Рішення

від 10.10.2022 по справі 276/2018/21

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/2018/21

Провадження по справі №2/276/130/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2022 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини 2статті 247 ЦПК України, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувсь до суду з вказаним позовом в якому просить здійснити поділ об`єктів права спільної сумісної власності, а саме житлового будинку загальною площею 80,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1173 га, кадастровий номер 1821155700:01:001:0247 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнати за ним право власності на 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1173 га, кадастровий номер 1821155700:01:001:0247 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В обґрунтування позову вказує, що у період перебування з відповідачем у шлюбі був придбаний за договором купівлі-продажу житловий будинок загальною площею 80,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1173 га, кадастровий номер 1821155700:01:001:0247 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку. Проте після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, у зв`язку з чим позивач звернувсь до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 08.12.2021 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи в підготовчому судовому засіданні без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи в підготовчому судовому засіданні без її участі, позовні вимоги визнала та не заперечила проти їх задоволення.

Згідно ч.3, 4ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленомуст. 206 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити в підготовчому засіданні.

На підставістатті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалось.

Відповідно достатті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони з 12.09.1998 року по 18.01.2021 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області по справі № 276/1206/20 від 18.12.2020 року, яке набрало законної сили 18.01.2021 року (а.сп.5-6).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.08.2001 року, ОСОБА_1 купив жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку розміром 0,1173 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за вісім тисяч двісті шістнадцять грн., з них шість тисяч двісті шістнадцять грн. жилий будинок, дві тисячі земельна ділянка, які продавець ОСОБА_3 одержала від покупця ОСОБА_1 повністю до підпису цього договору (а.сп.7).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №242302262, сформованого 29.01.2021, власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (а.сп.31).

Відповідно до копії технічного паспорту, виготовленого КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради станом на 05.01.2020 року, інвентаризаційна справа №1258, загальна площа приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 складає 80,8 кв.м. (а.сп. 18-20).

Витягом зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію прававласності №242277507,сформованого 29.01.2021,стверджується,що власникомземельної ділянкиз кадастровимномером 1821155700:01:001:0247,площею 0,1173є ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 (а.сп.32).

У своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 просить здійснити поділ житлового будинку та земельної ділянки визнавши за ним право власності на 2/3 частини будинку та земельної ділянки.

Вирішуючи заявлений позов, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина першастатті 69 СК України).

Згідно частини 1статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2статті 71 СК України).

Частиною 2статті 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 163 СК Українивстановлено,що дружината чоловікмають рівніправа наволодіння,користування ірозпоряджання майном,що належитьїм направі спільноїсумісної власності,якщо іншене встановленодомовленістю міжними.

Зазначені норми законодавства свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Судом встановлено, що будинок та земельну діляянку придбано під час перебування сторін у шлюбі, тому вказане майно є їхньою спільною сумісною власністю.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

ОСОБА_1 вказує, що спільна від шлюбу дитина проживає разом з ним, відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача повинні стягуватись аліменти на утримання спільної дитини у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак починаючи з липня 2021 року відповідач взагалі не сплачує аліменти, у зв`язку з чим всі витрати на утримання спільної дитини покладаються на позивача.

Зазначенні обставини знайшли своє ствердження під час дослідження матеріалів справи, а саме: довідки, виданої виконкомом Новоборівської селищної ради 05.04.2021 року №520, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та його сімя складається з двох осіб, безпосередньо самого позивача та його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також розрахунком заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 по с/н №276/519/21 від 28.04.2021 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості станом на 30.11.2021 року становить 6275,00 грн. (а.сп.35-36). Відповідачем жодним чином вказані обставини не спростовано.

Також суд враховує позицію безпосередньо відповідача ОСОБА_2 , яка позовні вимоги визнала та не заперечила щодо їх задоволення.

У зв`язку з викладеним суд вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя при здійсненні поділу об`єктів права спільної сумісної власності, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, спростована позивачем належними та допустимими доказами, а також спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно визнано відповідачем.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову і позовні вимоги задоволено, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Керуючись статтями 12, 13,76-79, 81,89,95,141,229,258,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, статтями 60, 61, 63, 70 СК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділспільного майнаподружжя задовольнити.

Здійснити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поділ об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме: житлового будинку загальною площею 80,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1173 га, кадастровий номер 1821155700:01:001:0247 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1173 га, кадастровий номер 1821155700:01:001:0247 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1173 га, кадастровий номер 1821155700:01:001:0247 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 17.10.2022 року.

Суддя А.М. Збаражський