Рішення

від 17.10.2022 по справі 915/258/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 915/258/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом: Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213, код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі: Арбузинської селищної ради (пл. Центральна, буд. 18, смт. Арбузинка, Первомайський район, Миколаївська область, 55301, код ЄДРПОУ 04376653)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростгранкар`єр 2» (вул. Петровського, буд. 13, м. Миколаїв, 54003)

про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 72622,51 грн, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2022 Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №54/1-2585вих22 від 05.08.2022 в інтересах держави в особі Арбузинської селищної ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростгранкар`єр 2» заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 72622,51 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/258/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст..ст. 509, 530, 526, 629, 631, 640, 792 Цивільного кодексу України, ст. 96, 206 Земельного кодексу України, пп. 288.1-288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 13, 21, 24 Закону України «Про оренду землі» та мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати за землю за період з 01.10.2019 по 01.09.2021 в сумі 72622,51 грн, яка виникла на підставі Договору оренди землі від 01.10.2019. Заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачено.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/258/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 16.08.2022 відповідачеві надіслано за адресою: вул. Петровського, буд. 13, м. Миколаїв, 54003, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень, судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі Реєстр) автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Отже, забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2022 у справі № 915/258/22, у відповідності до положень Закону України Про доступ до судових рішень, оприлюднено 17.08.2022.

Відтак, господарським судом вжито всіх процесуальних заходів щодо забезпечення повідомлення сторін про час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.10.2019 між Кавунівською сільською радою (в подальшому за рішенням Арбузинської селищної ради №2 від 11.12.2020 реорганізовано шляхом приєднання до Арбузинської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростгранкар`єр 2» укладено договір оренди землі (далі Договір), за умовами п.п. 1, 2, 8

якого у користування товариства для комерційного використання строком на 10 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 4820381500:01:008:0009 площею 1,2961 га, розташовану за адресою: вул.. Елеваторна, 4в в селищі Кавуни Арбузинського (нині Первомайського) району Миколаївської області.

Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 04.03.2021 за №40879558.

Відповідно до п. 2.4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 841603,91 грн.

Відповідно до п. 9 Договору річна орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі, виходячи із ст. 288 Податкового кодексу України та становить 6 (шість) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Річна оренда плата становить 50496,23 грн.

За умовами п. 11 Договору орендна плата вносить до місцевого бюджету орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 38 Договору він набрав чинності з моменту підписання сторонами.

На вказаній земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд загальною площею 1246,7 м2, який згідно даних Державного реєстру прав на момент укладення договору перебував у власності ТОВ «Ростгранкар`єр 2» (реєстраційний запис №13229926 від 10.02.2016).

Додатковою угодою від 31.01.2022 до Договору останній розірвано за угодою сторін, про що до Державного реєстру речових прав внесено 18.02.2022 запис про припинення права оренди.

ТОВ «Ростгранкар`єр 2» має заборгованість по сплаті орендної плати за Договором за період з 01.10.2019 по 01.09.2021 в сумі 72622,51 грн.

Претензійні листи Арбузинської селищної ради від 24.09.2021 та від 21.01.2022 з розрахунком заборгованості відповідачем залишено без відповіді, заборгованість у добровільному порядку не сплачено.

Підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Арбузинської селищної ради стало невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо внесення орендної плати за землю.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 72622,51 грн.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов?язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов?язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об?єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов?язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

При вирішенні даної справи судом враховано наступне.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь -не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена ст.289 Податкового кодексу України, відповідно до якої для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 841603,91 грн.

Згідно зі ст.ст. 270, 286 Податкового кодексу України саме на орендаря покладено обов`язок самостійно обчислювати суму орендної плати виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації.

Статтею ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про оренду землі» в разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідачем наявність заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.10.2019 по 01.09.2021 в сумі 72622,51 грн не заперечено та не спростовано, доказів внесення орендної плати за вказаний період суду не надано.

Отже, позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого воно є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю та комунальне майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Несплата відповідачем орендної плати за використання землі грубо порушує економічні інтереси держави в особі Арбузинської селищної ради, оскільки спричиняє ненадходження коштів до місцевого бюджету, які могли б бути використані для досягнення мети і завдань місцевого самоврядування.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з п. «а» ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4820381500:01:008:0009 відноситься до комунальної власності та належить територіальній громаді в особі Арбузинської селищної ради.

За таких обставин право пред`явлення позову до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за землю належить Арбузинській селищній раді.

Плата за землю, яка є складовою податку на майно (ст. 265 Податкового кодексу України) відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення, у зв`язку з чим збитки за безоплатне використання земельної ділянки у вигляді неотриманої орендної плати за землю підлягають перерахуванню на рахунок Арбузинської селищної ради, в межах території якої розташована спірна земельна ділянка.

Зі змісту положень ст. 53 ПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Арбузинською селищною радою, за наявного порушення інтересів держави, заходів до стягнення заборгованості зі сплати орендної плати не вжито.

Первомайською окружною прокуратурою листом від 09.02.2022 повідомлено Арбузинську селищну раду про вищевказане порушення законодавства.

Однак, згідно інформації Арбузинської селищної ради від 05.10.2021 та від 06.06.2022 у бюджеті органу місцевого самоврядування не передбачені витрати на сплату судового збору, у зв`язку з чим селищна рада не зверталась до суду з відповідним позовом.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку органу місцевого самоврядування, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади упродовж тривалого часу та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Арбузинської селищної ради.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного спору до господарського суду Миколаївською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №646 від 28.07.2022.

З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 2481,00 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростгранкар`єр 2» (вул. Петровського, буд. 13, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 39200719) до місцевого бюджету Арбузинської селищної ради на розрахунковий рахунок UA748999980334169812000014404 місцевого бюджету Арбузинської селищної ради, код одержувача 18010600, банк одержувача Казначейство України, заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 01.10.2019 в розмірі 72622,51 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростгранкар`єр 2» (вул. Петровського, буд. 13, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 39200719) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2481,00 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась за захистом інтересів держави: Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213, код ЄДРПОУ 02910048)

позивач: Арбузинська селищна рада (пл. Центральна, буд. 18, смт. Арбузинка, Первомайський район, Миколаївська область, 55301, код ЄДРПОУ 04376653)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростгранкар`єр 2» (вул. Петровського, буд. 13, м. Миколаїв, 54003).

Судове рішення складено та підписано судом 17.10.2022.

Суддя В.О.Ржепецький