Рішення

від 13.10.2022 по справі 905/2465/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2022 Справа №905/2465/21 (905/1714/21)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Биг-Транс», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 128120,68грн, пені у сумі 8174,28грн, 3% річних у сумі 3095,46грн, інфляційних втрат у сумі 11300,25грн, всього 150690,67грн,

(в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», розпорядник майна Карауш Ю.В.)

За участю:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Биг-Транс», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 128120,68грн, пені у сумі 8174,28грн, 3% річних у сумі 3095,46грн, інфляційних втрат у сумі 11300,25грн, всього 150690,67грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушенням відповідачем зобов`язань за договором №20/10-17 про надання послуг з перевезення вантажу від 20.11.2017 в частині остаточної та своєчасної оплати за надані послуги.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 02.02.2022; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 03.02.2022 матеріали справи №905/1714/21 передано для розгляду в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.02.2022 справу №905/1714/21 передано до провадження судді Аксьонової К.І. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область; справі присвоєно єдиний унікальний номер справи №905/1714/21 (905/2193/21) з урахуванням п.16 розділу 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації №814 від 20.08.2019 зі змінами.

Ухвалою від 04.02.2022 справу №905/2465/21(905/1714/21) до свого провадження прийнято судом в новому складі; розгляд справи вирішено розпочати спочатку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 22.02.2022 з подальшим оголошенням перерви до 03.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, проведення судових засідань не вбачалось за можливе. Отже 03.03.2022 судове засідання у справі № 905/2465/21 (905/1714/21) не відбулось.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні. Наведені Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України відповідними законами.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Враховуючи зазначене, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу, зокрема у дистанційному режимі.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

З метою дотримання завдань господарського судочинства, суд ухвалою від 25.08.2022 постановив призначити судове засідання у справі №905/2465/21(905/1714/21) на 28.09.2021 з подальшим оголошенням перерви до 13.10.2022 з повідомленням учасників справи.

З метою повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, враховуючи зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали від 28.09.2022 на електронні адреси сторін; також здійснено направлення телефонограм за зазначеним в матеріалах справи номерами телефонів.

Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники учасників справи у судове засідання 13.10.2022 не з`явились; відповідач в клопотанні від 11.10.2022 розгляд справи просив здійснити за відсутності його представника; явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біг-Транс» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (замовник) був укладений договір №20/10-17, відповідно до п.1.1 якого перевізник прийняв на себе зобов`язання з надання послуг по перевезенню вантажів по маршрутам, вказаним в специфікаціях до договору, а замовник зобов`язався оплатити надані перевізником послуги.

Умовами договору встановлено, що об`єм, найменування вантажу, рід, клас, маршрут, тариф вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Графік перевезення, строк поставки, найменування та ваги вантажу вказуються в узгодженій сторонами заявці. Заявка узгоджується сторонами по факсу з наступним оформленням оригіналу (п.1.2 договору).

Розділ 3 договору визначає вартість послуг та порядок розрахунків, а саме: вартість послуг, які надаються за договором вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Тарифи на перевезення можуть бути змінені при зміні цін на ГСМ, збільшення мінімальної заробітної плати. Зміна тарифу здійснюється шляхом укладання додаткової угоди до договору (п.3.1). Оплата послуг здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника на підставі рахунку, який надається перевізником відповідно з підписаним обома сторонами актом наданих послуг, виходячи з кількості перевезеного вантажу, вказаного в узгодженій заявці та товарно-транспортних накладних, протягом 5-ти банківських днів, після надання всіх необхідних документів на оплату (п.3.2).

Згідно з п.3.3 договору перевізник складає та надає на підпис замовнику акт надання послуг. Замовник зобов`язується протягом трьох робочих днів з моменту отримання акта підписати його та повернути перевізнику. У випадку наявності у замовника достатніх підстав для відмови у підписанні акта наданих послуг, він в цей же строк повертає перевізнику неоформлений акт з додатком письмових зауважень (аргументів) по суті акта.

Відповідно до п.4.4 договору у випадку порушення замовником строків оплати послуг за договором, перевізник має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін та діє до 31 грудня 2020. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається продовженим на один рік (п.7.5 договору в редакції додаткової угоди №3 від 20.12.2019).

В межах договору №20/10-17 від 20.11.2017 між сторонами було підписано специфікації від 20.11.2017 та від 01.11.2018, якими погоджено найменування, кількість вантажу, маршрут, тариф.

