Рішення

від 05.10.2022 по справі 911/487/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/487/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дукор"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юско"

про стягнення заборгованості в сумі 84 468,49 грн.,

за участю представника:

позивача: Янчик М.І.- адвоката (посвідчення від 19.12.2011 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Дукор" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Юско" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 84 468,49 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем господарського зобов`язання, оскільки відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, а позивач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Позивач, на підставі рахунка на оплату №52 від 29 вересня 2021 року, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 84 240,00 грн., проте відповідач товар позивачу не поставив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 84 240,00 грн. та 228,49 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09 березня 2022 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введено воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, вищевказане підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року призначено підготовче засідання на 15 липня 2022 року.

15 липня 2022 року представник позивача в засіданні заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17 серпня 2022 року.

16 серпня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 31 серпня 2022 року.

30 серпня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

31 серпня 2022 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

31 серпня 2022 року судове засідання відкладено на 05 жовтня 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

26 вересня 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/487/22, у засідання призначене на 05 жовтня 2022 року.

05 жовтня 2022 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 21.02.2022 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про судове засідання, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 2, квартира 11.

Поштове відправлення №0421407735426 не було вручене відповідачу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Спроба вручення поштового відправлення за адресою відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукор" (далі позивач), на підставі досягнутої домовленості з товариством з обмеженою відповідальністю "Юско" (далі відповідач), зобов`язувався поставити позивачу товар, а позивач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Позивач, на підставі рахунка на оплату №52 від 29 вересня 2021 року, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 84 240,00 грн., проте відповідач товар позивачу не поставив.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача листи вимоги №05/11 від 05.11.2021 року та №15/12 від 15.12.2021 року, в яких просив повернути попередню оплату в розмірі 84 240,00 грн.

Відповідач відповіді на вищевказані листи - вимоги не надав, суму попередньої оплати не повернув, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 84 240,00 грн. попередньої оплати та 228,49 грн. трьох процентів річних.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб про поставку товару, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, а позивач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань із поставки товару, позивач звернувся до відповідача з листами вимогами №05/11 від 05.11.2021 року та №15/12 від 15.12.2021 року щодо повернення попередньої оплати в розмірі 84 240,00 грн.

Відповідач лист вимогу №15/12 від 15.12.2021 року отримав 22 грудня 2021 року, що підтверджується трекінгом Укрпошти, копія якого долучена до матеріалів справи, проте відповіді не надав, попередню оплату позивачу не повернув.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б факт поставки товару відповідачем позивачу на суму 84 240,00 грн. або повернення попередньої оплати, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 84 240,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 228,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

17 грудня 2021 року позивач направив на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, лист вимогу №15/12 від 15.12.2021 року.

Згідно із відомостями інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", поштове повідомлення зі штрих - кодовим ідентифікатором №0317911634779 було отримано відповідачем 22 грудня 2021 року, тому відповідач повинен був повернути попередню оплату позивачу не пізніше 29 грудня 2021 року.

Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 30.12.2021 року до 31.01.2022 року (33 дні), від суми 84 240,00 грн., становлять 228,49 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 4 ст. 180, ст. 181, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ч. 5 ст. 254, ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 538, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 639, ч. 1 ст. 641, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позово товариства з обмеженою відповідальністю "Дукор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юско" про стягнення заборгованості в сумі 84 468,49 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юско" (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 2, квартира 11, ідентифікаційний код 33584076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дукор" (03179, місто Київ, вулиця Брест Литовське шосе, будинок 8 А, ідентифікаційний код 39069054) 84 240,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок грн. 00 коп.) основного боргу; 228,49 грн. (двісті двадцять вісім грн. 49 коп.) трьох процентів річних; 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 17.10.2022 року.

Суддя С. Грабець