Рішення

від 06.10.2022 по справі 916/94/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/94/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Добров Р.М.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Благодійного фонду творчого розвитку дітей "РАЙДУГА" про стягнення 1040892,94 грн та виселення.

Встановив:

14.01.2022 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі Департамент, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Благодійного фонду творчого розвитку дітей "РАЙДУГА" (далі Фонд, Відповідач) 1040892,94 грн, з яких 985391,29 грн заборгованості по орендній платі та 55501,65 грн пені, та виселення з нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 1112,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 26, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору оренди від 05.06.2009 р. № 13/81 в частині своєчасного внесення орендної плати за період з 01.01.2021 р. по 30.11.2021 р. та продовження використання орендованого майна після припинення дії договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022 р. позовній заяві Департаменту присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/94/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. прийнято позовну заяву Департаменту до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/94/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.02.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 р. відкладено підготовче засідання на 03.03.2022 р.

Однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З огляду на вище викладене, усвідомлюючи необхідність збереження найвищої соціальної цінності, якою в Україні є безпека, охорона життя та здоров`я громадян, які, в т.ч. представляють інтереси сторін у справі, під час впровадженого в Україні воєнного стану, головуючим суддею 03.03.2022 р. знято справу № 916/94/22 з розгляду.

04.03.2022 р. Верховним Судом на офіційному веб-сайті опубліковано рекомендації щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, за змістом яких учасникам справи, чиї справи, перебувають в провадженні судів, які не припинили здійснювати правосуддя, рекомендовано подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.

При цьому у рекомендаціях Верховним Судом зазначено про те, що справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження.

Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану встановлено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

14.03.2022 р. Президентом України підписано Указ № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою України. Воєнний стан продовжено в Україні до 26 квітня 2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 р. призначено розгляд справи на 14.04.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2022 р. відкладено підготовче засідання на 12.05.2022 р.

Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні. Продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2022 р. відкладено підготовче засідання на 07.06.2022 р.

Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який підтримано Верховною Радою України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2022 р. відкладено підготовче засідання на 05.07.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 р. відкладено підготовче засідання на 25.08.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2022 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/94/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2022 р. Присутній у підготовчому засіданні представник Департаменту не наполягав на розгляді і задоволенні наявних в матеріалах справи заявах Позивача.

Враховуючи те, що представник Фонду у призначенні в рамках справи підготовчі засідання не з`являвся, клопотань стосовно розгляду справи без участі його представника не надходило, господарським судом, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, підготовче провадження відкладалось в межах розумного строку з метою надання можливості реалізувати Фонду передбачені ГПК України права.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2022 р. відкладено розгляд справи на 06.10.2022 р.

У призначене на 06.10.2022 р. судове засідання, як і в жодне інше, представник Фонду не з`явився. Відповідач про всі засідання суду повідомлявся шляхом надсилання поштової кореспонденції суду (ухвал) на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу, однак ухвали суду повертались неврученими із відмітками поштової установи про відсутність адресата.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, враховуючи викладене, надіслана Фонду поштова кореспонденція вважається врученою належним чином, а останній повідомленим про призначенні судові засідання.

Крім того, з отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, господарський судом з`ясовано наявність у Фонду власного веб-сайту як одного із засобі зв`язку з ним, на вказаному сайті наявна адреса електронної пошти, на яку господарським судом надсилались поштова кореспонденція, докази чого долучено до матеріалів справи.

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від Фонду до Господарського суду Одеської області не надходило, у зв`язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Присутній в судовому засіданні 06.10.2022 р. представник Позивача підтримував заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на задоволенні позовну в повному об`ємі.

06.10.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

05.06.2009 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Фондом (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 13/81 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 283,4 (двісті вісімдесят три і чотири) кв.м, які розташовані за адресою: вул. Академі ка Воробйова, 26 (Об`єкт оренди).

Термін дії договору оренди з 05.06.2009 р. по 01.06.2012 р. (пункт 1.3 Договору).

Орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року з наступними змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одесь кої міської ради; протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд та приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси від 05.06.2009 р. (пункт 2.1 Договору).

За орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після під писання договору оренди, місяць 5821,00 (п`ять тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 00 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2.2 Договору).

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності (пункт 2.4 Договору).

Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому, чинним законодавством (пункт 2.5 Договору).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності до чинного законодавства (пункт 5.1 Договору)

За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути

виконаний (пункт 5.2 Договору).

У разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від Договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також, Орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання Орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, Договір с розірваним і моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від Договору (пункт 5.3 Договору).

Питання, не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України (пункт 7.1 Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені Договором (пункт 7.8 Договору).

05.06.2009 р. між Орендодавцем та Орендарем підписано акт приймання-передачі, за яким останнім прийнято приміщення, загальною площею 283,4 кв.м, які розташовані за адресою: вул. Академі ка Воробйова, 26 (Об`єкт оренди).

Договір та акт приймання-передачі підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

12.08.2009 р. додатковим погодження до Договору, на підставі рішення Одеської міської ради від 07.07.2009 р. № 4483-V Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка становить 1,00 грн в рік за все приміщення на строк дії Договору оренди (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим погодженням від 20.07.2010 р. внесено зміни до Договору оренди у частині площі об`єкту оренди, збільшивши площу орендованого приміщення з « 283,4 кв.м» до « 285,0 кв.м».

Додатковим погодженням від 25.08.2011 р. внесено зміни до Договору оренди у частині назви Орендодавця з «Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» (Департамент), збільшено площу об`єкту оренди на 61,4 кв.м за рахунок приміщення другого поверху будівлі та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим погодженням від 12.03.2012 р. продовжено термін дії Договору до 05.06.2014 р.

Додатковим погодженням від 05.11.2012 р. внесено зміни до Договору оренди у частині площі об`єкту оренди на 766,1 кв.м, збільшив площу орендованого приміщення до « 1112,5 кв.м» та у частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим договором від 08.01.2013 р. № 5 на підставі рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 р. № 5370-V, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка до 05.06.2014 р. становить 1,00 грн. в рік на площі 285,0 кв.м (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та на підставі рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 № 2572- VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 05.11.2012 р. до 31.12.2013 р. становить 1,00 грн в рік на площі 816,1 кв.м (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 01.11.2013 р. № 6 продовжено термін дії Договору до 01.10.2016 р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим договором від 31.01.2014 р. № 7 на підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 р. № 4273-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка до 01.06.2014 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість).

Додатковим договором від 25.06.2014 р. № 8 на підставі рішення Одеської міської ради від 25.06.2014 р. № 4853-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.06.2014 р. до 31.12.2014 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 12.01.2015 р. № 9 на підставі рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 р. № 6047-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 22.01.2016 р. № 10 продовжено термін дії Договору до 31.12.2016 р. та на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 р. № 70-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 30.12.2016 р. № 11 продовжено термін дії Договору до 31.12.2017 р. та на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1433-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 27.02.2018 № 13 продовжено термін дії Договору до 31.12.2018 р. та на підставі рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 № 2782-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 26.12.2018 р. № 13 продовжено термін дії Договору до 01.12.2021 р. та на підставі рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4066-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) а з 01.01.2020 р. у розмірі 64747,16 грн, що розрахована станом на 01.12.2018 р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 23.12.2019 р. на підставі рішення Одеської міської ради від 11.12.2019 р. № 5520-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2021 р. у розмірі 68067,53 грн, що розрахована станом на 01.12.2019 р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Всі перелічені додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено печатками контрагентів та є невід`ємними частинами Договору оренди.

14.07.2021 р. Департаментом надіслано на зазначену на той час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу Фонду претензію, в якій посилається на укладений Договір оренди та вищезазначені Додаткові договори до Договору оренди та доводить до відома Фонду про наявність заборгованості, яка станом на 30.06.2021 р. за період з 01.01.2021 р. по 30.06.2021 р. становить 527430,83 грн, та пропонує у місячний термін сплатити відповідну заборгованість.

29.11.2021 р. Громадська організація «ТВОРЧИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ „РАЙДУГА» звернулась до Департаменту із заявою, останнім отримано заяву 30.11.2021 р., в якій просить включити нежитлове приміщення 1,2 поверхів, загальною площею 1112,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 26, до Переліку другого типу з метою подальшого укладання договору оренди нежитлового приміщення строком на 5 (п`ять) років з метою розміщення Громадської організації "ТВОРЧИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ "РАЙДУГА".

14.12.2021 р. представниками Департаменту складено акт обстеження нежитлового приміщення першого та другого поверхів, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 26, в якому встановлено перебування Фонду в орендованому приміщенні. При цьому термін дії Договору оренди закінчився 01.12.2021 р., проте Фонд продовжує перебувати в приміщенні.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами частини 1 та 2 статті 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 3 частини 1 статті 287 ГК України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 3 статті 760 ЦК України встановлено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами існували господарські зобов`язання, на підставі письмового Договору оренди.

При цьому Департаментом як Орендодавцем доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов`язків та передачу в оренду Фонду нежитлових приміщень 1,2 поверхів, загальною площею 1112,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 26, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення актом прийому-передачі та Додатковими угодами до Договору оренди.

В свою чергу Фондом як Орендарем в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договору обов`язку з перерахування орендної плати за період з 01.01.2021 р. по 30.11.2021 р. не виконано, що підтверджується розрахунком заборгованості Департаменту, та не спростовано Фондом в ході розгляду справи, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 2.4 Договору оренди строк виконання щомісячних зобов`язань на суму 985391,29 грн настав.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши представлений Департаментом розрахунок пені, господарським судом встановлено, що останній виконаний у відповідності до приписів законодавства України та передбачених методологічних методів, відтак стягненню з Фонду підлягає, окрім 985391,29 грн заборгованості по орендній платі, 55501,65 грн пені.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р. № 2269-XII встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. № 157-IX (введеного в дію 01.02.2020 р.) передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Частинами 1-3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. № 157-IX встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить 5 років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною 2 статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами 11 та 12 частини 2 статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

В свою чергу частина 7 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. № 157-IX передбачає, що договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

При цьому частина 8 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. № 157-IX встановлює, що орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

Відповідно до пунктів 134,135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом (суд Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. № 157-IX) випадках. Орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

Згідно із пунктом 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

З огляду на те, що можливість продовження договірних відносин на підставі раніше укладеного Договору оренду передбачає дотримання Орендарем вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. № 157-IX та Порядку передачі майна в оренду, одна із яких це відсутність заборгованості по орендній платі. Відповідний договір оренди, укладений між Департаментом та Фондом припинив свою дію 02.12.2021 р. (строк дії Договору оренди продовжено Додатковою угодою від 26.12.2018 р. № 13 до 01.12.2021 р.), оскільки наявність встановленої господарським судом заборгованості в силу приписів Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. № 157-IX та Порядку передачі майна в оренду не продовжує дію укладеного раніше між сторонами Договору оренду.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

В свою чергу статтею 764 ЦК України передбачено, що, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Враховуючи те, що укладений між Департаментом та Фондом Договір оренди припинив свою дію, в силу приписів статті 764 ЦК України Фонд зобов`язаний повернути Департаменту орендоване майно, однак 14.12.2021 р. представниками Департаменту складено акт обстеження нежитлового приміщення першого та другого поверхів, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 26, в якому встановлено перебування Фонду в орендованому приміщенні, відтак позовні вимоги Департаменту про виселення Фонду з нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 1112,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 26, підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,191,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Благодійного фонду творчого розвитку дітей "РАЙДУГА" про стягнення 1040892,94 грн та виселення задовольнити.

Виселити Благодійний фонд творчого розвитку дітей "РАЙДУГА" (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 26, Код ЄДРПОУ 26434032) з нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 1112,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 26, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, Код ЄДРПОУ 26302595).

Стягнути з Благодійного фонду творчого розвитку дітей "РАЙДУГА" (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 26, Код ЄДРПОУ 26434032) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, Код ЄДРПОУ 26302595) 985391/дев`ятсот вісімдесят п`ять тисяч триста дев`яносто одну/грн 29 коп. заборгованості по орендній платі, 55501/п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот одну/грн 65 коп. пені та 18094/вісімнадцять тисяч дев`яносто чотири/грн 39 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 17 жовтня 2022 р.

Суддя С.Ф. Гут