Рішення

від 13.10.2022 по справі 908/913/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/61/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2022 справа № 908/913/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/913/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авісметіз-Запоріжжя (бул. Т. Шевченка, буд. 6, м. Запоріжжя, 69037)

до відповідача комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (вул. Добролюбова, буд. 23-а, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 4143,22 грн.

Без виклику учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради 4143,22 грн., які складаються з: 2884,97 грн. основного боргу за договором № 500-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019, 237,83 грн. пені, 206,53 грн. 3% річних та 813,89 грн. інфляційних втрат. У прохальній частині позову позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 500-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019. За поясненнями позивача, 18.11.2019 сторонами підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф.ЕБ-3) та акт приймання виконаних робіт, строк оплати за якими сплив 16.01.2020, однак відповідач кошти за виконані робити не сплатив. Посилаючись на приписи ст. ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 837, 854, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 справу № 908/913/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/913/22, присвоєно справі номер провадження 18/61/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/913/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ухвали суду повноважному представнику позивача 05.07.2022, довідкою про доставку ухвали суду відповідачу в його електронний кабінет 29.06.2022 та розпискою про отримання представником відповідача ухвали суду 01.07.2022 нарочно.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 28.06.2022 у справі № 908/913/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/913/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці по 23.09.2022, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 13.10.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Авісметіз-Запоріжжя (Підрядником, позивачем у справі) та комунальним підприємством Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (Замовником, відповідачем у справі) 18.09.2019 укладений договір № 500-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик надати в порядку і на умовах цього Договору власними та залученими силами і засобами (в тому числі, але не виключно, з використанням наданих Замовником матеріалів), послуги код ДК 2015:021 45450000-6 поточний ремонт (Послуги на виконання поточного ремонту під`їзду № 1-2 житлового будинку № 74 по вул. Кустанайська у м. Запоріжжя (Часткова заміна проводки та арматури) в обумовлений цим Договором термін та з належною якістю в межах узгодженої договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об`єкт в експлуатацію.

За визначенням п. п. 2.1 Договору, ціна послуг за цим договором складає 2884 грн. 97 коп., у тому числі ПДВ - 480 грн. 83 коп.

Згідно з п. 4.1 Договору здача-приймання результатів надання послуг після їх закінчення здійснюється згідно з чинним порядком і оформлюється актом прийняття об`єкту в експлуатацію - актом виконаних робіт форми КБ-2в. Належним чином оформлені оригінали Актів КБ-2в з додатками і довідок КБ-3, передаються замовнику в трьох примірниках, після підписання та скріплення печаткою кожного їх примірника підрядником, із зазначенням в адресній частині реквізитів цього договору.

Оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаних замовником довідок та актів про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом 60 календарних днів після підписами вищезгаданих форм КБ-3, КБ-2в. Розрахунок вартості виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2в виконується підрядником згідно з вимогами державних стандартів України, узгодженої договірної ціни, кошторисної документації, фактично виконаних робіт і фактично використаних матеріалів. У разі порушення підрядником термінів надання замовнику актів КБ-2в, передбачених п. 5.4.3 договору, термін оплати таких послуг становить 60 (шістдесят) календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до акта КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та оригіналів актів КБ-2в, КБ-3 і податкових накладних.

Відповідно до п. 9.4 Договору, у випадку порушення замовником термінів оплати виконаних робіт згідно п. 4.1, він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов`язань.

Відповідно до п. 13.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12 2019 року, а в частині виконання фінансових зобов`язань до повного їх виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивач здійснив поточний ремонт обумовленого договором об`єкту, що підтверджується підписаними 18.11.2019 сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), а також актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

За поясненнями позивача, відповідач в строк до 16.01.2020 зобов`язаний був перерахувати на поточний рахунок позивача 2884,97 грн. за надані послуги, однак оплату не здійснив.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг поточного ремонту стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором № 500-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати вартості послуг з поточного ремонту визначено у 4.1 Договору протягом 60 календарних днів після підписами форм КБ-3, КБ-2в.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, вартість яких сторонами узгоджено підписанням сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) та акта приймання виконаних робіт від 18.11.2019, у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 2884,97 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості наданих послуг (виконаних робіт) є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18).

Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Таким чином, зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2884,97 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 237,83 грн. пені, 206,53 грн. 3% річних та 813,89 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 237,83 грн. пені заявлена на підставі п. 9.4 Договору, яким визначено відповідальність відповідача у випадку порушення термінів оплати виконаних робіт згідно п. 4.1 у вигляді пені в розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов`язань.

Пеня за період з 17.01.2020 до 23.04.2020 розраховується за ставкою 0,05%, а за період з 24.04.2020 по 17.07.2020 - в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у відповідний період, адже щоденна ставка, розрахована за вказаною формулою, є меншою за 0,05%.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 237,83 грн. пені, як і визначено позивачем.

Про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогою про стягнення пені відповідачем не заявлялось.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період з 17.01.2020 по 06.06.2022, виходячи із простроченої суми заборгованості 2884,97 грн., суд визнав розрахунок правильним, тому вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі 206,53 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: лютий 2020 року квітень 2022 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 813,89 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості виконаних робіт у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Стосовно розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного ТОВ Авісметіз-Запоріжжя (клієнтом) і Адвокатським об`єднанням Фінанси та право в особі керуючого партнера Ференця О.Є. договору про надання професійної правничої допомоги № 44/АМЗ від 03.12.2021, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з підготовки позовних матеріалів.

Відповідно до п. 2.1. цього договору розрахунок вартості професійної правничої допомоги розраховується Адвокатським об`єднанням виходячи із розміру встановленої мінімальної заробітної плати. За годину роботи адвоката по наданню професійної правничої допомоги встановлюється оплата в розмірі 1/6 від встановленої мінімальної заробітної плати; розмір якої встановлено на 1 січня календарного року. Станом на 01.01.2021, розмір мінімальної заробітної плати встановлено 6000,00 грн. Відповідно Адвокатським об`єднанням та Замовником погоджено вартість 1 (однієї) години роботи адвоката по договору в розмірі 1000 грн. Якщо при наданні професійної правничої допомоги по представництву Замовника в судових органах, судове засідання тривало менш 1 (однієї) години, оплата послуг здійснюється за повну годину.

На виконання вказаних умов договору, позивач та адвокатське об`єднання підписали Акт № 1 від 06.06.2022 надання-прийому професійних правничих послуг по Етапу 1, згідно якого загальний час наданої професійної правничої допомоги по Етапу 1 договору №44/АМЗ від 03.12.2021 складає 3 години.

До позову позивачем надано копії: договору № 44/АМЗ про надання професійної правничої допомоги від 03.12.2021, акта № 1 від 06.06.2022 до договору на суму 3000,00 грн., рахунку № 04АМЗ/06 від 06.06.2022 та платіжне доручення № 431 від 13.06.2022 на суму 3000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатського об`єднання Фінанси та право в особі керуючого партнера Ференця О.Є., а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ Авісметіз-Запоріжжяє витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не скористався правом, передбаченим ч. 5 ст. 126 ГПК України, та будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу суду не надав.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/913/22.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (вул. Добролюбова, буд. 23-а, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 22144952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Авісметіз-Запоріжжя (бул. Т. Шевченка, буд. 6, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код 35449872) 2884,97 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 97 коп.) основного боргу, 237,83 грн. (двісті тридцять сім грн. 83 коп.) пені, 206,53 грн. (двісті шість грн. 53 коп.) 3% річних, 813,89 грн. (вісімсот тринадцять грн. 89 коп.) інфляційних втрат, 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору та 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 18.10.2022.

Суддя В.В. Левкут