Рішення

від 13.10.2022 по справі 926/1970/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року Справа № 926/1970/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Миронюка С. О.,

За участі секретаря судового засідання Голіней Я.І.,

За участі представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши заяву (вх.№3638) від 03.10.2022 про розподіл судових витрат

за позовом Комунального підприємства ЧЕРНІВЦІВОДОКАНАЛ (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників,5, код 03361780)

до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний (58000, м. Чернівці, вул. Чорноморська,4-а, код 36237238)

про стягнення заборгованості в сумі 53 025,21 грн

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства ЧЕРНІВЦІВОДОКАНАЛ до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний про стягнення заборгованості в сумі 53 025,21 грн.

03.10.2022 від представника відповідача надійшла заява (вх.№3638) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 500 грн, розгляд заяви просив провести без його участі.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов`язані з розглядом справи № 926/1970/22. Для отримання послуг з професійної правничої та правової допомоги позивач уклав Договір про надання професійної правничої та правової допомоги з адвокатом Гінінгером Анатолієм Залмановичем від 10.06.2022. Відповідно до зазначеного договору заявник просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2022 року призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 13.10.2022 року.

11.10.2022 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№3762) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначає, що в силу вимог закону спарва є малозначною оскільки сума позову становить 53 025,21 грн, а також вказує, що ціна на оплату правничої допомоги не є співмірною із ціною позову, складністю справи та наданими адвокатом послуг, а також, вважає, що відповідачем неподано доказів, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підстаіві договору про надання правової допомоги, та просив суд провести судове засідання без його участі.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподіл судових витрат у справі № 926/1970/22, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відтак, відповідачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Доказами надання адвокатом Гінінгером А.З., послуг з професійної правничої та правової допомоги та понесення відповідачем витрат на професійну правничу та правову допомогу пов`язаних із розглядом справи №926/1970/22 є належним чином оформлені:

- Договір про надання професійної правничої та правової допомоги від 10.06.2022;

- Розрахунок винагороди від 29.09.2022;

- Копія рахунку на оплату;

- Акт від 29.06.2022. прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання професійної правничої та правової допомоги від 10.06.2022р.;

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що заява представника позивача про зменшення розміру на оплату правничої допомоги не підлягає задоволенню у зв`язку із тим, що дії позивача ,спричинили виникнення даної оплати правничої допомоги, як такі, що змусили відповідача звернутися по правничу допомогу до адвоката.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/8443/17 від 11 травня 2018 року та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10 грудня 2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30 березня 2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Разом з тим, суд звертає увагу на позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість лише щодо розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Дослідивши матеріали справи та матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог провному обсязі, перевіривши подані представником відповідача докази на підтвердження обсягу виконаних робіт про надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої представником позивача суми із складністю справи та наданих послуг, суд вважає за можливе покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 123-129, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Зоряний» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№3638) - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства ЧЕРНІВЦІВОДОКАНАЛ (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників,5, код 03361780) на користь Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний (58000, м. Чернівці, вул. Чорноморська,4-а, код 36237238) 12 500 грн судових витрат на професійну правничу та правову допомогу.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.10.2022.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя С.О. Миронюк