Постанова

від 23.06.2022 по справі 910/12046/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2022 р. Справа№ 910/12046/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.06.2022 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 (повний текст підписано 23.11.2021)

у справі №910/12046/21 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратіо Карпет"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 406 287,50 грн.

В судовому засіданні 23.06.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратіо Карпет" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 406 287,50 грн., яка складається з: 308 396,00 грн. основного боргу, 43 841,75 грн. пені, 36 819,98 грн. інфляційних втрат та 17 229,77 грн. 3 % річних.

У обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №52.18-464 від 08.10.2018 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратіо Карпет" основний борг у сумі 308 396,00 грн., пеню у сумі 43 841,75 грн., інфляційні втрати у сумі 36 227,04 грн., 3 % річних у сумі 17 229,77 грн., судовий збір у сумі 6 085,42 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 4 992,70 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, його вартість сплатив частково - на суму 1 062 903,40 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень за період з 02.11.2018 по 24.11.2020 та копіями банківських довідок з рахунку позивача, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість в сумі 308 396,00 грн., про що також свідчать акти звіряння розрахунків станом на 01.01.2020;

-у даному випадку за порушення зобов`язання зі сплати товару, поставленого у лютому-серпні 2019, позивач нарахував пеню за період з 22.05.2019 по 22.05.2020, строк позовної давності якої спливає (відповідно) 22.05.2020 (за першою датою періоду для нарахування пені) та 22.05.2021 (за останньою датою періоду для нарахування пені).

Судом враховано, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення пені, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" з 02.04.2020 р. на строк дії карантину.

Зважаючи на те, що з позовом ТОВ "Ратіо Карпет" звернулось 22.07.2021 та те, що з 02.04.2020 строк позовної давності для стягнення пені у зв`язку з карантином був продовжений, то пеня, нарахована за період з 22.05.2019 по 22.05.2020 у сумі 43 841,75 грн., підлягає задоволенню;

- здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, суд дійшов висновку про стягнення 3 % річних у сумі 17 229,77 грн. та 36 227,04 грн. інфляційної складової, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки позивачем був застосований неправильний індекс інфляції за заявлений період;

- виходячи з принципу співмірності та розумності суми винагороди за адвокатські послуги, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, суд визнав за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ "Ратіо Карпет" на правничу допомогу з 41 600,00 грн. до 5 000,00 грн. та покласти їх разом із судовим збором у сумі 6 094,31 грн. на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України (у зв`язку із частковим задоволенням позову).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 10.12.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені у розмірі 43 841,75 грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні стягнення пені у повному розмірі.

Апелянт частково не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його необґрунтованим та таким, що винесене при неповному з`ясуванні обставин справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідач зазначав про пропуск позивачем строків позовної давності щодо стягнення пені за видатковими накладними від 19.02.2019 №0136, від 24.06.2019 №0022, від 30.07.2019 №0007, від 30.07.2019 №0008 та від 28.08.2019 №0003, та просив відмовити в позові в частині нарахування пені;

- від позивача не надходило жодної заяви про поновлення процесуальних строків, що було зумовлено запровадженням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19);

- незважаючи на карантинні обмеження, позивач мав змогу користуватись наданими йому процесуальними правами, при цьому не скористався ними;

- помилкове визначення судом того, що позовні вимоги про стягнення пені за вищевказаними видатковими накладними заявлені до закінчення строку позовної давності, потягло за собою неправомірне стягнення пені.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12046/21.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.01.2022 матеріали справи №910/12046/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді 10.01.2022 після виходу з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21, розгляд справи призначено на 24.02.2022.

Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання 24.02.2022 у справі №910/12046/21 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21 на 23.06.2022.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Повідомлення із копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 про призначення справи до розгляду на 23.06.2022, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси сторін, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 23.06.2022 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

22.06.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи 23.06.2022 у його відсутність.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи у його відсутність, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

08.10.2018 між ТОВ "Ратіо Карпет" (постачальник) та КП "Київпастранс" (покупець) був укладений договір поставки №52.18-464 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця конструкційні матеріали, а покупець сплатити за товар у визначеному асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1) до договору (п. 1.1 договору).

Сума цього договору визначається згідно зі специфікацією та становить 2 500 000,00 грн. з ПДВ (п. 3.1 договору). Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару (п. 4.1 договору).

Строк поставки товару установлено протягом строку дії договору (п. 5.1 договору). Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП "Київпастранс" (п. 5.2 договору). Поставка партії товару здійснюється не пізніше двох календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки. Порядок приймання-передачі товару наведений у додатку № 3, що є невід`ємною частиною договору (п. 5.5 договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за товар, який відповідає технічним та якісним характеристикам (п. 6.1.2 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 08.10.2019 включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час виконання цього договору (п. 11.1).

Специфікацією до договору сторони погодили найменування товару, його кількість та загальну вартість, що становить 2 500 000,00 грн., а у додатку № 3 - порядок приймання-передачі товару, зокрема, передача-приймання товару відбувається на складі покупця або його філій та відокремлених підрозділів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п. 1.4 додатку). Уповноважені представники обох сторін перевіряють відповідність товару вимогам договору, за результатами чого уповноважені представники сторін підписують накладну на товар (п. 1.4.1 додатку). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю та підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар (п. 1.5 додатку).

На виконання умов договору поставки, відповідно до видаткових накладних № 0244 від 16.10.2018, № 0331 від 20.12.2018, № 0136 від 25.04.2019, № 0117 від 25.04.2019, № 0119 від 25.04.2019, № 0015 від 27.05.2019, № 0016 від 27.05.2019, № 0003 від 04.06.2019, № 0022 від 24.06.2019, № 0007 від 30.07.2019, № 0008 від 30.07.2019, № 0002 від 28.08.2019, № 0003 від 28.08.2019, підписаних сторонами без зауважень, у період з 16.10.2018 по 28.08.2019, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 371 299,40 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, його вартість сплатив частково - на суму 1 062 903,40 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень за період з 02.11.2018 по 24.11.2020 та копіями банківських довідок з рахунку позивача. Судом встановлено, що у КП "Київпастранс" перед ТОВ "Ратіо Карпет" виникла заборгованість у сумі 308 396,00 грн., про що також свідчать акти звіряння розрахунків станом на 01.01.2020.

Місцевий господарський суд встановив, що за порушення зобов`язання зі сплати товару, поставленого у лютому-серпні 2019, позивач нарахував пеню за період з 22.05.2019 по 22.05.2020, строк позовної давності якої спливає (відповідно) 22.05.2020 (за першою датою періоду для нарахування пені) та 22.05.2021 (за останньою датою періоду для нарахування пені).

Судом враховано, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення пені, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" з 02.04.2020 р. на строк дії карантину.

За позицією суду, зважаючи, що з позовом ТОВ "Ратіо Карпет" звернулось 22.07.2021 та те, що з 02.04.2020 строк позовної давності для стягнення пені у зв`язку з карантином був продовжений, то пеня, нарахована за період з 22.05.2019 по 22.05.2020 у сумі 43 841,75 грн., підлягає задоволенню;

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, суд дійшов висновку про стягнення 3 % річних у сумі 17 229,77 грн. та 36 227,04 грн. інфляційної складової, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки позивачем був застосований неправильний індекс інфляції за заявлений період.

Виходячи з принципу співмірності та розумності суми винагороди за адвокатські послуги, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, суд визнав за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ "Ратіо Карпет" на правничу допомогу з 41 600,00 грн. до 5 000,00 грн. та покласти їх разом із судовим збором у сумі 6 094,31 грн. на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України (у зв`язку із частковим задоволенням позову).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Оскільки відповідачем не оскаржується в апеляційному порядку рішення суду в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, не вбачає підстав для перегляду рішення суду в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 43 841,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГПК України).

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК України.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 7.3 Договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" перебіг строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У відповідносі до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У даному випадку за порушення зобов`язання з оплати товару, поставленого у лютому-серпні 2019, позивач нарахував пеню за період з 22.05.2019 по 22.05.2020, строк позовної давності якої спливає (відповідно) 22.05.2020 (за першою датою періоду для нарахування пені) та 22.05.2021 (за останньою датою періоду для нарахування пені).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем зазначено про пропуск позивачем строків позовної давності щодо стягнення пені за видатковими накладними від 19.02.2019 №0136, від 24.06.2019 №0022, від 30.07.2019 №0007, від 30.07.2019 №0008 та від 28.08.2019 №0003, тому просив відмовити в позові в частині нарахування пені.

Виходячи з системного аналізу положень ст.ст.549, 611 ЦК України, ст.230 ГК України, статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, пеня нараховується та сплачується за прострочку платежу, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 7.3 Договору сторони погодили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від вартості поставленого в строк товару, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства про можливість нарахування та стягнення пені за порушення термінів оплати отриманого товару виходячи із вартості неоплаченого товару, а не поставленого товару.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторонами не узгоджено можливість нарахування пені та її розмір у відповідності до чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 43 841,75 грн. пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всіх обставин справи в частині заявленої позивачем вимоги щодо стягнення пені та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування заявлених вимог позивача в цій частині, а тому дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог в частині стягнення розміру пені.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/12046/21 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 43 841, 75 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратіо Карпет" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратіо Карпет" (29000, м. Хмельницький, вул. Прикордонників, буд. 1/2, ідентифікаційний код 40976202) 308 396, 00 грн. основного боргу, 36 227,04 грн. інфляційних втрат, 17 229,77 грн. З % річних, 5427,79 грн. судового збору за подання позовної заяви, 4 992,70 грн. витрат на правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратіо Карпет" (29000, м. Хмельницький, вул. Прикордонників, буд. 1/2, ідентифікаційний код 40976202) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) 3400, 65 грн. за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи №910/12046/21 повернути до Господарського міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 07.10.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко