Постанова

від 04.10.2022 по справі 909/720/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/720/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2021 (суддя Малєєва О. В.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Марко Р. І., Матущак О. І.)

у справі № 909/720/21

за позовом Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація "Смарагд Прикарпаття"

про визнання укладеними додаткових угод,

(у судове засідання представники сторін не з`явились)

ВСТУП. СУТЬ СПОРУ

1. Надвірнянська міська рада (далі - позивач, Надвірнянська міськрада), орендодавець, і Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація "Смарагд Прикарпаття" (далі - відповідач, ТОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття"), орендар, уклали договори оренди землі.

2. Перед закінченням строку дії цих договорів відповідач як орендар звернувся до позивача із заявою про поновлення цих договорів.

3. Позивач ці проєкти не погодив і зазначає про необхідність внесення змін в ці договори у зв`язку і зміною нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у зв`язку з чим звернувся в суд із відповідним позовом.

4. Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом під час касаційного розгляду цієї справи, стало таке:

Чи є обов`язковим для орендаря укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди землі, строк дії яких закінчився, у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельних ділянок?

Суди попередніх інстанцій дали негативну відповідь на поставлене питання. Верховний Суд з такими висновками погоджується з огляду на викладене нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про визнання укладеними додаткової угоди від 05.05.2021 № 3 про внесення змін до договору оренди землі від 24.04.2007 та додаткової угоди від 05.05.2021 № 3 про внесення змін до договору оренди землі від 06.12.2007, в редакції Надвірнянської міськради з викладенням умов вказаних додаткових угод.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 24.04.2007, який укладено між Надвірнянською міськрадою і ТОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття", відповідач як орендар, звернувся до позивача із заявою про поновлення цього договору. Надвірнянська міськрада 30.06.2017 прийняла рішення № 682-17/2017 про поновлення вказаного договору, але на змінених умовах - на строк 5 років (до 24.04.2022) з орендною платою в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

7. Аналогічна ситуація з продовженням договору оренди землі від 06.12.2007, який укладено між тими ж сторонами щодо іншої земельної ділянки. Строк договору був погоджений до 06.12.2017. На підставі звернення відповідача Надвірнянська міськрада 21.12.2017 прийняла рішення № 855-20/2017 про поновлення вказаного договору на змінених умовах - на строк 10 років (до 06.07.2027) з орендною платою в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

8. Позивач оформив додаткові угоди про поновлення зазначених договорів оренди землі та направив їх відповідачу. Проте, відповідач додаткові угоди не підписав, а також не направив протокол розбіжностей.

9. Позивач зазначає, що необхідність зміни розміру орендної плати обґрунтована умовами договорів оренди землі, приписами пунктів 7.15, 7.18, 8.1, 8.2 Положення про встановлення орендної плати за землю на території міста Надвірна (затвердженого рішенням Надвірнянської міськради від 21.12.2018 № 1294-29/2018) та статтями 13, 23 Закону України "Про оцінку земель". При визначенні розміру орендної плати позивач застосовував витяги з Державного земельного кадастру України від лютого 2021 року із відповідними кодами цільового призначення земельних ділянок.

10. На переконання позивача, за приписами статей 11, 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), обов`язок відповідача укласти спірні додаткові угоди випливає із акту цивільного законодавства, а саме з рішень Надвірнянської міськради про поновлення договору.

Короткий зміст судових рішень

11. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

12. Судові рішення мотивовані тим, що у спірних правовідносинах відповідач (орендар) не погодився на поновлення договорів оренди землі на запропонованих (змінених) позивачем (орендодавцем) умовах, що в силу приписів частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" мало наслідком припинення переважного права орендаря на укладення цих договорів на новий строк та припинення чинності договорів оренди у зв`язку з закінченням строку їх дії.

13. За таких обставин суди дійшли висновку про те, що укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди землі не є для відповідача обов`язковим в силу закону, оскільки врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору, могло мати місце за згодою сторін. Згода сторін мала би місце в тому випадку, коли ініціатором врегулювання розбіжностей буде орендар, який бажає поновити договір, але на інших, ніж запропонував орендодавець, умовах. Проте орендар на час вирішення цього спору з таким позовом не звернувся.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Надвірнянська міськрада подала касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

15. Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зазначає про застосування судами норм матеріального права, а саме: частини першої статті 654 ЦК України, частини другої статті 188 ГК України та частини першої статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17 та від 24.11.2021 у справі № 922/1197/21.

16. На переконання скаржника, в силу вимог наведених правових норм у відповідача як орендаря при зверненні до позивача як орендодавця із пропозицією про продовження дії договору оренди земельних ділянок є обов`язок надати проєкти додаткових угод, які б відповідали вимогам чинного законодавства і в тому числі вимогам прийнятого позивачем рішення щодо встановлення розміру ставки орендної плати за землю. Однак, в порушення зазначених законодавчих положень відповідач таких проєктів додаткових угод не надав.

17. При цьому скаржник наголошує на помилковому висновку судів попередніх інстанцій про те, що у спірній ситуації укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не є обов`язковим в силу закону, оскільки в договорах оренди сторони передбачили умову, за якою орендна плата на вимогу орендодавця підлягає обов`язковому перегляду і зміні внаслідок зміни ставок та порядку визначення сплати орендної плати за землі комунальної власності на території міста Надвірна.

18. Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 188 ГК України в поєднанні з частиною першою статті 654 ЦК України та частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" при зміні умов договорів оренди земельних ділянок в цілому та у випадку, коли орендар ухиляється від виконання вимог зазначених правових норм, а орендодавець ці вимоги виконує.

Позиція інших учасників справи

19. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві відповідач наголошує на помилковості доводів скаржника щодо наявності законодавчих підстав для зміни істотних умов договорів оренди у судовому порядку, оскільки відповідно до обставин справи, а також до власних позовних вимог позивач просив визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі, які на момент звернення до суду не були діючими в розумінні закону.

20. Відповідач зазначає, що внесення змін до умов договору оренди земельних ділянок та визнання факту укладення додаткових угод є різними вимогами, які не можна ототожнювати, а тому внесення таких змін не розглядалося судом, оскільки не було предметом спору і не стосувалося позовних вимог позивача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. 24.04.2007 між Надвірнянською міськрадою як орендодавцем і ТОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття" як орендарем укладений договір оренди землі (далі - договір-1) щодо користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2624010100:02:001:0501) площею 0,1630 га на вул. Марка Черемшини, 2 в м. Надвірна для обслуговування адмінбудинку (далі - земельна ділянка-1). Договір-1 зареєстровано 06.06.2007 за № 040630700090.

22. Умовами договору-1 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки-1 в розмірі 126 015,00 грн (пункт 5), строк дії договору - п`ять років (пункт 8), розмір орендної плати - 2 506,00 грн в рік з розрахунку 1,98 % від нормативної грошової оцінки землі (пункт 9).

23. Земельна ділянка-1 передана в оренду згідно з актом приймання-передачі від 06.06.2007.

24. Додатковою угодою від 13.09.2012 № 1 внесено зміни до договору-1, зокрема, визначено нормативну грошову оцінку землі в розмірі 151 964,90 грн, орендну плату встановлено в розмірі 4 559,00 грн в рік з розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

25. Додатковою угодою від 20.04.2015 № 2 внесено зміни до договору-1, зокрема, визначено нормативну грошову оцінку землі в розмірі 451 519,48 грн, орендну плату встановлено в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, узгоджено термін дії договору - до 24.04.2017.

26. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2021 за відповідачем зареєстроване речове право оренди земельної ділянки на підставі договору-1, строк дії - 24.04.2017 з правом пролонгації.

27. На підставі звернення відповідача про поновлення договору-1 Надвірнянська міськрада 30.06.2017 прийняла рішення № 628-17/2017 про поновлення з 24.04.2017 договору-1 зі зміненими умовами - на термін 5 років зі сплатою річної орендної плати в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі.

28. За зверненням Надвірнянської міськради були внесені зміни до відомостей ДЗК щодо земельної ділянки-1, враховуючи чинний наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (зі змінами), яким затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), вид використання земельних ділянок. Технічна документація для внесення змін до ДЗК не розроблялась.

29. Станом на 13.04.2021 нормативну грошову оцінку земельної ділянки-1 визначено в розмірі 659 361,66 грн (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.04.2021 № 505).

30. Станом на 23.05.2017 нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становила 217 439, 55 грн (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.05.2017 № 49/86-17).

31. Відповідач підготував проєкт додаткової угоди від 05.05.2021 № 3 до договору-1, в якому, зокрема, вказана нормативна грошова оцінка землі - 659 361,66 грн, термін дії договору - до 24.04.2022, орендна плата з 01.06.2021 - у річному розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі. Цей проєкт направлений відповідачу з листом від 05.05.2021 № 401/04-22/09.

32. Відповідач не погодився з визначеною нормативною грошовою оцінкою землі та розміром орендної плати та не підписав вказану додаткову угоду. З метою врегулювання розбіжностей відповідач до суду не звертався.

33. Також, 06.12.2007 між Надвірнянською міськрадою як орендодавцем і ТОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття" як орендарем був укладений договір оренди землі (далі - договір-2) щодо користування земельною ділянкою (кадастровий №2624010100:04:001:0184) площею 0,2642 га на вул. Марка Черемшини, 1 "А", 1 "В" в м. Надвірна для обслуговування будівель автомийки, приміщення автозаправочної станції та приміщення магазину по продажу автозапчастин (далі - земельна ділянка-2). Договір-2 зареєстровано 15.01.2008 за № 040830700129.

34. Умовами договору-2 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки-2 в розмірі 179 761,00 грн (пункт 5), строк дії договору - п`ять років (пункт 8), розмір орендної плати - 3 231,00 грн в рік з розрахунку 1,79 % від нормативної грошової оцінки землі (пункт 9).

35. Земельна ділянка-2 передана в оренду згідно з актом приймання-передачі від 15.01.2007.

36. Додатковою угодою від 01.03.2013 № 1 внесено зміни до договору-2, зокрема, сторони поновили договір на п`ять років, до 06.12.2017, змінили кадастровий номер земельної ділянки на 2624010100:04:001:0184, визначили нормативну грошову оцінку землі в розмірі 225 444,00 грн, орендну плату встановили в розмірі 6 764,00 грн в рік з розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

37. Додатковою угодою від 20.04.2015 № 2 внесено зміни до договору-2, зокрема, визначено нормативну грошову оцінку землі в розмірі 639 819,45 грн, орендну плату з 01.01.2015 встановлено в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, узгоджено термін дії договору - до 06.12.2017.

38. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2021 за відповідачем зареєстроване речове право оренди земельної ділянки на підставі договору-2, строк дії - 06.12.2017 з правом пролонгації.

39. На підставі звернення відповідача про поновлення договору-2 Надвірнянська міськрада 21.12.2017 прийняла рішення № 855-20/2017 про поновлення з 06.12.2017 договору-2 зі зміненими умовами - на строк 10 років зі сплатою річної орендної плати з 01.01.2018 в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі.

40. За зверненням Надвірнянської міськради були внесені зміни до відомостей ДЗК щодо земельної ділянки-2, враховуючи чинний наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (зі змінами), яким затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), вид використання земельних ділянок. Технічна документація для внесення змін до ДЗК не розроблялась.

41. Станом на 08.02.2021 та на 10.06.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки-2 визначена в розмірі 974 154,14 грн (витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2021 № 269, від 10.06.2021 №722).

42. Станом на 08.11.2017 нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становила 388 706,96 грн (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.11.2017 № 373/86-17).

43. Відповідач підготував проєкт додаткової угоди № 3 від 05.05.2021 до договору-2, в якому вказана нормативна грошова оцінка землі - 974 154,14 грн, термін дії договору - до 06.12.2027, орендна плата з 01.06.2021 - у річному розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. Цей проєкт направлений відповідачу з листом від 05.05.2021 № 401/04-22/09.

44. Відповідач не погодився з визначеною нормативною грошовою оцінкою землі та розміром орендної плати та не підписав вказану додаткову угоду. З метою врегулювання розбіжностей відповідач до суду не звертався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

45. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

46. Судові рішення у справі оскаржуються Надвірнянською міськрадою з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

47. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суди під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (пункт 15 цієї постанови).

48. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

49. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

50. Разом з тим в пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

51. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

52. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

53. Верховний Суд установив, що у справі № 910/7905/17, на постанову Верховного Суду від 16.04.2018 у якій посилається скаржник у касаційній скарзі, судами розглядалися вимоги приватного підприємства до міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати, з посиланням на приписи статей 632, 651 ЦК України, статті 288 Податкового кодексу України та статей 21, 23, 30 Закону України "Про оренду землі". Позовна заява у цій справі обґрунтована тим, що у зв`язку з прийняттям міською радою відповідного рішення, яким змінено розмір мінімальної орендної плати для даного виду землекористування з 10 % до 3,6 %, орендар на підставі підпункту 4.8 договору оренди має сплачувати орендну плату відповідно до нової (нижчої) орендної ставки.

54. Таким чином, у справі № 910/7905/17 вирішувалося питання про обов`язковість рішення органу місцевого самоврядування щодо розміру (ставки) орендної плати, яка визначається у відсотковому відношенні до бази оподаткування (бази для обрахування розміру орендної плати) і Верховний Суд, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі, зробив висновок про те, що у контексті спірних земельних правовідносин, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, а саме відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

55. При цьому, ключовою відмінністю правовідносин у наведеній постанові у порівнянні зі справою, яка переглядається, є звернення позивача з вимогами саме про внесення змін до діючого (чинного) договору оренди земельної ділянки.

56. Натомість у цій справі міська рада (орендар) звернулася до суду із вимогами про визнання укладеними додаткових угод про внесення змін до договорів оренди землі, строк дії яких, як установлено судами, закінчився і поновлення яких, у визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку не відбулось.

57. У іншій справі № 922/1197/21, на постанову Верховного Суду від 24.11.2021 у якій також посилається скаржник, предметом судового розгляду були вимоги товариства до міської ради про визнання незаконним і скасування рішення та визнання договору оренди землі поновленим.

58. Відповідаючи на сформульоване Верховним Судом у справі № 922/1197/21 ключове питання щодо дотримання позивачем (орендарем) передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та договором оренди процедури поновлення договору оренди землі, в частині строку звернення до орендодавця та надання проєкту додаткової угоди, Суд наголосив, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди, з обов`язковим долученням до такого звернення проєкту додаткової угоди.

59. Аналіз викладеного дає підстави стверджувати про те, що ключовою відмінністю правовідносин у наведеній справі № 922/1197/21 в порівнянні зі справою, яка переглядається, було встановлення судами обставин дотримання/недотримання позивачем (орендарем) як ініціатором поновлення договору оренди землі, передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та договором оренди процедури реалізації переважного права на поновлення такого договору в частині строку звернення до орендодавця та надання проєкту додаткової угоди.

60. Водночас, у справі, яка переглядається, суди виходили з того, що відповідач (орендар) навпаки не погодився на поновлення договорів оренди землі на запропонованих (змінених) позивачем (орендодавцем) умовах, що в силу частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" мало наслідком припинення переважного права орендаря на укладення цих договорів на новий строк, а відтак і припинення чинності договорів оренди у зв`язку з закінченням строку їх дії.

61. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також звертає увагу на те, що цитування у касаційній скарзі висновків Верховного Суду з постанови від 24.11.2021 у справі № 922/1197/21 (пункт 42 постанови) щодо неможливості завершення процедури поновлення договору оренди землі без укладення додаткової угоди до нього та в цілому зміст касаційної скарги свідчить про помилкове ототожнення скаржником, який є позивачем та орендодавцем у спірних правовідносинах, правового інституту укладення договору оренди землі на новий строк (внаслідок реалізації переважного права саме орендаря), врегульованого положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, та правового інституту внесення змін до такого договору, врегульованого, зокрема, Главою 53 ЦК України (статті 651-654).

62. Наведене вище дає підстави для висновку про те, що правовідносини у справах № 922/1197/21 і № 909/720/21 не є подібними, а тому посилання скаржника на цю постанову задля обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України також є безпідставним.

63. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах у справах № 910/7905/17, № 922/1197/21 не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

64. Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження з цієї підстави у відповідності до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України (Суд також звертає увагу, що у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

65. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

66. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

67. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).

68. Як зазначалося у пункті 14 цієї постанови, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 188 ГК України в поєднанні з частиною першою статті 654 ЦК України та частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" при зміні умов договорів оренди земельних ділянок в цілому та у випадку, коли орендар ухиляється від виконання вимог зазначених правових норм, а орендодавець ці вимоги виконує.

69. На переконання скаржника, у спірному випадку між сторонами склалась правовідносини, за яких орендар (відповідач) подав орендодавцю (позивачу) заяву про продовження дії договорів оренди землі, однак разом з цією заявою не надав примірники додаткових угод, які б відповідали нормам чинного законодавства та містили нові ставки орендної плати. У зв`язку з цим орендодавець направив орендарю проєкти нових додаткових угод, що відповідають вимогам чинного законодавства та містять нові ставки орендної плати, однак орендар зловживаючи своїм правом не підписав їх та продовжив користуватися цими земельними ділянками, оскільки на них розміщені об`єкти нерухомості, що належать орендарю на праві власності.

70. Водночас, за встановлених судами обставин у цій справі щодо непогодження відповідача (орендаря) на поновлення вказаних договорів оренди землі на змінених позивачем (орендодавцем) умовах, суди дійшли висновку про припинення переважного право орендаря на укладення договорів оренди відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (що є спеціальною нормою права, яка застосовується до спірних правовідносин переважно, зокрема, до загальних норм ЦК України).

71. В цій частині відповідні висновки судів попередніх інстанцій скаржником з підстав, визначених частиною другої статті 287 ГПК України, не спростовуються.

72. Зазначене свідчить, що у Верховного Суду немає підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування зазначених у касаційній скарзі норм саме за наведених скаржником умов та обставин. Тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не дає правових підстав для скасування судових рішень у цій справі.

73. При цьому, доводи скаржника в цій частині не узгоджуються (та /або суперечать) із викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 71-78), від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 (пункт 52), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункти 53-57).

74. Окрім цього, Верховний Суд зазначає, що норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Водночас, предмет регулювання статті 33 Закону "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за смислом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі (пункти 8.26, 8.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 № 143/591/20).

75. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

76. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

77. Інші доводи касаційної скарги, зокрема викладені у пунктах 16, 17 цієї постанови, Суд відхиляє, оскільки вони не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору та / або не підпадають під правове регулювання частини другої статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

79. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною Надвірнянської міськради, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

80. Доводи касаційної скарги позивача, в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

81. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 909/720/21 за касаційною скаргою Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі № 909/720/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Г. М. Мачульський