Рішення

від 17.10.2022 по справі 280/852/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 280/852/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на користь ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7354 грн 00 коп;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, розмір якої на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за № 3-р/2020, має визначатись у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, відповідач протиправно нарахував та виплатив йому вказану допомогу у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України у постанові від 08.04.2021 № 325, а саме: 1491 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року відкрито провадження у справі № 280/852/22 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання.

21 лютого 2022 року за вх. № 12284 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що обсяги видатків на виплату разової грошової допомоги ветеранам війни на 2021 рік відповідають розмірам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а тому правові підстави для виплати разової грошової допомоги до 5 травня позивачу в іншому розмірі відсутні.

ОСОБА_1 має статус ветерана війни учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.09.2012.

03 листопада 2021 року позивач звертався до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району зі заявою щодо виплати недоотриманих коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі № 3-р/2020, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За наслідками розгляду такої заяви, відповідач листом № Б-2224 від 01 грудня 2021 року повідомив позивача про неможливість донарахування та виплати коштів разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік, у зв`язку з тим, що Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району не має власних коштів, а є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, згідно статей 22, 23 Бюджетного кодексу України, і проводить видатки лише в межах бюджетних асигнувань, що виділяються Міністерством фінансів України у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Відповідач зазначає, що грошова допомога позивачеві була виплачена в повному обсязі та у відповідності із чинним законодавством.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон України № 3551-XII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (далі - Закон України № 367-XIV) статтю 12 Закону України № 3551-XII доповнено частиною 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

У подальшому Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року

№ 79-VIII року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статті 12 Закону України № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми Кабінетом Міністрів України 08 квітня 2021 року прийнято постанову № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 325), якою передбачено, що учасникам бойових дій у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України № 3551-ХІІ, проводиться у розмірі 1491 грн.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідаєКонституції України, наведені вище положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 4 статті 12 Закону України № 3551-XII у редакції Закону України № 367-XIV, згідно якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Отже, на час виплати позивачу у 2021 році такої допомоги одночасно діяли Закон України № 3551-XII і Постанова № 325.

Виходячи із визначених у частині 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон України № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

За наведених вище обставин, відповідач необґрунтовано здійснив нарахування та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року відповідно до приписів Постанови № 325.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відтак, із урахуванням установлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20, суд доходить висновку, що, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2021 рік у розмірі, встановленому Постановою № 325, відповідач допустив порушення статті 12 Закону України № 3551-XII у редакції Закону України № 367-XIV, яка передбачала виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а тому такі дії є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 171 Закону України № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI за наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

За таких обставин, відмова відповідача у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом України № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном, оскільки орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Позовні вимоги щодо перерахунку та виплати недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком підлягають задоволенню.

Також в позовній заяві міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн 00 коп витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1-2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частин 3-4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 5-7 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп позивач надав до суду наступні копії документів: договір про надання правової допомоги від 03.11.2021 № 11/м, укладеного між Адвокатським об`єднанням «КОМПАНІЯ «ДОВІРА» в особі Голови, адвоката Марциха Я.О., та ОСОБА_1 ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.02.2019 ЗП №002044; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21.12.2021 серії АР № 1075294; акт прийому передачі виконаних робіт № 1 від 30.11.2021, згідно договору № 11/м від 03.11.2021; розрахунок витрат на правову допомогу до договору № 11/м від 03.11.2021; квитанція № 1 від 30.11.2021 про сплату послуг у наданні правової допомоги до договору № 11/м від 03.11.2021.

Згідно з розрахунком витрат на правову допомогу адвокатом були виконані наступні роботи (надані послуги): консультація з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій 400 грн 00 коп, складання адміністративного позову про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій 2600 грн 00 коп, правове супроводження ведення справи щодо стягнення у судовому порядку щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, всього 5000 грн 00 коп.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 5000 грн 00 коп не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, частково погоджується з відповідачем про неспівмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу, а також сталу практику та типовість позовної заяви, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на неї у сумі 5000 грн 00 коп є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 1000 грн 00 коп.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37573780) судові витрати, у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі у сумі 1000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 17 жовтня 2022 року.

Суддя Сацький Р.В.