Рішення

від 04.10.2022 по справі 909/664/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/664/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", бульвар Лесі Українки, буд. 26,м. Київ,01133

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження 2011" площа Героїв, буд. 16, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості за договором на проведення проектних та вишукувальних робіт в сумі 211 482 грн 96 коп.

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження 2011"про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 211482,96грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 530, 549, 625, 837, 901 Цивільного кодексу України, статей 179, 193, 230, 231 Господарського кодексу України

Ухвалою Господарського Івано-Франківської області від 29.08.20022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №909/664/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження , призначено розгляд справи по суті на 04.10.2022 та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

В судове засідання учасники справи явки в судове засідання не забезпечили, причин неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, долученими до матеріалів справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник відповідача подав відзив, у якому просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28 серпня 2019 року між Івано-Франківською філією Державиного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження 2011» (далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір №1101/19 на проведення проектних та вишукувальних робіт (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (пп.1.1.) замовник (Відповідач) доручає виконавцю (Позивачу) здійснити розробку за завданням замовника (Відповідача) проектної або іншої технічної документації та (або) виконати вишукувальні роботи: Інженерно-геологічні вишукування території ТОВ «Відродження 2011» на площі Героїв, 16 в м. Калуші, і Замовник (Відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно п.6.1. Договір укладений на весь термін проектування і оплати проектувальної (вишукувальної) роботи і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.2.1. Договору, вартість проведення проектних (вишукувальних робіт) складає 130 616,40 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно п.2.2. Договору, проміжні платежі Замовник проводить по рахунках Виконавця на підставі пред`явлених актів передачі-приймання проектам (вишукувальних) робіт в міру готовності окремих етапів (розділів, частин) робіт.

Пунктом 2.3. Договору визначено зобов`язання Замовника здійснити оплату Виконавцю, а саме: кінцевий розрахунок за виконану роботу у строк не пізніше 7 днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони дійшли згоди, що факт приймання Замовником/Відповідачем робіт за Договором оформлюється підписанням Акту передачі-приймання про проектних (вишукувальних) робіт (п.п. 3.1.-3.5. Договору).

Сторонами складено Акт від 03.12.2019 року здавання-приймання проектно-вишукувальної продукції за договором №1101/19 від 28.08.2019 року, в якому вказано, що виконано І етапи, оплачено Замовником Виконавцю за І етап - 20 000,00 грн. та підлягаю до сплати Замовником Виконавцю за II етап - 110 616,40грн.

Оскільки роботи прийняті 03.12.2019 року, оплата робіт повинна бути проведена Відповідачем до 10.12.2019 року, але Відповідач кошти не сплатив, чим порушив зобов`язання по Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору за порушення строку розрахунку стягується пеня в розмірі подвійної облікової с НБУ від суми боргу за кожний прострочений день.

Позивач звертався до Відповідача з претензією від 17.01.2020 року за вих. №3/20, з вимогою сплатити заборгованість. Відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Відносини щодо підряду регламентовані Главою 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За приписами ст. 173 Господарського кодексу (далі - ГК) України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Ст.891 ЦК України визначено, що підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 202 ГК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Як встановлено судом, роботи на виконання проектних робіт були виконані позивачем за позовом у повному обсязі, про що між сторонами був складений відповідний акт виконаних робіт.

Отже, зазначений акт фіксує обставини приймання-передачі виконаних підрядником робіт за Договором №11011 від 28.08.2019року.

Разом з цим, жодних доказів оплати наданих послуг на суму 110616,40грн сторонами не подано та матеріали справи не містять.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача 8928,07 грн. 3% річних та 35032,09грн. інфляційних втрат.

Дослідивши розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період, суд встановив, що у ньому мають місце арифметичні помилки та провів власний розрахунок, відповідно до якого арифметично вірною і обґрунтованою є сума 8928,07 грн - 3% річних та 34597.90грн. інфляційних втрат.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних 8928,07грн. та 34597.90грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення, а в решті частини стягнення інфляційних втрат позов заявлено безпідставно, відтак, задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.4.3 Договору за порушення строку розрахунку стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний прострочений день.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 56906,40грн., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень ч. 4, 6 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Умовами п.4.3 договору встановлено, що у разі порушення відповідачем термінів розрахунків, він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення

Отже, у договорі не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений вимогами ч.6 ст.232 ГК України.

Щодо визначення строку позовної давності, із врахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, то судом враховується правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 18.01.2020р. у справі №910/17753/18, та згідно з яким відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст. 266, ч.2 ст. 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, право на позов щодо стягнення цієї пені виникло у позивача з 10.122019року та строк позовної давності щодо стягнення цієї пені сплинув10.05.2020р. З позовом до суду позивач звернувся 22.08.2022р., а відтак, позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені в сумі 56906,40 грн.

За таких обставин, із врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, господарський суд відмовляє позивачу у стягнені пені в сумі 56906,40 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження 2011" площа Героїв, буд. 16, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 код ЄДРПОУ 04653199 на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", бульвар Лесі Українки, буд. 26,м. Київ,01133 код ЄДРПОУ 37129949 -заборгованість за виконані роботи 110616,40грн., 34597,90грн. інфляційних втрат, 8928,07грн. 3% річних та 2312,14грн. судового збору.

Видати наказ.

В решта позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2022

Суддя Шкіндер П.А.