Рішення

від 28.09.2022 по справі 909/1052/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1052/21 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Табахарнюка Олександра Ярославовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 468 397 грн 50 коп.

за участю:

від позивача: Буджак Віктор Миколайович,

від відповідача: Савчук Василь Романович,

від третьої особи - Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради: Цідило Оксана Ярославівна,

від третьої особи - ПАТ "ПУМБ": представник не з`явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Івано-Франківська міська рада із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Табахарнюка Олександра Ярославовича про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 468397 грн 50 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

09.11.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.12.2021, яке в подальшому неоднаразово відкладав, у зв`язку із неявкою сторін, високим рівнем епідемічної небезпеки на території Івано-Франківської області та стрімким збільшенням кількості хворих працівників суду, а також військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

22.11.2021 на виконання вимог ухвали від 09.11.2021 Відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подав клопотання про приєднання до матеріалів справи Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку (вх.№18559/21).

26.11.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№18888/21).

01.12.2021 представник позивача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№19183/21).

19.05.2022 представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№5817/22).

19.05.2022 суд постановив залучити до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк".

08.06.2022 Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради подала пояснення по суті спору вх.№6958/22.

06.07.2022 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 27.07.2022, в якому оголосив перерву до 31.08.2022.

27.07.2022 від представника АТ "Перший Український Міжнародний Банк" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та пояснення по суті спору (вх.№9883/22).

31.08.2022 судове засідання не відбулося у зв"язку з перебуванням судді у відпустці.

Відповідно до ухвали від 13.09.2022 суд повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться 28.09.2022.

В судовому засіданні 28.09.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21.10.2013 року відповідач є власником майна, яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:08:002:0033 площею 0,4412 га. Проте належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою не оформив, орендну плату за користування землею не сплачував. Згідно розрахунку позивача за період 01.01.2019 - 30.06.2021 відповідач безпідставно зберіг орендну плату в розмірі 468397 грн 50 коп., яку розрахував виходячи з нормативно-грошової оцінки, згідно Витягу із технічної документації №1306 від 22.06.2021. Свою позицію обґрунтував приписами ст. 1212-1214 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Табахарнюк О.Я. є користувачем земельної ділянки площею 0,4412 га з кадастровим номером 2610100000:08:002:0033, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , і що саме на цій ділянці розміщене належне йому майно - нежитлові будівлі банно-оздоровчого комплексу "Бадьорість", оскільки відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою АДРЕСА_1 . Позивач при розрахунку суми безпідставно збережених коштів посилається на Витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Вказав, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 287348879 станом на 29.11.2021 на спірній земельній ділянці знаходиться майно Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк".

Також зазначив, що Івано-Франківська міська рада в 2019 році зверталась в суд із позовом про стягнення із Табахарнюка О.Я. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період 01.07.2016 - 31.12.2018, де стверджувала, що нерухоме майно Табахарнюка О.Я. знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:08:002:0032, площею 0,1091 га, адреса АДРЕСА_1 . Відтак відповідач не може бути користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:002:0033, а тому позов є безпідставним.

Позиція третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- Департамента комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради.

Третя особа позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях по суті спору. Вказала, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:002:0032 повністю поглинається земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:08:002:0033. На земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:08:002:0032 знаходиться тільки частина нерухомого майна Табахарнюка О.Я. - будівля основного корпусу (лазні), а будівля кочегарки та ГРП розташовані поза її межами, тобто на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:08:002:0033. При обстеженні спірної земельної ділянки іншого майна , крім того, що належить на праві власності Табахарнюку О.Я. не виявлено. Також зазначила, що невідповідність адреси, яка внесена до Державного земельного кадастру та адреси, яка присвоєна нерухомому майну відповідача, не спростовує факту наявності на спірній земельній ділянці майна належного на праві власності саме відповідачу.

Позиція третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк".

Вказана третя особа зазначила, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за АТ "ПУМБ" було зареєстроване право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Проте як з"ясувалось пізніше, нерухоме майно за вказаною адресою відсутнє (фізично не існує), у зв"язку з чим АТ "ПУМБ" звернулося до правоохоронних органів та наразі за фактом шахрайських дій іпотекодавця відкрите кримінальне провадження, триває слідство, вирок ще не винесений. Враховуючи кримінальну відповідальність за розголошення таємниці досудового слідства, АТ "ПУМБ" не може надати детальні письмові пояснення по суті спору.

Обставини справи, оцінка доказів.

Відповідно до статей 12, 189 ЗК України, пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 № 311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 № 141-26, 06.08.2021 проведене обстеження земельної ділянки комунальної власності, що знаходяться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:08:002:0033.

Повідомлення про проведення обстеження в період з 24.06.2021 до 07.07.2021 вказаної земельної ділянки на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів позивач 03.06.2021 направив на адресу відповідача (лист №379/34.3-02/35в).

За результатами цього обстеження інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради складений акт № 385 від 24.06.2021.

