Рішення

від 18.10.2022 по справі 910/21877/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2022Справа № 910/21877/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21877/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Колісниця"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

30 грудня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Колісниця" (позивач) надійшла позовна заява № 24/12/21 від 24.12.2021 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 180 482,62 грн. (сто вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 62 копійки). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 6300,00 грн. (шість тисяч триста гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не забезпечив збереження прийнятого до перевезення вантажу, чим завдав позивачу збитків у розмірі 180 482,62 грн. Крім того позивачем понесені витрати на залучення експерта та проведення експертизи у розмірі 6300,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21877/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

15.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив.

30.03.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач вказує та надає підтвердження щодо отримання відзиву на позов 21.02.2022. Отже останнім днем строку на подання відповіді на відзив 28.02.2022.

Оскільки позивач скерував відповідь на відзив 16.03.2022 (5160003427361), суд не приймає її до розгляду, як таку, що подану до суду з порушенням встановленого судом строку, тоді як клопотання про продовження строку, встановленого судом для подання відповіді на відзив позивачем не подано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно- експедиторська компанія «Колісниця» (далі - позивач, Замовник) шляхом накладення електронного цифрового підпису направило Акціонерному товариству «Українська залізниця» (далі - відповідач, Перевізник) Заяву № 41685741/2020-04 від 04.03.2020 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

04.03.2020 відповідач направив позивачу Повідомлення № 45-41685741/2020-04, яким засвідчив прийняття від позивача Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, повідомив про присвоєння позивачу кодів відправника/одержувача 2228 та платника 2558075 з відкриттям особового рахунку 2558075 (далі - договір).

Згідно даного Повідомлення код платника 2558075 використовується для ідентифікації договірних відносин між Замовником та Перевізником як номер договору.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.4. договору надання послуг за ним може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Згідно з пунктом 1.5. договору він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом Замовника допускається укладення договору в паперовій формі.

Згідно з пунктом 1.10. договору останній є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1. договору.

Отже, договір між позивачем та відповідачем укладений 04.03.2020, в редакції, що оприлюднена 31.05.2020 на веб-сайті http://uz-ca.rgo.com, та яка вводиться в дію 01.07.2020. Договір не є припиненим.

Відповідно до накладної № 43705888 від 29.09.2021 між позивачем та відповідачем укладений договір перевезення вантажу пшениця у вагонах № 95217956 (маса нетто 69300 кг), № 95130803 (маса нетто 69100 кг), № 95262887 (маса нетто 68950 кг), № 53229100 (маса нетто 66700 кг), № 95136008 (маса нетто 70000 кг) зі станції відправлення Безпалівка Південної залізниці на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на адресу одержувача ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до накладної № 43705912 від 29.09.2021 між позивачем та відповідачем укладений договір перевезення вантажу пшениця у вагонах № 58553421 (маса нетто 70000 кг), № 95067153 (маса нетто 69300 кг) зі станції відправлення Безпалівка Південної залізниці на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на адресу одержувача ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до накладної № 43722396 від 01.10.2021 р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір перевезення вантажу пшениця у вагонах № 95186631 (маса нетто 68150 кг), № 95190815 (маса нетто 69850 кг), № 95152302 (маса нетто 68600 кг), № 95161550 (маса нетто 68100 кг) зі станції відправлення Безпалівка Південної залізниці на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на адресу одержувача ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до накладної № 43730860 від 01.10.2021 р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір перевезення вантажу пшениця у вагонах № 95158762 (маса нетто 68750 кг), № 95158937 (маса нетто 67500 кг), № 95120945 (маса нетто 69200 кг), № 95110466 (маса нетто 67750 кг), № 95121901 (маса нетто 69000 кг) зі станції відправлення Безпалівка Південної залізниці на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на адресу одержувача ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку залізниці при прийняті вантажу до перевезення та укладені договорів перевезення не було. Позивач вказує, що відповідач не скористався своїм правом, визначеним статтею 24 Статуту залізниць України, щодо перевірки кількості та маси переданого до перевезення вантажу та погодився з масою вантажу, визначеною відправником.

