Рішення

від 12.10.2022 по справі 905/108/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2022 Справа №905/108/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», с. Щурове, м.Лиман, Донецька область

про стягнення пені у сумі 6250,65грн, штрафу у сумі 5836,44грн, 3% річних у сумі 10173,42грн, інфляційних втрат у сумі 32724,33грн, всього 54984,84грн,

За участю:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», с. Щурове, м.Лиман, Донецька область, про стягнення пені у сумі 6250,65грн, штрафу у сумі 5836,44грн, 3% річних у сумі 10173,42грн, інфляційних втрат у сумі 32724,33грн, всього 54984,84грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем платежів за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, що стало підставою для нарахування штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Також позивач зазначає, що за порушення відповідачем строків сплати платежів за вказаною мировою угодою у справі №7/65 рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/1040/20 з відповідача було стягнуто 3% річних у сумі 41919,87грн, інфляційні витрати у сумі 114792,24грн та судовий збір у сумі 2350,68грн. Дане рішення суду виконано відповідачем частково, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості зі стягнутих за судовим рішенням у справі №905/1040/20 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.01.2022; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання було призначене на 10.02.2022 з подальшим відкладанням на 01.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлений особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану та тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежений доступ до приміщення суду.

Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, проведення судових засідань не вбачалось за можливе. Отже 01.03.2022 судове засідання у справі №905/108/22 не відбулось.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні. Наведені Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України відповідними законами.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України було рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Враховуючи зазначене, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу, зокрема у дистанційному режимі.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

З метою дотримання завдань господарського судочинства суд ухвалою від 22.08.2022 постановив призначити судове засідання у справі №905/108/22 на 27.09.2022 з подальшим оголошенням перерви до 12.10.2022.

З метою повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, враховуючи зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали від 27.09.2022 на електронні адреси сторін, засобами телефонного зв`язку та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України».

Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники учасників справи у судове засідання 12.10.2022 не з`явились; позивач розгляд справи просив здійснити за відсутності його представника.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

14.10.2010 між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Донецької філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ЗАТ «Горлівськтепломережа» (попередня назва відповідача, ПрАТ «Горлівськтепломережа») було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №10-141(10)Б, щодо поставки ЗАТ «Горлівськтепломережа» природного газу.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ у жовтні - грудні 2010 за договором №10-141(10)Б від 14.10.2010 рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2011 у справі №7/65, яке у встановленому порядку набрало законної сили, позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Донецької філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ЗАТ «Горлівськтепломережа» задоволено частково; стягнуто з ЗАТ «Горлівськтепломережа» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Донецької філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 1932582,76грн, 3% річних у розмірі 53347,69грн, інфляційні втрати у розмірі 205637,91грн, пеню у розмірі 220503,74грн, державне мито у розмірі 24457,51грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 226,35грн. Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 3531991,18грн суми основного боргу. У задоволенні вимог в залишковій частині відмовлено.

27.06.2012 Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу у справі №7/65, яка у встановленому порядку набрала законної сили, якою затверджено мирову угоду від 02.12.2010, укладену між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Донецької філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ЗАТ «Горлівськтепломережа», щодо основного боргу, який стягнуто рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2011 у справі №7/65 та на момент підписання цієї мирової угоди складав 833776,24грн, відповідно до графіку погашення заборгованості: червень 2012 - 6947,58грн, липень 2012 - травень 2022 рівними частинами по 6 948,14грн щомісячно.

Зі змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65 вбачається, що на момент підписання цієї мирової угоди ЗАТ «Горлівськтепломережа» повністю погашено пеню, інфляційні втрати, 3% річних, витрати зі сплати державного мита та інформаційно технічного забезпечення судового процесу, які стягнуто рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2011 у справі №7/65.

Згідно з п.3 вказаної мирової угоди, враховуючи вимоги п.2.6 ст.2 Закону України» Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання вказаного рішення в частині суми основного боргу, яка на момент підписання цієї мирової угоди становить 833776,24грн.

Боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.3 цієї мирової угоди, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті (п.4 мирової угоди).

Відповідно до п.11 мирової угоди, за невиконання умов цієї Мирової угоди Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За прострочення виконання зобов`язань, вказаних у п.4 цієї Мирової угоди, Боржник зобов`язується сплатити Стягувачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

На виконання умов мирової угоди від 02.12.2010, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, ЗАТ «Горлівськтепломережа» сплачено на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Донецької філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» платежі за період червень 2012 - липень 2014 у загальному розмірі 180651,08грн.

Оскільки відповідачем не сплачено платежі за період серпень 2014 - лютий 2020 у загальному розмірі 465525,38грн згідно мирової угоди від 02.12.2010, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача 156712,11грн, з яких: 114792,24грн - інфляційні втрати, нараховані за період травень 2017 - березень 2020, 41919,87грн - 3% річних, нараховані за період з 30.05.2017 по 29.05.2020.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/1040/20 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено; стягнуто з ПрАТ «Горлівськтепломережа» інфляційні втрати у сумі 114792,24грн нараховані за період травень 2017 - березень 2020, 3% річних у сумі 41919,87грн річних, нараховані за період з 30.05.2017 по 29.05.2020, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2350,68грн.