У вказаному акті встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, по АДРЕСА_1 знаходиться нерухоме майно -нежитлові будівлі банно-оздоровчого комплексу "Бадьорість" власником якого є Табахарнюк Олександр Ярославович . Нерухоме майно складається з будівлі основного корпусу (лазні), загальною площею 1857,8 кв.м., будівлі кочегарки загальною площею 110,4 кв.м., будівлі ГРП загальною площею 42,9 кв.м., дата реєстрації 21.10.2013, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу нежитлових приміщень. Земельна ділянка складної форми, не огороджена, заїзд до ділянки здійснюється з АДРЕСА_1 . Земельна ділянка сформована. Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:002:0033. Площа земельної ділянки становить 0,04412 га. В межах сформованої земельної ділянки знаходяться також занедбані будівлі кочегарки та ГРП. Земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:002:0032 повністю поглинається земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:08:002:0033. На земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:08:002:0032 знаходиться тільки частина нерухомого майна Табахарнюка О.Я. - будівля основного корпусу (лазні). Відповідно до інформації Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (лист №6280/5/09-19-24-05-16 від 10.06.2021) Табахарнюк О.Я. за період 2018 року -2020 року кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:002:0033 не декларувала і не сплачувала.

Із змісту даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,4412га, кадастровий номер 2610100000:08:002:0033, що знаходиться на АДРЕСА_1 сформована як об`єкт цивільних прав 17.04.2014.

Згідно з витягами із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2021 рік, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:002:0033 визначена у розмірі 6549748 грн 78 коп.

Суд зазначає, що на виконання вимог ухвали суду Відділ у м.Івано-Франківську Управління в Івано-Франківському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надав суду Витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4412 га, кадастровий номер 2610100000:08:002:0033 за 2019, 2020 роки, відповідно до яких нормативно грошова оцінка цієї земельної ділянки в 2019 та 2020 роках також становить 6549748 грн 78 коп. (лист від 22.11.2021 №260/406-21-0.6).

Відповідно до нормативної грошової оцінки позивач, як власник земельної ділянки, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2019 до 30.06.2021, згідно з яким сума безпідставно збережених коштів становить 468397 грн 50 коп.

12.07.2021 позивач направив відповідачу клопотання № 521/34.3-02/19в щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, докази чого приєднані до матеріалів справи.

23.07.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1911/01-18/35в з вимогою сплатити суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності без укладеного договору оренди в сумі 468397 грн 50 коп., докази направлення приєднані до матеріалів справи.

Однак відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом пред"явлення позову про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09. 2018 у справі № 920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов"язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З"ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, однією із засад здійснення господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд також звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене суд врахував, той факт, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адреса знаходження майна відповідача: вул.Б.Хмельницького, 90, однак суд не може погодитись з твердженням відповідача, що це майно знаходяться тільки на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:08:002:0032, площею 0,1091 га , так як більш вірогідним є те, що відповідач користується земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:08:002:0033, оскільки згідно даних з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:002:0032 повністю поглинається земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:08:002:0033, а доказів які б свідчили про те, що на спірній земельній ділянці знаходиться майно інших осіб, крім відповідача матеріали справи не містять.

Також суд зазначає, що зазначення позивачем не тієї адміністративної адреси майна чи земельної ділянки, не впливає на вирішення цього спору, оскільки ідентифікація земельних ділянок відбувається за кадастровими номерами.

Щодо посилання відповідача на обставини встановлені у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2021 у справі №344/20414/19, як на такі, що підтверджують факт знаходження майна відповідача на земельній ділянці площею 0,1091 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:08:002:0032, суд зазначає, що у вказаному рішенні також встановлені обставини, що частина майна відповідача, а саме будівля основного корпусу лазні виступає за межі сформованої земельної ділянки з південного сходу, оскільки має добудований елемент, а також те, що поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:002:0032 розташована будівля кочегарки площею 110,4 кв. м та будівля ГРП площею 42,9 кв.м.

Відтак враховуючи викладене, беручи до уваги кадастровий план та акт обстеження земельної ділянки 2610100000:08:002:0033 суд встановив, що на вказаній земельній ділянці знаходиться майно Табахарнюка О.Я. , а тому твердження відповідача про не використання спірної земельної ділянки є безпідставними.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновок суду.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду цієї справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також відсутність доказів, які б підтвердили знаходження на спірній земельній ділянці інших об"єктів нерухомості, крім тих що належать відповідачу, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 468397 грн 50 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір в сумі 7025 грн 96 коп, що підтверджується платіжним дорученням №1147 від 22 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 7025 грн 96 коп. , суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240,241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Табахарнюка Олександра Ярославовича про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 468 397 грн 50 коп. задовольнити.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця Табахарнюка Олександра Ярославовича , АДРЕСА_2 , (ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради, вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ (код 33644700) 468 397 (чотириста шістдесят вісім тисяч триста дев"яносто сім) грн 50 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 7025 (сім тисяч двадцять п"ять ) грн 95 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.10.2022

Суддя Т.В.Максимів