По прибутті вагонів з вантажем на станцію призначення Миколаїв-Вантажний та після їх одержання від залізниці одержувач ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» здійснив первинне переваження вагонів на брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача вантажу):

- вагон № 53229100 різниця в сторону зменшення на 3150 кг;

- вагон № 95120945 різниця в сторону зменшення на 12300 кг;

- вагон № 95186631 різниця в сторону зменшення на 3000 кг;

- вагон № 95067153 різниця в сторону зменшення на 4500 кг.

При цьому, при огляді нижніх розвантажувальних люків вагона № 53229Ц0 на передавальних коліях станції Миколаїв-Вантажний виявлені сліди доступу до вантажу - нещільне прилягання люків; при огляді нижніх розвантажувальних люків вагонів № 95186631, № 95120945 виявлені сліди доступу до вантажу - нещільне прилягання люків, сторонні предмети (мішковина).

Позивач у своєму позові зазначає, що виявити недостачу вантажу (невідповідність маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах) у вагоні, опломбованому запірно-пломбувальними пристроями (далі - ЗПП), можливо здійснити тільки шляхом зважування вагона на вагонних вагах, а не при візуальному огляді вагона під час його прийняття від залізниці одержувачем. Виявити стан вантажу всередині вагона можливо здійснити тільки після зняття з вагону ЗПП та відкриття верхніх завантажувальних люків. Переважування завантажених вагонів одержувачем на власних вагонних вагах після їх прийняття від залізниці є необхідною технологічною операцією для встановлення обставин невідповідності маси вантажу натурою з даними, вказаними у перевізному документі (накладній). Без переважування завантажених вагонів по брутто неможливо виявити недостачу маси вантажу.

Після встановлення вказаних вище обставин, одержувач вантажу у порядку статей 52. 129 Статуту залізниць України звернувся до начальника станції призначення Миколаїв- Вантажний з вимогами № 562 від 05.10.2021, № 563 від 05.10.2021, № 939 від 06.10.2021 про проведення комісійної перевірки вантажу у вагонах № 53229100, № 95120945, № 95186631, № 95067153 та складення комерційного акту. Одержувач також повідомив залізницю, що даним вагонам забезпечена цілодобова охорона, що унеможливлює доступ до них та втручання до вантажу сторонніх осіб.

Листами № 326/М від 05.10.2021, № 327 від 06.10.2021 станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу з посилання на приписи статті 52 Статуту залізниць України.

За твердженнями позивача станція призначення Миколаїв-Вантажний свідомо порушила приписи статей 52, 129 Статуту залізниць України, а саме комісійну перевірку та видачу вантажу у вагонах № 53229100, № 95120945, № 95186631, № 95067153 не зробила, комерційні акти про недостачу вантажу не склала.

На відмову у комісійній видачі вантажу, одержувач у порядку пункту 16 Правил складання актів подав начальнику дирекції залізничних перевезень скарги № 941 від 06.10.2021 та № 945 від 07.10.2021.

У відповідь на зазначені скарги надіслані листи Дирекції залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій від 07.10.2021 № ДН5- 07/691, № ДН5-07/693 про незадоволення скарг з посиланням на частину 1 статті 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 3 статті 310 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також Пам`ятки про подавання вагонів № 1704, № 1711.

У зв`язку з відмовою залізниці здійснити комісійну видачу вантажу позивач замовив у регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення експертизи, для участі в якій запрошувались представники станції Миколаїв-Вантажний (повідомлення № 950 від 08.10.2021), проте не з`явились.

08.10.2021 розпочато проведення експертизи регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області за результатами якої складені відповідні Акти експертизи, відповідно до пункту 6 яких завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона.

Відповідно до Акту експертизи № 120-1060/1 від 11.10.2021, щодо вагона № 53229100:

- при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено, що у вагоні з протилежної сторони від штурвалів, на середньому розвантажувальному бункері в нижній частині в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 60см, який частково затиснутий травою в щілинах видно зерна пшениці, в місці зазору є механічний вплив на бункер у вигляді вм`ятини та пошкодження гумового ущільнювача;

- при знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу «через завантажувальні люки, виявлено, що у вагоні на довжині близько 3,0м є конусоподібне поглиблення вантажу, між II (другим) та III (третім) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 1,00 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (з протилежної сторони від штурвалів), який має механічний вплив та зазор з зернами пшениці;

- експертом здійснено фотографування;

- візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу;

- після зважування вагона фактично виявилось, що маса нетто вантажу склала 63600 кг, що на 3100 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній №43705888.

Відповідно до Акту експертизи № 120-1060/2 від 11.10.2021 щодо вагона № 95120945:

- при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено, що у вагоні зі сторони штурвалів, на середньому розвантажувальному бункері в нижній частині в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено три зазори довжиною 10-25 см, які частково затиснуті травою в щілинах видно зерна пшениці, в місці найбільшого по розміру зазору є механічний вплив на бункер у вигляді подряпин свіжого походження, вигинання кришки люка та пошкодження гумового ущільнювача;

- при знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки виявлено, що у вагоні на довжині близько 6,5м є конусоподібне поглиблення вантажу, між ІІ(другим) та ІІІ(третім) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 2,00 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по всій ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має механічний вплив та зазори з затиснутими зернами пшениці;

- експертом здійснено фотографування;

- візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу;

- після зважування вагона фактично виявилось, що маса нетто вантажу склала 56800 кг, що на 12400 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 43730860.

Відповідно до Акту експертизи № 120-1060/3 від 11.10.2021 щодо вагона №95186631:

- при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено, що у вагоні зі сторони штурвалів, на середньому розвантажувальному бункері в місці прилягання кришки до корпусу бункера нижня частина по периметру задута монтажною піною свіжого походження, в нижній частині кута бункера виявлено зазор довжиною 30см, який має механічний вплив зі слідами подряпин, пошкодженням гумового ущільнювача, в зазорі видно затиснуті та роздавлені зерна пшениці;

- при знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки виявлено, що у вагоні на довжині близько 3,0м є конусоподібне поглиблення вантажу, між ІІ(другим) та ІІІ(третім) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 0,70 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має механічний вплив та зазор з зернами пшениці;

- експертом здійснено фотографування;

- візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу;

- після зважування вагона фактично виявилось, що маса нетто вантажу склала 65400 кг, що на 2750 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній № 43722396.

Відповідно до Аку експертизи № 120-1060 від 11.10.2021 щодо вагона № 95067153:

- при зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено, що у вагоні зі сторони штурвалів, на третьому розвантажувальному бункері від сходів в нижній частині кута в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 40см, в щілинах видно зерна пшениці, в місці зазору є механічний вплив на бункер у вигляді подряпин свіжого походження;

- при знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки виявлено, що у вагоні на довжині близько 4,0м є конусоподібне поглиблення вантажу, між ІІІ(третім) та ІУ(четвертим) люками від сходів є воронка (порожнеча) завглибшки візуально до 1,00 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смутою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік третього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має механічний вплив та зазор з зернами пшениці, І(перший) та ІІ(другий) люки від сходів мають рівну поверхню без заглиблень;

- експертом здійснено фотографування;

- візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу;

- після зважування вагона фактично виявилось, що маса нетто вантажу склала 64950 кг, що на 4350 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній №43705912.

Позивач зазначає, що з наведених вище обставин вбачається протиправне втручання до вагонів № 53229100, № 95120945, № 95186631, № 95067153 з вантажем сторонніх осіб під час його перевезення відповідачем, що призвело до недостачі маси вантажу. Дані вагони прибули на станцію призначення Миколаїв-Вантажний технічно несправними, що підтверджується Актами експертизи регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області.

Згідно листа-відповіді ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» від 17.12.2021 № 50.1-32/1209 для позивача зазначено, що згідно вимог технічних умов на вагони для зерна та ДСТУ 3851-99 (ТОСТ 30243.3-99) «Вагони хопери криті колії 1520 мм для сипких вантажів. Загальні технічні умови», всі розвантажувальні прилади мають забезпечувати щільне прилягання кришок до розвантажувальних отворів та повинні мати ущільнення розвантажувальних люків, яке запобігає просипанню вантажу. Тому вагони зі щілинами у розвантажувальному люку являються технічно несправними, та не повинні допускатися в експлуатацію, тому, що наявність щілин в розвантажувальних люках внаслідок їхнього пошкодження, призводить до втрати вантажу.

З огляду на вказане вище позивач зазначає, що несправність спірних вагонів у технічному відношенні не дозволяє схоронне транспортування вантажу, а відповідальність за недостачу вантажу покладається саме на відповідача, як перевізника, що зумовило звернення із даним позовом, у межах якого позивач просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу у загальному розмірі 180 482,62 грн та витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 6300,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Як встановлено у п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У п.п. 114, 115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Підпунктом б) п. 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред`явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Суд зазначає, що встановлені актами експертизи № 120-1060/1 від 11.10.2021, № 120-1060/2 від 11.10.2021, № 120-1060/3 від 11.10.2021 та № 120-1060 від 11.10.2021 обставини свідчать про пошкодження спірних вагонів з вантажем під час їх перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника.

У п. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.

Поряд з цим, пп. "А" п. 111 Статуту залізниць України складається з двох частин, де перша - передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (31111), без перевірки вантажу.

Як вбачається з указаних актів експертизи, на станцію призначення Миколаїв-Вантажний вагони № 53229100 (залізнична накладна № 43705888), № 95120945 (залізнична накладна № 43730860), № 95186631 (залізнична накладна № 43722396) та № 95067153 (залізнична накладна № 43705912) прибули технічно несправними (пошкодженими) і ці пошкодження виникли саме під час перевезення вантажу залізницею, оскільки на станції відправлення Безпалівка Південної залізниці вагони були у всіх відношеннях справні, підстав для відмови у користуванні ними та їх не допуску до перевезення не було, протилежного матеріалами справи не містять.

Відповідно до п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.

Відповідач прийняв переданий вантаж до перевезення у спірних вагонах без будь-яких зауважень до їх технічного чи комерційного стану. Вказане свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, а спірні вагони на станції відправлення були у технічно справному стані, проте на станцію призначення прибули з вантажем вже в технічно несправному стані.

Відповідно до п. 3.9 роз`яснень Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Враховуючи викладене, звільнити залізницю від відповідальності, у зв`язку з тим, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника не вбачається за можливе, оскільки спірні вагони прибули технічно пошкодженими.

Суд зазначає, що акти експертизи № 120-1060/1 від 11.10.2021, № 120-1060/2 від 11.10.2021, № 120-1060/3 від 11.10.2021 та № 120-1060 від 11.10.2021, складені експертом Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області Гончаренко С.В., суд приймає в якості належних та допустимих доказів в розумінні статей 73, 76, 77 ГПК України, на підставі яких є можливим встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі, у тому числі щодо технічної справності (несправності) спірних вагонів.

При цьому, друга частина пп. "А" п. 111 Статуту залізниць України взагалі не може бути застосована до правовідносин, що описані у даному позові, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.

Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.

Зернові вантажі, зокрема, пшениця, які перевозилися за накладними № 43705888, № 43730860, № 43722396 та № 43705912 не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.

Пунктом 23 Правил видачі вантажів передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Згідно з підпунктом "а" п. 129 Статуту залізниць України, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Виходячи з системного аналізу положень Статуту залізниць України та вищезазначених Правил видачі вантажів, отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону.

Відповідно до обставин справи, одержувач після виявлення недостачі вантажу та керуючись п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту залізниць України звернувся на станцію призначення Миколаїв-Вантажний із заявами щодо проведення комісійної перевірки та видачі вантажу у спірних вагонах.

Однак, відповідач в порушення п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту залізниць України комісійну перевірку та видачу вантажу не зробив, комерційний акт про недостачу вантажу у спірних вагонах не склав.

Отже, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується несправність вагонів № 53229100, № 95120945, № 95186631 та № 95067153, у технічному відношенні, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу, відповідальність за недостачу вантажу, який перевозився у вказаних вагонах покладається саме на відповідача як перевізника.

Суд зазначає, що факти нестачі за спірними перевезеннями підтверджені відповідними актами експертизи Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області.

Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Згідно довідки відправника вантажу № 15/12/21 від 16.12.2021 вартість 1 (однієї) метричної тони (1000 кг) вантажу пшениці, який переданий залізниці до перевезення у вагонах № 53229100, № 95120945, № 95186631, № 95067153 становить 8 500,00 грн з ПДВ.

У пункті 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 114, 115 Статуту вказані вище документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було зерно, норма природних втрат застосовується у розмірі 0,5% від маси вантажу.

Відповідно до матеріалів справи розрахунок суми відшкодування у вагоні № 53229100 (накладна № 43705888): маса недостачі вантажу у вагоні: 3100 кг; маса нетто вантажу у вагоні згідно накладної: 66700 кг; норма недостачі (0,5%): 66700 кг*0,5% = 333,50 кг; маса відповідальної недостачі з вини залізниці: 3100 кг - 333,50 кг = 2 766,50 кг; вартість недостачі вантажу становить: 2766,50 кг*8500,00 грн = 23 515,25 грн. Розрахунок суми відшкодування у вагоні № 95120945 (накладна № 43730860): маса недостачі вантажу у вагоні: 12400 кг; маса нетто вантажу у вагоні згідно накладної: 69200 кг; норма недостачі (0,5%): 69200 кг*0,5% = 346,00 кг; маса відповідальної недостачі з вини залізниці: 12400 кг - 346,00 кг = 12054.00 кг; вартість недостачі вантажу становить: 12054,00 кг*8500,00 грн = 102 459,00 грн. Розрахунок суми відшкодування у вагоні № 95186631 (накладна № 43722396): маса недостачі вантажу у вагоні: 2750 кг; маса нетто вантажу у вагоні згідно накладної: 68150 кг; норма недостачі (0,5%): 68150 кг*0,5% = 340,75 кг; маса відповідальної недостачі з вини залізниці: 2750 кг - 340,75 кг = 2409,25 кг; вартість недостачі вантажу становить: 2409,25 кг*8500,00 грн = 20 478,62 грн. Розрахунок суми відшкодування у вагоні № 95067153 (накладна № 43705912): маса недостачі вантажу у вагоні: 4350 кг; маса нетто вантажу у вагоні згідно накладної: 69300 кг; норма недостачі (0,5%): 69300 кг*0,5% - 346,50 кг; маса відповідальної недостачі з вини залізниці: 4350 кг - 346,50 кг = 4003,50 кг; вартість недостачі вантажу становить: 4003,50 кг*8500,00 грн = 34 029,75 грн.

Отже, загальна вартість недостачі вантажу у спірних вагонах № 53229100, № 95120945, № 95186631, № 95067153 загалом становить 180 482,62 грн.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 53229100, № 95120945, № 95186631, № 95067153, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи щодо встановлення кількості вантажу шляхом зважування та стану спірних вагонів, позивач надав заявку на проведення експертиз № 10/10/21 від 10.10.2021, рахунок на оплату № 120-1060 від 12.10.2021, акт приймання-передачі наданих послуг № 120-1060 від 13.10.2021, платіжне доручення про оплату послуг № 1224 від 13.10.2021 на суму 6300,00 грн.

Оскільки витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи, необхідної для розгляду даної справи належними і допустимими доказами підтверджені позивачем, з урахуванням того, що здійснення операції з переваження вантажу було необхідним для встановлення обсягу нестачі вантажу, витрати в сумі 6300,00 грн згідно з приписами ст.ст. 123, 127, 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а вказана вимога підлягає задоволенню судом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач в свою чергу наведених позивачем доводів не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу в розмірі 180 482,62 грн та витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи у розмірі 6300,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі грн покладаються на відповідача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2801,74 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код: 40075815; 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Колісниця" (ідентифікаційний код: 41685741; 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Каштанова, будинок 4-Б, офіс 29) вартість втраченого вантажу в розмірі 180 482,62 грн (сто вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 62 копійки), витрати, пов`язані із залученням експерта та проведення експертизи у розмірі 6300,00 грн (шість тисяч триста гривень 00 копійок) та судовий збір - 2801,74 грн (дві тисячі вісімсот одну гривню 74 копійки).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.10.2022р.

Суддя О.В. Котков