Вказане рішення Господарського суду набрало законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України. На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/1040/20 видано наказ №905/1040/20 від 09.09.2020.

Позивач зазначає, що у виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1040/20 від 09.09.2020 ПрАТ «Горлівськтепломережа» сплачено 5497,28грн. На підставі ст.534 Цивільного кодексу України позивач зарахував зі сплаченої суми (5497,28грн) судовий збір у розмірі 2350,68грн, решту суми у розмірі 3146,60грн зарахував у погашення боргу за рішенням у справі №905/1040/20. Таким чином, сума боргу за рішення суду у справі №905/1040/20 складає 153565,51грн.

Оскільки відповідачем не сплачено платежі за період червень 2020 - листопад 2021 у виконання мирової угоди від 02.12.2010, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, та не виконано рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/1040/20 в повному обсязі позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з даним позовом про стягнення з відповідача пені у сумі 6250,65грн, штрафу у розмірі 5836,44грн, 3% річних у сумі 10173,42грн, інфляційних втрат у сумі 32724,33грн, всього 54984,84грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як було зазначено правовідносини сторін у справі щодо поставки природного газу у жовтні - грудні 2010 були врегульовані договором про закупівлю природного газу за державні кошти №10-141(10)Б від 14.10.2010, внаслідок порушення умов якого рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2011 у справі №7/65 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1932582,76грн, 3% річних у розмірі 53347,69грн, інфляційні втрати у розмірі 205637,91грн, пеню у розмірі 220503,74грн, державне мито у розмірі 24457,51грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 226,35грн. Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 3531991,18грн суми основного боргу. У задоволенні вимог в залишковій частині відмовлено. В подальшому щодо залишку боргу у розмірі 833776,24грн, який існував станом на 02.12.2010, між сторонами у справі укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65. Вказані судові акти набрали законної сили та обставини, які ними встановлені, не потребують доказування в силу положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у передбачені мировою угодою строки був зобов`язаний сплатити суму основного боргу за переданий природний газ. В разі невиконання цього грошового зобов`язання в розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України відповідач є боржником, що прострочив його виконання.

Обставини справи свідчать, що на виконання мирової угоди від 02.12.2010, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, за встановленим графіком у період червень 2012 - липень 2014 відповідачем здійснено платежі у загальному розмірі 180651,08грн.

Проте, починаючи з серпня 2014, відповідачем припинено здійснення платежів, внаслідок чого у відповідача станом на 30.11.2021 утворилась заборгованість у розмірі 611125,16грн. Заперечень щодо цих обставин відповідачем не надано.

За змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем нарахована пеня за зобов`язаннями відповідача по виконанню мирової угоди за встановленим графіком з червня 2020 по листопад 2021 року (щомісячна сума оплати за графіком становить 6948,14грн), загальний період нарахування пені: з 28.12.2020 по 27.12.2021 в загальній сумі 6250,65грн, та штраф в розмірі 7% за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 5836,44грн за зобов`язаннями відповідача по виконанню мирової угоди за встановленим графіком з листопада 2020 по жовтень 2021 (щомісячна сума оплати за графіком становить 6948,14грн).

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського процесуального кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій за приписами ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пеню нараховано позивачем на підставі п.11 мирової угоди, яким встановлено, що за невиконання умов цієї мирової угоди сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За прострочення виконання зобов`язань, вказаних у п.4 цієї мирової угоди, Боржник зобов`язується сплатити стягувачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині неправильного визначення початкових дат періодів нарахування за зобов`язаннями за грудень 2020, січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021, травень 2021, червень 2021, липень 2021, серпень 2021, вересень 2021, жовтень 2021 та листопад 2021.

Відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного в п.4 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, останнім днем виконання зобов`язань з погашення заборгованості за грудень 2020 є 31.12.2020, за січень 2021 29.01.2021, за лютий 2021 26.02.2021, за березень 2021 31.03.2021, за квітень 2021 30.04.2021, за травень 2021 31.05.2021, за червень 2021 30.06.2021, за липень 2021 30.07.2021, за серпень 2021 31.08.2021, за вересень 2021 30.09.2021, за жовтень 2021 29.10.2021 та за листопад 2021 30.11.2021, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 01.01.2021, 30.01.2021, 27.02.2021, 01.04.2021, 01.05.2021, 01.06.2021, 01.07.2021, 31.07.2021, 01.09.2021, 01.10.2021, 30.10.2021, 01.12.2021 відповідно

Здійснивши власний розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, за відповідні періоди, суд встановив, що пеня становить 6210,26грн з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6250,65грн, підлягають частковому задоволенню у розмірі 6210,26грн; у частині вимог про стягнення 40,39 грн пені позов задоволенню не підлягає.

Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині сплати суми основного боргу відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у п.4 мирової угоди, понад 30 днів, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу, а саме 5836,44грн, а отже і про їх задоволення.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 3264,11грн, нарахованих за зобов`язаннями відповідача з виконанню мирової угоди за встановленим графіком (щомісячна сума оплати за графіком становить 6948,14грн) за загальний період з 30.05.2020 по 27.12.2021 в сумі 3264,11грн та інфляційних втрат в сумі 11191,07грн за загальний період з квітня 2020 по листопад 2021, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16, правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16, згідно з якою інфляційні втрати та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 Цивільного кодексу України; внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, мирова угода не є договором в цивільному/господарському правовому розумінні та не є новацією в розумінні ст.604 Цивільного кодексу України, оскільки порядок її укладання та затвердження судом регламентовано нормами Господарського процесуального кодексу України, проте вона має на меті припинення спору на погоджених сторонами та затверджених судом умовах.

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом в постановах від 24.04.2018 у справі №904/8731/17, від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7, від 20.06.2018 у справі №913/869/14.

Мировою угодою від 02.12.2010, затвердженою ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, порядок розрахунків договором про закупівлю природного газу за державні кошти №10-141(10)Б від 14.10.2010 по інфляційним втратам та 3% річних, в т. ч. по періодам, які заявлені до стягнення, сторонами врегульовано не було, зобов`язання відповідача оплатити поставлений позивачем природний газ не було замінене на будь-яке інше зобов`язання, умов про припинення зобов`язань за договором мирова угода також не містить, отже, її укладання сторонами та затвердження судом не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди є методологічно та арифметично правильними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3264,11грн та інфляційних втрат у сумі 11191,07грн за порушення відповідачем зобов`язань по виконанню мирової угоди від 02.12.2010, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65 в частині своєчасної сплати заборгованості за встановленим графіком, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 6909,31грн, нарахованих за період з 30.05.2020 по 28.11.2021 та інфляційних втрат у сумі 21533,26грн за період з 01.04.2020 по 28.11.2021 на стягнуту за рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/1040/20 та несплачену відповідачем суму 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 153565,51грн, суд виходить з такого.

Як зазначалось, з огляду на несплату відповідачем платежів за період серпень 2014 - лютий 2020 у загальному розмірі 465525,38грн за мировою угодою від 02.12.2010, затвердженою ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2012 у справі №7/65, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача 156712,11грн, з яких: 114792,24грн - інфляційні втрати, нараховані за період травень 2017 - березень 2020, 41919,87грн - 3% річних, нараховані за період з 30.05.2017 по 29.05.2020.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/1040/20 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено; стягнуто з ПрАТ «Горлівськтепломережа» інфляційні втрати у сумі 114792,24грн нараховані за період травень 2017 - березень 2020, 3% річних у сумі 41919,87грн річних, нараховані за період з 30.05.2017 по 29.05.2020, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2350,68грн.

Вказане рішення набрало законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України. На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/1040/20 видано наказ №905/1040/20 від 09.09.2020.

Як зазначає позивач відповідач, ПрАТ «Горлівськтепломережа», у виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1040/20 від 09.09.2020 сплатив кошти у сумі 5497,28грн. На підставі ст.534 Цивільного кодексу України позивач зарахував зі сплаченої суми судовий збір у розмірі 2350,68грн, а решту суми у розмірі 3146,60грн зарахував у погашення боргу за рішенням суду у справі №905/1040/20. Нарахування 3% річних у сумі 6909,31грн та інфляційних втрат у сумі 21533,26грн здійснене позивачем на несплачені відповідачем стягнуті за рішенням суду інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 153565,51грн.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином законом встановлений обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ст.11 Цивільного кодексу України).

Системний аналіз положень ст.ст.11, 509, 625 Цивільного кодексу України дає підстави дійти висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати та сплатити 3% річних за невиконання зобов`язання не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст.509 цього кодексу, а є правовими наслідками порушення грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.3, 509, 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат і 3% річних здійснюється на суму основного боргу, а не на нараховані за попередній період інфляційні втрати і 3% річних. Стягнення 3% річних, інфляційних витрат є правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, а отже повторне нарахування на них інфляційних втрат та відсотків річних є подвійною мірою відповідальності.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

Слід вказати, що 3% річних, інфляційні витрати, судовий збір, що стягнуті за судовими рішеннями по справі №905/1040/20, не змінюють своєї правової природи, та не трансформуються в грошові зобов`язання, до яких можливо застосовування положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 6909,31грн та інфляційних втрат у сумі 21533,26 грн суд розцінює як безпідставні, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84453, Донецька область м. Лиман, с. Щурове, вул. Соборна, буд. 139, код ЄДРПОУ 03337007) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, код ЄДРПОУ 31301827) пеню у сумі 6210,26грн, штраф у сумі 5836,44грн, 3% річних у сумі 3264,11грн, інфляційні втрати у сумі 11191,07грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1094,11грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.10.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова