Рішення

від 07.10.2022 по справі 345/1367/22

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1367/22

Провадження № 2/345/579/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2022 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови Найди Андрія Михайловича, Калуської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови № 172-р від 30.06.2020 та рішення Калуської міської ради № 3427 від 27.08.2020 року, -

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 01.06.2017 між ним та Калуською міською радою був укладений Договір оренди землі, згідно якого отримав у користування земельну ділянку площею 0,0060 га, кадастровий номер 2610400000:08:003:0036, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право оренди було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 20.05.2020 через Центр надання адміністративних послуг Калуської міської ради відповідно до вимог Договору оренди землі та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» подано заяву про поновлення Договору оренди землі.

25.06.2020 Калуською міською радою було прийнято рішення № 3267 «Про продовження (поновлення) договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 », яким договір оренди було продовжено на 5 років. однак розпорядженням міського голови від 30.06.2020 року № 172-р було зупинено дію вказаного рішення міської ради у зв`язку з його невідповідністю рішенню Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 року «Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд». Також 27.08.2020 Калуською міською радою було прийнято рішення «Про припинення терміну дії договору оренди землі з гр. ОСОБА_1 ».

Позивач вважає, що розпорядження міського голови від 30.06.2020 року № 172-р та рішення Калуської міської ради № 3427 від 27.08.2020 року є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки оскаржувані рішення прийняті на основі рішення Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 року «Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд», яке є по своїй суті регуляторним актом та було прийняте з порушенням процедури, не було оприлюднено у засобах масової інформації, та відповідно є нечинним і не може бути підставою для прийняття інших рішень міської ради.

Позивач вказує, що прийняття відповідачем оскаржуваних рішень свідчить про порушення принципу належного врядування. З оспорюваного рішення вбачається, що Відповідач не вимагає повернення земельної ділянки, не повертає сплачену орендну плату, а пропонує змінити умови використання земельної ділянки з договору оренди землі на договір оренди елементів благоустрою.

Ухвалою суду від 03.06.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі, розгляд вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27.06.2022 відповідач Калуська міська рада надала відзив на позов, в якому зазначили про незгоду з позовними вимогами. Як зазначає відповідач міський голова видав оскаржуване Розпорядження № 172-р від 30.06.2022 в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом Калуської міської ради.

Також відповідач вказує, що позивачем не була дотримана процедура поновлення договору оренди, оскільки він звернувся із заявою про поновлення через Центр надання адміністративних послуг 20.05.2020, тобто менше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, що суперечить п. 8 договору оренди землі та вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, відповідач зазначив, що твердження позивача викладені у позові є безпідставними та необгрунтованими, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Таким чином, відповідач стверджує, що приймаючи рішення № 3427 від 27.08.2020, Калуська міська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не спростовано той факт, що розпорядження міського голови, яким було зупинено дію рішення Калуської міської ради № 3267 від 25.06.2020 є незаконним. Також відповідач вказує у відзиві, що у 14-денний термін після прийняття оскаржуваного розпорядження має бути скликана позачергова сесія , однак не надав жодних доказів, що така сесія відбувалася та на ній було розглянуте зупинене рішення міської ради. Відповідачами у відзиві не зазначено інших підстав для відмови у поновленні Договору оренди землі, в тому числі й порушення умов договору, несплата орендної плати. Відповідач не вимагає повернення землі, не повертає сплачену орендну плату. Також позивач визнав, що дійсно подав заяву про поновлення договору оренди землі 20.05.2020, тобто за 5 днів до закінчення строку дії договору, однак вказує, що відповідач неодноразово приймав рішення про поновлення аналогічних договорів оренди землі з порушенням визначених договором та законом строків з іншими орендарями.

Ухвалою від 14.09.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи в його відсутності. Позов підтримав у повному обсязі.

06.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання від Калуської міської ради за підписом міського голови Найди А.І. про розгляд справи без участі представника міської ради.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

01.06.2017 між Калуською міською радою та гр. ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі, згідно умов якого відповідач надав в оренду земельну ділянку площею 0,0060 га (кадастровий номер 2610400000:08:003:0036) в строкове платне користування для обслуговування тимчасового торгового павільйону № НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 строком до 25.05.2020 (а.с. 9-12).

ОСОБА_2 зареєстрував право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 23165387 від 30.10.2017 (а.с. 16).

20.05.2020 ОСОБА_2 через Центр надання адміністративних послуг звернувся до міської ради із заявою про продовження (поновлення) договору оренди земельної ділянки (а.с. 8).

Рішенням Калуської міської ради від 25.06.2020 №3267 «Про продовження (поновлення) договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 » вирішено продовжити (поновити) строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Калуською міською радою та ОСОБА_1 , терміном на 5 років (а.с. 13).

30.06.2020 міський голова м. Калуш видав розпорядження № 172-р «Про зупинення дії рішення Калуської міської ради від 25.06.2020 № 3267 «Про продовження (поновлення) договору оренди землі громадянину ОСОБА_2 », яким зупинено дію рішення Калуської міської ради від 25.06.2020 № № 3267 «Про продовження (поновлення) договору оренди землі громадянину ОСОБА_2 » у зв`язку з його невідповідністю рішенню Калуської міської ради від 31.08.2017 № 1021 «Про об`єкти комунальної власності для розміщення тимчасових споруд». Також даним рішенням вирішено скликати вісімдесяту позачергову сесію Калуської міської ради 14.07.2020 (а.с. 14).

31.08.2017 Калуська міська рада прийняла рішення N 1021 "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд", яким, зокрема, вирішила

- визначити окремі конструктивні елемент благоустрою міста об`єктами оренди для розміщення тимчасових споруд (кіоски, павільйони тощо) для провадження підприємницької діяльності;

- доручити Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша проводити укладення договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності строком до трьох років;

- власникам тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, розміщених на об`єктах комунальної власності, щодо яких закінчився строк договорів оренди земельних ділянок, за умови відповідності тимчасових споруд затвердженим архетипам, в місячний строк звернутися в Фонд комунальної власності територіальної громади м. Калуша для укладення договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста;

- власникам тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, розміщених на об`єктах комунальної власності, щодо яких не закінчився строк договорів оренди земельних ділянок, в місячний строк до закінчення договорів оренди звернутися в Фонд комунальної власності територіальної громади м. Калуша для укладення договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста за умови відповідності місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення та затвердженим архетипам (а.с. 37).

Оскаржуване розпорядження міського голови від 30.06.2020 № 172-р «Про зупинення дії рішення Калуської міської ради від 25.06.2020 № 3267 «Про продовження (поновлення) договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 та рішення Калуської міської ради № 3427 від 27.08.2020 про припинення терміну дії договору оренди землі з гр. ОСОБА_1 прийнято із посиланням на рішення Калуської міської ради N 1021 від 31.08.2017.

Зазначене рішення за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким встановлені норми права, оскільки воно розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, прийняте з метою визначення конструктивних елементів благоустрою міста об`єктами оренди та встановлення порядку оформлення договорів оренди конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд (кіоски, павільйони тощо) для провадження підприємницької діяльності.

У відповідності зі статтею 12 Закону N 1160-1V регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

З наведеними вище нормами Основного закону кореспондуються положення ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", в якому зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк ведення цих актів у дію.

Отже, законодавство безпосередньо пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.

Правові висновки про нечинність регуляторних актів, які прийняті із порушенням передбаченої законом процедури та не були офіційно оприлюднені у встановленому законом порядку, викладено у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі N 607/16095/15-а та від 04.05.2020 у справі N 809/276/18.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім того, як вбачається з відповіді Калуської міської ради від 07.08.2020 N 2633/02-18/01 на лист Державної регуляторної служби України від 15.07.2020 N 5006/0/20-20, в якому було зазначено про недотримання порядку прийняття рішення Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" як регуляторного акту, міська рада визнала порушення процедури прийняття вказаного рішення N 1021 від 31.08.2017, що має наслідком його нечинність, та підготувала проект рішення міської ради "Про внесення змін до рішення міської ради від 28.11.2019 N 2702 "Про план підготовки проектів регуляторних актів на 2020 рік" (а.с. 43).

Таким чином, враховуючи, що рішення Калуської міської ради N 1021 від 31.08.2017 не було оприлюднено у засобах масової інформації, що підтверджено відповіддю міської ради від 23.07.2020, суд вважає його нечинним і таким, що не може бути правовою підставою для прийняття інших рішень міської ради.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

В спірному випадку відповідач отримав право користування земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі від 01.06.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Положеннями ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частина 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у зв`язку з закінченням терміну, на який його укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі " визначено можливість поновлення договору оренди землі. При цьому з аналізу зазначеної статті вбачається, що право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша викладена у ч. ч. 1 - 5 зазначеної статті, друга - у ч. 6 цієї статті (правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 25.02.2015 у справі 6-219цс14).

В спірному випадку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" застосовується з урахуванням розділу IX "Перехідні положення", тобто поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Так, частинами першою - п`ятою вищезазначеної статті (в редакції, чинній на момент реалізації позивачем свого права на поновлення договору оренди) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, реалізація права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статі 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури.

Так, для визнання за орендарем права на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі N 3-312гс16 (911/1707/15) та від 10.04.2018 у справі N 594/376/17ц (N 14-65цс18)).

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Тобто, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією статтею саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач 20.05.2020 звернувся до відповідача Калуської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із заявою щодо продовження (поновлення) договору оренди земельної ділянки площею 0,0060 га для обслуговування тимчасового торгового павільйону АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Хоча заява про продовження (поновлення) договору оренди була подана ОСОБА_1 з порушенням визначених законодавством та договором строків, рішенням Калуської міської ради від 25.06.2020 № 3267 було вирішено продовжити (поновити) строк дії договору оренди земельної ділянки терміном на 5 років.

В пунктах 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому доборосовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися в першу чергу на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні ЄСПЛ від 01 червня 2006 року в справі "Федоренко проти України" зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У рішенні ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року в справі "Кривенький проти України" наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведеного, судом встановлено, що на підставі поданої позивачем заяви 25.06.2020 Калуська міська рада прийняла рішення № 3267, яким вирішила продовжити строк дії договору оренди з ОСОБА_1 терміном на 5 років, а також зобов`язано позивача подати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки на державну реєстрацію.

Тобто ОСОБА_1 мав законні сподівання, що міська рада підпише додаткову угоду про його поновлення, що матиме наслідком подальше користування позивачем земельною ділянкою згідно продовженого Договору оренди земельної ділянки.

Натомість через 5 днів 30.06.2020 міським головою було видано розпорядження про зупинення дії рішення Калуської міської ради від 25.06.2020 № 3267, яким продовжено (поновлено) договір оренди землі позивачу, а рішенням міської ради від 27.08.2020 № 3427 вирішено вважати припиненим укладений з позивачем договір оренди землі у зв`язку із закінченням терміну, на який його було укладено.

За наведеного суд приходить до висновку, що Калуська міська рада свідомо порушила принцип "належного урядування", оскільки спочатку вирішила продовжити (поновити) укладений із ОСОБА_1 договір оренди землі терміном на 5 років, а наступним рішенням вирішила вважати такий договір припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії.

Також відповідно до змісту оспорюваного розпорядження та рішення Калуської міської ради встановлено, що відповідач по справі не вимагає повернення земельної ділянки, не повертає позивачеві сплачену ним орендну плату, а просто пропонує змінити умови використання земельної ділянки з договору оренди землі на договір оренди елементів благоустрою, покликаючись при цьому на нечинне рішення № 1021 від 31.08.2017, що вказує на незаконність дій відповідача та неправомірність прийняття ним рішення про припинення терміну дії договору оренди землі з ОСОБА_1 та порушення його прав на подальше вільне користування орендованою земельною ділянкою у порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи те, що розпорядження міського голови м. Калуша № 172-р від 30.06.2020 року «Про зупинення дії рішення Калуської міської ради від 25.06.2020 року № 3267 «Про продовження (поновлення) договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 ». та рішення Калуської міської № 3427 від 27.08.2020 року «Про припинення терміну дії договору оренди землі з гр. ОСОБА_1 » прийняті, в тому числі, на підставі рішення міської ради N 1021 від 31.08.2017, яке є нечинним, з порушенням принципу належного врядування, та не може бути правовою підставою для прийняття інших рішень міської ради, порушують права та законні інтереси позивача, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови м. Калуша № 172-р від 30.06.2020 року «Про зупинення дії рішення Калуської міської ради від 25.06.2020 року № 3267 «Про продовження (поновлення) договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 ».

Визнати незаконним та скасувати рішення Калуської міської № 3427 від 27.08.2020 року «Про припинення терміну дії договору оренди землі з гр. ОСОБА_1 ».

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.10.2022.

Головуючий