Постанова

від 14.10.2022 по справі 120/8624/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8624/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним, так як на сьогодні саме Фермерське господарство «АГРО 2», а не фізична особа ОСОБА_1 , використовує на умовах оренди земельні ділянки, що надані фізичній особі ОСОБА_1 , який є засновником та учасником Фермерського господарство «АГРО 2», з цільовим призначенням для цих земельних ділянок: «для ведення фермерського господарства», а тому саме Фермерського господарство «АГРО 2» здійснює права Орендаря за договором оренди. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2022 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення головного управління ДПС у Вінницькій області форми «Ф» від 17.03.2021 за №102015 - 2409-0228.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Зазначає, що ані ЗУ «Про фермерське господарство», ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено автоматичного виникнення у фермерського господарства права володіння та використання земельними ділянками, які набуваються його членами. Тому перехід від члена фермерського господарства до такого господарства як юридичної особи права володіння та/або користування земельною ділянкою має відбуватись в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України. Той факт, що використання земельної ділянки відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як постійного користувача земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати плату за земельні ділянки.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, 05.03.2012 між позивачем та Іллінецькою районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Ящука Володимира Миколайовича укладено договір оренди землі, згідно яким позивачеві передавалась в оренду земельна ділянка загальною площею 47,4812 га ріллі, кадастровий номер 0521281200:02:000:0276. Договір оренди землі укладено строком на 5 років.

28.08.2012 Рішенням №1 позивачем на орендованих земельних ділянках створено та зареєстровано Фермерське господарство "Агро 2" (код ЄДРПОУ 38046193), номер реєстраційного запису 11521020000000703.

Відповідно до додаткової угоди №188 від 22.05.2017 до договору оренди землі від 05.03.2012 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області в особі начальника Козака Ю.В. (Орендодавець) та ОСОБА_1 змінено умови договору.

17.03.2021 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №102015-2409-0228, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 76627,04 грн.

12.05.2021 позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням звернувся зі скаргою до ДПС України. ДПС України за наслідками розгляду вказаної скарги рішенням від 01.07.2021 за №5180/С/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги залишила без змін спірне податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення відповідач керувався правовими нормами, які не підлягають до застосування по спірних правовідносин, зокрема, позивачеві визначений платіж - орендна плата з фізичних осіб, але згідно положень ПК України, які регулюють справляння саме земельного податку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК термінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Правовідносини щодо регулювання питань плати за землю визначені у ст. 269 - 289 ПК України.

У відповідності до вимог ст. 270, 271 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ст. 286 ПК України визначений порядок обчислення плати за землю, згідно якого підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Так, правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відтак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, Закон №973-IV при цьому не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Судом встановлено, що хоча земельна ділянка станом на 2021 рік перебувала у фактичному користуванні фермерського господарства «АГРО 2», позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки цьому фермерському господарству як землекористувачу.

Оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерського господарства «АГРО 2» не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату.

При цьому, не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата фермерським господарством «АГРО 2" орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ПК, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК. Статтею 2 ПК встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19, від 12.05.2022 у справі №120/2868/19-а.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з тим, що саме на позивача відповідно до пункту 288.2 ст. 288 ПК України покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.