Рішення

від 12.10.2022 по справі 910/6225/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2022Справа № 910/6225/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех»

про стягнення 1925000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Скрипчук М.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» про стягнення 1925000,00 грн, з яких 1750000,00 грн попередньої оплати та 175000,00 грн штрафу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №525 від 19.07.2021 не поставив у встановлений строк позивачу товар (сміттєвоз Hidro-mak, 18 куб.м. на шасі MAN), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 1750000,00 грн, а також нарахований за непоставку товару штраф у сумі 175000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 відкрито провадження у справі №910/6225/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.08.2022, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2022.

02.09.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що враховуючи факт відсутності поставки товару позивачу, Договір поставки №525 від 19.07.2021 діє до повного його виконання, договір є чинним, жодною стороною не вчинено заходів щодо його розірвання або припинення.

06.09.2022 та 07.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.09.2022.

У підготовчому засіданні 21.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.10.2022.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2022 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 12.10.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.09.2022.

У судовому засіданні 12.10.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 між Приватним акціонерним товариством «Рівнеазот» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (постачальник) укладено Договір поставки №525, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю сміттєвоз Hidro-mak, 18 куб.м. на шасі MAN, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

У п. 2 Договору поставки №525 від 19.07.2021 визначено, що товаром є сміттєвоз Hidro-mak, 18 куб.м. на шасі MAN, ціною 3500000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №525 від 19.07.2021 загальна сума договору складає 3500000,00 грн.

Згідно з п. 3.2.1 Договору поставки №525 від 19.07.2021 покупець після підписання даного договору та виставлення рахунку здійснює попередню оплату у розмірі 50% вартості товару на протязі 5-ти банківських днів.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору поставки №525 від 19.07.2021 остаточний розрахунок проводиться за 3 дні до готовності товару до відвантаження, про що постачальник повідомляє письмово.

У п. 3.3 Договору поставки №525 від 19.07.2021 визначено, що оплату по договору може здійснювати уповноважена особа на підставі договору доручення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №525 від 19.07.2021 не поставив у встановлений строк позивачу товар (сміттєвоз Hidro-mak, 18 куб.м. на шасі MAN), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 1750000,00 грн, а також нарахований за непоставку товару штраф у сумі 175000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що враховуючи факт відсутності поставки товару позивачу, Договір поставки №525 від 19.07.2021 діє до повного його виконання, договір є чинним, жодною стороною не вчинено заходів щодо його розірвання або припинення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки №525 від 19.07.2021, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №291 від 19.07.2021 на суму 1750000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №135694 від 22.07.2021 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» були сплачені грошові кошти у розмірі 1750000,00 грн (призначення платежу - передоплата 50% за сміттєвоз згідно з рахунком №291 від 19.07.2021, Договір поставки №525 від 19.07.2021; довіреність №17098 від 22.07.2021).

При цьому, як вбачається з платіжного доручення, платником було Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд».

Судом встановлено, що 18.02.2019 між Приватним акціонерним товариством «Рівнеазот» (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд» (повірений) укладено Договір доручення №134, в порядку та на умовах якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання та/або приймати виконання грошових зобов`язань від інших осіб.

Відповідно до п. 1.2 Договору доручення №134 від 18.02.2019 виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього договору та/або прийняття повіреним виконання грошових зобов`язань від інших осіб на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки довірителя.

22.07.2021 між сторонами вказаного договору укладено Додаток №14748, в якому зазначено, що довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання здійснити оплату у сумі 1750000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех»; призначення - передоплата 50% за сміттєвоз згідно з рахунком №291 від 19.07.2021 згідно з Договором поставки №525 від 19.07.2021.

Довіреністю №17098 від 22.07.2021 Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» уповноважило Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд» перерахувати грошові кошти від імені Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на суму 1750000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Таким чином, позивачем було належним чином виконано зобов`язання за Договором поставки №525 від 19.07.2021 в частині виконання п. 3.2.1 договору - здійснення попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки №525 від 19.07.2021 поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця, який знаходиться за адресою: 35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 139А, Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот».

У п. 4.2 Договору поставки №525 від 19.07.2021 сторони погодили, що строк поставки товару становить 75 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати згідно з п. 3.2.1 з правом дострокової поставки.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 05.10.2021.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару позивачу.

Позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. №196 від 03.11.2021, адресованого відповідачу, в якому позивач повідомляє відповідача, що станом на 03.11.2021 прострочення з поставки товару становить 28 днів.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. №235 від 16.12.2021, адресованого відповідачу, в якому позивач повідомляє відповідача, що станом на 16.12.2021 прострочення з поставки товару становить 71 день.

У вказаному листі позивач зазначив, що на даний час повідомлень стосовно поставки обладнання не надходило; просив терміново надати офіційну інформацію щодо строків поставки.

В свою чергу, відповідач листом вих. №16/12/21 від 16.12.2021 просив позивача розглянути можливість про перенесення строку поставки сміттєвоза Hidro-mak, 18 куб.м. на шасі MAN та гарантував його поставку до 31.12.2021.

Доказів погодження позивачем вказаних строків матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

За наведених обставин, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки у зв`язку з непоставкою відповідачем у визначний договором строк товару, позивач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору купівлі-продажу та вимагати повернути суму попередньої оплати.

Доказів повернення грошових коштів у сумі 1750000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 1750000,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» суми попередньої оплати у розмірі 1750000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 175000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 8.2 Договору поставки №525 від 19.07.2021 у випадку порушення строку поставки товару або строку зміни відповідно до п. 6.3 договору постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого або несвоєчасно заміненого товару.

Оскільки відповідачем було порушено строк виконання зобов`язання з поставки товару за Договором поставки №525 від 19.07.2021, обґрунтованим э нарахування позивачем штрафу на підставі п. 8.2 договору у сумі 175000,00 грн (3500000,00 грн * 5%).

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» штрафу у розмірі 175000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-г, офіс 7; ідентифікаційний код: 42623361) на користь Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 139А; ідентифікаційний код: 05607824) суму основного боргу у розмірі 1750000 (один мільйон сімсот п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., штраф у розмірі 175000 (сто сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 28875 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 18.10.2022.

Суддя О.М. Спичак