Рішення

від 18.10.2022 по справі 341/884/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/884/22

Номер провадження 2/341/362/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 жовтня 2022 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Агросад-сервіс» про розірвання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою.

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФГ «Агросад-сервіс» про розірвання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 20 жовтня 2018 року уклала два договори з ФГ «Агросад-сервіс» про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб в урочищі « ОСОБА_2 » площею 0,33 га та урочищі «Могилка» площею 0,40 га зі строком дії на 7 років, тобто до 20 жовтня 2025 року. Проте, незважаючи на умови договорів, відповідач не сплачує позивачці встановлену в договорах плату.

З огляду на викладене, позивачка просить суд:

- розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 жовтня 2018 року б/н, який укладений між нею та відповідачем на земельну ділянку в урочищі «Олеша» площею 0,33 га;

- розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 жовтня 2018 року б/н, який укладений між нею та відповідачем на земельну ділянку в урочищі «Могилка» площею 0,40 га;

- стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 серпня 2022 року, яке відкладено у зв`язку з неявкою представника відповідача на 03 жовтня 2022 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 жовтня 2022 року.

У судове засідання 14 жовтня 2022 року сторони не з`явились.

Представник позивачки адвокат Раврик І. Д. 14 жовтня 2022 року через канцелярію суду подав заяву, в якій просить позовні вимоги задовольнити, страву розглядати без участі позивачки та її представника, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а. с. 31).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча повідомлений про розгляд справи належним чином відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України. На офіційно зареєстровану електронну адресу відповідача надсилалась судова повістка про виклик до суду (а. с. 29-30). Крім того, секретар судового засідання намагалась у телефонному режимі повідомити представника відповідача директора ФГ «Агросад-сервіс» Ліпчаківського М. З. за номером телефону, який знаходиться на офіційному сайті відповідача у мережі інтернет, проте зв`язок з представником відповідача відсутній.

Також, на адресу місцезнаходження відповідача надсилалась копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками, яку представник відповідача отримав 05 серпня 2022 року, що підтверджується його особистим підписом «Любчаківський» у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 20).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим.

Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався. У судове засідання не з`явився, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. Ходом розгляду справи не цікавився.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, представник позивачки просив розгляд справи здійснювати без участі сторони позивачки (а. с. 28).

Ухвалою суду від 14 жовтня 2022 року постановлено здійснити розгляд справи у заочному порядку.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

20 жовтня 2018 року між позивачкою та з ФГ «Агросад-сервіс» укладено договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) в урочищі «Олеша» площею 0,33 га та урочищі «Могилка» площею 0,40 га зі строком дії на 7 років, тобто до 20 жовтня 2025 року (а. с. 8-9).

Відповідно до пункту 2.2 договорів користування емфітевтичним правом встановлюється за плату в розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки в рік, які Емфітевт сплачує Власнику не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним роком.

Орендна плата за один гектар в натуральній формі становить 7% кг пшениці (пункт 2.4 договорів).

Згідно з пунктом 3.1 договорів сторони домовились про те, що емфітевтичне право за цими договорами встановлюється на 7 років.

Відповідно до підпункту «б» пункту 5.2 договорів встановлено, що ці договори можуть бути розірваними за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно зі змістом копії довідки від 01 грудня 2021 року № 655, виданої Блюдниківським старостинським округом № 2 Галицької міської ради, підтверджується те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно користується земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,73 га та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованою площею 0,8369 га (а. с. 10).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимогЦПК України.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України та частини першої статті 102-1 ЗК України єдиною підставою виникнення емфітевзису закон називає договір між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з частиною першою статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог Земельного Кодексу України.

За змістом частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Відповідно, сторонами договору емфітевзису є власник земельної ділянки будь-якої форми власності (приватної, державної, комунальної) з одного боку та особа, яка виявила бажання користуватися земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевт, землекористувач).

Згідно з частиною першою та другою статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Так, за змістом частини першої статті 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вказане кореспондується із приписами частини другої статті 412 ЦК України згідно з якими, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Беручи до уваги те, що питання припинення договору емфітевзису шляхом його розірвання не врегульовано ЦК України та іншими актами законодавства, а в свою чергу емфітевзис за своєю юридичною природою (характеристикою) є дуже схожим з договором оренди земельної ділянки, суд вважає за доцільне застосувати аналогію закону, з метою забезпечення ефективного захисту прав власника та забезпечення його законних інтересів, що буде цілком відповідати вимогам справедливого процесу, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд установив, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, зокрема таке, при допущенні якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору - щомісячне отримання орендної плати.

Жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували факт щодо систематичної невиплати орендної плати, відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, принцип змагальності і законності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 чатини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовуна відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією ордера на надання правничої (правової) допомоги від 01 липня 2022 року серії АТ № 1025455, копією договору про надання правничих послуг та квитанцією від 30 червня 2022 року № 933793 про оплату правової допомоги у розмірі 3000 грн (а. с. 12, 32-33).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до чатини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 3000,0 грн, а саме: підготовка та подача позовної заяви до суду 2000,0 грн та послуги з представництва у суді у майбутньому періоді 1000,0 грн (а. с. 11).

Водночас представник позивачки не брав участі у судовому засіданні. Тобто, об`єктивно об`єм виконаних робіт адвокатом і затрачений ним час не відповідають заявленим до стягнення витратам на правову допомогу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на професійно правничу допомогу у розмірі 2000,0 грн.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з пункту 9 частини першщоїстатті 5 Закону України «Просудовий збір»від 08липня 2011року № 3674-VІ.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостоїстатті 141 ЦПК України,якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984,8 грн (дві позовні вимоги немайнового характеру).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,247,258,259,263,265,268,272,273,352,354,355ЦПК України,суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 доФГ «Агросад-сервіс»про розірваннядоговорів провстановлення правакористування земельноюділянкою задовольнити повністю.

Розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 жовтня 2018 року б/н, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агросад-сервіс» на земельну ділянку в урочищі «Олеша» площею 0,33 га.

Розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 жовтня 2018 року б/н, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агросад-сервіс» на земельну ділянку в урочищі «Могилка» площею 0,40 га.

Стягнути з ФГ «Агросад-сервіс» на користь ОСОБА_1 2000,0 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ФГ «Агросад-сервіс» на користь держави 1984,8 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2022 року.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач ФГ «Агросад-сервіс», місцезнаходження, за адресою: вул. Грушевського, 20, с. Острів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 38686022.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