За наслідком надання послуг за договором №20/10-17 від 20.11.2017 позивачем складено та підписано зі свого боку акти виконаних робіт на загальну суму 149356,48грн з ПДВ: №284 від 25.09.2020 на суму 30496,55грн з ПДВ, №299 від 09.10.2020 на суму 38118,24грн з ПДВ, №303 від 18.10.2020 на суму 50763,47грн з ПДВ, №318 від 29.10.2020 на суму 17437,31грн з ПДВ, №330 від 31.10.2020 на суму 12540,91грн з ПДВ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури: №284 від 25.09.2020 на суму 30496,55грн з ПДВ, №299 від 09.10.2020 на суму 38118,24грн з ПДВ, №303 від 18.10.2020 на суму 50763,47грн з ПДВ, №318 від 29.10.2020 на суму 17437,31грн з ПДВ, №330 від 31.10.2020 на суму 12540,91грн з ПДВ.

Вказані акти виконаних робіт та рахунки-фактури за твердженням позивача направлялись на електронну адресу відповідачу та засобами поштового зв`язку, в підтвердження чого позивачем надано копію експрес-накладної ТОВ «Нова пошта» від 19.11.2020 №59000593132628. Отримання вказаних документів відповідач не заперечує. Разом з тим, відомості щодо підписання актів відповідачем або його обґрунтованої відмови від підписання матеріали справи не містять.

У виконання умов договору №20/10-17 від 20.11.2017 відповідачем шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти позивачу в якості часткової оплати за надані послуги у сумі 75000,00грн «оплата за послуги за договором №20/10-17 від 20.11.2017» (платіжні доручення №4378 від 07.10.2020 на суму 25000,00грн та №4703 від 26.10.2020 на суму 50000,00грн); позивач зазначає, що згідно рахунку 361 на 1 жовтня сальдо становить 84260,75грн, грошові кошти в сумі 75000,00грн зараховано в якості погашення заборгованості за надані послуги до 01.10.2020 (з урахуванням часткової оплати по рахунку №284 від 25.09.2020).

Решта вартості наданих послуг за договором №20/10-17 від 20.11.2017 у сумі 128120,68грн, відповідачем сплачена не була. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 128120,68грн, пені у сумі 8174,28грн, 3% річних у сумі 3095,46грн, інфляційних втрат у сумі 11300,25грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №20/10-17 від 20.11.2017, суд дійшов висновку, що останній є договором про надання послуг. Отже до правовідносин сторін застосовуються положення Глав 63 Цивільного кодексу України.

Як визначено в ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

За твердженням позивача, акти виконаних робіт №284 від 25.09.2020 на суму 30496,55грн з ПДВ, №299 від 09.10.2020 на суму 38118,24грн з ПДВ, №303 від 18.10.2020 на суму 50763,47грн з ПДВ, №318 від 29.10.2020 на суму 17437,31грн з ПДВ, №330 від 31.10.2020 на суму 12540,91грн з ПДВ, складені за результатами надання послуг з перевезення вантажу, разом з рахунками на оплату №284 від 25.09.2020 на суму 30496,55грн з ПДВ, №299 від 09.10.2020 на суму 38118,24грн з ПДВ, №303 від 18.10.2020 на суму 50763,47грн з ПДВ, №318 від 29.10.2020 на суму 17437,31грн з ПДВ, №330 від 31.10.2020 на суму 12540,91грн з ПДВ, були направлені відповідачу 29.09.2020, 13.10.2020, 19.10.2020, 30.10.2020, 02.11.2020 відповідно.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо отримання вказаних актів виконаних робіт та рахунків.

Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність обставин відправлення направлення актів та рахунків відповідачу та отримання їх відповідачем.

Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт за договором зумовлює висновок суду про їх прийняття, отже надання позивачем послуг за договором №20/10-17 від 20.11.2017 надає позивачу законне очікування, що надані ним послуги за цим договором будуть оплачені, виходячи з погодженої сторонами вартості послуг.

Відповідач шляхом безготівкового переказу перерахував позивачу грошові кошти у сумі 75000,00грн «оплата за послуги за договором №20/10-17 від 20.11.2017» (платіжні доручення №4378 від 07.10.2020 на суму 25000,00грн та №4703 від 26.10.2020 на суму 50000,00грн); враховуючи триваючі відносити між сторонами з надання послуг за договором №20/10-17 від 20.11.2017 суд враховує, що відповідно до рахунку 361 станом на 01.10.2020 сальдо становить 84260,75грн, грошові кошти в сумі 75000,00грн зараховано в якості погашення заборгованості за надані послуги до 01.10.2020; 21235,80грн зараховано в рахунок сплати за надані послуги за актом №284 від 25.09.2020. Разом з тим відповідач не здійснив остаточного розрахунку за надані позивачем послуги у сумі 128120,68грн у визначений п.3.2 договору строк - протягом 5-ти банківських днів, після надання всіх необхідних документів на оплату, тобто, останніми днями здійснення оплати за надані позивачем послуги за актами виконаних робіт: №284 від 25.09.2020 на суму 30496,55грн з ПДВ є 06.10.2020, №299 від 09.10.2020 на суму 38118,24грн з ПДВ 21.10.2020, №303 від 18.10.2020 на суму 50763,47грн з ПДВ 26.10.2020, №318 від 29.10.2020 на суму 17437,31грн з ПДВ 06.11.2020, №330 від 31.10.2020 на суму 12540,91грн з ПДВ 09.11.2020, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України днями порушення строків оплати, є 07.10.2020, 22.10.2020, 27.10.2020, 07.11.2020, 10.11.2020 відповідно. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №20/10-17 від 20.11.2017 у розмірі 128120,68грн, наявність якої відповідачем не заперечується.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 128120,68грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №20/10-17 від 20.11.2017 у розмірі 128120,68грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 8174,28грн за періоди прострочення з 07.10.2020 по 25.10.2022, з 27.10.2020 по 27.04.2021, з 22.10.2020 по 22.04.2021, з 27.10.2020 по 27.04.2021, з 07.11.2020 по 07.05.2021, з 10.11.2020 по 10.05.2021 за порушення строків оплати за надані послуги за договором 20/10-17 від 20.11.2017, суд виходить з такого.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої продукції є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено судом відповідач не здійснив розрахунку за надані позивачем послуги за актами виконаних робіт №284 від 25.09.2020, №299 від 09.10.2020, №303 від 18.10.2020, №318 від 29.10.2020, №330 від 31.10.2020 у встановлений договором 20/10-17 від 20.11.2017 строк, виходячи з встановленого сторонами строку кінцевого розрахунку протягом 5-ти банківських днів, після надання всіх необхідних документів на оплату, тобто у строк до 06.10.2020 включно, 21.10.2020 включно, 26.10.2020 включно, 06.11.2020 включно, 09.11.2020 включно, відповідно, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 07.10.2020, 22.10.2020, 27.10.2020, 07.11.2020, 10.11.2020 відповідно.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг у строк, встановлений договором №20/10-17 від 20.11.2017, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 8174,28грн позивачем нараховано на підставі п.4.4 договору №20/10-17 від 20.11.2017, за умовами якого у випадку порушення замовником строків оплати послуг за договором, перевізник має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг, суд встановив, що розрахунок позивача є неправильним, оскільки позивачем не враховано, що 2020 був високосним роком, кількість днів у цьому році становила 366.

Здійснивши перерахунок пені за періоди з 07.10.2020 по 25.10.2022 на суму заборгованості 30496,55грн, з 27.10.2020 по 27.04.2021 на суму заборгованості 9260,75грн, з 22.10.2020 по 22.04.2021 на суму заборгованості 38118,24грн, з 27.10.2020 по 27.04.2021 на суму заборгованості 50763,47грн, з 07.11.2020 по 07.05.2021 на суму заборгованості 17437,31грн, з 10.11.2020 по 10.05.2021 на суму заборгованості 12540,91грн, всього 8166,85грн, суд встановив, що належним розміром пені за вказані періоди є 189,98грн, 576,41грн, 2356,72грн, 3159,62грн, 1094,11грн790,01грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 8174,28грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 8166,85грн; решта вимог про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 3095,46грн за періоди прострочення з 07.10.2020-25.10.2021, 27.10.2020-13.08.2021, 22.10.2020-13.08.2021, 27.10.2020-13.08.2021, 07.11.2020-13.08.2021, 10.11.2020-13.08.2021, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за заявлені позивачем періоди, суд встановив, що розрахунки позивача за визначені ним періоди є методологічно та арифметично правильними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 3095,46грн підлягають задоволенню.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Водночас суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунку інфляційних нарахувань за період листопад 2020 липень 2021 на суми заборгованості 9260,75грн, 38118,24грн, 50763,47грн, 17437,31грн, 12540,90грн судом встановлено, що він методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу, а саме за листопад 2020 в якому час прострочення складає неповний місяць за зобов`язаннями за актами №318 від 29.10.2020 та №330 від 31.10.2020, прострочення за якими виникло в листопаді 2020.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за період листопад 2020 липень 2021 на суму заборгованості 9260,75грн становлять 816,44грн, листопад 2020 липень 2021 на суму заборгованості 38118,24грн 3360,54грн, листопад 2020 липень 2021 на суму заборгованості 50763,47грн 4475,35грн, грудень 2020 липень 2021 на суму заборгованості 17437,31грн 1293,78грн, грудень 2020 липень 2021 на суму заборгованості 12540,91грн 930,49грн, всього 10876,60грн. Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 10876,60грн; решта вимог щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 2270,00грн покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 20000,00грн витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані норми узгоджуються з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якими гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2021 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Биг-Транс» (клієнт) та Адвокатським бюро «Мироненко та партнери» (Бюро), укладений договір про надання правової (правничої) допомоги б/н, відповідно до умов якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Правова допомога надається шляхом, зокрема: усного та письмового консультування з правових питань; розробки, складання та аналізу необхідних для виконання договору правових документів, запитів, заяв, скарг, претензій, клопотань, договорів, позовів, відзивів, заперечень,доповнень, інших процесуальних документів тощо; здійснення повноважень, передбачених цивільним, господарським, адміністративним, кримінальним процесуальним законодавством України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (п.п.3.1.1 - 3.1.3 договору).

Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору інформація щодо розміру гонорару бюро носить конфіденційний характер та оформлюється окремим додатком до даного договору у двох екземплярах, що зберігаються у сторін та мають однакову юридичну силу. На визначення розміру гонорару бюро впливають час та строки врегулювання спору, ступінь важкості справи (провадження), обсяг наданих юридичних послуг.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.6.1 договору).

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 13.08.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 27.07.2021 вартість послуг за надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Електросталь-Курахове» за договором №20/10-17 від 20.11.2017 складає 20000,00грн.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п.7.1 додаткової угоди №1 від 13.08.2021).

Позивачем до матеріалів справи надано (в копіях) договір про надання правової (правничої) допомоги від 27.07.2021, додаткову угоду №1 від 13.08.2021 до договору про надання правової допомоги від 27.07.2021, акт №101 від 16.08.2021 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 27.07.2021, рахунок фактури №101 від 13.08.2021.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано копію акту №101 від 16.08.2021 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.07.2021, відповідно до якого бюро надало, а клієнт (позивач) прийняв правову допомогу у формі:

- усна юридична консультація в приміщенні бюро 3 години, 1500,00грн;

- аналіз та вивчення документів для написання позовну, вивчення судової практики 6 годин, 3000,00грн;

- підготовка та складання позову «про стягнення заборгованості», розрахунок штрафних санкцій, направлення позову до суду 5 годин, 7500,00грн;

- складання процесуальних документів після відкриття провадження у справі, таких як заяви, клопотання, відповіді на відзив та інші 3000,00грн;

- участь у судових засіданнях до 5 судових засідань, 5000,00грн.

Загалом 20000,00грн.

Цей акт є підставою для розрахунків, порядок яких визначений у договорі про надання правової (правничої) допомоги від 27.07.2021.

Акт підписаний з боку двох сторін без зауважень, суд приймає його як належний доказ надання послуг на правничу допомогу.

Разом з тим, вирішуючи питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом враховано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими.

Тобто при визначенні розміру відшкодування суд, виходячи з конкретних обставин справи, дотримується критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру витрат (за наявності обґрунтованих та доведених відповідними доказами заперечень протилежної сторони).

Слід вказати, що критерій розумності розміру витрат судом не оцінюється з огляду на відсутність заперечень відповідача з цього приводу, що відповідає правовій позиції, наведеній в постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

Разом з тим , судом встановлено, що відомості, які відображені в акті №101 приймання-передачі наданих послуг від 16.08.2021, не відповідають дійсності, оскільки такого виду правової допомоги як складання процесуальних документів, зокрема відповіді на відзив, на суму 3000грн представником позивача не надавалось.

Отже, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розмір витрат на правову допомогу, який підлягає розподілу, становить 17000,00грн.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 16951,32грн.

Керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, б.115, код ЄДРПОУ 41491822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Биг-Транс» (87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кальміуська, б.119 Б, код ЄДРПОУ 37661405) заборгованість у розмірі 128120,68грн, пеню у розмірі 8166,85грн, 3% річних у сумі 3095,46грн, інфляційні втрати у сумі 10876,20грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2263,50грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16951,32грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.10.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова