Постанова

від 16.10.2007 по справі а6/295-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А6/295-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" жовтня 2007 р.                                                           Справа №     А6/295-07

Суддя господарського суду Київської області Маляренко А.В., розглянувши справу        

за позовомПовного товариства “Українське підприємство ”Юкамп”, м. Бровари

до Броварської об”єднаної державної податкової інспекції, м. Бровари

про Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

секретар судового засідання:.

за участю представників:

від позивачаЗаруга В.П.(довіреність №347593 від 14.06.2007 р.)

від відповідачане”зявився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.10.2007р. о 10 год. 30 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.10.2007 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Обставини справи:

Повне товариство “Українське підприємство ”Юкамп” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Відповідач), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001461701/0 від 04.06.2007р. в частині донарахування Позивачеві податкового зобов'язання на суму 6661,41 грн. за платежем “податок з доходів фізичних осіб” та 13322,82 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване податкове повідомлення –рішення є незаконними, оскільки при реалізації закладених речей фізичних осіб - позичальників Позивач не є податковим агентом. Дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів в зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та наданих в судовому засіданні поясненнях просить відмовити в задоволенні позову, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що в період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р. при здійсненні операцій з продажу об'єктів рухомого майна Позивач, являючись посередником між фізичною особою (позичальником) та Державною скарбницею України, не здійснив нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум доходів на користь платників податку при їх виплаті та за їх рахунок, що свідчить про порушення вимог п.19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а тому відповідно до статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” на Позивача покладається фінансова відповідальність та відповідальність за  погашення суми податкового зобов'язання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  суд:

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі ліцензії Міністерства фінансів України № 114885 від 10.03.2005 р. здійснює діяльність з надання позик фізичним особам під заставу виробів з дорогоцінного каміння та дорогоцінних металів та зареєстрований як фінансова установа відповідно до свідоцтва Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 15100742 від 12.08.2004р.

З 07.05.2007р. по 21.05.2007р. працівниками податкової служби проводилась виїзна планова комплексна документальна перевірка Повного товариства “Українське підприємство ”Юкамп” з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р.

В ході перевірки зокрема встановлено, що фактично у зазначений період підприємство надавало позики фізичним особам під заставу виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Продаж не викуплених з застави виробів ПТ “Українське підприємство ”Юкамп” здійснювало у безготівковій формі до Державної скарбниці України за цінами, встановленими Національним банком України на брухт дорогоцінних металів, що закуповуються Державною скарбницею у скупних пунктів та ломбардів відповідно до договорів, укладених з Національним банком України №37/2006 від 23.12.2005р.

За наслідками перевірки складено акт № 333/22-00/13733164 від 29.05.2007 року, відповідно до п.3.1.7 якого Позивач за період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р. виплатив 347 громадянам, які не виконали забезпечених заставою зобов'язань, дохід в сумі 51 241,58 грн. Разом з тим, Позивач, маючи статус податкового агента не здійснив нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум доходів на користь платників податку при їх виплаті та за їх рахунок за період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р., що свідчить про порушення останнім вимог п.19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а тому відповідно до статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”на Позивача покладається фінансова відповідальність та відповідальність за  погашення суми податкового зобов'язання.

В результаті перевірки по 347 випадках донараховано 6 661,41 грн. податку з доходів фізичних осіб за ставкою 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

На підставі акта перевірки №.333/22-00/13733164 від 29.05.2007 року відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення №0001461701/0 від 04.06.2007р., яким Позивачеві визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 19 984,23 грн., що складається з 6 661,41 грн. за платежем “податок з доходів фізичних осіб” та 13 322,82 грн. штрафних санкцій.

Дослідивши повно і всебічно обставини справи, вивчивши наявні в справі матеріали, заслухавши доводи і заперечення сторін, господарський суд дійшов  висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до п.19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з п.1.15 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення  норм  цього Закону.

Оспорюване рішення Відповідача ґрунтується на тому, що Позивач є посередником, а відповідно до п.12.3 статті 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”і податковим агентом фізичних осіб при здійсненні ним операцій з реалізації закладених виробів з дорогоцінних металів.

Такий висновок Відповідача на думку суду є необґрунтованим.

Відповідно до п.1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Приписами п.12.1 та п.12.6 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону. При цьому доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ст.ст. 589, 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості.

Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.

Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Відповідно до п.12.3 статті 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Під час судового розгляду встановлено, що операції з закладеними виробами з дорогоцінних металів є не посередництвом Позивача при продажу об'єктів рухомого майна, а реалізацією предметів застави з метою звернення ломбардом стягнення на вироби з дорогоцінних металів в зв'язку з невиконанням фізичними особами зобов'язань з повернення суми позики відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про заставу" та статей 589, 591  Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає обґрунтованими доводи Позивача про те що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при невикупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

В такому випадку у фізичної особи - позичальника, яка не виконала договірні обов'язки з викупу застави і в якої залишилася сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави.

Таким чином, дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу заставлених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку, визначеному у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення податковим органом Позивачеві податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.9 п.17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”є неправомірним, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються позивачеві з державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Повного товариства “Українське підприємство ”Юкамп”задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №0001461701/0 від 04.06.2007р. в частині визначення Повному товариству “Українське підприємство ”Юкамп” податкового зобов'язання на суму 6661,41 грн. основного платежу та 13322,82 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства “Українське підприємство ”Юкамп” (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 186, код ЄДРПОУ 13733164)  3,40 (три гривні сорок коп.) судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                Маляренко А.В.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі  – 19.10.2007