Рішення

від 18.10.2022 по справі 182/2371/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2371/22

Провадження № 2/0182/1971/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.10.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Багрової А.Г., за участю секретаря судового засідання Снєгульської В.М.

розглянув у підготовчому судовому засіданні у м. Нікополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Заяви по суті справи:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . За життя батько заповіту не залишив. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,8300 га з кадастровим номером 1222983900:01:010:0354 та житловий будинок, який побудований до 1992 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім нього, спадкоємцем першої черги за законом є його рідний брат ОСОБА_2 , який від спадщини після смерті батька відмовився на його користь. На земельну ділянку площею 2,8300 га з кадастровим номером 1222983900:01:010:0354 він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька. Однак він позбавлений можливості оформити свої спадкові права після смерті батька на житловий будинок, оскільки батько збудував його на відведеній для забудови ділянці у 1975-80 роках, проте за життя на оформив право власності на нього. Враховуючи, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок, він вимушений звертатися до суду та просить визнати за ним право власності на житловий будинок, який побудований до 1992 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-5).

Від позивача надійшла заява, у якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить справу розглянути за його відсутності (а.с.33).

Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно заяви, відповідач позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити в повному обсязі (а.с.34)

Інших заяв та клопотань учасниками справи не подавалось.

Процесуальні дії у справі.

28.07.202 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження (а.с.30).

28.07.2022 року постановлено ухвалу, якою витребувано у приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Журба Р.В. належним чином завірену копію спадкової справи №91/2021(а.с.31).

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, то суд вважає доцільним за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, що відповідає положенням ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.8)

Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,8300 га з кадастровим номером 1222983900:01:010:0354 та житловий будинок, який побудований до 1992 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом є рідні діти ОСОБА_4 - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а.с.10,36).

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Журба Р.В. відкрито спадкову справу №91/2021 (а.с.38-53).

Із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк до нотаріуса звернувся позивач ОСОБА_1 (а.с.39)

ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини після смерті батька на користь ОСОБА_1 (а.мс.44 зворот)

ОСОБА_1 10.12.2021 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,8300 га з кадастровим номером 1222983900:01:010:0354 після смерті батька (а.с.47 зворот).

Постановою від 28.04.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючий документ на житловий будинок (а.с.50 зворот).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 22.10.1975 року отримав рішення №20 виконавчого комітету сільської ради депутатів трудящих ся „Про відведення під індивідуальне будівництво земельної ділянки площею 800 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (а.с.16).

29.10.1975 року виконавчим комітетом був затверджений проект забудови №346-3(а.с.14-15).

Згідно технічного паспорту житловий будинок та надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 були побудовані протягом 1977-1980 років (а.с.11-13).

Згідно довідки КП „НМБТІ від 09.12.2022 року №639 встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване(а.с.18).

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема,зазначено,що досамочинного будівництване належатьіндивідуальні (садибні)житлові будинки,садові,дачні будинки,господарські (присадибні)будівлі таспоруди,прибудови доних побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до05 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на індивідуальні житлові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спадковий житловий будинок був збудований спадкодавцем відповідно до чинного на час його будівництва законодавства, на відведеній для цього земельній ділянці, до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому померлий ОСОБА_3 набув статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.У той же час, відсутність реєстрації права власності спірного будинку позбавляє спадкоємця ОСОБА_1 можливості оформити належне йому право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,200, 206,263,265,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ „А загальною площею 61,9 кв.м. і житловою площею 37,8 кв.м., літньої кухні літ „Б, гаражу літ „В, сарай літ „Г, підвал літ „Д, сарай літ „Е, вбиральня літ „Ж, спорудження №1-4,І, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення до або через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 18.10.2022 року.

Дані про учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин РФ, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя: А. Г. Багрова