами строку кінцевого розрахунку протягом 10 банківських днів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 у розмірі 164599,35грн, наявність якої відповідачем не заперечується.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 164599,35грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 у розмірі 164599,35грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 30155,44грн за період прострочення з 15.10.2020 по 14.01.2022 за порушення строків оплати за поставлену продукцію за договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017, суд виходить з такого.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої продукції є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено судом відповідач не здійснив розрахунку за поставлену позивачем продукцію за видатковою накладною №28 від 15.10.2020 у встановлений договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017 строк, виходячи з встановленого сторонами строку кінцевого розрахунку протягом 10 банківських днів, тобто у строк до 29.10.2020 включно, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 30.10.2020.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленої продукції у строк, встановлений договором №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 30155,44грн позивачем нараховано на підставі п.4.4 договору №ЕК/17/15-02/17 від 14.11.2017, за умовами якого за прострочку оплати вартості продукції, якщо оплата здійснена після здійснення поставки, покупцю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невиконання покупцем свого грошового зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкової дати періоду нарахування пені за зобов`язаннями за накладною №28 від 15.10.2020.

Здійснивши перерахунок пені за період з 30.10.2020 по 14.01.2022 на суму заборгованості 164599,35грн, суд встановив, що належним розміром пені за вказаний період є 29334,47грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 30155,44грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 29334,47грн.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 6173,73грн за період прострочення з 15.10.2020 по 14.01.2022, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкової дати періоду нарахування пені за зобов`язаннями за накладною №28 від 15.10.2020.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 30.10.2020 по 14.01.2022 на суму заборгованості 164599,35грн, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказаний період є 5977,36грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 6173,73грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 5977,36грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, б.115, код ЄДРПОУ 41491822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплокераміка» (61093, Харківська область, м. Харків, вул. Іллінська, б.67, кв.269, код ЄДРПОУ 31941513) заборгованість у сумі 164599,35грн, пеню у сумі 29334,47грн, 3% річних у сумі 5977,36грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2998,67грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.10.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова