Рішення

від 06.10.2022 по справі 484/4661/20

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 2/484/782/22

Справа: 484/4661/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2022 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Закревського В.І.

секретар судового засідання - Фартушняк Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,

у відсутність сторін,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі- ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу і витребування земельної ділянки.

14.12.2021 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської обалсті було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено.

17.06.2022 року на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.12.2021 року у цивільній справі № 484/4661/20, задоволено. Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.12.2021 року ухвалене по цивільній справі № 484/4661/20 за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, скасовано. Справу призначено до розгляду.

25.08.2022 року ухвалою суду у якості позивача залучено Кам`яномостівську сільську раду Первомайського району Миколаївської області.

Позов обгрунтований тим, що 08 лютого 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру громадянину ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, земельну ділянку площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. 28 лютого 2019 року на підставі цього наказу державним реєстратором Благодатненської сільської ради Арбузинського району зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825485500:05:000:0107.

Проте ОСОБА_1 раніше вже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом отримання земельної ділянки державної власності того ж призначення площею 2 га в межах території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3523887600:02:000:5301 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2743/14-18-СГ від 30 травня 2018 року. Право власності на цю ділянку зареєстроване 31 травня 2018 року за №26474347.

Крім цього, в подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1-274 від 14.03.2019р., посвідченого державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Грушанською І.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №30691503. Тобто, ОСОБА_2 придбала вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені вище обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Посилаючись на те, що наказ прийнятий з порушенням норм земельного законодавства, а саме статей 116, 118, 121 ЗК, прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру №806/0/14-19-СГ від 08 лютого 2019 року, а також витребувати у ОСОБА_2 вказану земельну ділянку у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Прокурор в судовому засідання позовні вимоги уточнила в частині передачі земельної ділянки, а саме: просила передати спірну земельну ділянку у власність Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в іншій частині позовних вимог підтримала повністю.

Представник Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлено своє часно та належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Представник відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, проте, в матеріалах справи наявний відзив на позов, датований 19.02.2021 року, в якому предстаник просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу №806/0/14-19-СГ від 08 лютого 2019 року, вказуючи, що у Держгеокадастру не було підстав вважати, що ОСОБА_1 зловживає правом на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. Також, жодним нормативно-процесуальним актом не встановлено обов`язку та не визначено процедури, за якою орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, може перевіряти обставини щодо дійсності волевиявлення заявника та факт використання особою свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження проекту землеустрою в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Тобто, зазначений наказ прийнятий управлінням під впливом навмисного, цілеспрямованого введення в оману щодо фактів та обставин, які мають істотне значення та які вплинули на його прийняття. Крім того, для витребування земельної ділянки не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву із клопотанням про розгляд справи у його відсутність, просить рішення ухвалити на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Ознайомившись з позиціями сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗКУкраїни громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст. 116 ЗК України).

Частиною 6 ст. 118 ЗК України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

23.04.2018 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, звернулася із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, вказавши, що право на безоплатне отримання земельної ділянки не використовувалось. До заяви було додано кадастровий план земельної ділянки, копії паспорту та коду, посвідчення УБД ОСОБА_1 , а також довіреність.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.05.2018 року №11-2107/14-18-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 30.05.2018 року № 11-2743/14-18-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3523887600:02:000:5301 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 було зареєстровано 31.05.2018 року за номером № 26474347 та в подальшому земельна ділянка була відчужена третій особі відповідно до договору купівлі-продажу № 3701 від 07.08.2018 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.04.2020 року.

Законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок.

Відповідно до пункту 14 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються, серед інших, пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо).

Тобто, учасники бойових дій мають пріоритетне (першочергове), а не додаткове право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження своїх тверджень про те, що йому не було відомо про отримання у власність такої земельної ділянки, зокрема, що ОСОБА_3 як довірена особа, діяла не в його інтересах та поза його волею, вийшла за межі повноважень, вказаних у довіреності, зловживала своїми правами, вчиняла дії після закінчення строку дії довіреності або така довіреність була скасована довірителем.

Таким чином, ОСОБА_1 з отриманням вищевказаної земельної ділянки у Кіровоградській області у власність використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

16.11.2018р. ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, вказавши, що право на безоплатне отримання земельної ділянки не використовувалось. До заяви було додано копію картки місцязнаходження земельної ділянки, копії паспорту та коду ОСОБА_1 .

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.11.2018 року №8027/0/14-18-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.02.2019 року №806/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4825485500:05:000:0107 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської обалсті.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 було зареєстровано 28.02.2019 року за номером №30563338 та в подальшому земельна ділянка була відчужена відповідно до договору купівлі-продажу № 1-274, посвідченого 14.03.2019 року нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Грушанською І.В., продана ОСОБА_2 ..

Тобто, на момент видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказу № 806/0/14-19-СГ від 08.02.2019 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 4825485500:05:000:0107, ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, набувши 31.05.2018 року право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3523887600:02:000:5301 в Кіровоградській області.

Згідно з ст.ст. 13-14 Конституції України, земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони з об`єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Частиною 1 статті 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

При цьому ст. 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав на його майно за іншими особами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту.

Отже, оскільки вказана земельна ділянка вибула з власності поза волею власника, тому може бути витребувана у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача.

При цьому, суд згідно положень статті 17 Закону Українивід 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом обставини, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України № 1423-ІХ від 28.04.2021 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набрав чинності з 27.05.2021 року, доповнено розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24, якотрим передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності , розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки , що вважаються комунальною власності територіальних громад сіл, селищ, міст, право державної власності на які зереєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до цього пункту, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки , переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, з 27.05.2021 року землі для особистого селянського господарства за межами населених пунктів перейшли у комунальну власність та право розпорядження ними перейшло до повноважень відповідних сільских, селищних , міських рад.

Оскільки на час набуття чинності змінами у Перехідні положення Земельного кодексу України спірна земельна ділянка була передана у приватну власність, в силу чого речове право на неї за державою не було зареєстровано, то фактично її ропорядником є територіальна громада в особі Кам`яномостівської сільської ради територіальної громади Первомайського району Миколаївської області на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 719-р.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №806/0/14-19-СГ від 08.02.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (кондикційний позов).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Водночас, відповідно до загального правила статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача за частиною 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну ділянку на підставі наказу органу, уповноваженого на передачу у приватну власність земель державної власності, тобто на підставі акту органу державної влади, спрямованого на виникнення у сторін прав та обов`язків.

Отже, між сторонами виникли юридичні відносини, які зумовили набуття відповідачем права власності на спірну ділянку, що не відповідає умовам застосування статей 387, 388 ЦК України.

Крім того, передача землі у власність ОСОБА_1 стала наслідком повідомлення ним завідомо неправдивих відомостей про те, що право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним раніше не використане. Ці обставини свідчать про недобросовісність набувача, що також унеможливлює застосування правил статті 388 ЦК України.

Оскільки спірні правовідносини виникли безпосередньо між власником майна та його володільцем, суд вважає, що ОСОБА_1 , набувши спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави, тобто всупереч вимогам статтей 116 та 121 ЗК України, зобов`язаний повернути її законному власнику за правилами частини 1 статті 1212 ЦК України.

Така кваліфікація спірних правовідносин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 2 березня 2016 року у справі №6-3090цс15, постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 310/5835/13-ц та інш.

Висновок про безпідставне (незаконне) набуття земельної ділянки ґрунтується на незаконності наказу ГУ Держгеокадастру від 08 лютого 2019 року. За такого вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 08 лютого 2019 року №806/0/14-19-СГ зумовлює відновлення володіння відповідною земельною ділянкою та є нерозривно пов`язаною з вимогою про повернення нерухомого майна.

Відповідно до положень статті 194 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, статей 2, 6, 9 Закону "Про державний земельний кадастр" ГУ Держгеокадастру під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлений можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог частини 4 статті 116 ЗК (постанова Верховного Суду (КГС) від 5 грудня 2020 року у справі № 911/827/19).

Отже, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконним та скасування рішення уповноваженого органу державної влади, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності, відповідає положенням статей 16, 21 ЦК та правовій позиції Верховного Суду, яку викладено в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.

На момент виникнення спірних правовіднисин Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області мало право розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення, однак не здійснювало своїх повноважень, як власник земель сільськогосподарського призначення, щодо захисту порушених прав.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка перейшла у комунальну власність , отже, первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є Кам`яномостівська сільська територіальна громада Первомайського району Миколаївської області.

З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, який є одним зі відповідачів, незаконних рішень, у справі за клопотанням прокурора було залучено у якості позивача Кам`яномостівську сільську раду Первомайського району Миколаївської області.

Внаслідок незаконного розпорядження землею порушуються і суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, і положення законодавства України, щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку представляє загрозу належному виконанню державної програми забезпечення земельними ділянками учасників АТО та інших пільгових категорій населення, а також призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі.

Звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельної ділянки, що незаперечно становить суспільний інтерес.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 12, 81, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки- задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №806/0/14-19-СГ від 08.02.2019 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку кадастровий номер 4825485500:05:000:0107 площею 2 га, розташовану в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Витребувати у ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у власність Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4825485500:05:000:0107 площею 2 га, розташовану в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 39825404, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, р/р UA 748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору по 1401 (одній тисячі чотириста одній) грн. 33 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про сторін:

Позивач - Первомайська окружна прокуратура Миколаївської області, адреса: вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ Миколаївської області, 55213; ЄДРПОУ 02910048.

Позивач - Кам`яномостівська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, адреса: вул. Заводська, 1, с-ще Кам`яний Міст первомайського району Миколаївської області, 55232.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, адреса: проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034; ЄДРПОУ 39825404.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ: